Постанова

від 30.05.2022 по справі 640/6754/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6754/21 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.02.2021 № 00140720702, 00140730702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2020 в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв`язку з поданням Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ БУД" декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. за жовтень 2020 року, видано наказ № 1304-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ БУД" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за жовтень 2020 року з 18.12.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

В період з 18.12.2020 по 04.01.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 19.01.2021 №180/26-15-07-02-06/34635545, яким встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за жовтень 2020 року на суму 240 015,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 1 041 162,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРТ БУД" подано заперечення на зазначений акт перевірки за результатами розгляду яких листом від 16.02.2021 № 2334/1/26-15-07-02-06-22 повідомлено про те, що заперечення залишено без задоволення, а висновки акту викладено в наступній редакції: "Перевіркою ТОВ "ФАРТ БУД" встановлені порушення:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, пп. «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за жовтень 2020 року на суму 240015 гривень, а також занижено податок на додану вартість на суму 1 041 162 гривень.

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (із змінами і доповненнями) щодо своєчасності реєстрації - податкових накладних."

19.02.2021 на підставі акту від 19.01.2021 № 180/26-15-07-02-06/34635545 прийнято податкові повідомлення - рішення № 00140720702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 561 743,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 520 581,00 грн. та №00140730702, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року на 240 015 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 85.1 та 85.2 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, документальні позапланові перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підлягають проведенню виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Під час проведення відповідних перевірок на платника податку покладено обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Втім, під час оформлення результатів перевірки - висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 041 162 гривень та винесення на підставі цього висновку податкового повідомлення-рішення № 00140720702 від 19.02.2021 року було здійснено з порушенням абзацу другого підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, адже документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Наведене вище свідчить, що головний державний ревізор - інспектор під час проведення перевірки вийшов за межі повноважень наданих йому наказом від 17.12.2020 № 1304-п, який передбачав проведення перевірки законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, який склав 240 015 грн.

Водночас, наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. затверджений «Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» (далі - Порядок).

Згідно з п.п.1 п. 5 розділу III вказаного Порядку висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок шодо відсутності таких порушень.

У висновку Акту перевірки встановлено, що перевіркою законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за жовтень 2020 року встановлено порушення платником податків: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за жовтень 2020 року на суму 240 015 гривень, а також занижено податок на додану вартість на суму 1 041 162 гривень.

Висновок Акту перевірки всупереч п.п.1 п. 5 розділу III Порядку не містить посилання на абзац г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, на підставі якого і було винесено спірні податкові повідомлення - рішення.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 оку. у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом порушення вимог законодавства під час проведення перевірки є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Разом з тим, п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як передбачено ч.2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.1, п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.9 підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, відповідач має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

Таким чином, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Водночас, присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов`язковою. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №820/817/17 та від 06.02.2020 року у справі №807/1556/17.

Відповідно до інформації, наведеної в Акті перевірки згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 205 «Будівельні матеріали» за жовтень 2020 року ТОВ «ФАРТ БУД» придбало будівельних матеріалів на суму 11 625 719,71 грн., сума використаних матеріалів, яка підтверджується актами виконаних робіт та підписані Замовником за жовтень 2020 року складає 5 557 148,06 грн. Станом на 31.10.2020 залишки будівельних матеріалів, придбаних у жовтні 2020 року складають 6 068 571,65 грн., з них ПДВ 1 213 714,33 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на тому, що під час перевірки інвентаризація товарних залишків підприємством не проведена.

Судом встановлено, що наказом №50-03 від 22.11.2020р. генеральним директором затверджено строки проведення інвентаризації, а саме з 29.12.2020 по 30.12.2020р., призначено голову та склад робочої інвентаризаційної комісії.

На виконання цього наказу інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі місць зберігання була проведена 29.12.2020 - 30.12.2020р. за адресами будівельних майданчиків на яких виконуються будівельні роботи підприємством, зокрема, по об`єктах, за якими були використані будівельні матеріали, придбані у жовтні 2020 року: м.Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, ж.б. №2; м.Київ ЖК Світлопарк буд. №1; м.Київ, ЖК Світлопарк буд. №3, м.Київ, Одеський б-р буд №3; м.Київ, вул. Канальна 8, ж.б. №1, секція 1, 2 ; м. Київ, Нивки 7, пр-т Перемоги,67; м. Київ, Нивки 8, пр-т Перемоги 67; м.Київ, Народного Ополчення 3, ж.б. №1, секція 1, 2; с.Гатне, вул.Свободи 1, Житловий будинок № 7; м.Бровари, вул. Пономарьова, ж. б. № 3; с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, вул. Київська, діл. 1/1; м Житомир, проїзд Шпаковський, буд 25 смт. Коцюбинське, вул.Доківська 14, секц. 8-9.

Таким чином, за результатами проведеної інвентаризації комісією встановлено та зафіксовано залишок товарів на кінець 2020 року, з яких є товари на суму 6 068 571,65 грн. без ПДВ, придбані у жовтні 2020 року.

Крім того, копії актів списання за жовтень, листопад та грудень 2020р. на 25 арк. які були долучені до матеріалів справи, надавались для перевірки, саме на підставі співставлення даних вказаних актів та оборотно-сальдової відомості по рахунку 205 «Будівельні матеріали» за жовтень 2020 року і було встановлено в Акті перевірки, що обсяг використаних матеріалів за жовтень 2020 року склав 5 557 148,06 грн.

При цьому, сума 5 557 148,06 грн. це вартість матеріалів придбаних в жовтні 2020 року та списаних в жовтні 2020 року. Хоча загальна сума списаних матеріалів у жовтні складала суму 10 348 231,48 грн. з врахуванням матеріалів придбаних в попередні періоди, тобто до жовтня 2020 року. Загальна сума списання за жовтень 2020 р. в розмірі 10 348 231, 48 грн. відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 205 за жовтень 2020р., яка додана до матеріалів справи та була надана на перевірку.

Залишки будівельних матеріалів, придбаних у жовтні 2020 року, що відповідно до акту перевірки складають 6 068 571,65 грн. - списувались в наступних періодах (за листопад 2020р. списано матеріалів на суму 9 291 876, 31 грн., за грудень 2020р. списано матеріалів на суму 9 504 767,19 грн.). Вказані суми списаних матеріалів за листопад та грудень 2020р. в тому числі відображають і матеріали придбані в жовтні 2020р.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Аквілон Дістріб`юшн", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Аквілон Дістріб`юшн" укладено договір № 161/19 від 11.03.2019 на умовах попередньої оплати відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

На підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Аквілон Дістріб`юшн» за договором № 161/19 від 11.03.2019 на перевірку та до матеріалів справи було надано:

- копію договору поставки від №161/19 від 11.03.2019 року;

- копію видаткових накладних та товарно-транспортних накладних;

- копію податкових накладних;

- копію банківської виписки.

Крім того, вказані матеріали використовувались у господарській діяльності позивача, про що свідчить наступне:

- акрилову штукатурку Бауміт ГранопорТоп 2R/відро 25 кг на суму 85 750,50грн. було списано відповідно до п. 68 акту списання № 304 від 30 листопада 2020р.

- OSB плиту KRONOSPAN (1250*2500*10) вологостійка на суму 12 790,40 грн. було списано відповідно до п. 69 акту списання № 333 від 31 грудня 2020р.

- суміш короїд Anserglob 2,5мм ТМК 110 25кг на суму 32 814,72 грн. без ПДВ було списано відповідно до п. 32 акту списання № 273 від 31 жовтня 2020р.

- штукатурка «Камінцева» Anserglob 2,0мм 25кг на суму 20 984,10 грн. без ПДВ було списано відповідно до п. 25 акту списання № 276 від 31 жовтня 2020р.

Залишки вказаних матеріалів наявні в інвентаризаційних описах.

Таким чином, позивачем підтверджено факт придбання та факт часткового використання матеріалів придбаних у ТОВ «Аквілон Дістріб`юшн» у власній господарській діяльності ТОВ «Фарт Буд».

Вказані первинні документи по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Аквілон Дістріб`юшн» не мають дефекту форми, відображають реальний зміст господарських операцій, складені у відповідності до законодавства та є первинними документами в розумінні ч.2 ст.9 Закону "України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, документи на відсутність яких посилається суд першої інстанції, зокрема: замовлення та сертифікати відповідності - не є первинними документами відповідно до ч.2 ст.9 Закону "України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.02.2021 № 00140720702, 00140730702.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви було сплачено 22700 грн., а за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 34050 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №11631 від 09 березня 2021 року та №13660 від 06 грудня 2021 року.

Враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 56 750 грн (22700 грн. + 34050 грн.).

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року - скасувати, прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19.02.2021 № 00140720702, 00140730702.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 56 750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк