Ухвала

від 24.05.2022 по справі 693/361/15-к

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/821/1/22 Справа № 693/361/15-к Категорія: ч.1 ст.368 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаряОСОБА_5 прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в режимі відеоконференцзв`язку кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попелюхи Мурованокуриловецького району Вінницької області, українця, громадянина України, який проживає у цивільному шлюбі, з вищою освітою, директора ТОВ «Торговий Дім Інвест Агро Трейд», який зареєстрований по АДРЕСА_1 , а фактично проживає в с.Гатне Києво-Святошинського району Київської області, раніше не судимий,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та виправдано за недоведеністю участі у вчиненому злочині.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_7 скасований.

Судові витрати у справі за проведення судових експертиз прийняті на рахунок держави.

Вирішено долю речових доказів, відповідно до положень ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в одержанні хабара, тобто одержанні службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а саме в тому, що він, працюючи з 09.07.2008 згідно з наказом № 21-о на посаді заступника начальника відділу податкової міліції Уманської об`єднаної державної податкової інспекції, маючи спеціальне звання підполковника податкової міліції, являючись службовою особою, представником влади, будучи наділеним спеціальними повноваженнями по виявленню та фіксації правопорушень в сфері податкового законодавства, реєстрації та здійснення господарської діяльності суб`єктами такої діяльності, з використанням своїх владних повноважень і службового становища, одержав хабар від начальника служби безпеки приватного підприємства «Р.ІК» м. Умань Черкаської області ОСОБА_9 за таких обставин. Так, він у грудні 2008 р., здійснюючи керівництво оперативно-розшуковими заходами при проведенніпрацівниками ВПМ Уманської ОДПІ перевірки діяльності ПП ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, на пропозицію начальника служби безпеки вказаного підприємства ОСОБА_9 погодився за винагороду у розмірі 30 000 грн. позитивно вирішити питання про непроведення в подальшому перевірок цього підприємства працівниками податкової міліції та не створювати перешкод у здійсненні підприємством господарської діяльності. 15.01.2009 близько 15 год. 40 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в салоні автомобіля «Мерседес Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_1 , і перебуваючи поруч із приміщенням будинку побуту «Мрія» по вул. І.Гонти в м. Умані Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням свого службового становища одержав від ОСОБА_9 хабар в розмірі 30 000 грн. за не проведення в майбутньому перевірок ПП «РІК» працівниками податкової міліції Уманської ОДПІ та нестворення перешкод у здійсненні цим підприємством господарської діяльності.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.368 КК України одержання хабара, тобто одержання службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю участі у вчиненому кримінальному правопорушенні. Районний суд обґрунтовуючи висновок про невинуватість ОСОБА_7 вказав, що аналіз зібраних у справі доказів свідчить, що висновки досудового слідства про винуватість ОСОБА_7 не ґрунтуються на законі, а ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені відповідними доказами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Не погоджуючись з виправдувальним вироком суду першої інстанції,

прокурор в апеляційній скарзі просив вирок районного суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, неправильне застосування закону про кримінальну в відповідальність та істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону. Провести судове слідство. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України та з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 №3207-УІ призначити покарання у виді арешту на строк 5 (п`ять) місяців, з позбавленням права обіймати посади уповноважені на виконання функцій держави, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки. Зарахувати до призначеного ОСОБА_7 покарання строк перебування останнього під вартою з 16.01.2009 по 15.04.2009. Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України, з врахуванням положень ст. 49 КК України підсудного ОСОБА_7 звільнити від призначеного покарання, в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зокрема, місцевим судом залишено поза увагою докази, наявні в матеріалах кримінальної справи, які могли істотно вплинути на його висновки, всупереч положень ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року) не наведено достатніх мотивів, з яких відкинуто докази обвинувачення, ряд доказів необгрунтовано визнано недопустимими, а висновки про необхідність виправдання ОСОБА_7 зроблено на основі показань самого підсудного про його непричетність до вчинення інкримінованого злочину.

Судом вказано на відсутність правових підстав обґрунтовувати вину підсудного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину на основі письмових доказів та показань свідка ОСОБА_9 , наданих як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, за відсутності об`єктивних даних, які підтверджують його причетність до злочину.

Проте, судом не враховано, що досудове слідство у кримінальній справі проведено згідно з вимогами КПК 1960 року, а пунктом 11 розділу XI Перехідних положень КПК України 2012 року передбачено, що розгляд кримінальних справ, які надійшли до суду до дня набрання чинності КПК 2012 року, розглядаються судами всіх інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Всупереч вимогам кримінального процесуального закону суд

упереджено підійшов до оцінки показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про обставини вчинення злочину,частково навівши їх показання у вироку, невмотивовано залишивши решту свідчень без оцінки та аналізу.

В порушення вимог ст. ст.ст. 64, 65, 67, 323, 334 КПК України (в редакції 1960 року) не надав оцінки письмовим матеріали кримінальної справи, якими обгрунтовано пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 К України, а саме: заяви ОСОБА_9 від 15.01.2009, з приводу вимагання хабару ОСОБА_7 , показами свідка ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 182 - 186), згідно яких, щоб розблокувати роботу підприємства «РІК», заступник начальника Уманської ОДПІ ОСОБА_7 , вимагав в якості винагороди грошові кошти в сумі 30000 гривень, показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 176 - 178, а.с. 179-181, а.с. 191-193).

При визнанні недопустимим доказами даних акта огляду грошових коштів від 14.01.2009 та акта вручення грошових коштів від 14.01.2009, як таких, що зібрані до порушення кримінальної справи судом не враховано, що ці докази зібрано в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року), а вказані процесуальні документи складалися в рамках Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність», який відносить Службу безпеки України до органів, які наділені правами здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Судом у порушення вимог ст.ст. 22, 323, 334 КПК України (в редакції 1960 року) залишено без уваги дані, які містяться в указаних актах від 14.01.2009, не надано їм належної оцінки в сукупності та взаємозв`язку між собою та з іншими доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши мотиви наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України 1960 року, вирок суду має бути законним і обґрунтованим, ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_19 , місцевий суд дотримався зазначених вимог законодавтсва.

Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.334 КПК України (1960 року), в мотивувальній частині свого вироку виклав формулювання обвинувачення пред`явлене ОСОБА_19 , навів підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

За результатами апеляційного розгляду, провівши часткове судове слідство за клопотанням прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_19 в інкримінованому злочині, є законним та обґрунтованим, а вина в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України не знайшла свого підтвердження.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції підсудний ОСОБА_19 винуватість в інкримінованому злочині не визнав та причетність до вчинення злочину категорично заперечував.

Як передбачено ч.1, 2 ст.65 КПК України 1960 року, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що ОСОБА_19 під час досудового слідства повністю визнав свою причетність до вчиненого злочину, за що каявся, які в сукупності з іншими наявними у справі доказами підтверджують винуватість ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого злочину

Відповідно даних постанови про зміну запобіжного заходу та звільнення з-під варти від 15.04.2009 року (та ж дата в протоколі допиту обвинуваченого), зазначено, що ОСОБА_19 визнав себе винуватим за ч.1 ст.368 КК України, має постійне місце проживання, згідно висновку судово-медичної експертизи потребує стаціонарного лікування у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, тому запобіжний захід доцільно змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Отже, збіг вказаних дат і фактів вказує, що його визнавальні показання не відповідали його внутрішній волі, а були продиктовані його бажанням вплинути на питання про зміну запобіжного заходу, тому що до цього, в ході досудового слідства визнавальних показів він не давав.

На дану обставину, місцевий суд звернув увагу з урахуванням даних про хворобу обвинуваченого ОСОБА_19 на яку він страждав, перебуваючи під вартою, враховуючи практику ЄСПЛ ( рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2021 року), прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість грунтування обвинувачення на показаннях особи, які були отримані всупереч її волі.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора про неврахування та не надання належної оцінки показань свідка ОСОБА_9 , даними ним під час досудового слідства 21 січня 2009 року, а також упереджений підхід до оцінки показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .

Як встановлено матеріалами кримінальної справи, допитані свідки в суді першої інстанції: ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , не надали таких показів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_19 .

Крім того, показання свідка ОСОБА_9 , які були надані ним в судовому засіданні, але в іншому складі суду спростовують факти на яких ґрунтується обвинувачення. Показання ОСОБА_9 у судовому засіданні узгоджуються з його заявою від 16.01.2009 року, в якій він також спростовує факти на яких ґрунтується обвинувачення. Тобто, районний суд правомірно надав пріорітет показам свідка ОСОБА_9 , які той давав безпосередньо в судовому засіданні, а не під час досудового слідства.

