Постанова

від 31.05.2022 по справі 285/6102/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/6102/21 Головуючий у 1-й інст.

Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

без участі сторін

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м.Житомирі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О.

у цивільній справі №285/6102/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом. Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 15.01.2020 у розмірі 12030,26 грн. та судові витрати в розмірі 2270,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 15.01.2020 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови) в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов зазначеного договору позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі. Остання, в свою чергу, своєчасно не повертає АТ «Акцент-Банк» кредитні кошти, своєчасно не сплачує відсотки за його користування та ухиляється від виконання зобов`язань по кредитному договору. У зв`язку з чим перед позивачем станом на 24.10.2021 року виникла заборгованість у розмірі 12030,26 грн., з яких: 9217,26 грн. - заборгованість за кредитом; 2813,00 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.01.2020 у розмірі 9 217 (дев`ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 26 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 9217,26 грн., та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев`ять ) грн. 27 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Банк просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін та вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення. Апелянт зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг у А-Банку. Крім того, відповідач користувалася кредитом, тобто погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Так, відповідач отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами, тобто вона погодилася з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України) і вже повинна сплачувати процентну ставку. Тобто, у будь-якому випадку суд відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного Банку України. Апелянт вважає, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів є хибним, оскільки у вказаній справі не було підписано боржником тарифи Банку.

Розгляд справи Житомирським апеляційним судом проведено згідно положень ч.1 ст.369 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2020 ПАТ «Акцент-Банк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.7 на звороті).

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення з їх змінами на сайті www.а-bank.соm.ua.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов, тарифи користування кредитною карткою, розміщені на сайті https://а-bank.соm.ua та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Відповідно до п.п.2.1.1.1.3 Умов та Правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до пп.3.2 п.2.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг Банк нараховує відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками зазначеними в Тарифах банку.

Відповідно до п.1.1.2.1.6 Умов та правил надання банківських послуг, як зазначає позивач, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.1.1.2.1.7. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання з повернення Кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник картки зобов`язаний стежити за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.1.8 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 24.10.2021 року становила 12030,26 грн., яка складається з: 9217,26 грн. - заборгованість за кредитом; 2813,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.6-7).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч.1,2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1,2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Проте, у заяві позичальника кредитний ліміт та процентна ставка не зазначені (а.с.7 на звороті). Також, Умови та Правила надання банківських послуг, і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не містять підпису ОСОБА_1 .. Підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, не має.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Разом з тим, відсутність встановленого кредитного ліміту унеможливлює перевірку правильності наданого Банком розрахунку заборгованості.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, проценти за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.01.2020 р. посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank. com.ua в розділі «Умови та правила» як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://а-bank.соm.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 ст.81 ЦПК доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.соm.ua в розділі «Умови та правила», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 15.01.2020 р. (відсутня дата в договорі) року шляхом підписання заяви-анкети. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.

За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для задоволення вимог Банку в повному обсязі не було.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зазначити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, судом враховано, що оскільки позивачем надано докази про надання відповідачу кредитних коштів та про використання їх відповідачем, та враховуючи позицію ОСОБА_1 , яка не оспорила зазначених фактів, що є підставою щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9217,26 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючисьст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: