Постанова

від 19.05.2021 по справі 440/1839/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 р.Справа № 440/1839/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 14.09.20 року по справі № 440/1839/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000620501 від 14.01.2020 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000630501 від 14.01.2020 року; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.01.2020 року №0000620501 та №0000630501. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" витрати зі сплати судового збору в сумі 21020,00 (двадцять одну тисячу двадцять гривень нуль копійок) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано правомірність дій контролюючого органу у розрізі встановлених висновків та, як наслідок, не правильно надано оцінку застосованим ГУ ДПС у Полтавській області приписам податкового законодавства, а саме: п. 1.4, п.3.1, п. 3.2, п. 3.3 П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.5, п.6, п.7, п.11 П(С)БО 16 Витрати , ст.1, ст.9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.44.1, п. 44.2 ст. 44 п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 ПК України. Вказує, що TOB ТД Полтавхіммаш в перевіряємому періоді в бухгалтерському та податковому обліку відображало взаємовідносини з TOB Полтавахіммаш щодо придбання послуг по доопрацюванню вагонів-цистерн на загальну суму 27 991 524,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 665 253,97 грн. на підставі договору № СБ 109/15/СН 6/15 від 21.08.2015р, де Постачальник (TOB Полтавхіммаш ) зобов`язується поставити, а Покупець (TOB ТД Полтавхіммаш ) - прийняти і оплатити вагони-цистерни для перевезення нафтопродуктів мод. 15-1755, ТУ У 35.2- 32258888-557: 2005 в кількості 25 шт. власного виробництва (без візків). Стверджує, що судом першої інстанції не враховано надані контролюючим органом обґрунтування про не доведеність реальності господарських операцій між TOB Полтавахіммаш та TOB Торговий дім Полтавхіммаш . Зауважує, що гарантійний строк комплектуючих вагонів-цистерн не сплинув, чим порушено приписи розділу 6 договору від 21.08.2015 року № СБ 109/15/СН 6/15, так як TOB Полтавахіммаш реалізувало даний Товар і згідно умов п. 6.1.1 Договору повинно усунути всі недоліки за власний рахунок, а не за рахунок TOB Торговий Дім Полтавхіммаш згідно Договору підряду. Зазначає, що дослідження актів наданих послуг по Доопрацюванню вагонів-цистерни мод. 15-1755П є необхідною умовою при встановленні їх відповідності вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 та ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV. Наголошує, що акти наданих послуг мають в повній мірі розкривати суть проведених робіт (наданих послуг), а також ідентифікувати суб`єктів господарювання, які приймали участь при підписанні. Зауважує, що в наданих актах встановлено факсимільний підпис, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказує, що в Акті огляду технічного стану зазначено про невідповідність розміщення встановлених табличок кр. 1678.02.112 умовам, передбаченим конструкторсько-технологічною документацією, чим порушено умови ст. 629 та 882 Цивільного кодексу України, так як не виконано умови п. 1.2.2. договору постачання, в якому зазначено, що вагони-цистерни мають комплектність і якість, що відповідає вимогам, що містяться в ТУ згідно ТУ У 35.2-32258888-557: 2005, а також міжнародним стандартам існуючим для даного роду Товару. Стверджує, що до перевірки не надано документи, що підтверджують передачу на зберігання пошкоджених вагонів-цистерн (зібрані та зафіксовані в актах необхідні докази і листи - повідомлення Поклажодавця про такі недоліки у конструкціях Майна). Зауважує, що TOB ТД Полтавхіммаш не надано документів, що свідчить про проведену детальну роботу по усуненню недоліків кожного з вагонів-цистерн при здійсненні господарської операції. Перевіркою встановлено, що надані до перевірки копії специфікації №1 від 12.02.2018р., №2 від 21.02.2019р., №3 від 21.02.2019р. не містять детального переліку проведення ремонтних робіт кожного вагону-цистерн та встановлених у ході проведених робіт візків, вузлів та комплектуючих матеріалів. TOB ТД Полтавхіммаш не надало для перевірки кошториси на проведення робіт по кожному з вагонів, конструкторської документації на вагони-цистерни, сертифікатів відповідності на візки, їх походження і вартість (як наведено в поясненні тому, що він виготовляється в 1 екземплярі заводом виробником і віддається Покупцю). Зазначає, що підприємство - виробник вагонів повинно складати та надавати замовнику робіт повний перелік технічної документації, що свідчить про відповідність Товару технічним та технологічним нормам для забезпечення Технічного регламенту безпеки рухомого складу залізничного транспорту, тому наведені в поясненнях TOB ТД Полтавхіммаш посилання на те, що інша технічна документація відсутня у підприємства і не складалася, протирічать нормам чинного законодавства. Вказує, що посадова особа ПАТ Полтавхіммаш , ТОВ Полтавхіммаш , TOB ТД Полтавхіммаш Хижак В.А. є пов`язаною особою і був обізнаний з умовами підписаних договорів та умови поставки - придбання, зберігання та ремонту вагонів та відповідності їх якості технічним умовам. Також, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ Полтавхіммаш , ТОВ Полтавахіммаш і TOB ТД Полтавхіммаш мають одну юридичну адресу: м.Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 85, і за нею здійснювали свою господарську діяльність. Вважає, що Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, діючи відповідно до приписів ПК України, забезпечуючи виконання покладених на контролюючий орган функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно сформувало спірні податкові повідомлення-рішення в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і Законами України, як цього вимагає ст.19 Конституції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" подало до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року без змін. Зазначає, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням чого можна дійти висновку про їх обґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для їх скасування. Вказує, що посилання відповідача на те, що частина наданих актів не містить відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу, яка їх підписала, повинні бути відхилені з огляду на те, що окремі недоліки, допущені в оформленні первинних документів, не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції. Тим більше, ані позивач, ані TOB Полтавахіммаш не спростовували факт підписання актів наданих послуг з боку товариства вцілому, й невстановленими особами, зокрема, заяв про незаконне використання з боку невстановлених осіб та печатки підприємств також зроблено не було. Стверджує, що вказані в Актах огляду технічного стану №1, 2 від 12.02.2018р. та №3, 4 від 21.02.2019р. невідповідності не свідчать про порушення ст.629 та ст.882 Цивільного кодексу України. Зауважує, що надані під час перевірки документи містять перелік робіт, обґрунтування їх проведення, детальний опис робіт та порядок їх виконання, і всі вони у сукупності надають вичерпну інформацію щодо виконуваних операцій за Договором підряду, в Акті (стор. 18), а також у відзиві на позов відповідач продовжує вказувати, що детальним аналізом поданих до перевірки актів наданих послуг по доопрацюванню не встановлено фактичний зміст даної операції у зв`язку з відсутністю будь-якої інформації щодо проведення даних робіт. Окрім того, відповідач не належить до державних органів, які наділені відповідними повноваженнями встановлювати належну якість товару та відповідність виробництва вимогам безпеки. Зауважує, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Вважає, що використана TOB ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВХІММАШ схема бухгалтерських проведень не впливає на формування фінансового результату до оподаткування (не змінює підсумків у Податковій декларації з податку на прибуток). Також не впливає на формування фінансового результату до оподаткування і не змінює підсумків у Податковій декларації з податку на прибуток факт невідображення руху вагонів-цистерн при передачі їх у відповідальне зберігання (зазначено, як порушення, на стор. 16 Акту). Зазначає, що позивачем під час проведення перевірки було надано достатньо доказів на підтвердження фактичного здійснення господарської операції в рамках Договору підряду, загальна вартість послуг за яким віднесена до витрат TOB ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВХІММАШ , а ПДВ - до складу податкового кредиту. Вказує, що вагони-цистерни були прийняті уповноваженою установою - ПАТ Укрзалізниця , яка дійшла висновків про те, що зазначена продукція укомплектована, перевірена і прийнята ВТК та відповідає вимогам діючої нормативної, конструкторської і технологічної документації ТУ У35.2 - 32258888-557:2005, черт. 1755 П. 00.000, та про придатність вагонів до постачання для потреб залізничного транспорту та для використання за призначенням. Наголошує на відсутності з боку суду першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 12.11.2019 по 02.12.2019 працівниками ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Полтавхіммаш", за результатами якої складено акт від 09.12.2019 №1554/16-31-05-01-10/39520238, яким зафіксовано, порушення позивачем:

- п. 1.4, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 5, п. 6, п. 7, п. 11 П(С)БО 16 "Витрати", ст. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п. 44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4198729 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4665254, 00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ГУ ДПС у Полтавській області 14.01.2020 винесено податкові повідомлення-рішення №0000620501, яким ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на 5248420,25 грн (в тому числі за основним платежем 4198729 грн та за штрафною санкцією 1049682,25 грн) та №0000630501, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 5831567,50 грн (в тому числі за основним платежем 4665254,00 грн та за штрафними санкціями 1166313,50 грн).

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості тверджень відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 4198729,00 грн та податку на додану вартість в сумі 4665254,00 грн., що свідчить про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом п.44.2 ст.44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим законом.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 ПК України.

Згідно з п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 201.7, 201.8 та 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18) зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням п.2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п.2 ст.9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

За матеріалами справи, 12.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" (замовник) укладено договір підряду №ПР9/18 ПР14/18, за умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання щодо виконання з наступних робіт: збирання вагону-цистерни для рослинних олій мод. 15-1755П згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005 з використання наступного майна замовника: вагон-цистерна для перевезення нафтопродуктів мод. 15-1755 без візків виготовлену згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005 виробництва ПрАТ "Полтавхіммаш" в кількості 1 одиниця; візків 18-1750.0 кр. 1750.00.000.0СБ ГОСТ 9246-2004 ТУ У 35.2-32258888-566:2007 виробництва ПрАТ "Азовелектросталь" в кількості 2 од.

Додатковою угодою №2 від 21.02.2019 року до договору підряду від 12.02.2018 року №ПР9/18 ПР14/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш" (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" (замовник) домовились про наступне: замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання щодо виконання наступних додаткових робіт: збирання вагонів-цистерн для рослинних олій мод. 15-1755 П згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005 з використанням наступного майна замовника: вагонів - цистерн для перевезення нафтопродуктів мод. 15-1755 без візків виготовлених згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005 виробництва ПрАТ "Полтавхіммаш" в кількості 24 од. На вагони-цистерни для рослинних олій мод. 15-1755П згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005 в кількості 24 одиниці повинні бути встановлені візки двовісні (тип 2) ГОСТ 9246-2004 з розрахунковим навантаженням на вісь 23,5 тон, кр.1750.00.000-0, кр.1750.00.000-01. Візки купує підрядник для виконання робіт за цим договором.

До вказаного правочину замовником та підрядником підписано специфікації №1 від 12.02.2018 року, №2 від 21.02.2019 року, №3 від 21.02.2019 року.

За результатами виконання умов договору підряду сторонами правочину складено акти наданих послуг. Крім того, на підтвердження реальності договору підряду позивачем суду надано сертифікат відповідності візків двомісних моделі 18-1750 тип 2 вантажних вагонів залізниць (виконання 1750.00.000.0 та 1750.00.000.0-01), сертифікат якості №13А-424 від 10.02.2013 року, технічні паспорти на вагони, акти огляду технічного стану вагону-цистерни без візків, акти огляду технічного стану візків, акти приймання - передачі майна для виконання робіт за договором підряду від 12.02.2018 року №ПР9/18 ПР14/18, переліки робіт по усуненню зауважень та акти технічного приймання вагону-цистерни для рослинних олій, акти наданих послуг.

На підтвердження можливості передати підряднику 25 вагонів - цистерн для перевезення нафтопродуктів мод. 15-1755 без візків виготовлених згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005, позивачем суду надано договір №СБ-109/15/СН6/15, укладений між ПрАТ "Полтавхіммаш" (постачальник) та ТОВ "ТД "Полтавхиммаш" (покупець), за умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вагон-цистерни для перевезення нафтопродуктів мод. 15-1755, ТУ У 35.2-32258888-557:2005 у кількості 25 од. власного виробництва без візків.

В підтвердження відповідності перероблених вагонів - цистерн технічним вимогам, позивачем надано договір про надання послуг з інспекційного контролю продукції від 13.11.2018 року №5/302/18Н, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Полтавхіммаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" (платник), за умов якого замовник в порядку та на умовах, що визначені цим Договором доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати за плату послуги інспекційного контролю продукції, що випускається як нова або пройшла капітальний ремонт чи модернізацію замовником і поставляється за адресою третіх осіб та відповідно до вимог нормативних, конструкторських та технологічних документів, умов договорів постачання, підлягає процедурі інспекційного контролю.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору та відповідності вагонів - цистерн технічним умовам, позивачем надано пред`явницькі сповіщення, акти про технічне приймання нових вантажних вагонів, технічні паспорти вагону, листки обліку комплектації гальмівного обладнання вантажного вагона після виготовлення, листки обліку комплектації вантажного вагону після виготовлення.

Відображення по бухгалтерському обліку господарських операцій з виконання договору підряду № ПР9/18 ПР14/18 від 12.02.2018 року, укладеного між TOB Полтавахіммаш (підрядник) та TOB Торговий дім Полтавхіммаш (замовник) збирання вагонів-цистерн для рослинних олій мод. І5-1755П згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005 здійснено наступним чином.

В обліку TOB "Торговий дім "Полтавхіммаш" з урахуванням функціональних обмежень програми 1С: Підприємство 8.3:

- вагони-цистерни для перевезення нафтопродуктів мод. 15-1755 без візків обліковувались на бухгалтерському рахунку 281 з подальшим проведенням на рахунок 23 для формування собівартості вагонів-цистерн для рослинних олій мод. 15-1755П, виготовлених з використанням цих товарів;

- реалізацію вагонів-цистерн для рослинних олій мод. 15-1755П проведено з бухгалтерського рахунку 26.

- операція по доопрацюванню вагонів-цистерн мод. 15-1755 без візків (збиранню з їх використанням вагонів-цистерн мод.15-1755П) підрядником TOB Полтавахіммаш за Договором підряду відображена проведенням Дт23-Кт631, Дт64-Кт631.

За економічною сутністю операцій собівартість готової продукції на рахунку 26 в розумінні п.11 П(С)БО 16 Витрати склалась з прямих матеріальних витрат з рахунку 281 в розумінні п. 12 П(С)БО 16 Витрати та інших прямих витрат з рахунку 631 в розумінні п. 14 П(С)БО 16 Витрати .

Використання для обліку рахунку 23 Виробництво передбачено в обліковій політиці TOB ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВХІММАШ , яка затверджена наказом від 10.01.2017 року №1, та відповідає видам діяльності підприємства 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу , 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів .

Відображення операцій відповідає порядку бухгалтерського обліку операцій з давальницькою сировиною у замовника, рекомендованому у офіційному виданні Державної фіскальної служби Вісник. Офіційно про податки №30 (934) від 11.08.2017 року.

Колегія суддів зазначає, що використана позивачем схема бухгалтерських проведень, як і не відображення у бухгалтерському обліку руху вагонів-цистерн при передачі у їх на відповідальне зберігання не впливають на формування фінансового результату та не змінюють підсумкові показники, зазначені в податковій декларації з податку на прибуток.

Податковому органу під час проведення перевірки надавались оборотно-сальдові відомості та інші документи, які дають змогу достеменно встановити зміст та обсяг господарської операції, деталізовану інформацію про фактично отримані послуги, їх обсяг, характер, строки виконання робіт, результати здійснених заходів, кількість та номенклатуру матеріалів, що використані під час виконання робіт.

Таким чином, факт реальності спірних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш" підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Стверджуючи про нереальність господарської операції між ТОВ "Полтавахіммаш" та ТОВ "ТД Полтавхіммаш", апелянт посилається на невідповідність дій вказаних суб`єктів господарювання умовам договору №СБ-109/15/СН6/15, укладеному між ПрАТ "Полтавхіммаш" та ТОВ "ТД "Полтавхіммаш", за умов якого ПрАТ "Полтавхіммаш" з моменту переходу права власності на товар до покупця та до спливу гарантійного строку зобов`язується за свій рахунок та своїми силами усунути недоліки товару.

Позивач зазначає, що жодних недоліків товар, придбаний у ПрАТ "Полтавхіммаш", не мав та претензій щодо його якості у ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" до постачальника не було. Договір підряду від 12.02.2018 року №ПР9/18 ПР14/18 та додаткові угоди до нього укладені позивачем з ТОВ "Полтавахіммаш" з метою модернізації вагонів-цистерн для перевезення нафтопродуктів у вагони-цистерни для перевезення олій з візками з метою їх подальшої реалізації.

В підтвердження подальшої реалізації вагонів-цистерн для перевезення олій позивачем суду надано договір від 04.04.2019 року №СБ11/19, укладений між ТОВ "Каргіс" (покупець) та ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" (продавець), за умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплати нові вагони-цистерни для рослинних олій моделі 15-1755П в кількості 25 одиниць, виготовлених згідно ТУ У 35.2-32258888-557:2005.

Доводи апеляційної скарги щодо підписання актів наданих послуг шляхом проставлення факсимільного підпису, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаного твердження, тобто воно базується лише на припущеннях.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №813/947/18.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів звертає уваги, що окремі недоліки документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний суд у постанові від 12.04.2018 року у справі №804/698/16 зазначивши, що посилання відповідача на припущення, окремі недоліки в документах, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень позивача щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції.

Крім того, у відповідності до правової позиції, що міститься у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року по справі № 813/947/18, від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17, від 19.06.2018 року у справі № 808/2447/1, від 28.02.2018 у справі 806/1033/17, неістотні недоліки в первинних документах (описка, помарка, незаповнення окремого реквізиту), які не впливають на можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, їх зміст не свідчать про безтоварність господарських операцій та не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені судами первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити.

При цьому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною (а не податковим органом) факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №820/13056/13-а.

За цим, посилання апеляційної скарги на факт перебування ОСОБА_1 на керівних посадах в ТОВ "Полтавахіммаш", ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" та ПрАТ "Полтавхіммаш", як і знаходження усіх трьох товариств за однією адресою, не може бути безумовною підставою фіктивності господарської операції.

Щодо відсутності підписів директора та головного бухгалтера ТОВ Торговий дім Полтавхіммаш на акті перевірки від 09.12.2019 року №1554/16-31-05-01-10/39520238, позивач зазначив, що представники ТОВ Торговий дім Полтавхіммаш акт перевірки від 09.12.2019 року №1554/16-31-05-01-10/39109641 не підписували, оскільки відповідачем його було надіслано до позивача поштою. Заперечення на вказаний акт подавалися. Позивач пройшов повністю процедуру адміністративного оскарження в контролюючому органі від подання заперечень на акт перевірки до оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень з обґрунтуванням аналогічним обґрунтуванню позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги про невідповідність актів огляду технічного стану вагонів-цистерн вимогам наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №166/550 від 12.05.2015 року "Про затвердження Порядку перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів", колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки за результатами переобладнання було виготовлено вагони-цистерни, призначені для перевезення рослинних олій, а тому положення вказаного наказу до них не застосовуються.

Щодо доводів апелянта про ненадання контролюючому органу підтверджуючих документів по господарським операціям під час перевірки, відсутності певних документів при перевірці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що встановлені при огляді недоліки та дефекти вагонів-цистерн свідчать про невідповідність придбаної у ПрАТ Полтавахіммаш продукції умовам ТУ, чим порушено cт. 629 та ст. 882 Цивільного кодексу України.

Отже, твердження відповідача щодо не надання позивачем для перевірки актів дефектного стану (актів огляду технічного стану) спростовується матеріалами справи.

