Рішення

від 30.05.2022 по справі 910/21688/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2022Справа № 910/21688/21

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення "Спецжитлофонд" (вулиця Оболонська, будинок 34,

місто Київ, 04071)

до Громадської організації "Київська міська спілка безквартирних офіцерів"

(вулиця Річна, будинок 3, квартира 7, місто Київ, 01135)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 30 313 грн 99 коп. та виселення

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" з вимогами до Громадської організації "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" про стягнення 30 313 грн 99 коп. заборгованості за договором оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934, в тому числі: 6 448 грн 55 коп. основної заборгованості, 129 грн 52 коп. інфляційних втрат, 87 грн 98 коп. 3 % річних, 482 грн 85 коп. пені, 23 165 грн 09 коп. штрафу, 15 476 грн 52 коп. неустойки за користування приміщенням після припинення дії договору та виселення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 6 448 грн 55 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 129 грн 52 коп. інфляційних втрат, 87 грн 98 коп. 3 % річних, 482 грн 85 коп. пені, 23 165 грн 09 коп. штрафу та 15 476 грн 52 коп. неустойки за користування приміщенням після припинення дії договору. До того ж, у зв`язку з припиненням дії договору, позивач також просить суд виселити відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21688/21, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

23.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про закриття провадження у справі.

Станом на 26.05.2022 відповідачем вимог ухвали суду від 06.01.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на вищевикладене, оскільки Громадська організація "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) та на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 04.10.2002 № 833-у "Про надання родині ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 " між Комунальним підприємством "Спецжитлофонд" (позивач у справі, орендодавець за договором) та ОСОБА_2 (третя особа у справі, орендар за договором) було укладено Договір оренди житлового приміщення від 01.11.2002 № 2014.

Як додаток до договору оренди житлового приміщення від 01.11.2002 № 2014 між Комунальним підприємством "Спецжитлофонд" та ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі житлового приміщення ( АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 5.1 договору термін дії договору встановлено з 01 листопада 2002 року по 01 липня 2003 року. Цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення КМДА, якщо не менше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Адміністрація Стоматологічної поліклініки МОЗ України при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця звернулась до Головного управління житлового забезпечення КМДА з листом від 06.04.2004 № 7/45 про продовження терміну дії договору № 2014 житлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 , в якому проживала співробітниця стоматологічної поліклініки ОСОБА_2 .

Згідно з наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2004 № 217-у «Про надання родині ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 » між Комунальним підприємством "Спецжитлофонд" (орендодавець) та Стоматологічною поліклінікою МОЗ України при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (орендар) було укладено Договір оренди житлового приміщення від 01.05.2004 № 3150.

Відповідно до пункту 5.1 договору термін дії договору встановлено з 01 травня 2004 року по 01 жовтня 2004 року. Цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення КМДА, якщо не менше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу від 01.10.2008 серії НОМЕР_1 , виданого Відділом з питань цивільного стану муніципалітету Балчік області Добрич Республіки Болгарія, ОСОБА_2 змінено прізвище на ОСОБА_3 .

Громадська організація "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" звернулася до департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА з листом від 09.12.2019 № 1912/09 про переукладання угоди від 01.05.2004 № 3150 із ОСОБА_1 - членом Виконкому Київської міської спілки безквартирних офіцерів, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку з неможливістю забезпеченням власним житлом.

Відповідно до наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.12.2019 № 420 "Про надання Громадській організації "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" квартири АДРЕСА_2 " між КП «Спецжитлофонд» (орендодавець) та Громадською організацією «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» (відповідач у справі, або орендар за договором) було укладено Договір оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934, у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове орендне платне користування без права викупу житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , житлова площа - 15,40 кв.м, загальна площа 33,00 кв.м. Орендар зобов`язується використати приміщення для поживання родини ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2.1 договору за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно пункту 2.2 договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями Комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором, на дату його укладання, встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар з урахуванням пункту 2.10 розділу 2 цього договору, у сумі 35,00 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі, що складає 1 155 грн 00 коп. на місяць, у т.ч. ПДВ 192 грн 50 коп.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 25 числа поточного місяця на рахунок орендодавця ( без щомісячного виставлення орендодавцем орендарю рахунків-фактур га оплату орендних платежів).

Відповідно до пункту 2.6 договору розмір орендної плати визначений сторонами в договорі переглядається на вимогу орендодавця у разі зміни Київською міською радою цін або тарифів за орендне користування житловими приміщеннями орендодавця.

Згідно з пунктом 2.7 договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 2.8 договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Передача приміщення орендареві та повернення приміщення орендодавцю оформлюється виключно актами приймання-передачі, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами цього договору (пункт 3.1 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору від 20.12.2019 № 5934, між сторонами підписано акт приймання-передачі житлового приміщення від 20.12.2019, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування квартиру АДРЕСА_2 для тимчасового проживання родини ОСОБА_1 .

У відповідності до пункту 4.2.5 договору орендодавець зобов`язується після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання, звільнити приміщення від осіб які проживають у ньому та повернути приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов`язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні його орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Згідно з пунктом 6.1 договору з урахуванням змін внесених додатковими угодами № 1 від 02.06.2020 та № 2 від 21.12.2020, сторони домовились, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.01.2020 до 30.06.2021. Цей договір може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (пункт 6.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934 позивач звернувся до Громадської організації «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» ОСОБА_1 з листом від 23.07.2021 № 056/24-1523 про припинення дії договору з 01.07.2021 та з вимогою про звільнення орендованої квартири АДРЕСА_2 та передачу її за актом прийому-передачі Комунальному підприємству "Спецжитлофонд".

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором щодо звільнення орендованого приміщення та передачі його позивачу за актом, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами: про виселення Громадської організації «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» з квартири АДРЕСА_2 шляхом передачі її Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі; про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів, нарахованих за період з 01.07.2021 по 13.12.2021, у розмірі 6 448 грн 55 коп.; про стягнення пені у розмірі 482 грн 85 коп., інфляційних втрат у розмірі 129 грн 52 коп. та 3 % річних у розмірі 87 грн 98 коп., нарахованих на суму боргу по орендній платі; про стягнення штрафу за прострочення оплати орендних платежів на строк понад шістдесят календарних днів у розмірі 7 688 грн 57 коп.; про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням у розмірі 15 476 грн 52 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За статтею 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Отже, вимоги, які випливають з правовідносин за договором оренди (найму) житла та спрямовані на реалізацію прав і виконання обов`язків за цим договором, є такими, що звернені до сторони договору оренди (найму) житла та регулюються, крім умов договору, приписами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Саме сторона договору оренди (найму) житла є відповідальною за використання орендованого житла за цільовим призначенням, своєчасну сплату платежів за договором оренди, повернення орендодавцю орендованого житла після припинення дії договору.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач (орендодавець) просив стягнути з відповідача (орендаря) суму заборгованості, неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди та штрафних санкцій за несвоєчасне внесення орендних платежів, і підставою для звернення з таким позовом є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934, який було укладено Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавцем) з Громадською організацією "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" (орендарем).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій є такими, що виникли з договору оренди, укладеного юридичними особами, у зв`язку з невиконанням відповідачем, як вважає позивач, обов`язку за договором у частині оплати орендних платежів. Такі вимоги виникли між юридичними особами в межах господарського спору між ними, тож мають розглядатися за правилами господарського судочинства, що суперечить висновку суду апеляційної інстанції про віднесення спору в цій частині до спору цивільної юрисдикції.

Водночас за доводами касаційної скарги орендоване приміщення є таким, що належить до маневреного житлового фонду. Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» містить визначення поняття маневреного житлового фонду як житла з фонду, сформованого інвестором-забудовником за власні кошти та призначеного для тимчасового проживання громадян на час проведення реконструкції житла застарілого житлового фонду. Маневрений житловий фонд як житло, призначене для тимчасового проживання переселених громадян, належить до житлового фонду спеціального призначення.

Порядок надання та користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання врегульовано главою 4-1 Житлового кодексу УРСР, за статтею 132-1 якого до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом, особам, яких визнано біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, установленими для проживання громадян у гуртожитках. Такі приміщення надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім`ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку в разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права громадянина на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання громадянину або придбання ним іншого жилого приміщення; підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення; порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем такого жилого приміщення у непридатність для його використання; інші підстави, установлені законом.

Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, питання підстав, порядку та строку перебування громадянина в жилому приміщенні, наданому йому для тимчасового проживання з майна спеціального фонду як житло маневреного фонду, регулюється Житловим кодексом УРСР, а вимоги про виселення з квартири АДРЕСА_2 стосуються безпосередньо прав саме фізичної особи ( ОСОБА_1 ) та повинні розглядатися в межах і за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи, що вимоги позивача про виселення з квартири стосуються саме користувача (фізичної особи - ОСОБА_1 та її родини), і перевірці підлягають підстави перебування цієї особи в житловому приміщенні відповідно до вимог житлового законодавства, то доводи позивача про віднесення спору в цій частині до спору господарської юрисдикції як такого, що виник з невиконання господарського договору, укладеного юридичними особами є необґрунтованими, з огляду на що заявлені Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціалізованого призначення "Спецжитлофонд" про виселення мешканців з квартири ОСОБА_1 та її родини підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 910/2091/19).

За змістом статті 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що заявлені Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціалізованого призначення "Спецжитлофонд" вимоги про виселення з квартири ОСОБА_1 та її родини підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934 та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Крім того, як вище зазначено судом, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 6.1 договору, з урахування внесених змін, сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.01.2020 до 30.06.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934 позивач звернувся до Громадської організації «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» ОСОБА_1 з листом від 23.07.2021 № 056/24-1523 про припинення дії договору з 01.07.2021, який був отриманий відповідачем 25.08.2020 (дата повернення підприємством зв`язку поштового відправлення № 04007139149672 відправнику).

Відтак, як встановлено судом, договір оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 4 статі 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.2.5, 7.4 договору орендодавець зобов`язується надати орендарю в оренду приміщення в придатному для проживання стані, а орендар зобов`язується після закінчення обумовленого цим договором строку його дії, або в разі його розірвання, звільнити приміщення, невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користуванням приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення, після закінчення строку дії договору, його розірвання, припинення, передати приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі.

Таким чином, положення вказаної норми закону та договору з урахуванням приписів статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України свідчать про те, що у разі припинення цього договору, саме у відповідача виникає обов`язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем в частині повернення орендованого майна з оренди, відповідач фактично продовжує користування орендованим майном.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалося вище, частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі 910/11131/19.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати у розмірі 6 448 грн 55 коп. нарахованої за фактичне використання об`єкту оренду за договором оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934 за період з 01.07.2021 по 13.12.2021, пені у розмірі 482 грн 85 коп., інфляційних втрат у розмірі 129 грн 52 коп. та 3 % річних у розмірі 87 грн 98 коп., нарахованих на суму боргу по орендній платі, а також штрафу за прострочення оплати орендних платежів на строк понад шістдесят календарних днів у розмірі 7 688 грн 57 коп.;

З огляду на вищевикладене та враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань щодо негайного повернення позивачеві за актом приймання-передачі приміщення, яке є об`єктом оренди за договором оренди житлового приміщення від 20.12.2019 № 5934, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про нарахування та стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням після припинення дії договору у розмірі 15 476 грн 52 коп. за неповернення майна з оренди.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, пунктом 1 частини 1, частини 4 статті 231, статтями 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі 910/216 8/21 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Громадської організації "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" у частині вимог про виселення з квартири ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Громадської організації "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" (01135, місто Київ, вулиця Річна, будинок 3, квартира 7, ідентифікаційний код 34618776) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (Україна, 04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34, ідентифікаційний код 31454734) 15 476 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн 52 коп. неустойки за користування приміщенням після припинення дії договору та судовий збір у розмірі 1 158 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) грн 93 коп.

4. В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про стягнення з Громадської організації "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" орендної плати у розмірі 6 448 грн 55 коп., пені у розмірі 482 грн 85 коп., інфляційних втрат у розмірі 129 грн 52 коп. та 3 % річних у розмірі 87 грн 98 коп., - відмовити

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька