Постанова

від 25.01.2022 по справі 757/30224/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/30224/20-ц

головуючий у суді І інстанції Вовк С.В.

провадження № 22-ц/824/1373/2022

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Сушко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Сергія Володимировича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державного акту, -

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , Київської міської ради та ОСОБА_3 , у якому просила:

визнати недійсним договір-купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0229 га по АДРЕСА_1 , № 88 від 19 лютого 2009 року, укладений між Київською міською радою та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір дарування вказаної земельної ділянки, укладений 25 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

скасувати державний акт на право власності серії ЯЖ №006985 на земельну ділянку площею 0,0229 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:82:185:0230;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 вказану земельну ділянку на користь Київської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 1958 року родина позивача ОСОБА_2 користувалася вказаною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

26 липня 2005 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Київської міської ради із заявою про передачу у приватну власність частини земельної ділянки, орієнтовною площею 0,015 га для ведення садівництва, яка прилягає до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

18 вересня 2007 року Постійною комісією Київради з питань земельних відносин відхилено проект рішення Київради «Про передачу громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_2 » (справа А-8138), яким передбачалося передати ОСОБА_2 у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,02 га для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Проте, Київською міською радою 01 листопада 2007 року прийнято рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруду у АДРЕСА_1 », відповідно до пункту 2 якого земельна ділянка передавалася в короткострокову оренду строком на 1 рік.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року скасовано рішення сесії Київської міської ради від 01 листопада 2007 року «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 ».

Позивач зазначає, що вказаним судовим рішенням було встановлено обставини, які вказують на те, що зі сторони відповідачів були порушені права позивача, що в свою чергу позбавило її можливості отримати у власність або користування спірну земельну ділянку.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 лютого 2009 року № 88, укладений між Київською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0229 га, що розташована по АДРЕСА_2 , укладеного 25 травня 2009 року між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої.

Скасовано державний акт на право власності серії ЯЖ № 006985 на земельну ділянку площею 0,029 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:82:185:0230.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що рішення сесії Київської міської ради від 01 листопада 2007 року «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 » скасовано, а рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №665/665 визнано незаконним, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 лютого 2009 року №88, укладений між Київською міською радою та ОСОБА_3 є недійсним з моменту вчинення.

У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 лютого 2009 року №88, який судом визнано недійним, став підставою для вчинення 25 травня 2009 року іншого правочину, а саме між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,0229 га, що розташована по АДРЕСА_2 , останній також є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності відповідача на спірну земельну ділянку площею 0,0229 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та виданий на підставі рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №665/665 та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який судом визнано недійсним, тому підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки на користь Київської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 не є власником спірної земельної ділянки, а відтак не наділена правом на її витребування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко С.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване, оскільки при ухвалені рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам зазначеної справи, з огляду на таке.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що оспорюваний договір договір-купівлі продажу земельної ділянки від 19 лютого 2009 року між Київською міською радою та ОСОБА_3 , укладений на підставі рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 665/665, яке позивачем не оскаржується.

Позивач не заявляв позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 665/665. Суд першої інстанції безпідставно зробив висновки щодо його незаконності в мотивувальній частині рішення, тим самим фактично вийшовши а межі позовних вимог.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на статтю 124 ЗК України, яка регулює відносини пов`язані із укладенням договорів оренди і набуття права на оренду земельної ділянки у порядку проведення конкурсів та аукціонів є безпідставними, оскільки в даному випадку мають місце відносини пов`язані із продажем земельних ділянок, які регулюються статтею 128 ЗК України.

Оскільки, ОСОБА_3 було розроблено технічну документація на відведення земельної ділянки в короткострокову оренду строком на 1 рік, необхідність проведення конкурсу була виключена.

Більш того, Київською міською радою не приймалось рішення про віднесення спірної земельної ділянки до переліку ділянок, які (або право оренди яких) призначені для продажу на земельних торгах, а згідно з частиною 2 статті 135 ЗК України таке віднесення є виключною ініціативою власника.

Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка С.В.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач ОСОБА_2 26 липня 2005 року звернулася до Київської міської ради із заявою про передачу їй у приватну власність частини земельної ділянки площею 0,015 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Землевпорядною організацією було розроблено проект землеустрою щодо надання їй земельної ділянки площею 0,02 га у довгострокову оренду строком на 15 років для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 .

Матеріали по відведенню вказаної земельної ділянки погоджені Головним управлінням містобудування і архітектури від 14 жовтня 2005 року № 19-8780, та дизайну міського відкритого акціонерного товариства «Київпроект» від 03 квітня 2006 року № 765, головним державним санітарним лікарем міста Києва від 27 жовтня 2005 року № 1866, управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації від 31 жовтня 2005 року № 071/04-4-19/4768, Головним управлінням охорони культурної спадщини від 06 жовтня 2005 року № 47, Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради. Проект відведення земельної ділянки було направлено на розгляд та затвердження до Київської міської ради.

Вказане стверджується проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_2 , складеного ТОВ «Фірма «Земля-Майно».

18 липня 2007 року постійною комісією Київради з питань земельних відносин відхилено проект рішення Київради «Про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 » (справа № А-8138), яким передбачалося передати ОСОБА_4 у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,02 га для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2011 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року:

Визнано дії Київської міської ради, щодо розгляду і затвердження поданого ОСОБА_5 проекту, щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,02 га для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , а також щодо підготування проекту рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у в межах АДРЕСА_1 » незаконними.

Скасовано прийняте постійною комісією Київської міської ради з питань земельних відносин рішення від 18 вересня 2007 року, яким відхилено проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянці ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 » (справа А-8138), яким передбачалося передати ОСОБА_4 у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,02 га для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Зобов`язано Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні проект рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 » та прийняти рішення по суті.

Відповідач ОСОБА_3 у лютому 2006 року також звернулася до Київської міської ради із заявою про продаж земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 було замовлене виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у короткострокову оренду на один рік для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Постійна комісія Київради з питань земельних ресурсів підготувала проект рішення «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

При цьому, в пояснювальній записці до вказаного рішення, яка підписана начальником Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, зазначено, що на частину зазначеної земельної ділянки сформована кадастрова справа № А-8138 про передачу ОСОБА_2 у довгострокову оренду на 15 років земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 . Зазначена справа погоджена з усіма міськими службами і направлена до Київради для прийняття остаточного рішення щодо відведення зазначеної ділянки.

01 листопада 2007 року Київською міською радою прийнято рішення «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруду по АДРЕСА_1 », відповідно до пункту другого, якого земельна ділянка передавалася в оренду строком на один рік.

Рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 665/665 вирішено продати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0229 га за 893 666 грн для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , на підставі якого 19 лютого 2009 року між Київською міською радою та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

Надалі, ОСОБА_3 27 квітня 2009 року зареєстрований державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006985.

25 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Відповідно до ситуаційного плану ОСОБА_7 та ОСОБА_3 фактично просили відвести одну і ту ж саму земельну ділянку, що і спричинило спір між ними, внаслідок якого ОСОБА_7 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_8 , Київської міської ради, ОСОБА_3 (справа №757/6502/14-ц).

Як вбачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2015 року у справі №757/6502/14-ц провадження в частині вимог про скасування рішення сесії Київської міської ради від 01 листопада 2007 року №1095-2/3928 «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 » закрито.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року у справі №757/6502/14-ц ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №757/6502/14-ц, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року позов ОСОБА_9 задоволено та скасовано рішення сесії Київської міської ради від 01 листопада 2007 року №1095-2/3928 «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 ».

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року у справі 757/6502/14-ц було відмовлено у повному обсязі у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , Київської міської ради, ОСОБА_3 про

скасування рішення сесії Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №665/665 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 »;

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 лютого 2009 року №88, укладеного між Київською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої;

визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0229 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_10 з іншої;

скасування державного акту на право власності серії ЯЖ №006985 від 25 травня 2009 року на земельну ділянку, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0230, площею 0,029 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_2 »;

витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,029 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_2 на користь Київської міської ради.

Відповідач в суді апеляційної інстанції подав клопотання про закриття провадження у справі в порядку статті 255 ЦПК України, яке обґрунтоване тим, що позовні вимоги у справі №757/6502/14-ц у цій справі, що переглядається, майже ідентичні.

Розглянувши подане клопотання, колегія апеляційного суду встановила, що підстави передбачені статтею 255 ЦПК України для закриття провадження у справі відсутні, підстави позову у цих справах різні.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року у справі №757/6502/14-ц, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_9 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2015 року було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2 рішення сесії Київської міської ради від 01 листопада 2007 року №1095-2/3928 «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 » - земельна ділянка передавалася ОСОБА_3 в короткострокову оренду строком на 1 рік.

Відповідно до п. 3 рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №665/665 вирішено продати ОСОБА_3 вказану земельну ділянку за 893 666 грн для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка перебуває в оренді у громадянки ОСОБА_3 згідно з договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів від 08 квітня 2008 року №82-6-00492.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до частини 2 статті 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що ОСОБА_3 набула у встановленому законодавством порядку право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів від 08 квітня 2008 року №82-6-00492 відповідно до статті 124,125 ЗК України та статті 13-16,18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Апеляційний суд вважає, що скасування судом рішення Київської міської ради від 01 листопада 2007 року №1095-2/3928 не тягне за собою скасування права оренди ОСОБА_3 , яке вона набула з моменту державної реєстрації договору оренди, укладеного між нею та Київською міською радою.

Скасування судом рішення органу місцевого самоврядування не тягне за собою автоматичне визнання недійсним договору, укладеного на підставі такого рішення, оскільки такий договір є оспорюваним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів від 08 квітня 2008 року №82-6-00492 - не заявлявся.

Тому, в силу статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, у ОСОБА_3 було наявне речове право на указану спірну земельну ділянку - право володіння та користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Рішенням Київської міської ради №665/665 від 27 листопада 2008 року вирішено продати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0229 га за 893 666 грн для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .

Підставою прийняття Київською міською радою рішення №665/665 від 27 листопада 2008 року було наявне у ОСОБА_3 речове право на указану спірну земельну ділянку - право володіння та користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що рішення від 01 листопада 2007 року №1095-2/3928 стало підставою для прийняття Київською міською радою рішення №665/665 від 27 листопада 2008 року, що також спростовується й самим рішенням (текстом документу), відтак висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем позовні вимоги про скасування рішення сесії Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №665/665 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 », не заявлялися.

Оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися, суд не міг надавати оцінку та кваліфікувати поведінку власника земельної ділянки Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_3 як недобросовісну та скасовувати вказане рішення органу місцевого самоврядування як незаконне.

Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення щодо тих позовних вимог, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, тому колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року в цій частині, - підлягає скасуванню.

У зв`язку з встановленим, колегія апеляційного суду вважає, що сам по собі факт визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради 01 листопада 2007 року №1095-2/3928 «Про передачу громадянці ОСОБА_11 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 » у судовому порядку не є окремою та самостійною юридичною підставою для визнання скасування рішення сесії Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №665/665 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 », а також для визнання недійсним договорів про передачу у власність та подальше відчуження власником спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного правочину.

Звертаючись з позовом

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 лютого 2009 року №88, укладеного між Київською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої та

про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0229 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_10 з іншої,

позивач ОСОБА_2 обґрунтовувала його тим, що судовим рішенням було встановлено обставини, які вказують на те, що зі сторони відповідачів були порушені права позивача, що в свою чергу позбавило її можливості отримати у власність або користування спірну земельну ділянку.

Вирішуючи спір, колегія апеляційного суду враховує, що суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Колегія апеляційного суду вважає, що власний інтерес заінтересованої особи позивача ОСОБА_2 (частина третя статті 215 ЦК України) полягає в тому, щоб предмет оспорюваного правочину повернувся у власність Київської міської ради, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем як заінтересованою особою її прав на спірну земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, не надала доказів наявності у неї речових прав на спірну земельну ділянку, а саме виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2011 року щодо результатів розгляду Київською міською радою на пленарному засіданні проекту рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 ».

Колегія апеляційного суду виходить з того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

А суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

За правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду встановила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, - відмовити.

Оскільки, судом встановлені підстави для відмови у задоволенні позову по суті, то заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_3 , то колегія апеляційного суду встановила таке.

Ухвалою Печерського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі (а.с. 46 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до звернення позивача до суду з позовом - 17 липня 2020 року та до відкриття провадження у цій справі - 21 серпня 2020 року.

Колегія апеляційного суду вважає, що під час вирішення питання щодо належних процесуальних дій суду у разі встановлення факту смерті відповідача, що настала до моменту подання позову, слід виходити з визначення цивільної процесуальної правоздатності як передумови виникнення процесуальних відносин між сторонами.

Так, відповідно до частини 1 статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно зі частиною 1 статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

При цьому цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено можливості пред`явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини 4 статті 25 ЦК України припинилася.

Суд першої інстанції на положення статей 46, 47 ЦПК України уваги не звернув.

Встановивши, що смерть відповідача настала до подання позову, суду першої інстанції слід було керуватись положеннями пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на положення статей 46, 47 ЦПК України, у разі встановлення під час судового розгляду факту пред`явлення позову до померлої особи формальні підстави для застосування судом положень статті 55 ЦПК України та встановлення правонаступників відсутні у зв`язку з тим, що підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише обставини, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку, тобто до відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державного акту - закриттю.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Сергія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державного акту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державного акту, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 400 грн 49 коп.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Інформація про боржника: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 )

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

Л.П. Сушко