Ухвала

від 31.05.2022 по справі 480/3711/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

01 червня 2022 року Справа № 480/3711/22

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2022 року до Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення сімнадцятої сесії восьмого скликання Синівської сільської ради «Про продовження громадських обговорень щодо припинення діяльності юридичної особи Капустинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів шляхом ліквідації» від 18 л ю т о г о 2022 року.

Разом з позовом представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення сімнадцятої сесії восьмого скликання Синівської сільської ради «Про продовження громадських обговорень щодо припинення діяльності юридичної особи Капустинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів шляхом ліквідації» від 18.02.2022 року до моменту закінчення розгляду судом прави про визнання цього рішення протиправним.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуване рішення, яке безпосередньо впливає на конституційне право жителів територіальної громади на освіту, в тому числі дітей позивача, порушує принцип територіальної доступності повної загальної середньої освіти, закріплений в ст. 13. Закону України «Про освіту», прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства. На виконання оскаржуваного рішення педагогічний колектив Капустинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Синівської сільської ради вже попереджено про звільнення із займаних посад з 15.06.2022 року. Тобто, до моменту закінчення розгляду справи в суді, трудовий колектив (при цьому, позивач не відноситься до структури трудового колективу) буде звільнено на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, а також, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, буде проведено повний розрахунок з такими працівниками (виплачено заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідна допомога у розмірі не менше одного середньомісячного заробітку). Працівники, в цей час швидше за все звернуться до центру зайнятості, отримають статус безробітних та почнуть отримувати допомогу по безробіттю. Повернення зазначених коштів у випадку задоволення позову буде дуже складним, неоднозначно успішним та болісним процесом для обох сторін.

Крім того, К стверджує позивач, у випадку не припинення дії оскаржувного рішення, навіть при повному задоволенні позову, виконання судового рішення буде значно ускладнено, оскільки на підставі оспорюваного рішення вже буде вчиненено певну кількість інших дій. Так, ліквідаційна комісія продовжуючи діяти відповідно до норм Цивільного кодексу України, які регулюють ліквідацію юридичної особи, повідомить контролюючі органи про початок процедури ліквідації та кредиторів; почне реалізовувати активи чи передасть їх на баланс іншим юридичним особам), знищить печатки, можливе виключення з реєстрів тощо. Враховуючи особливість даного часу, будуть перерозподілені кошти, які раніше були виділені на утримання школи як із місцевого бюджету так і з державного (освітня субвенція), що взагалі унеможливить продовження роботи освітнього закладу.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову та додані до нього докази, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд також звертає увагу, що інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Доводи позивача, що ліквідаційна комісія продовжуючи діяти відповідно до норм Цивільного кодексу України, які регулюють ліквідацію юридичної особи, повідомить контролюючі органи про початок процедури ліквідації та кредиторів; почне реалізовувати активи чи передасть їх на баланс іншим юридичним особам, знищить печатки, можливе виключення з реєстрів тощо, а також враховуючи особливість даного часу, будуть перерозподілені кошти, які раніше були виділені на утримання школи як із місцевого бюджету так і з державного (освітня субвенція), що взагалі унеможливить продовження роботи освітнього закладу, суд вважає необгрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що вказані обставини можуть настати до набрання рішенням суду законної сили заявником до суду не надано.

Щодо твердження, що спірне рішення безпосередньо впливає на конституційне право жителів територіальної громади на освіту, в тому числі дітей позивача, то воно є необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення не позбавляє жителів територіальної громади та в тому числі дітей позивача отримувати освіту в інших відповідних навчальних закладах.

При цьому оцінюючи доводи позивача щодо наявності очевидності ознак протиправності рішення, дію якого просить зупинити заявник, суд зазначає, що оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного рішення може бути надано судом виключно за наслідками судового розгляду справи по суті, у зв`язку із чим суд доходить висновку про передчасність та необгрунтованість доводів позивача щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у рішенні від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059), постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. справа №420/4037/20 відповідно до яких, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, зазначена заява є необґрунтованою та передчасною, так як, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, з підстав вказаних позивачем, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя О.М. Кунець