Постанова

від 29.05.2022 по справі 910/12210/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2022 р. Справа№ 910/12210/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Пашкіної С.А.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 (повне рішення складене 22.11.2021)

у справі № 910/12210/21 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик"

про стягнення 208 720,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" (далі - ТОВ "Фербер Плюс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" (далі - ТОВ "Інвест Агро Логістик", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 208 720,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № ДКП-056/240521 від 24.05.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару (висівок пшеничних), внаслідок чого у ТОВ "Інвест Агро Логістик" утворилась заборгованість в сумі 208 720,00 грн, яку ТОВ "Фербер Плюс" просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" про стягнення заборгованості у сумі 208 720,00 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" заборгованість у сумі 208 720,00 грн та судовий збір у сумі 3 130,80 грн.

Рішення мотивоване тим, що суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивачем були надані більш вірогідні докази наявності заборгованості у відповідача за договором № ДКП-056/240521 від 24.05.2021 в сумі 208 720,00 грн, у той час, як відповідач доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність його обов`язку сплатити суму вартості товару не надав. Оскільки доказів належної сплати вартості поставленого товару відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги ТОВ "Фербер Плюс" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 208 720,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду; розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" здійснювати з повідомленням (викликом) сторін; витребувати у сторін та дослідити оригінали доказів, що знаходяться у матеріалах справи; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що ключовим питанням, яке мало би бути досліджене судом першої інстанції, є момент виникнення обов`язку покупця зі сплати поставленого товару, натомість, на думку заявника, строк оплати за договором у відповідача перед позивачем не настав, оскільки надані позивачем докази не доводять як факт відправлення відповідачу листом з описом вкладення № 4910010737304, передбачених договором оригіналів документів, так і факт отримання адресатом кореспонденції за цим листом, тоді як підставою для оплати згідно із п. 4.2.3 договору є саме отримання відповідачем оригіналів документів, перелічених в п. 4.2.3 договору.

На думку скаржника, у зв`язку із недоведеністю факту надсилання відповідачу документів, передбачених п. 4.2.3 договору, строк оплати відповідачем поставленого товару не наступив, тобто на дату подачі позову - 18.06.2021 право позивача порушено не було.

Скаржник зазначає, що ухвалою від 14.09.2021 у справі № 910/12210/21 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, посилаючись на положення частини шостої статті 252 ГПК України, однак, докази, надані позивачем, мають розбіжності, декілька товарно-транспортних накладних оформлювались кілька разів, у відповідача відсутні оригінали товарно-транспортних накладних, на які посилається позивач, а первинні документи містять певні недоліки, суд першої інстанції не дослідив безпосередньо оригінали наданих позивачем доказів, тобто не переконався у їх дійсності, що вплинуло на прийняття судом першої інстанції помилкового рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 14.01.2022, вказав на те, що відповідач визнає факти здійснення в межах договору трьох поставок, що також не заперечує в апеляційній скарзі. Крім видаткових накладних, для підтвердження фактів поставки, позивач, в тому числі, надав податкові накладні № 5 від 26.05.2021, № 6 від 27.05.2021 та № 7 від 28.05.2021, які були складені по факту проведення поставок, всі дати фактичної передачі товару за вищевказаними ТТН співпадають з датами складанні і реєстрації цих податкових накладних, всі три податкові накладні мають статус зареєстрованих, отже, враховуючи доведений факт передачі товару, відповідач набув обов`язку його оплатити і умовності щодо нібито непередачі відповідачу під час поставки певних документів не може бути причиною його звільнення від обов`язку оплатити товар.

Позивач зазначає, що з боку відповідача відбулись часткові оплати товару, якими у сукупності було оплачено повну вартість першої поставки на суму 132 000,00 грн, і частково вартість другої на суму 38 000,00 грн, тобто, у апеляційній скарзі відповідач заперечує обов`язок оплати товару через нібито непередачу йому під час поставки певних документів, однак він сам же і здійснив часткову оплату товару.

Також позивач зазначає про те, що крім оригіналів видаткових накладних і рахунків позивач перед зверненням до суду направляв відповідачу претензію № 01 від 11.06.2021 про оплату товару та надання підписаних видаткових накладних, але відповідач не відреагував на жодний лист, хоча мав всі можливості висловити свої заперечення і як щодо документів, і як щодо відсутності факту поставки.

Позивач вказує, що справа повністю підпадає під характеристику малозначної, тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано розглянув її у спрощеному провадженні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 400,00 грн.

Узагальнені доводи відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив і клопотання скаржника

На думку відповідача, суд не звернув уваги на той факт, що умовами договору сторони погодили, що виконання обов`язку відповідача зі сплати товару виникає виключно за умови надання позивачем оригіналів належним чином оформлених документів, визначених умовами п. 4.2 договору, однак, відповідач зазначає, що за відсутності належних та допустимих доказів надання позивачем відповідачу оригіналів рахунку, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, у відповідача не виникло зобов`язання зі сплати товару.

Відповідач вказує, що посилання позивача на факт часткової оплати часткової оплати товару відповідачем жодним чином не спростовує того факту, що позивачем не виконано зобов`язання щодо передачі відповідачу оригіналу оригіналів товаросупровідних документів.

Також відповідачем подано заперечення щодо судових витрат позивача, у яких відповідач просить відмовити у розподілі судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанції, вказав на те, що у суді апеляційної інстанції заявляється до стягнення витрати за надання правової допомоги у суді першої інстанції. Крім того, доводи позивача, визначені ним в відзиві на апеляційну скаргу, повністю дублюють доводи та аргументи позивача, якими він оперував при розгляді справи у суді першої інстанції, тобто правова позиція позивача не змінювалася, а отже, не було об`єктивної необхідності для адвоката, вивчати додаткові джерела права. Аналогічна позиція виражена у постанові Верховного Суду у справі № 910/2170/18 від 11.12.2018 та у постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 910/23210/17, залишеній без змін постановою Верховного суду від 20.11.2018.

У запереченні на відповідь на відзив на апеляційну скаргу і клопотання скаржника, позивач зазначає, що попри повторні зауваження відповідача, що йому нібито не передано оригінали або завірені постачальником копії товарно-транспортних накладних, заперечує та наполягає, що ці документи в тому числі були вручені разом із товаром, крім того, у будь-якому разі зазначені докази отримані відповідачем у складі додатків до позовної заяви. Відповідач не вказує, яким чином наявність чи відсутність того чи іншого первинного документу в оригіналі чи в копії завадило йому здійснити оплату товару.

Позивач вказує на те, що умовами договору сторонами не визначено порядок передачі супровідних документів, зокрема, таких, як товарно-транспортних накладних, сторонами у договорі не визначено, який саме документ підтверджує передачу товаросупровідних документів, не визначено і те, у яких документах належить зазначати про фактичну передачу таких документів, не передбачено такого обов`язку, як зазначення про передачу таких супровідних документів у видатковій чи у товарно-транспортній накладній.

На думку позивача, клопотання скаржника про витребування доказів не відповідає формі та змісту вимог ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, тому його слід залишити без розгляду.

Щодо заяви скаржника про зменшення витрат на правову допомогу, позивач зауважує, що позивачем не розцінюється як окремий вид проведених оплачуваних робіт пошук судової практики, вивчення документів, роз`яснення законодавства, адже згідно із актуальною судовою практикою подібний вид надання правової допомоги є досить суперечливим як вид правової допомоги і послуг адвоката, які підлягають стягненню у складі судових витрат за правилами ч. 2 ст. 126 ГПК України, пов`язаної з розглядом справи. В даному випадку це робота у складі підготовки конкретного документу, поданого як заява по суті справи чи з процесуальних питань, і вказано витрачений на його підготовку час в актах приймання-передачі наданої правової допомоги з детальним описом проведених робіт. Цим і пояснюється той факт, що відзив на позовну заяву і на апеляційну скаргу, наприклад, подібні на думку скаржника за змістом документи, потребували однаковий час на їх підготовку, однак, скаржник не враховує, що досить тривалий час був витрачений для їх підготовки не для формального переміщення раніше надрукованого тексту по змісту документу, а на вивчення поданих самим же скаржником досить змістовних документів, пошук судової практики, аналіз норм законодавства тощо. Крім того, відповідач, використовуючи свої права сторони у справі постійно зумовлює виконання адвокатом нової роботи, тому заявити про розподіл за результатами справи в суді першої інстанції було неможливим. Всі складені адвокатом документи є змістовними, що підтверджує обґрунтованість витраченого на них часу, і, з огляду на суму спору 208 720,00 грн, судові витрати на правничу допомогу співмірними.

Також позивач зазначає, що 31.01.2022 між адвокатом та позивачем був підписаний акт б/н приймання-передачі наданої правової допомоги з детальним описом проведених робіт, згідно із яким адвокатом надано таку правову допомогу: 31.01.2022 підготовка заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу і клопотання скаржника у справі № 910/12210/21, 4 години, вартістю 3 200,00 грн, з розрахунку 800 грн за 1 годину та просить розглянути апеляційну скаргу з урахуванням цих заперечень, залишити без розгляду подане відповідачем клопотання про витребування доказів як таке, що не відповідає формі і змісту вимог ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, стягнути з відповідача, додатково, 3 200,00 грн витрат на правову допомогу, крім раніше заявлених у розмірі 10 400,00 грн, а всього 13 600,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів: Владимиренко С.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, тимчасову непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12210/21 розглядалась протягом розумного строку.

Щодо клопотання ТОВ "Інвест Агро Логістик" про витребування у сторін та дослідження оригінали доказів, що знаходяться у матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати це доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Разом з тим ТОВ "Інвест Агро Логістик" в клопотанні про витребування доказів, не зазначено які обставини можуть підтвердити ці докази, або які аргументи ці докази можуть спростувати, як не зазначено і заходи, які були вжиті ТОВ "Інвест Агро Логістик" для отримання цих доказів, або причини неможливості самостійно отримати цей доказ.

У зв`язку з викладеним колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що клопотання про витребування у сторін та дослідження оригіналів доказів, що знаходяться в матеріалах справи є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

Крім того, слід зазначити про те, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 1 та 2 ст. 91 ГПК).

Порядок засвідчення копій документів, станом на момент подання позову, був визначений п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Натомість подані позивачем додатки до позовної заяви, а саме копії доказів відповідають вказаним вимогам, оскільки містять відповідні реквізити: слова "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Тобто, зазначені копії є належним чином засвідчені копії.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.05.2021 між позивачем та відповідачем) укладено договір поставки № ДКП-056/240521, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, позивач, за договором постачальник, зобов`язується передати у власність відповідача, за договором покупця, товар (висівки пшеничні), а відповідач в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно із п.п. 2.2, 2.3 договору загальна вартість товару по цьому договору складає з ПДВ 132 000,00 грн. У вартість товару входять усі інші витрати позивача, понесені ним до моменту поставки товару у місце поставки на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 договору позивач зобов`язується здійснити поставку товару на умовах DDP відповідно до правил Інкотермс 2010 за наступною адресою: Миколаївська обл., с. Шевченково, вул. Урожайна. Строк поставки товару до 26.05.2021 включно. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін. Право власності на товар переходить до відповідача з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Оплата товару, що поставляється за даним договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі виставлених рахунків на оплату (п. 4.1 договору). Оплата товару відповідачем здійснюється виключно після поставки товару в місце поставки та визначення фактичної кількості поставленого товару, згідно умов цього договору: 80% від загальної вартості окремої партії товару, що поставляється, відповідач перераховує на рахунок позивача протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем усіх документів, що передбачені п. 4.2.3 договору; інші 20% від загальної вартості окремої партії товару відповідач перераховує протягом двох банківських днів після отримання відповідачем документів, що визначені у п. 4.2.4 договору; завершення здійснення відповідачем перевірки правильності реєстрації позивачем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку позивача встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних. Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів із поточного рахунку відповідача (п. 4.3 договору).

Факт виконання позивачем зобов`язань за договором щодо поставки позивачем у травні 2021р. товару на загальну суму 378 720,00 грн підтверджується видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи, а саме:

- видаткові накладні № 37 від 26.05.2021, № 38 від 27.05.2021, № 39 від 28.05.2021;

- рахунків фактур № 36 від 26.05.2021, № 37 від 27.05.2021, № 38 від 28.05.2021;

- товарно-транспортних накладних № 2505/1 від 25.05.2021 (дата поставки 26.05.2021), № 2705/1 від 27.05.2021, № 2505/1 від 25.05.2021 (дата поставки 28.05.2021);

- податкових накладних № 5 від 26.05.2021, № 6 від 27.05.2021, № 7 від 28.05.2021.

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму у розмірі 170 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5900 від 26.05.2021, № 5907 від 27.05.2021.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 208 720,00 грн заборгованості, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи постачання позивачем товару та отримання його відповідачем, враховуючи часткову, на суму 170 000,00 грн, оплату відповідачем одержаного товару, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що у відповідача виникла заборгованість за поставлений, але не оплачений товар, у сумі 208 720,00 грн, а саме - за видатковою накладною № 38 від 27.05.2021 у сумі 77 440,00 грн та видатковою накладною № 39 від 28.05.2021 у сумі 131 280,00 грн.

Так, 18.06.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 01, у якій позивач зазначив про те, що в межах договору здійснено поставку товару відповідачу за видатковими накладними № 37 від 26.05.2021 на суму 132 000,00 грн, № 38 від 27.05.2021 на суму 115 440,00 грн, № 39 від 28.05.2021 на суму 131 280,00 грн та про те, що умови щодо отримання відповідачем визначених п. 4.2.3 і п. 4.2.4 документів і реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН є дотриманими, у зв`язку із чим у відповідача виник обов`язок щодо оплати трьох вищевказаних партій поставленого товару, однак, оплата поставленого товару відбулася лише частково 27.05.2021 і станом на 11.06.2021 залишок боргу відповідача за отриманий товар складає 208 720,00 грн та, задля уникнення подальшого вирішення спору в судовому порядку, протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги оплатити залишок боргу в сумі 208 720,00 грн за поставлений товар за договором поставки.

Зазначена претензія 18.06.2021 була надіслана позивачем відповідачу листом (накладна № 4910010737312) з описом вкладення у цінний лист.

Натомість відповідачем не надано відповіді на вказану претензію та не здійснено оплату залишку боргу у сумі 208 720,00 грн.

Крім того, відповідач вказує на те, що із описом вкладення у цінний лист № 4910010737304 не містить інформації про направлення на адресу позивача оригіналів товарно-транспортних накладних або залізничних накладних.

Відповідач заперечив наявність у нього боргу за договором № ДКП-056/240521 від 24.05.2021, зокрема, у зв`язку із тим, що направлені позивачем на його поштову адресу видаткові накладні № 37 від 26.05.2021 та № 38 від 27.05.2021 не можуть підтверджувати факт поставки товару, оскільки в них не вказана особа, яка їх підписала з боку постачальника (не зазначена посада Шаповалової І.С.).

Так, як вбачається із матеріалів справи, надані відповідачем копії видаткових накладних № 37 від 26.05.2021 та № 38 від 27.05.2021 підписані з боку позивача - ТОВ "Фербер Плюс" Шаповаловою І. С. , яка є директором цього товариства. Про вказану обставину відповідачу достеменно відомо, оскільки і договір поставки № ДКП-056/240521 від 24.05.2021, й усі інші документи, складені сторонами під час його виконання, підписувала саме Шаповалова І.С. Більше того, підпис Шаповалової І. С. на видаткових накладних був скріплений печаткою ТОВ "Фербер Плюс".

Колегія суддів апеляційного господарського суду, із врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки товариства, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, які містять в собі елементи видаткових накладних, а саме - відомості про дату складання документа, назву та печатки підприємств, від імені яких складено документ (ТОВ "Фербер Плюс" та ТОВ "Котляревський елеватор" для ТОВ "Інвест Агро Логістик"); зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, а також кількість місць займаного товару), що свідчить про належність вказаних доказів, на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем.

Відповідач вказує, що ТТН № 2505/1 від 25.05.2021 не містить підпису водія та його даних, а ТТН № 2705/1 від 27.05.2021 містить розбіжності щодо перевізника і водія із ТТН, направленого позивачем електронною поштою.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначення у паперовій ТТН № 2705/1 від 27.05.2021 іншої особи перевізника - ФОП Янович І.І. замість перевізника ТОВ "Арабікс" (як у електронному примірнику цієї ТТН) не є ознакою недійсності такої накладної, оскільки у ній міститься підпис відповідальної особи відповідача, що прийняла товар, у той час, як електронний примірник ТТН таких відомостей не містить, а з приводу повторного використання позивачем ТТН № 2505/1 від 25.05.2021, господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що номер ТТН № 2505/1 від 25.05.2021 на суму 132 000,00 грн. (із фактичною датою поставки 26.05.2021), випадково співпадає із номером ТТН на суму 131 280,00 грн. (із фактичною датою поставки 28.05.2021).

Також, як встановлено господарським судом першої інстанції та із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, зі змісту вказаних накладних вбачається, що дійсно у них зазначений один перевізник товару - ТОВ "Арабікс", проте, ці накладні містять різні відомості про автомобіль, який здійснював перевезення, різну масу брутто товару, різні дати перевезення товару. Зокрема, із ТТН № 2505/1 від 25.05.2021 (із фактичною датою поставки товару 26.05.2021) вбачається, що перевезення вантажу масою 39 800 т. брутто здійснював водій ОСОБА_1 автомобілем "Вольво", державний номер НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_2 ), а за ТТН № 2505/1 від 25.05.2021 (із фактичною датою поставки 28.05.2021) вантаж масою брутто 37 440 т. - водій ОСОБА_2 автомобілем "Рено", державний номер НОМЕР_3 (причіп НОМЕР_4 ), отже, що за вказаними ТТН були здійснені різні господарські операції, що також підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою перевізника (ТОВ "Арабікс") від 30.08.2021.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) складається податкова накладна.

Тобто, реєстрація податкової накладної також є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.

Як доказ, податкова накладна може оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, виконання договору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

У даному випадку виконання позивачем господарських операцій з поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та квитанціями, що містяться в податковому обліку позивача. При цьому усі дати фактичної поставки товару, зазначені у видаткових накладних та ТТН, на які посилається позивач, співпадають з датами складання та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для оплати поставленого позивачем товару, зважаючи на зазначення їх вартості у видаткових накладних.

Крім того, ненадання товарно-транспортних накладних не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність товарно-транспортної накладної не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. ст. 76-78 ГПК України зокрема передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, те що надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами свідчать про те, що позивачем надані більш вірогідні докази наявності заборгованості у відповідача за договором № ДКП-056/240521 від 24.05.2021 на суму у розмірі 208 720,00 грн, натомість відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність його обов`язку сплатити суму вартості товару не надано, як не надано і доказів належної сплати вартості поставленого товару, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 208 720,00 грн заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.9 договору відповідач має право призупинити виконання грошових зобов`язань за цим договором у наступних випадках:

- порушення позивачем строків поставки товару відповідачу за цим договором та/або іншим договорами, що укладені або будуть укладені між відповідачем та позивачем у майбутньому - до моменту поставки товару за відповідним договором;

- порушення позивачем зобов`язань зі складання та/або реєстрації податкових накладних у ЄРПН за господарськими операціями, здійсненими на підставі цього договору та/або інших договорів, що укладені або будуть укладені між відповідачем та позивачем в майбутньому - до моменту усунення позивачем вказаних порушень;

- виникнення обставин, вказаних у п. 8.2.1 цього договору, за господарськими операціями між відповідачем та позивачем, що виникли на підставі цього договору та/або інших договорів, що укладені або будуть укладені між відповідачем та позивачем в майбутньому - до моменту сплати позивачем відповідачу компенсації в розмірі донарахованих відповідачу контролюючими органами або судом сум податків та штрафних санкцій.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що наявні недоліки первинних документів не спростовують факту поставки позивача та одержання відповідачем товару та, відповідно до п. 5.9 договору, не є підставою для призупинення виконання грошових зобов`язань.

До того ж, відповідач, як контрагент за договором поставки, не був позбавлений права звернутись до позивача із проханням (вимогою) надати відповідні документи, які за твердженням відповідача у нього відсутні, для належного виконання своїх зобов`язань за вказаним договором.

Однак, матеріали справи не містять доказів такого звернення, а відповідачем, в свою чергу, не вказано, яким чином відсутність товарно-транспортних накладних перешкоджає виконання обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару згідно із видатковими накладними.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, викладено заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 400,00 грн, а у запереченні на відповідь на відзив на апеляційну скаргу і клопотання скаржника просить стягнути з відповідача додатково 3 200,00 грн витрат на правову допомогу, крім раніше заявлених у розмірі 10 400,00 грн, а всього 13 600,00 грн.

У запереченні щодо судових витрат позивача, відповідач заперечує щодо стягнення зазначених витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що витрати, понесені стороною під час розгляду спору в суді першої інстанції не підлягають розподілу судом апеляційної інстанції. Відповідач зазначає на незмінність правової позиції в першій та апеляційній інстанції, а доводи позивача, визначені ним у відзиві на апеляційну скаргу, повністю дублюють доводи та аргументи позивача, якими він оперував при розгляді справи у суді першої інстанції, тобто, правова позиція позивача не змінювалась, отже, не було об`єктивної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" вказує на те, що розмір витрати на правову допомогу складають суму у розмірі 13 600,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано копії документів, а саме: договору про надання правової допомоги від 11.06.2021, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП002030, розрахунку вартості наданих послуг з правової допомоги від 26.07.2021 до договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2021, додаткову угоду № 1 від 26.07.2021 до договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2021, акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 10.01.2022 з детальним описом проведених робіт до договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2021 та акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.01.2022 з детальним описом проведених робіт до договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2021.

Слід зазначити, що додані до заяви документи належним чином засвідчені, з урахуванням положень п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (чинний від 01.09.2021).

Так, у акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 10.01.2022 з детальним описом проведених робіт до договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2021 та у акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.01.2022 з детальним описом проведених робіт до договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2021 викладено детальний опис робіт, а саме:

- 26.07.2021 (5 годин) - підготовка позовної заяви, за якою відкрито провадження у справі № 910/12210/21 за позовом ТОВ "Фербер Плюс" до ТОВ "Інвест Агро Логістик" про стягнення заборгованості у сумі 208 720,00 грн - 4 000,00 грн;

- 30.08.2021 (3 години) - підготовка відповіді на відзив ТОВ "Інвест Агро Логістик" у справі № 910/12210/21 - 2 400,00 грн;

- 10.01.2022 (5 годин) - підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Інвест Агро Логістик" у справі № 910/12210/21 - 4 000,00 грн;

- 31.01.2022 (4 години) - підготовка заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу і клопотання скаржника ТОВ "Інвест Агро Логістик" у справі № 910/12210/21 - 3 200,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається зі змісту заяви, позивач не звертався до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення витрат на правову допомогу із наданням відповідних доказів.

Нормами ГПК України не передбачено можливості звертатись до господарського суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи у господарському суді першої інстанції, тому у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу за підготовку позовної заяви, за якою відкрито провадження у справі № 910/12210/21 за позовом ТОВ "Фербер Плюс" до ТОВ "Інвест Агро Логістик" про стягнення заборгованості у сумі 208 720,00 грн - 4 000,00 грн та підготовку відповіді на відзив ТОВ "Інвест Агро Логістик" у справі № 910/12210/21 - 2 400,00 грн, належить відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Інвест Агро Логістик" у справі № 910/12210/21 та 3 200,00 грн за підготовку заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу і клопотання скаржника ТОВ "Інвест Агро Логістик" у справі № 910/12210/21, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269).

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу, що доводи й правова позиція відповідача не змінювались, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, відтак адвокату, який надавав правову допомогу ТОВ "Фербер Плюс" у суді апеляційної інстанції, не потрібно було вивчати додаткові джерела права, оскільки останній не міг бути необізнаними про позицію скаржника, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та інші обставини, тобто, підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому вартість написання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 4 000,00 грн, на переконання колегії суддів є завищеним.

Слід зазначити, що відзив на апеляційну скаргу складається з семи сторінок, натомість текст 4-6 сторінки зазначеного відзиву фактично є заявою про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/12210/21.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, приймаючи до уваги той факт, що спір між сторонами не є складним, дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн за написання відзиву на апеляційну скаргу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у справі № 910/12210/21 та беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" 3 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та 3 200,00 грн за підготовку заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу і клопотання скаржника та вважає витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму у розмірі 6 200,00 грн доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс".

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони винести додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.п. 17.15 п. 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі. За загальним правилом ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. А тому видача відповідного наказу здійснюється господарським судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12210/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/12210/21 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17; ідентифікаційний код 40687198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фербер Плюс" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 49, кв. 13; ідентифікаційний код 43179594) 6 200,00 грн витрат на правову допомогу, які пов`язані з розглядом справи № 910/12210/21 апеляційним судом.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/12210/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.В. Владимиренко

С.А. Пашкіна