Постанова

від 29.05.2022 по справі 725/5490/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 725/5490/19

провадження № 61-9665св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернівецька міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Поляріс Чернівці»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним переведення квартири у нежитлове приміщення, визнання недійсним договору купівлі - продажу.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Поверхом нижче розташована квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 . У квітні 2019 року відповідачі почали будівельні роботи та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 . Він дізнався, що ця квартира переведена в нежитлове приміщення, і в ній виконуються ремонтні роботи для облаштування стоматологічного кабінету. Він та мешканці зазначеного житлового будинку проти функціонування стоматологічного кабінету, оскільки шумоізоляція в будинку є незадовільною, житловий будинок призначений саме для проживання в ньому людей, а не для здійснення підприємницької діяльності, тому зайві шуми та запахи лікарських засобів створять мешканцям незручності для проживання. Облаштування окремого входу передбачатиме втручання в конструкцію будинку, чого мешканці не мають права робити без відповідного дозволу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ).

Зазначав, що попередній власник квартири АДРЕСА_1 запевнив його, що будинок є житловий і жодних комерційних приміщень у будинку не передбачається. Про переведення вказаного приміщення в нежитлове він та мешканці будинку не повідомлені. Відповідачі не звертались до відділу житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради стосовно переведення житлових приміщень в нежилі, а саме квартири АДРЕСА_4 .

Просив визнати незаконним переведення квартири АДРЕСА_4 у нежитлове приміщення, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 3-1-3-7 на АДРЕСА_1 , укладений 12 лютого 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним переведення квартири АДРЕСА_4 у нежитлове приміщення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 3-1-3-7 на АДРЕСА_1 , укладений 12 лютого 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_4 , будинок уведений до експлуатації як багатоквартирний житловий. Висновок начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації про те, що зазначена квартира є нежитловим приміщення 3 -1-3-7, незаконний, оскільки суперечить законодавству, а саме встановленому законом порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових у житлові. Державний реєстратор Лугін Д. В. не мав законних підстав здійснювати реєстрацію зазначених нежитлових приміщень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності лише на підставі висновку начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці в від 25 лютого 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позовній заяві немає посилання на докази втручання в основні та несучі конструкції будинку при переплануванні квартири, що виключає порушення прав інших власників квартир у цьому будинку у зв`язку з можливою загрозою життю чи здоров`ю, або використання при цьому допоміжних приміщень, що може обмежити права користування. Інші доводи зводяться до можливого порушення спокою у майбутньому через зайвий шум та запахи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, управління яким здійснює балансоутримувач, створений власниками, який наділений правом звернення до суду за захистом своїх прав та прав співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, прийняття рішення про переобладнання квартири АДРЕСА_2 з житлового в нежитлове приміщення, контроль за проведенням ремонтних робіт та переобладнанням приміщень повинні здійснюватися балансоутримувачем за наявності відповідних рішень органу місцевого самоврядування.

Оскільки позивач не довів негативний вплив на його власність, а доводи можливого впливу зводяться до припущень на майбутнє, права позивача не порушені, він не позбавлений права звернутися до виконавчого органу ОСББ та/або уповноваженого органу місцевого самоврядування за здійсненням контролю щодо перепланування спірної квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що будинок на АДРЕСА_1 введений в експлуатацію як житловий, і при переведенні спірної квартири в нежитлове приміщення порушено встановлений порядок переведення житлових приміщень у нежитлові. Суд не врахував, що втручання у несучі конструкції відбулося, оскільки врізано окремий вхід до приміщення. Державний реєстратор ОСОБА_5 не мав законних підстав здійснювати реєстрацію зазначених нежитлових приміщень 3-1-3-7 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише на підставі висновку начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.

Несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, управління яким здійснює ОСББ, проте воно про переведення спірної квартири у нежитлове приміщення поінформоване не було.

Відповідачі не виконали вимог Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об`єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням 32-ї сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 січня 2013 року № 74, до Чернівецької міської ради щодо переведення квартири у нежитлове приміщення не зверталися.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити постанову апеляційного суду без змін та зазначає, що позивач не довів порушення своїх прав оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеним 12 лютого 2019 року. У постанові суду апеляційної інстанції правильно зазначено, що доводи позовної заяви не містять посилання на докази втручання в основні та несучі конструкції будинку при переплануванні квартири, що виключає порушення прав інших власників у зв`язку з можливою загрозою життю чи здоров`ю, або використання при цьому допоміжних приміщень, що може обмежити права користування. У декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено, що будівництво будинку АДРЕСА_1 здійснювалось як будівництво багатоквартирного житлового будинку з магазином та офісними приміщеннями, що спростовує доводи позивача щодо придбання квартири в будинку, призначеного тільки для проживання.

Чернівецька міська рада у поясненнях на касаційну скаргу просить задовольнити скаргу та зазначає, що відповідачі не зверталися до Чернівецької міської ради щодо переведення квартири у нежитлове приміщення; згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів немає інформації стосовно документів дозвільного та декларативного характеру, які б давали право на виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення № 3 під нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 . Відповідачі не виконали вимог Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об`єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням 32-ї сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 січня 2013 року № 741. Виконавчий комітет Чернівецької міської ради рішення про зміну статусу житлового приміщення у нежитлове не приймав. Будинок на АДРЕСА_1 уведений в експлуатацію як житловий.

Висновок начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації про те, що зазначена квартира є нежитловим приміщення 3-1-3-7, є незаконним, оскільки суперечить чинному законодавству. Державний реєстратор ОСОБА_5 не мав законних підстав здійснювати реєстрацію зазначених нежитлових приміщень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише на підставі висновку начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.

Оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не посвідчений нотаріально, тому підлягає визнанню недійсним.

Суд не дослідив втручання в несучі конструкції будинку внаслідок переведення квартири в нежитлове приміщення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень 3-1-3-7 на АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кривцовою К. Т.

Відповіднодо заяви від 11 листопада 2019 року № 01/02-18-9177/1, наданої Чернівецькою міською радою, постійно діюча міжвідомча комісія при виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення житлових приміщень у нежитлові і нежитлові у житлових приміщення в м. Чернівцях стосовно квартири АДРЕСА_4 питання не розглядала. Про надання будь-яких дозвільних документів інформації немає. Рішень щодо присвоєння поштових адрес житлових і нежитлових приміщень, а також переведення квартири АДРЕСА_2 в нежитлове приміщення Чернівецька міська рада та виконавчий орган не приймали.

ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 після сплати пайового внеску у повному обсязі 18 травня 2016 року, що підтверджується довідкою від 11 серпня 2016 року, виданою Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Поляріс». Згідно з технічним планом квартира є житловою та складається із 3-х кімнат, кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору, загальною площею 86,9 кв. м.

У декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено, що будівництво будинку на АДРЕСА_1 здійснювалось як будівництво багатоквартирного житлового будинку з магазином та офісними приміщеннями.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_4 зареєстрована як об`єкт житлової нерухомості.

Згідно з довідкою від 20 грудня 2018 року № 2361, виданою Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації, при обстеженні квартири АДРЕСА_4 виявлено, що приміщення 3-1-3-7 є нежитловими загальною площею 85,00 кв. м; площа та призначення приміщень змінились за рахунок перепланування без зміни їх зовнішньої конфігурації, не потребує дозвільних документів та не є самочинним будівництвом.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2016 року державний реєстратор Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації Лугін Д. В. здійснив реєстрацію нежитлових приміщень 3-1-3-7 загальною площею 85,00 кв. м на АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої частиною третьою статті 411 ЦПК України. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив докази, які мають значення для її вирішення, не надав їм належної оцінки.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Житлоє специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема інших мешканців жилого будинку.

Статтею 6 ЖК України (тут і далі назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21 квітня 2022 року) визначено, що житлові будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно з частиною першою статті 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до статті 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належать громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до пункту 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 75 (далі - Правила), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Згідно зпунктом 1.4.5 Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Рішенням 32-ї сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 січня 2013 року № 741 затверджено Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об`єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях.

Відповідно до вказаного Положення право на переведення, реконструкцію житлових та нежитлових приміщень (будинків, будівель, споруд, квартир), в тому числі зі зміною їх функціонального призначення (використання), мають юридичні особи, фізичні особи-підприємці та громадяни, які є власниками таких приміщень. Житлові приміщення в багатоквартирному житловому будинку або окремий житловий будинок (його частина), стосовно яких вирішується питання щодо переведення із житлового в нежитловий фонд, повинні відповідати таким умовам: знаходитися в цокольному або на першому поверсі житлового будинку та мати можливість обладнання окремих виходів на міську вулицю, магістраль, проїзд або двір. Знаходитися на другому чи третьому поверсі багатоквартирного житлового будинку, якщо вони безпосередньо обладнані окремими виходами на міські вулицю, магістраль, проїзд або двір або є наявна можливість з`єднання з нежитловими приміщеннями на першому поверсі. Житловий будинок не повинен бути визнаний аварійним або старим.

Для отримання дозволу на переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери або нежитлових приміщень у житлові приміщення власники (юридична або фізична особа) цих приміщень (квартир, будинків) звертаються із відповідною письмовою заявою.

Заява, підписана власником (співвласниками) або уповноваженою особою власника приміщень, подається в Центр надання адміністративних послуг в приміщенні Дозвільного центру Чернівецької міської ради.

У заяві про переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери власники житлових приміщень (квартир) зазначають вид діяльності, яку передбачається здійснювати.

З питання переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери до заяви у тому числі додаються:

а) технічний висновокщодо можливості переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери, виконаний згідно з вимогами державних будівельних норм України ліцензованою проєктною організацією або атестованим (ліцензованим) суб`єктом господарювання (фахівцем) з фотофіксацією;

і) згода загальних зборів або правління (згідно зі статутом), якщо житлове приміщення розташоване у будинку ЖБК, ЖБТ або у будинку, в якому створено ОСББ;

ї) засвідчена власником або балансоутримувачем згода власників суміжних житлових приміщень (блокованих будинків, квартир) з житловим приміщенням (блокованим будинком, квартирою), яке пропонується перевести у нежитлове.

У разі, коли в житловому будинку є приватизовані квартири, при реконструкції приміщень такого будинку з використанням місць загального користування (сходові клітини, колясочні та інші приміщення загального користування) будинку необхідна згода власників приватизованих квартир, які користуються цими приміщеннями.

Відповідно до пункту 1.4.3 Правил, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (тут і далі у редакції, чинній на момент переведення квартири в нежитлове приміщення) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Перепланування квартири АДРЕСА_4 в нежитлове приміщення потребувало влаштування окремого виходу до прибудинкової території.

Несучі конструкції багатоквартирного будинку є спільним майном співвласників цього будинку, тому перепланування квартири АДРЕСА_2 потребувало згоди співвласників вказаного будинку.

Відсутність такої згоди є порушенням пункту 1.4.5 Правил, проте сама по собі не має наслідком визнання незаконним переведення квартири в нежитлове приміщення.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно допунктів 1.4.4, 1.4.6 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за сві рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Отже, наслідкисамовільного переобладнання або перепланування квартири полягають у приведенні приміщення до попереднього стану за умов порушення конструктивних елементів багатоквартирного будинку або засобів протипожежного захисту.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що власник квартири обмежений щодо можливості використовувати житлове приміщення для промислового виробництва. Водночас він має право на свій розсуд здійснювати в ній ремонт, змінювати її вигляд та призначення, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Позивач не довів обставини порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку на АДРЕСА_1 , погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту внаслідок переведення квартири АДРЕСА_2 у нежитлове приміщення.

Враховуючи встановлені у справі обставини, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем обставин порушення його прав як співвласника спільного майна будинку на АДРЕСА_1 .

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСББ «Поляріс Чернівці» за юридичною адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Буковинська, 6а, зареєстроване 27 вересня 2018 року, тому станом на дату переведення спірної квартири у нежитлове приміщення - 11 серпня 2016 року отримання згоди загальних зборів ОСББ «Поляріс Чернівці» не було вимогою для перепланування квартири, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

Суди встановили, що рішення про зміну статусу житлового приміщення у нежитлове виконавчим комітетом Чернівецької міської ради не приймалось. На ці обставини посилається й заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Додатково дозвільні повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва визначаються статтею 152 ЖК Української РСР та пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 75, щодо переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належать громадянинові на праві приватної власності.

Проте неправомірність переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень без одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів встановлюється судом за позовом відповідного юрисдикційного органу - виконавчого органу сільських, селищних, міських рад, а не співвласника багатоквартирного будинку, який не має дозвільних повноважень у галузі будівництва й, відповідно, не володіє засобами контролю за дотриманням дозвільного законодавства.

Отже, відсутність рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради про зміну статусу житлового приміщення у нежитлове не може бути підставою задоволення позову та касаційної скарги ОСОБА_4 .

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Порушення прав ОСОБА_4 переведенням квартири АДРЕСА_4 в нежитлове приміщення суд не встановив, тому підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним немає.

У касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме: суд апеляційної інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив докази, які мають значення для її вирішення, не надав їм належної оцінки.

Наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (невстановлення судом фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

У касаційній скарзі відсутнє посилання на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженим судовим рішенням, необхідністю переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко