Рішення

від 26.05.2022 по справі 302/329/21

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/329/21

2/302/15/22

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2022 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

без участі сторін і їх представників,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя і визнання за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 , житлового будинку АДРЕСА_2 , земельної ділянки кадастровий номер 2122487900:01:002:0005 площею 0,0833 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд,-

В С Т А Н О В И В:

12.04.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності подружжя в особисту власність одного з подружжя , а саме про визнання за нею право власності на збудований під час шлюбу житловий будинок загальною площею 95,8 кв.м з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 загальною площею 160,26 кв.м залишити у власності ОСОБА_2 .

Під час підготовчого провадження , позивачка уточнила (змінила ) позовні вимоги і подала заяву про це в справу 31.01.2022, тобто підтримала позовні вимоги , які зазначені у вступній частині цього рішення.

Позовні вимоги стороною позивача обґрунтовані так.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.11.1993 по 08.09.2015 розірвали шлюб на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.08.2015 (справа № 302/828/15-ц. За час спільного подружнього проживання і ведення спільного господарства та сімейного бюджету та утримання двох дітей (дочки ОСОБА_3 , 1994 р.н. , дочки ОСОБА_4 , 2002 р.н.) сторони збудували і фактично ввели в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_3 (будівництво цього будинку звершено в 2015 році). Право власності на ці житлові будинки зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .. Право власності на земельну ділянку площею 0,07 га в с. Торун для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 не зареєстровано. Однак позивачці рішенням Торунської сільської ради № 8 від 12.12.2014 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу між сторонами ,відповідач одружився з іншою жінкою і перейшов проживати в будинок АДРЕСА_4 . Відповідач не бажає завершити реєстрацію нерухомого майна як спільного сумісної власності подружжя . Сторони також не дійшли згоди щодо передачі спільного нерухомого майна на користь дітей.

Позивачка, посилаючись на положення Сімейного і Цивільного кодексів України, документи про право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано, а також на документи, на підставі яких оформлено дозволи на будівництво будинків та отримання земельних ділянок у період шлюбу між сторонами. Просить відповідно до позовних вимог визнати право сторін на спільне сумісне майно колишнього подружжя і визнати право позивачки на одну другу ідеальної частки в спільному нерухомому майні. У зв`язку з уточненням (зміною) позовних вимог представник позивачки відмовилась від вирішення клопотання про призначення в справі будівельно-технічної експертизи.

Винесені судом процесуальні рішення в справі.

Згідно з ухвалою судді Міжгірського районного суду Кривка В.П. від 14.04.2021 задоволено заяву позивачки і забезпечено позов забороню відповідачу вчиняти будь-які дії щодо зниження вартості, зменшення цінності чи знищення житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з ухвалою цього ж судді від 15.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження в справі і призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно ухвали цього ж судді від 17.05.2021, задоволено клопотання сторони відповідача ОСОБА_2 та визнано помилковим розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження і відкрито провадження в справі в загального порядку та призначено підготовче провадження в справі. Ухвалою судді від 05.07.2021 виправлено описки в ухвалі від 17.05.2021.

Згідно з ухвалою судді від 03.08.2021 задоволено заяву позивача про забезпечення позову і накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з ухвалою суду від 29.11.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Кривка В.П.

Згідно з ухвалою суду від 10.03.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з неявкою відповідача після в судові засідання після відхилення заяви про відвід судді та неподання ним процесуальних заяв щодо вирішення справи після подання заяви стороною позивача про уточнення (зміну) позовних вимог, а також з урахуванням заяви позивача про розгляд справи без її участі та представника позивача про підтримку позовних вимог і вирішення питання судових витрат на правову допомогу та подальший розгляд справи без участі представника позивача , - суд постановив розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів та матеріалів.

Судом установлено такі обставини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.11.1993 по 08.09.2015. Ця обставина підтверджена змістом актів цивільного стану про реєстрацію і розірвання шлюбу , рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.08.2015 (справа № 302/828/15-ц).

За час спільного проживання у шлюбі сторони збудували і набули у власність таке нерухоме майно :

- Житловий будинок в АДРЕСА_1 загальною площею 95,8 кв.м з господарськими будівлями і спорудами . Згідно оцінки цей об`єкт нерухомого мана має ринкову вартість 245200 грн. станом на квітень 2021 року. Будинок в погосподарській книзі обліковується з 1994 року за власником ОСОБА_2 (відповідачем) і розташований на земельній ділянці площею 0,07 га. Згідно рішення Торунської сільської рад № 8 від 12.12.2014 ОСОБА_1 (позивачу) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,07 гав с. Торун урочище «Біля хати».

- Житловий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 185,84 кв.м з господарськими будівлями і спорудами. Цей житловий будинок введений в експлуатацію забудовником ОСОБА_2 з наданням дозволу на будівництво в 2013 році і право власності на цей будинок 08.07.2015 зареєстровано за ОСОБА_2 (відповідачем). Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0833 га передана у власність ОСОБА_2 з кадастровим номером 2122487900:01:002:005 (реєстраційні номери цього нерухомого майна 1093665721224, 669757021224 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із здійсненням запису державної реєстрації : 18.11.2016 (об`єкт житловий будинок номер запису про право власності 17600231) , 30.06.2015 (об`єкт земельна ділянка , номер запису про право власності 10232394).

Сторони проживають окремо : позивач в АДРЕСА_1 із зареєстрованим місцем проживання, відповідач в АДРЕСА_4 із зареєстрованим місцем проживання.

З обставин справи видно, що житловий будинок АДРЕСА_4 відповідач збудував у період коли перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою. Це підтверджується не тільки поясненнями відповідачки, але й змістом Декларації про готовність обкта до експлуатації, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Зокрема, відповідач в цій Декларації, яку зафіксував датою 07.12.2015 і зареєстрував в Управлінні ДАБІ у Закарпатській області 14.12.2015 № ЗК141153483574, повідомив, що свідоцтво про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 отримав 01.07.2015 з присвоєнням вище зазначеного кадастрового номера. Технічну інвентаризацію об`єкта провів (виготовив інвентарну справу (технічний паспорт) в КП «Міжгірське БТІ» 28.08.2015. Отже відповідач зазначений будинок розпочав будівництвом під час перебування з позивачкою у зареєстрованому шлюбі і здійснив введення в експлуатацію , виготовлення документів також у період перебування з позивачкою в зареєстрованому шлюбі.

Встановлені обставини не заперечені відповідачем в установленому порядку. Ні відповідач, ні його представник адвокат Микулін М.М., який надав повноваження в справу у вигляді ордера та угоди, не подали жодної процесуальної заяви по суті первісних та уточнених (змінених) вимог, а саме відзиву на позовні вимоги, письмові пояснення, докази тощо.

Оцінивши встановлені обставини, зміст уточнених позовних вимог, докази подані в справу стороною позивача, суд дійшов висновку , що позов підлягає задоволенню з огляду на таке обґрунтування.

Відповідно до ст. 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України, зазначено, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у пункті 22 роз`яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п.23 Постанови).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ч.2 ст. 331 ЦПК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки спірні будинки були збудовані до 01.07.2004 року, то державна реєстрація прав на них не була обов`язковою, а відтак виникнення права власності не залежить від державної реєстрації.

Відповідно до законодавства, яке діяло до 01.07.2004 року, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст.72 СК України позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Верховний Суд навів висновок ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15: "Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності."

Верховний Суд в цій справі підкреслив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач знав про перешкоджання відповідачем реалізації йому права власності на будинок, саме починаючи з наступного дня після розірвання шлюбу. Водночас відповідач для обґрунтування заяви про сплив строку позовної давності повинен довести суду, що перешкоджання розпочалося з цього моменту, а не пізніше. Чого зроблено не було. Іншими словами потрібні докази, а не тільки заяви.

Верховний суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 30.03.2021 року справа № 459/5027/13-ц, провадження № 61-17872св19 вказав, що сама лише державна реєстрація права власності на нерухоме майно за позивачем не може свідчити про те, що таке майно належить позивачу на праві особистої приватної власності, з урахуванням того, що воно набуте під час зареєстрованого з відповідачкою шлюбу. За цих підстав Колегія суддів ВС відхилила доводи касаційної скарги про те, що оскільки право власності на будинок зареєстроване тільки за позивачем, то він вважається єдиним власником.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, суд вважає, що позивачка довела належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами, відповідно до положень ч.1 статті 81 ЦПК України свої позовні вимоги, а відповідач не подав заперечень та доказів на спростування цих вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору вирішуються в такому порядку.

Ціною позову є вартість нерухомого майна , яке задоволено судом щодо визнання права на таке у частці одна друга на все спільне нерухоме майно.

Вартість житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджена звітом про оцінку спеціаліста з питань оцінювання нерухомого майна в сумі 245200 гривень.

Оціночна вартість житлового будинку АДРЕСА_4 і земельної ділянки, яка його обслуговує, згідно довідки від 28.04.2022, становить 1747540 гривень, 97 коп. вартість житлового будинку, 143823 грн вартість земельної ділянки.

Всього вартість об`єктів нерухомого майна, яке визнано судом спільною сумісною власністю, становить 2136564 грн. Право позивачки в ідеальній частці визнано на половину зазначеного нерухомого майна, тобто на суму 1068282 грн.

Отже, виходячи з положень статті закону «Про судовий збір» задоволені позовні вимоги мають бути оплачені судовим збором у сумі 1 відсоток до ціни задоволених позовних вимог, але не більше 12405 грн., тобто в сумі 10682 грн 82 коп. Позивачка оплатила позовні вимоги в сумі 2452 грн і подала заяву відстрочити сплату за уточненими (зміненими) вимогами до прийняття остаточного рішення в справі, тобто не оплачувала змінені позовні вимоги.

Таким чином, відповідно до положень ч.1 статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір з відповідача: - в користь держави 8230 грн 82 коп. (10682,82 2452); в користь позивача 2452 грн.

Судові витрати у виді витрат позивача на надання правової допомоги підлягають частковому задоволенню відповідно до поданої заяви та доданих документів з огляду на таке.

Сторона позивач просить стягнути з відповідача 22700 гривень послуг адвоката, які сплачені позивачкою відповідно до договору, акту про прийняття-передачу наданих послуг з правової допомоги та квитанції.

Ці витрати підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В акт виконаних робіт включено надання послуг по підготовці первісного позову і заяви про зміну позовних вимог, а також по підготовці клопотання про призначення судової інженерно технічної експертизи. Оскільки сторона позивача від первісних вимог, по суті відмовилась і вони не розглядались судом, а також відмовилась від проведення і розгляду клопотання про призначення судової експертизи, то ці послуги не має підстав задовольняти. Отже, з суми витрат на правову допомогу підлягають виключенню суми 2270 грн і 4540 грн., решту витрат за видами наданих послуг, а саме консультація і узгодження правової позиції 1135 грн, правовий аналіз ситуації 1135 грн, заява про уточнені позовні вимоги 4540 грн, клопотання про витребування доказів 2270 грн, судові засіданні в справі 6 (разів) 6810 грн, суд вважає доведеними, підставними до задоволення та адекватними і співмірними витратами. Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки цих витрат 15890 грн. Решта цих витрат підлягає відхиленню.

Захід забезпеченя позову у вигляді арешту не має підстав скасовувати і до цього заходу суд застосовує положення статті 158 ч.7 ЦПК України. Захід забезпечення позову, визначений ухвалою суду від 14.04.2021, - доцільно скасувати, бо такий не пов`язаний із задоволеними позовними вимогами.

Керуючись статтями 263-265,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканкою АДРЕСА_1 право власності на нерухоме майно :

- одну другу частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- одну другу частину житлового будинку АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1093665721224 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

- одну другу частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд кадастровий номер 2122487900:01:002:0005 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669757021224 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_4 судові витрати :

- в користь ОСОБА_1 2452 грн судового збору, 15980 грн. витрат на правову допомогу адвоката, - всього стягнути цих витрат 18344 грн.;

- в користь держави судовий збір у сумі 8230 грн 82 коп.

Захід забезпечення позову у вигляді арешту житлового будинку АДРЕСА_1 , арешту житлового будинку АДРЕСА_4 , який накладено згідно з ухвалою Міжгірського районного уду Закарпатської області від 03.08.2021 (справа № 302/329/21, 2-3/302/5/21), - залишити без змін із визначенням строку дії цього заходу протягом 90 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Захід забезпечення позову, накладений ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.04.2021 (справа № 302/329/21, 2-3/302/3/21/), - скасувати.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через між гірський районний суд Закарпатської області протягом 30 дні в з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статі 273 ЦПК України.

Копію рішення суду надіслати сторонам в установленому порядку.

Рішення складено 27.05.2022.

Суддя: В. П. Кривка