Місцевий суд використавши всі можливі заходи для допиту свідка ОСОБА_9 та інших свідків в ході даного судового розгляду, за клопотанням сторони захисту і за згодою всіх учасників процесу, дослідив показання свідка ОСОБА_9 та інших свідків, які вони давали у судовому засіданні в іншому складі суду. Таким чином, дослідження показань свідків під час минулих розглядів кримінальної справи, забезпечувало сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість їх допиту під час нового судового розгляду.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду про не встановлення джерела походження коштів, які були задіяні в ході досудового слідства.

Свідок ОСОБА_9 у своїх показаннях на досудовому слідстві (т.1, а.с. 185) вказував про помічення 14.01.2009 р. зібраних ним та ОСОБА_11 коштів в сумі 30000 гривень купюрами по 100 та 200 грн.

Проте, УСБУ в Черкаській області надала відповідь на запит Жашківського районного суду листом від 31.08.2015 р. за №14/3401 (т.5, а.с.90), що грошові кошти на загальну суму 30000 грн., що використовувалися співробітниками Управління для документування протиправної діяльності ОСОБА_7 (кримінальна справа № 2510900002), належать УСБУ в Черкаській області, однак первинних документів по веденню касових операцій щодо цих грошових коштів суду не надало, посилаючись на те, що вони знищені за минуванням строків.

Враховауючи вищевикладене, дані судово-хімічної експертизи №2/129 від 26.02.2009 року (т. 2, а.с. 227-234) та судової техніко-криміналістичної експертизи № 1/65 від 10.02.2009 року (т. 2, а.с. 217-221), предметом яких були зазначені вище грошові кошти, вірно визнані недопустимими і не взяті місцевим судом до уваги при ухваленні вироку у справі.

Є правильним рішення місцевого суду про визнання протоколу огляду автомобіля недопустимим доказом та надана відповідна оцінка застосування до підсудного спеціальних засобів «кайданки» під час огляду місця події.

Як встановлено матеріалами справи, огляд автомобіля був проведений без наявності постанови судді та без згоди на його проведення володільця ОСОБА_19 .

Відповідно до ч.3,4 ст.177 КПК України 1960 року обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.

У даному випадку вмотивована постанова слідчого з санкцією прокурора чи його заступника була відсутня, згоду на проведення обшуку ОСОБА_7 не надавав, в добовий строк прокурор про проведений обшук та його результати не повідомлявся.

Крім того, ОСОБА_19 був фактично затриманий при проведенні слідчої дії огляду місця події, який розпочався о 15 годині 48 хвилин 15.01.2009 року, оскільки до нього були застосовані кайданки. Однак слідчим в порушення вимог ст.106 КПК України 1960 року не було складено відповідний протокол та не роз`яснено ОСОБА_19 його права і не забезпечено право мати захисника.

В той же час протокол затримання ОСОБА_19 було офіційно складено лише 16.01.2009 року.

Крім того, впродовж всього огляду ОСОБА_7 був прикутий до керма автомобіля кайданками і був позбавлений можливості повноцінно брати участь в даному огляді та користуватися процесуальними правами щодо свого захисту.

За вказаних обставин, районним судом прийнято вірне рішення про визнання протоколу огляду місця події із застосуванням відеозапису від 15.01.2009 року недопустимим доказом.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду з технічних причин неможливо було відтворити та дослідити зміст двох відеокасет із записами огляду місця події, через незалежні від суду обставин, оскільки відсутня об`єктивна можливість безпосередньо дослідити та оцінити вказані відеозаписи.

Проаналізувавши вище викладене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що отримання фактичних даних під час огляду та вручення грошових коштів, а також проведення огляду місця події біля б/п «Мрія» відбулося з порушенням встановленого законом способу та порядку збирання доказів, тому акти огляду та вручення грошових коштів, протоколу огляду місця події (т.1 а.с.27-28, 29-30, 100-104) є недопустимими доказами, а тому всі похідні докази, які складені за їх наслідками не можуть бути визнані допустимими доказами, скориставшись при цьому доктриною «плодів отруєного дерева».

Колегія суддів також звертає увагу на порушення КПК України при проведенні оперативно-розшукових та слідчих дій у справі щодо ОСОБА_19 .

Відповідно до ч.5 ст.97 КПК України 1960 року заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника.

Оперативно-розшукові заходи із застосуванням технічних засобів проводились на підставі постанови голови апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2008 р. № 908/ цт (лист з УСБУ в Черкаській області в адресу прокуратури Черкаської області від 10.03.2009 р. № 14/437, т. 3, а.с. 35).

Разом з тим, в матеріалах кримінальної справи відсутня вказана постанова апеляційного суду і стороною обвинувачення суду не надано її копію, а тому місцевий суд був позбавлений можливості перевірити і достовірно встановити, які конкретно оперативно-розшукові заходи були санкціоновані судом, щодо кого конкретно, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачені цим судовим рішенням.

Крім того, колегією суддів встановлено, що матеріали кримінальної справи не містять постанови про заведення оперативно-розшукової справи стосовно ОСОБА_7 , як це вимагає ч.1, ч.3 ст.9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Підставою для проведення таких оперативно-розшукових заходів, як передбачено п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про оперативно-розшуову діяльність» в редакції станом на дату події, є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою таких заходів та засобів, про особу, яка готує або вчинила злочин.

Судом першої інстанції були вірно оцінені докази на предмет допустимості і як наслідок зроблений об`єктивний висновок, що стороною обвинувачення не доведено законність здійснених працівником СБУ оперативно-розшукових заходів, що обмежують права людини, не встановлено, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані судом і чи взагалі санкціоновані, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачені відповідними судовими рішеннями. Як наслідок, прийнято законне та обґрунтоване рішення про визнання всіх доказів здобутих в ході здійснення таких заходів, зокрема: дані акта огляду грошових коштів від 14.01.2009 року (в обвинувальному висновку зазначений як протокол огляду та помітки спеціальною хімічною речовиною грошових коштів, т. 1, а.с. 27-28), дані акта вручення грошових коштів від 14.01.2009 року (в обвинувальному висновку зазначений як протокол вручення ОСОБА_9 помічених спеціальною хімічною речовиною грошових коштів т.1, а.с. 29-30), дані протоколу огляду компакт-диску з оперативним відеозаписом одержання грошових коштів ОСОБА_7 від 16.03.2009 року (т. 3, а.с. 36) недопустимими, які не можуть бути взяті до уваги для доведеності вини ОСОБА_19 в інкримінованому злочині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням вимог ст.374 ч.7 КПК України 1960 року та мотивів наведених в ухвалі апеляційної інстанції від 11.10.2018 року правильно оцінив вищевказані докази з урахуванням того, що дотримання законного порядку отримання доказу є одним із невід`ємних критеріїв допустимості будь-якого доказу, що впливає із загального розуміння змісту права особи на справедливий суд в контексті положень ст.6 ЄКПЛ. Тому порушення встановленого законом порядку отримання доказу є безумовною підставою для визнання його недопустимим.

Колегія суддів приходить до висновку, що аргументи наведені в апеляційній скарзі прокурора не підтверджуються належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України в редакції 1960 року.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза будь-яким розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282).

Судом першої інстанції досліджені всі докази надані стороною обвинувачення в межах своїх прав та обов`язків і використані всі можливі заходи для встановлення істини по справі.

Немає підстав вважати, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним доказам, тому побудував своє рішення про виправдання підсудного на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони захисту, фактично не оцінивши докази обвинувачення та не навівши мотивів, з яких їх відкинуто.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України, вимагається встановлювати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Колегія суддів заслухавши пояснення підсудного, сторону обвинувачення, захисника, дослідивши матеріали кримінальної справи приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про виправдання підсудного ОСОБА_19 .

Згідно ст.365 КПК України (1960 року), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Даних, які б свідчили, що судом допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не виявлено.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування судового рішення щодо ОСОБА_19 - не вбачається.

Керуючись статтями 362, 363, 365, 366, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року про виправдання ОСОБА_7 за недоведеністю участі у вчиненому злочині, передбаченого ч.1 ст.368 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом одного місяця з моменту проголошення судового рішення.

Головуючий суддя

Судді