Постанова

від 31.05.2022 по справі 130/243/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/243/22

Провадження № 22-ц/801/932/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 рокуСправа № 130/243/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Михайленко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування коштами і за невиконання грошового зобов`язання,

Ухвалу постановив суддя Порощук П. П.

Ухвалу постановлено у м. Жмеринка Вінницької області

Повний текст ухвали складено 06 квітня 2022 року,

Встановив:

25 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування коштами і за невиконання грошового зобов`язання, в якому просив стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 25 000,00 доларів США, проценти за користування позиковими коштами в розмірі 2796,59 доларів США і 1866,24 доларів США у вигляді трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов`язання.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

05 квітня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення свого позову про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування коштами та процентів за невиконання зобов`язання на загальну суму 29 662,83 долари США, що за офіційним курсом НБУ відповідає сумі 839 995 грн., якою просив накласти арешт на: нежиле приміщення (будівлю) загальною площею 477,6 кв. м. у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2020548905210 та на земельну ділянку площею 0,3741 га кадастровим номером 0510300000:00:002:2053 у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2003216405103.

Свою заяву обґрунтував тим, що між ним та відповідачем виник спір щодо повернення коштів за договором позики. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Враховуючи великий розмір заборгованості відповідача перед ним, позивач просить накласти арешт на належне відповідачу на праві власності перераховане майно, з тим, що у разі задоволення позовних вимог та відмови відповідача добровільно виконати судове рішення, позивач матиме можливість отримати виконавчий лист та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на належне відповідачу майно, на яке буде накладено арешт. Цей захід забезпечення позову сприятиме реальному виконанню судового рішення у справі. Незастосування арешту може призвести до його відчуження власником, що унеможливить ефективне реальне і своєчасне виконання судового рішення.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на незаконність ухвали суду з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, забезпечити його позов шляхом накладення арешту на: нежиле приміщення (будівлю) загальною площею 477,6 кв. м. у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2020548905210 та на земельну ділянку площею 0,3741 га кадастровим номером 0510300000:00:002:2053 у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2003216405103.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги розмір позовних вимог, який становить значну для позивача суму - 25 000 доларів США, а також суттєву тривалість періоду, що минув після закінчення терміну повернення боргу (більше 2 років по сумі 10 000 доларів США та 1,5 року по сумі 15 000 доларів США), чим допустив неповне з`ясування обставин справи. У позовній заяві і в заяві про забезпечення позову детально відображені обставини укладення договору позики, його виконання з боку позивача та невиконання умов договору упродовж тривалого часу з боку відповідача ОСОБА_2 . Незастосування арешту майна може призвести до його відчуження власником, що унеможливить ефективне, реальне і своєчасне виконання судового рішення. Позивач обмежений у можливостях отримання конфіденційної інформації стосовно спілкування відповідача з нотаріусами та намірів і підготовки щодо термінового відчуження свого нерухомого майна, тому надати докази реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, вкрай важко.

Суд першої інстанції посилаючись на недостатність правових підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача, у порушення статті 2 ЦПК України не здійснив ефективного захисту права позивача на забезпечення реального виконання рішення суду по справі.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, де просить апеляційну скарга залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, звернувши увагу на те, що суд першої інстанції вірно встановив, що із урахуванням принципу диспозитивності, позивач не довів співмірності заходів забезпечення позову, на застосуванні яких він наполягав, заявленим ним позовним вимогам.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Кучер В. М. не з`явилися. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , підписаній його представником - адвокатом Кучером В. М. зазначено, що вони просять апеляційний розгляд провести без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник - адвокат Брилянт І. О. у судове засідання не з`явилися. Адвокат Брилянт І. О. подала клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що вона не може з`явитися у судове засідання, так як приймає участь в іншому судовому засіданні у Вінницькому міському суді Вінницької області, яке призначене на 12:00 год 01 червня 2022 року. Водночас вказала, що не заперечує проти прийняття рішення у даній справі за наявними матеріалами справи і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на вказані ним об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані та належать відповідачу, а також не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором позики в сумі 25 000 доларів США, процентів за користування коштами в сумі 2796,59 доларів США та трьох процентів річних за невиконання зобов`язання в сумі 1866,24 доларів США, а всього на загальну суму 29 662,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ відповідає сумі 839 995 грн., станом на день подання позову до суду.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що відповідач має перед ним заборгованість за договором позики в сумі 25 000 доларів США, а також він зобов`язаний сплатити проценти за користування коштами в сумі 2796,59 доларів США та три процентів річних за невиконання зобов`язання в сумі 1866,24 доларів США; загальна сума боргу складає 29 662,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ відповідає сумі 839 995 грн., станом на день подання позову до суду, проте добровільно виконати умови договору позики та повернути борг відмовляється протягом тривалого періоду часу після закінчення строку виконання відповідачем свого зобов`язання добровільно. Таким чином між ним та відповідачем виник спір щодо повернення коштів за договором позики. Метою забезпечення його позову є вжиття судом заходів щодо охорони його матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Враховуючи великий розмір заборгованості відповідача перед ним, позивач просить накласти арешт на належне відповідачу на праві власності перераховане майно, з тим, щоб у разі задоволення позовних вимог та відмови відповідача добровільно виконати судове рішення, він мав можливість отримати виконавчий лист та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на належне відповідачу майно, на яке буде накладено арешт. Цей захід забезпечення позову сприятиме реальному виконанню судового рішення у справі. Незастосування арешту на майно може призвести до його відчуження власником, що унеможливить ефективне, реальне і своєчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про стягнення боргу може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Враховуючи те, що між сторонами по справі виник спір про стягнення заборгованості за договором позики, обраний позивачем вид забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно відповідача у межах розміру заявлених вимог, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах розміру заявлених позовних вимог відповідач буде мати можливість відчужити належне йому на праві власності нерухоме майно, що в свою чергу може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, є обґрунтованими.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Також є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав не наведення заявником достатніх правових підстав для забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на вказані ним об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані на належить відповідачу.

У заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу, зазначивши такі правові підстави для цього: положення норм матеріального закону - статті 1046, 1049, 1050, 625 Цивільного кодексу України та норм процесуального закону - частини 1, 2 статті 149, пункт 1 частини 1 статті 150, частину 1 статті 153 ЦПК України, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України.

Заявлений позивачем вид забезпечення позову, а саме: накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах розміру заявлених позовних вимог, виходячи із суті спірних правовідносин, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не надав доказів та не довів, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене в оскаржуваній ухвалі належне йому майно матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи.

За таких обставин апеляційний суд приходить висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на належне ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення (будівлю) загальною площею 477,6 кв. м. у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2020548905210 та на земельну ділянку площею 0,3741 га кадастровим номером 0510300000:00:002:2053 у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2003216405103.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2022 року