Рішення

від 25.05.2022 по справі 916/231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/231/22Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гут С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сучило А.О.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ПОЛЕ" до відповідача Фермерського господарства "СОТИ" про стягнення 108715,54 грн.

Встановив:

31.01.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ПОЛЕ" (далі ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ", позивач) про стягнення з Фермерського господарства "СОТИ" (далі ФГ "СОТИ", відповідач) 108715,54 грн заборгованості, з яких: заборгованість за договором поставки посівного матеріалу від 29.03.2021 р. № R-288 42012,00 грн основного боргу, 296,96 грн 3% річних, 588,17 грн інфляційних нарахувань, 1736,88 грн пені та 21006,00 грн штрафних санкцій; заборгованість за договором поставки посівного матеріалу від 07.04.2021 р. № R-309 28008,00 грн основного боргу, 128,91 грн 3% річних, 168,05 грн інфляційних нарахувань, 766,57 грн пені та 14004,00 грн штрафних санкцій. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2481,00 грн судового збору та 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 р. позовній заяві ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/231/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2022 р. прийнято позовну заяву ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/231/22, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.03.2022 р.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З огляду на вище викладене, усвідомлюючи необхідність збереження найвищої соціальної цінності, якою в Україні є безпека, охорона життя та здоров`я громадян, які, в т.ч. представляють інтереси сторін у справі, під час впровадженого в Україні воєнного стану, головуючим суддею 01.03.2022 р. знято справу № 916/231/22 з розгляду.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану встановлено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Частиною 2 статті 2 ГПК України встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р. призначено розгляд справи на 28.04.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2022 р. відкладено розгляд справи на 26.05.2022 р.

В судове засідання 26.05.2022 р. представник ФГ "СОТИ" не з`явився, причин неявки відповідачем не повідомлено. Клопотань або заяв стосовно відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. При цьому ухвали господарського суду надсилась на адресу ФГ "СОТИ", в той же час, розписка, залишена на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (ухвал суду), підтверджує факт їх отримання.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, ФГ "СОТИ" вважається належним чином повідомленим про судове засідання, призначене на 26.05.2022 р.

В судовому засіданні 26.05.2022 р. представник ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову. Крім того, до початку судових дебатів представником позивача заявлено про звернення до суду із заявою в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Письмового відзиву від ФГ "СОТИ" до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

26.05.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

29.03.2021 р. між ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" (Постачальник) та ФГ "СОТИ" (Покупець) укладено договір поставки посівного матеріалу № R-288 (Договір № 1), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник у строки та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується поставити Покупцю - Просо українського походження врожаю 2020 року (далі - Товар), а Покупець прийняти і оплатити Товар, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Сторони дійшли до згоди, що Товар Покупцю може постачатися партіями або загалом (повністю), відповідно до умов даного Договору (пункт 1.3 Договору № 1).

Ціна та кількість Товару, що має бути переданим на умовах даного Договору зазначається у Специфікаціях які є невід`ємною складовою даного Договору і оформляються на кожну партію Товару окремо (пункт 3.1 Договору № 1).

Загальна вартість Договору (далі - Ціна Договору) складається із сум вартості Товару, поставленого і переданого за умовами даного Договору і зазначається у Специфікаціях, які є його невід`ємною складовою (пункт 3.2 Договору № 1).

Поставка Товару має бути здійснена повністю до 01.05.2021 р. (пункт 4.1 Договору № 1).

Поставка товару здійснюється на умовах FCA склад постачальника (пункт 4.2 Договору № 1).

Датою поставки Товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск Товару (пункт 4.3 Договору № 1).

Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту підписання видаткових документів на Товар згідно чинного законодавства (пункт 4.5 Договору № 1).

Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця не пізніше 30.10.2021 р. (пункт 5.1 Договору).

Розрахунки проводяться на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату Товару (пункт 5.2 Договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов цього Договору (пункт 8.1 Договору № 1).

За невиконання Покупцем своїх зобов`язань з оплати Товару, останній сплачує штраф у розмірі 20% від суми невиконаних зобов`язань та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 8.2 Договору № 1).

За порушення Переважного права Постачальника (як це описано у пункті 10.1 цього Договору), Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від Ціни Договору (пункт 8.3 Договору № 1).

Сторони домовились, що термін позовної давності, в т.ч. по стягненню штрафних санкцій по цьому Договору в порядку ст.259 ЦК України, та період за який нараховуються штрафні санкції за цим Договором в порядку ч.6 ст.232 ГК України встановити у три роки (пункт 8.7 Договору № 1).

Сторони погодилися, що Постачальник за цим Договором має переважне право придбання сільськогосподарської продукції, вирощеної із Товару, поставленого за цим Договором (далі - Переважне право). З метою реалізації Переважного права, Покупець зобов`язаний письмово запропонувати Постачальнику придбати продукцію, вирощеної із Товару, поставленого за цим Договором. Лише після письмової відмови Постачальника, Покупець має право продати вирощену продукції третій особі. Вартість продажу, при цьому, не може бути дешевшою, ніж та, яка була запропонована Постачальнику. У разі порушення вартості продажу третім особам, Постачальник має право стягнення з Покупця додаткового штрафу у розмірі 25% від запропонованої йому ціни продажу (пункт 10.1 Договору № 1)

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов (пункт 10.2 Договору № 1).

19.04.2021 р. між сторонами підписано видаткову накладну № 271 до договору від 29.03.2021 р. № R-288, відповідно до якої ФГ "СОТИ" як Покупцем отримано від позивача Товар на загальну суму 42012,00 грн з ПДВ. При цьому у видатковій накладній зазначено розрахунковий рахунок позивача для оплати коштів.

07.04.2021 р. між ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" (Постачальник) та ФГ "СОТИ" (Покупець) укладено договір поставки посівного матеріалу № R-309 (Договір № 2), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник у строки та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується поставити Покупцю - Просо українського походження врожаю 2020 року (далі - Товар), а Покупець прийняти і оплатити Товар, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Сторони дійшли до згоди, що Товар Покупцю може постачатися партіями або загалом (повністю), відповідно до умов даного Договору (пункт 1.3 Договору № 2).

Ціна та кількість Товару, що має бути переданим на умовах даного Договору зазначається у Специфікаціях які є невід`ємною складовою даного Договору і оформляються на кожну партію Товару окремо (пункт 3.1 Договору № 2).

Загальна вартість Договору (далі - Ціна Договору) складається із сум вартості Товару, поставленого і переданого за умовами даного Договору і зазначається у Специфікаціях, які є його невід`ємною складовою (пункт 3.2 Договору № 2).

Поставка Товару має бути здійснена повністю до 30.04.2021 р. (пункт 4.1 Договору № 2).

Поставка товару здійснюється на умовах РСА склад постачальника (пункт 4.2 Договору № 2).

Датою поставки Товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск Товару (пункт 4.3 Договору № 2).

Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника не пізніше 30.11.2021 р. (пункт 5.1 Договору № 2).

Розрахунки проводяться на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату Товару (пункт 5.2 Договору № 2).

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов цього Договору (пункт 8.1 Договору № 2).

За невиконання Покупцем своїх зобов`язань з оплати Товару, останній сплачує штраф у розмірі 20% від суми невиконаних зобов`язань та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 8.2 Договору № 2).

За порушення Переважного права Постачальника (як це описано у пункті 10.1 цього Договору), Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від Ціни Договору (пункт 8.3 Договору № 2).

Сторони домовились, що термін позовної давності, в т.ч. по стягненню штрафних санкцій по цьому Договору в порядку ст.259 ЦК України, та період за який нараховуються штрафні санкції за цим Договором в порядку ч.6 ст.232 ГК України встановити у три роки (пункт 8.7 Договору № 2).

Сторони погодилися, що Постачальник за цим Договором має переважне право придбання сільськогосподарської продукції, вирощеної із Товару, поставленого за цим Договором (далі - Переважне право). З метою реалізації Переважного права, Покупець зобов`язаний письмово запропонувати Постачальнику придбати продукцію, вирощеної із Товару, поставленого за цим Договором. Лише після письмової відмови Постачальника, Покупець має право продати вирощену продукції третій особі. Вартість продажу, при цьому, не може бути дешевшою, ніж та, яка була запропонована Постачальнику. У разі порушення вартості продажу третім особам, Постачальник має право стягнення з Покупця додаткового штрафу у розмірі 25% від запропонованої йому ціни продажу (пункт 10.1 Договору № 2).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов (пункт 10.2 Договору № 2).

19.04.2021 р. між сторонами підписано видаткову накладну № 272 до договору від 07.04.2021 р. № R-309, відповідно до якої ФГ "СОТИ" як Покупцем отримано від позивача Товар на загальну суму 28088,00 грн з ПДВ. При цьому у видатковій накладній зазначено розрахунковий рахунок позивача для оплати коштів.

19.01.2022 р. ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" звернулось до ФГ "СОТИ" із претензією стосовно оплати заборгованості за договорами поставки посівного матеріалу від 29.03.2021 р. № R-288 та від 07.04.2021 р. № R-309.

Пред`являючи позов до суду, ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" наголошено на тому, що ФГ "СОТИ" не виконано умови договорів поставки посівного матеріалу від 29.03.2021 р. № R-288 та від 07.04.2021 р. № R-309 в частині оплати вартості отриманого товару.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу, частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмові договори поставки посівного матеріалу від 29.03.2021 р. № R-288 та від 07.04.2021 р. № R-309.

При цьому ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" як Постачальником доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договорів обов`язків та постачання (передачу у власність) ФГ "СОТИ" товару на загальну суму 70020,00 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частини рішенні видатковими накладними від 19.04.2021 р. № 217 та 272.

В свою чергу, ФГ "СОТИ" як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,691,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару повністю не сплачено, не дивлячи на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692 ЦК України, частини 1 статті 712 ЦК України та пунктів 5.1 Договорів №№ 1 та 2 строк виконання зобов`язання на суму 70020,00 грн настав, іншого ФГ "СОТИ" суду не доведено.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 8.2 Договір №№ 1 та 2 встановлено, що за невиконання Покупцем своїх зобов`язань з оплати Товару, останній сплачує штраф у розмірі 20% від суми невиконаних зобов`язань та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Крім того, пункт 8.3 Договір №№ 1 та 2 передбачає, що за порушення Переважного права Постачальника (як це описано у пункті 10.1 цього Договору), Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від Ціни Договору.

В свою чергу, пункт 10.1 Договір №№ 1 та 2 передбачає, що сторони погодилися, що Постачальник за цим Договором має переважне право придбання сільськогосподарської продукції, вирощеної із Товару, поставленого за цим Договором (далі - Переважне право). З метою реалізації Переважного права, Покупець зобов`язаний письмово запропонувати Постачальнику придбати продукцію, вирощеної із Товару, поставленого за цим Договором. Лише після письмової відмови Постачальника, Покупець має право продати вирощену продукції третій особі. Вартість продажу, при цьому, не може бути дешевшою, ніж та, яка була запропонована Постачальнику. У разі порушення вартості продажу третім особам, Постачальник має право стягнення з Покупця додаткового штрафу у розмірі 25% від запропонованої йому ціни продажу.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому пункт 8.7 Договір №№ 1 та 2 передбачає, що сторони домовились, що термін позовної давності, в т.ч. по стягненню штрафних санкцій по цьому Договору в порядку ст.259 ЦК України, та період за який нараховуються штрафні санкції за цим Договором в порядку ч.6 ст.232 ГК України встановити у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" розрахунки сум 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, господарський суд встановив наступне позивачем невірно визначено початок періоду прострочення ФГ "СОТИ" (Покупець) умов договору поставки посівного матеріалу від 29.03.2021 р. № R-288 (Договір № 1) в частині оплати вартості отриманого товару, оскільки 30.10.2021 р. припадає на суботу, відтак першим днем період прострочення є 02.11.2021 р. (вівторок), здійснивши перерахунок в межах періоду з 02.11.2021 р. по 25.01.2022 р. господарський суд встановив, що стягненню з ФГ "СОТИ" підлягає 293,51 грн 3% річних, 588,17 грн інфляційних нарахувань та 1728,82 грн пені.

У той же час, розрахунки ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" сум 3% річних, інфляційних нарахувань та пені у зв`язку з простроченням ФГ "СОТИ" (Покупець) умов договору поставки посівного матеріалу від 07.04.2021 р. № R-309 (Договір № 2) здійснено належним чином, у зв`язку з чим стягненню з останнього підлягає 128,91 грн 3% річних, 168,05 грн інфляційних нарахувань та 766,57 грн пені.

Суми штрафу, нараховані ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" у відповідності до пунктів 8.2 Договорів №№ 1 та 2 є цілком обґрунтованими, становлять 8402,40 грн (20% від 42012,00 грн) та 5601,60 грн (20% від 28008,00 грн).

Стосовно нарахованих ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" штрафних санкцій в порядку пунктів 8.3 та 10.1 Договорів №№ 1 та 2, які становлять 30% від ціни договорів, господарський суд зазначає.

Захист порушеного переважного права позивача на придбання продукції, вирощеної із поставленого останнім товару, потребує доведення позивачем факту вирощення відповідачем такої продукції, у той час як матеріали справи не містять будь-яких доказів вирощення відповідачем продукції із поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим господарський суд відмовляє у задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ПОЛЕ" до відповідача Фермерського господарства "СОТИ" про стягнення 108715,54 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "СОТИ" (67520, Одеська обл., Комінтернівський р-н(п), с. Трояндове, пров. Садовий, буд. 14, Код ЄДРПОУ 33976497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ПОЛЕ" (18028, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 14А/1, Код ЄДРПОУ 35523434) заборгованість за договором від 29.03.2021 р. № R-288 поставки посівного матеріалу, а саме: 42012/сорок дві тисячі дванадцять/грн 00 коп. основного боргу, 293/двісті дев`яносто три/грн 51 коп. 3% річних, 588/п`ятсот вісімдесят вісім/грн 17 коп. інфляційних нарахувань, 1728/одну тисячу сімсот двадцять вісім/грн 82 коп. пені та 8402/вісім тисяч чотириста дві/грн 40 коп. штрафу; заборгованість за договором від 07.04.2021 р. № R-309 поставки посівного матеріалу, а саме: 28008/двадцять вісім тисяч вісім/грн 00 коп. основного боргу, 128/сто двадцять вісім/грн 91 коп. 3% річних, 168/сто шістдесят вісім/грн 05 коп. інфляційних нарахувань, 766/сімсот шістдесят шість/грн 57 коп. пені та 5601/п`ять тисяч шістсот одну/грн 60 коп. штрафу; 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 31 травня 2022 р.

Суддя С.Ф. Гут