Постанова

від 31.05.2022 по справі 640/15173/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15173/21 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі - Матвєєвій С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на проголошене о 10 годині 56 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року, повний текст якого складено 13 жовтня 2021 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ран-Агропостач» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ран-Агропостач» (далі - Позивач, ТОВ «Ран-Агропостач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2021 №00356630704, №00356660704.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки належними і допустимими доказами підтверджується факт придбання ТОВ «Ран-Агропостач» сої у ФГ ОСОБА_1 та подальшої її реалізації з метою отримання прибутку, а ГУ ДПС у м. Києві не доведено неможливості постачання цього товару контрагентом Позивача, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без наявних на те правових підстав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом було залишено поза увагою відсутність у ТОВ «Ран-Агропостач» від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2021 року в сумі 916 531,00 грн, що унеможливлює його бюджетне відшкодування. Крім того, наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про можливість вирощування ФГ ОСОБА_1 обсягу сої, поставленої ТОВ «Ран-Агропостач», а також не підтверджують реальність транспортування контрагентом Позивача цього товару.

Після усунення визначених в ухвалі від 06.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ран-Агропостач» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що прав на бюджетне відшкодування за січень 2021 року в сумі 916 531,00 грн у підприємства виникло з огляду на те, що указана сума була включена до від`ємного значення з податку на додану вартість. Крім того, наголошує, що належними і допустимими доказами підтверджується факт придбання у ФГ ОСОБА_1 товару, а також його транспортування на адресу ТОВ «Ран-Агропостач». Окремо звертає увагу не необхідності врахування принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2022, яке у подальшому було відкладено на 02.03.2022 у зв`язку з необхідністю надання ГУ ДПС у м. Києві додаткових пояснень.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні розгляд справи у подальшому було призначено на 01.06.2022.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю. Крім того, зазначив, що до органів статистики було направлено запит щодо звітності про обсяг земель і врожаю ФГ Токарчука В.М., однак станом на 01.06.2022 відомості за наслідками його розгляду до ГУ ДПС у м. Києві не надходили.

Представник Позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з викладених у відзиві доводів і підстав. Крім іншого, звернув увагу суду на безпідставність призначення контролюючим органом перевірки підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2021 року працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 15.03.2021 №2100-п (т. 2 а.с. 219) та направлень від 01.04.2021 №5808/26-15-07-04-02 та від 09.04.2021 №6540/26-15-07-04-02 (т. 2 а.с. 217-218) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ран-Агропостач» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за січень 2021 року.

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Ран-Агропостач» позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (податкового) періоду (р. 18) за січень 2021 року у розмірі 25 876 грн та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за січень 2021 року у розмірі 916 531,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.04.2021 №31605/26-15-07-04-02/40202227 (т. 1 а.с. 31-45).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 12.05.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №00356660704, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на розрахункових рахунок платника у банку за січень 2021 року на суму 916 531,00 грн та застосовано до нього штрафні санкції у розмірі 229 132,75 грн (т. 1 а.с. 46-48);

- форми «Р» №00356630704, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32 345,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 25 876,00 та штрафними (фінансовими) санкціями - 6 469,00 грн (т. 1 а.с. 49-51).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що між Фермерським господарством Токарчук В.М. (Постачальник) та ТОВ «Ран-Агропостач» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 04.12.2020 № 25 (далі - Договір; т. 1 а.с. 63-66), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, а саме сільськогосподарську культуру згідно специфікації українського погодження врожаю 2019 року (сою).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншими засобами забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження передбаченого чиним законодавством України.

Постачальник бере на себе зобов`язання перевірити законність формування податкового кредиту виробників/постачальників товару по операціям, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього Договору, а також гарантує законність формування свого податкового кредиту.

Згідно п. 1.6 Договору умови та строки поставки товару обумовлюються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за Товар, що поставляється даним Договором проводитися шляхом перерахування коштів за кожну окрему партію товару, згідно умов зазначених в Специфікації до цього Договору та виставленого рахунку.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання зазначеного Договору сторони склали наступні документи:

- специфікацію від 04 грудня 2020 року № 1; специфікацію від 08 грудня 2020 року №2; додаткову угоду від 05 грудня 2020 року № 2; видаткову накладну від 05 грудня 2020 року №38; рахунок на оплату від 05 грудня 2020 року №32; податкову накладну від 05 грудня 2020 року № 40, що належним чином зареєстрована; ТТН від 05 грудня 2020 року №02. Оплата поставленого товару підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2020 року №100799;

- додаткову угоду від 05.12.2020 року №3; видаткову накладну від 05.12.2020 року №39; рахунок на оплату від 05.12.2020 року №33; податкову накладну від 05 грудня 2020 року №41, що належним чином зареєстрована; ТТН від 05 грудня 2020 року № 01. Щодо оплати за поставлений Товар, ТОВ «Ран-Агропостач» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.2020 року №100804.

- додаткову угоду від 08.12.2020 року №5; видаткову накладну від 08.12.2020 року №42; рахунок на оплату від 08.12.2020 року №36; податкову накладну від 08.12.2020 року №44, що належним чином зареєстрована; ТТН від 08.12.2020 року №04, від 08.12.2020 року №03, 08.12.2020 року №02, від 08.12.202 року №01. Щодо оплати за поставлений Товар, ТОВ «Ран-Агропостач» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.10.2020 року №1000809, від 11.12.2020 року №100814, від 15.12.2020 року №100830.

- додаткову угоду від 10.12.2020 року №7; видаткову накладну від 10.12.2020 року №44; рахунок на оплату від 10.12.2020 року №38; ТТН від 10.12.2020 року №03; податкову накладну від 10.12.2020 року №46, що належним чином зареєстрована. Щодо оплати за поставлений Товар, ТОВ «Ран-Агропостач» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 17.12.2020 року № 100836, від 18.12.2020 року № 100840.

- додаткову угоду від 11.12.2020 року №8; видаткову накладну від 11.12.2020 року №45; рахунок на оплату від 11.12.2020 року №39; податкову накладну від 11.12.2020 року №47, що належним чином зареєстрована; ТТН від 10.12.2020 року №01, від 10.12.2020 року №04, від 10.12.2020 року №05, від 11.12.2020 року №01, від 11.12.2020 року №02, від 11.12.2020 року №03; акт звіряння розрахунків за період з 04.12.202 оку по 28.02.2021 року. Щодо оплати за поставлений Товар, ТОВ «Ран-Агропостач» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.12.2020 року №100843, від 15.12.2020 року №100830, від 17.12.2020 року №100836, від 18.12.2020 року №100840 (т. 1 а.с. 68-130).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у подальшому придбаний у ФГ ОСОБА_1 товар було реалізовано ТОВ «Ран-Агропостач» Дочірньому підприємству Закритого акціонерного товариства ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» за договором поставки від 04.12.2020 №40-02-20-0242 (т. 1 а.с. 132-134), на підтвердження виконання якого Позивачем було надано:

- додаткову угоду від 05.12.2020 року №5; видаткову накладну від 05.12.2020 року №40; податкову накладну від 05.12.2020 року №12; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 05.12.2020 року №01. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.12.2020 року №37897;

- додаткову угоду від 05.12.2020 року №6; видаткову накладну від 05.12.2020 року №41; податкову накладну від 05.12.2020 року №13; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 05.12.2020 року №02. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП З АТ ТЕУВЕС ХОЛДІІТГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕТРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2020 року №37897 та від 09.12.2020 року №37908;

- додаткову угоду від 08.12.2020 року №8; видаткову накладну від 08.12.2020 року №47; податкову накладну від 08.12.2020 року №20; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 08.12.2020 року №04, від 08.12.2020 року №03. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП З AT ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕТРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.12.2020 року №37976 та від 10.12.2020 року №37931;

- додаткову угоду від 08.12.2020 року №9; видаткову накладну від 08.12.2020 року №48; податкову накладну від 08.12.2020 року №21; рахунок на оплату від 04.12.2020 року №14; ТТН від 08.12.2020 року №01, від 08.12.2020 року №02. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.12.2020 року №37976 та від 15.12.2020 року №38006;

- додаткову угоду від 10.12.2020 року № 10; видаткову накладну від 10.12.2020 року №51; податкову накладну від 10.12.2020 року №24; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 10.12.2020 року №03. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2020 року №38006;

- додаткову угоду від 11.12.2020 року №12; видаткову накладну від 11.12.2020 року №53; податкову накладну від 11.12.2020 року №26; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 10.12.2020 року №01 та 10.12.2020 року №05. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.12.2020 року №38126, від 22.12.2020 року №38136, від 23.12.2020 року №38143, від 15.12.2020 року №38006;

- додаткову угоду від 11.12.2020 року №13; видаткову накладну від 11.12.2020 року №54; податкову накладну від 11.12.2020 року №27; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 10.12.2020 року №04 та від 1 1.12.2020 року №01, від 11.12.2020 №02. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2020 року №38143, від 28.12.2020 року №38196, від 30.12.2020 року №38279, від 04.01.2021 року №28297;

- додаткову угоду від 11.12.2020 року № 14; видаткову накладну від 11.12.2020 року №55; податкову накладну від 11.12.2020 року №28; рахунок на оплату від 04.12.2020 року № 14; ТТН від 11.12.2020 року №03. Щодо оплати за поставлений Товар, ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.01.2021 року №38297, від 26.01.2021 року №38459 (т. 1 а.с. 135-218).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 16, 44, 198, 201 Податкового кодексу України, прийшов до висновку про протиправність спірних індивідуальних актів, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку підприємством.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Абзацом 1 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було зазначено вище, з наявних у матеріалах справи документів суд першої інстанції правильно встановив, що вони містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Щодо посилання Апелянта на те, що ФГ Токарчука В.М. об`єктивно не могло поставити ТОВ «Ран-Агропостач» сою врожаю 2019 року у кількості 2 058,60 т, оскільки не має для цього достатньої кількості ріллі з урахуванням даних врожайності за 2019 рік по Вінницькій області, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Так, дійсно, згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року Фермерське господарство ОСОБА_1 мало 756,72 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі 748,79 га (т. 2 а.с. 28-30). При цьому під вирощування сої було використано 420,00 га.

Із змісту відомостей веб-сайту latifundist.com (т. 2 а.с. 24), на який посилається контролюючий орган, врожайність сої за 2019 рік по Вінницькій області склала 24,7 ц/га, що робить об`єктивно неможливим постачання ФГ ОСОБА_1 власними силами Позивачу 2 058,60 т сої у розрізі того, що приблизна врожайність сої з 420,00 га складала у 2019 році 1037,4 т.

Разом з тим, Відповідачем не враховано, що умовами Договору не передбачено, що соя врожаю 2019 року, яка має бути поставлена Позивачу, повинна бути вирощена саме ФГ ОСОБА_1 , що, на переконання судової колегії, не позбавляло господарство можливості придбати сою у третіх осіб.

З приводу твердження ГУ ДПС у м. Києві про те, що аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено факту придбання ФГ ОСОБА_1 сої врожаю 2019 року (окрім 10 тон) у період з 01.01.2019 по день складання акту перевірки 19.04.2021 судова колегія вважає за необхідне зауважити, що указані аргументи не можуть бути безумовною підставою для визнання господарських операцій безтоварними з огляду на документальне підтвердження руху активів між ТОВ «Ран-Агропостач» і ФГ ОСОБА_1 , а також подальшу їх реалізацію Позивачем, і можливість придбання такого товару фермерським господарством у неплатників податку на додану вартість.

Надаючи оцінку посиланням Апелянта на відсутність у контрагента Позивача об`єктивної можливості забезпечити перевезення сої через відсутність доказів залучення до нього інших осіб, які зазначені у товарно-транспортних накладних, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

У постанові від 29.04.2021 у справі № 822/1865/15 Верховний Суд вказав на те, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 та, зокрема, від 14.12.2021 у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю Позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкової накладної Позивачу ФГ Токарчука В.М. було зареєстроване у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу правових підстав для зменшення платнику податку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та збільшення податкових зобов`язань з цього податку із застосуванням щодо нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення, факт вчинення якого Відповідачем не доведено.

Також судова колегія вважає безпідставними аргументи контролюючого органу про відсутність у платника податків права на бюджетне відшкодування з підстав, що залишок товару на кінець звітного періоду саме за цією номенклатурою відсутній, оскільки, як випливає із змісту наведених вище норм Податкового кодексу України, право на бюджетне відшкодування виникає у зв`язку з наявністю від`ємного значення податку на додану вартість безвідносно до номенклатури товару (послуг), внаслідок придбання яких у суб`єкта господарювання виникло право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо посилання ТОВ «Ран-Агропстач» на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки взагалі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

За правилами пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз наведених норм ПК України свідчить про те, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

У такому випадку перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №808/2911/17.

Крім того, у постанові від 19.03.2020 у справі №460/2939/18 Верховний Суд підкреслив, що вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, та пункту 200.11 статті 200 ПК України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» наряду із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

З урахуванням встановлених вище обставин, а також за відсутності доказів того, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок операцій, наведених у п. 200.11 ст. 200 ПК України, колегія суддів погоджується з доводами Позивача щодо відсутності підстав для проведення документальної позапланової перевірки товариства на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено та підписано 01 червня 2022 року.