Стосовно наявності сертифікатів якості, позивач у поясненнях, наданих під час перевірки, зазначив, що сертифікати відповідності на візки виробництва TOB Дизельний завод в кількості 48 од. (які були придбані підрядником TOB Полтавахіммаш і встановлені на 24 вагона-цистерни для рослинних олій мод. 15-1755П) та візки виробництва ПрАТ Азовелектросталь в кількості 2 од. (які були передані замовником підряднику для встановлення на одну вагон-цистерну для рослинних олій мод. 15-1 755П) на виконання умов договору з TOB Каргіс від 04.04.2019 року №СБ 11/19 були передані покупцю в комплекті товаросупровідної документації. Також в складі товаросупровідної документації за договором від 04.04.2019 року №СБ 11/19 TOB Каргіс була передана інша документація, передбачена п. 4.6 цього договору (копія договору від 04.04.2019 року №СБ11/19 надавалась під час перевірки).

Також, позивач зазначає, що про факт невідповідності призначення виготовлених вагонів - для перевезення рослинних олій , призначенню за яким вони використовувалися кінцевим споживачем TOB КАРГІС - перевезення нафтопродуктів , позивачу нічого не відомо, оскільки після продажу вказаного товару, він не має ніякого відношення до порядку та способу використання вказаних вагонів. Даний факт не був предметом доказування у справі.

Колегія суддів зауважує, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

До суду першої інстанції позивач надав копії документів, що підтверджують проведення інспекторського контролю вагонів-цистерн за Договором підряду від 23.11.2018 року, та вказав, що документи разом з іншою товаросупровідною документацією було передано TOB Каргіс як покупцю вагонів-цистерн, позивачем повідомлялося відповідача, і вказувалося, що наявність вказаних документів можна перевірити в ході зустрічної звірки з TOB Каргіс .

Крім того, сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Така позиція неодноразово зазначалась Верховним судом у своїх постановах від 12.04.18 року по справі №805/4710/16-а, від 02.10.18 року по справі №810/2689/17, від 28.11.18 по справі №816/1959/17, від 14.02.2020 по справі №816/294/16.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту акта перевірки, заперечень до акта перевірки та скарги на податкові повідомлення-рішення вбачається, що позивач надавав контролюючому органу всі необхідні документи, проведення аналізу яких давало можливість встановити фактичні обставини справи та дійти об`єктивних висновків щодо змісту господарських правовідносин з TOB Полтавахіммаш , ПрАТ Полтавахіммаш та з TOB Каргіс .

Тому, доводи апелянта про ненадання контролюючому органу підтверджуючих документів по господарським операціям під час перевірки, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 4198729,00 грн та податку на додану вартість в сумі 4665254,00 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З наведених доводів та доданих до адміністративного позову доказів вбачається рух активів між позивачем і його контрагентами та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності.

Саме вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/13029/14 та від 06.02.2018 у справі №826/22154/15.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 15.05.2018 у справі № 0870/9721/12 Верховний Суд дійшов висновку, що нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваного в цій справі податкових повідомлень- рішеннь.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень від 14.01.2020 року №0000620501, №0000630501належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Щодо доводів податкового органу про наявність підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, визначеним ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Положеннями статті 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (п.56.19 ст.56 ПК України).

Відповідно до пп.56.17.3 п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Матеріалами справи підтверджено оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України вих. №10687/6/99-00-08-05-01-06 від 25.03.2020 року скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 25.03.2020 року №10687/6/99-00-08-05-01-06, останнє повернуто за закінченням терміну зберігання (т.3 а.с. 30-32).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" звернулось з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду 04.04.2020 року, що підтверджується копією експрес-накладної Нової пошти №59000501013432 (т.3 а.с.43).

Беручи до уваги зазначене та те, що до адміністративного суду позивач звернувся 04.04.2020 року, тобто у межах строку, передбаченого п.56.19 ст.56 ПК України (протягом місяця), колегія суддів не вбачає пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, що свідчить про безпідставність доводів відповідача про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Щодо посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, за якою суд касаційної інстанції доходить висновку, що норма п.56.19 ст.56 ПК України є спеціальною щодо норми ч.4 ст.122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, та встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті, то колегія суддів зауважує, що посилання на вказане рішення суду касаційної інстанції не впливає на вирішення даної справи з урахуванням викладених вище висновків суду.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 440/1839/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 31.05.2021 року