Постанова

від 30.05.2022 по справі 640/19008/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19008/18 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- зобов`язати відповідача скасувати наказ від 10.08.2018 року №299 «Про анулювання ліцензії» в частині анулювання ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» ліцензії від 08.01.2014 року №1 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів);

- зобов`язати відповідача внести зміни до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) шляхом зроблення запису про чинність ліцензії ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

17 травня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 15820, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що саме наявність даної судової справи про зобов`язання вчинити дії та ухвалення судового рішення на користь позивача, змусили апелянта лише через три роки після винесення розпорядження Державної регуляторної служби України та через півтора роки після прийняття постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду створити наказ від 14.12.2021 року № 832, а також внести зміни до Ліцензійного реєстру про чинність ліцензії ТОВ «ЕЦПНВПТ».

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення вимог вказаних вище законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 10.08.2018 року №299 «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання ТОВ «ЕЦ ПНВ ПТ» ліцензії від 08.01.2014 року №1 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів), разом з тим, як станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду (15.11.2018 року), так і станом на день прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано доказів скасування наказу від 10.08.2018 року №299 «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання ТОВ «ЕЦ ПНВ ПТ» ліцензії від 08.01.2014 року №1 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів).

Колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.11.2017 року №447 «Про затвердження План-графіку здійснення заходів державного нагляду (контролю)» та посвідчення (направлення) на право проведення планової перевірки від 24.07.2018 року №75/18 в період з 30.07.2018 року по 03.08.2018 року головним спеціалістом відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Стеценко Анастасією Олександрівною та провідним спеціалістом відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Анциферовою Анною Олександрівною проведено перевірку додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології», про що зроблено відповідний запис у Журналі реєстрації перевірок підприємства.

За результатами вказаної перевірки вищезазначеними посадовими особами складено:

- Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» №75/18 від 03.08.2018 року;

- Акт про відмову ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами №75/18-1 від 03.08.2018 року.

На підставі Акту про відмову у проведенні планової перевірки відповідачем видано наказ №299 від 10.08.2018 року «Про анулювання ліцензій», яким анульовано ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» ліцензію від 08.01.2014 року №1 (збирання, зберігання небезпечних відходів) та внесено до Ліцензійного реєстру інформацію про анулювання ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» ліцензії на операції поводження з небезпечними відходами.

Не погоджуючись з наказом Міністерства №299 від 10.08.2018 року «Про анулювання ліцензій» позивачем до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування подано апеляцію.

Розпорядженням Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення вимог вказаних вище законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 10.08.2018 рок у№299 «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання ТОВ «ЕЦ ПНВ ПТ» ліцензії від 08.01.2014 року №1 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів).

Разом з тим, Міністерство, не погоджуючись з розпорядженням Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», оскаржило його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року справі №640/18401/18 закрито провадження у справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року залишено без змін.

Втім, як зазначав у адміністративному позові позивач, станом на момент звернення до суду з даним позовом (15.11.2018 року) відповідачем розпорядження Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» не виконано, наказ від 10.08.2018 року №299 «Про анулювання ліцензії» в частині анулювання ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» ліцензії від 08.01.2014 року №1 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів), не скасований, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов`язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Як було вказано вище, розпорядженням Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення вимог вказаних вище законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 10.08.2018 року №299 «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання ТОВ «ЕЦ ПНВ ПТ» ліцензії від 08.01.2014 року №1 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання небезпечних відходів).

Станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідачем не було виконано вимог розпорядження Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» та не було поновлено порушених прав позивача.

Втім, відповідно до матеріалів справи, а саме наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 832 від 14.12.2021 року, останнім, на виконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 14.09.2018 року №93 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 року № 640/18401/18 було скасовано п.п.1.2 п. 1 наказу Мінприроди від 10.08.2018 року № 299 «Про анулювання ліцензії» та зобов`язано Департамент дозвільно - ліцензійної діяльності та запобігання промисловому забрудненню забезпечити внесення до Ліцензійного реєстру з поводження з небезпечними відходами оновленої інформації про суб`єкта господарювання.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та Кодексом адміністративного судочинства України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас, як убачається з обставин цієї справи, відповідачем було видано наказ, яким скасовано п.п.1.2 п. 1 наказу Мінприроди від 10.08.2018 року № 299 «Про анулювання ліцензії» та зобов`язано Департамент дозвільно - ліцензійної діяльності та запобігання промисловому забрудненню забезпечити внесення до Ліцензійного реєстру з поводження з небезпечними відходами оновленої інформації про суб`єкта господарювання, тобто суб`єктом владних повноважень виправлено оскаржуване порушення.

Вказане також підтверджено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

З набранням чинності з 15 грудня 2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, законодавець передбачив нову підставу для закриття провадження у справі.

Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 238 Кодекс адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Тобто, у разі виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

На переконання колегії суддів, видавши наказ № 832 від 14.12.2021 року «Про скасування п.п.1.2 п.1 наказу Мінприроди від 10.08.2018 року № 299», відповідачем було поновлено порушене право Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології».

З огляду на викладене, наявні підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 грудня 2018 року у справі №823/1051/15, від 03 квітня 2019 року у справі № 826/510/17, від 19 березня 2019 року у справі №591/2813/17.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної вимоги щодо закриття провадження у справі, позивачем наголошено, що повного відновлення законних прав та інтересів позивача не було проведено: понесені судові витрати по сплаті судового збору не компенсовані.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем, за звернення до суду із даним позовом .було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., відповідно до платіжного доручення № 816 від 08.11.2018 року, які, в силу приписів п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст..ст. 238, 241, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про зобов`язання вчинити дії- закрити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» (м. Черкаси, 18002, вул. Кірова, 102/1, оф. 5, код ЄДРПОУ 37715319) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн., сплачені відповідно до платіжного доручення № 816 від 08.11.2018 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 31 травня 2022 року.