Постанова

від 01.06.2022 по справі 923/1509/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 923/1509/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І. , Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області)

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 року

по справі №923/1509/21

за позовом Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області)

до Державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство"

про стягнення 127407 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Закурін М.К., Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна, 18)

У листопаді 2021 року Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернулася з позовом до Державного підприємства «Голопристанське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Голопристанське лісомисливське господарство») про стягнення 127407 грн, нарахованих у якості збитків, заподіяних державі унаслідок незаконного видалення дерев.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- під час проведення планової перевірки встановлені факти незаконного видалення дерев: 14 акації, 50 акації білої та 1 клена; що є порушенням статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд»,

- виявлені факти відображені в Акті перевірки № 06/1/14/648/21 від 13.09.2021,

- за наслідками видалення дерев Відповідачу за Розрахунком № 208-06/1-20 від 14.09.2021 нараховані збитки у сумі 127407 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 по даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що позивач не довів, що видалення дерев сталося за наявної протиправної поведінки відповідача (його посадових осіб), а тому не довів причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою. Недоведення цих обставин унеможливлює застосування до Відповідача деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Суд також зазначив, що відповідач не довів відсутності власної вини у вирубці дерев, оскільки не надав доказів її здійснення іншими особами. Але таке недоведення не впливає на обов`язок доведення позивачем протиправної поведінки відповідача та відповідного причинного зв`язку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та херсонська області) звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інспекція зазначає, що під час розгляду справи судом не було досліджено належним чином матеріали справи, зокрема, Акт №06/1-14/648/21 від 13.09.2021.

Також апелянт звертає увагу, що організація охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на посітйних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо , хто конкретно здійснював незаконне вирубування лісів на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Заявник апеляційної скарги також вказує, що в Акті застосування терміну «видалення дерев» є тотожним «вирубування, зрубання».

Апелянт зазначає, що ДП «Голопристанське лісомисливське господарство» не забезпечило належне збереження заповідного урочища «Голопристанський акацієвий ліс», переданого йому відповідно до охоронного зобов`язання Департаментом захисту довкілля та природних ресурсів ХОДА, що призвело до знищення 64 дерев породи акація біла та 1 дерева породи клен.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 року по справі №923/1509/21, вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Ухвалу суду апеляційної інстанції надіслано на офіційні електронні адреси сторін, а також на юридичну адресу відповідача поштою.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 26.08.2021 «Про проведення планової перевірки ДП «Голопристанське ЛМГ» начальнику відділу державного екологічного нагляду Попкову П.В., заступнику начальника відділу державного екологічного нагляду Ільїну Ю.О. та головному спеціалісту відділу державного екологічного нагляду Фоменку Є.О. наказано у період з 31 серпня по 13 вересня 2021 доручено здійснити планову перевірку дотримання ДП «Голопристанське ЛМГ» вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з Актом № 06/1-14/648/21 від 13.09.2021, складеним вказаними особами, ними проведена відповідна перевірка ДП «Голопристанське ЛМГ».

За змістом розділу Акту під назвою «ПЗФ» при перевірці встановлено, що на балансі відповідача знаходиться заповідне урочище «Голопристанський акацієвий ліс». Заповідний об`єкт знаходиться в кварталі 2 виділу 26, кварталі 4 виділів 32 - 34, загальною площею 42 га. Землекористувачем території урочища є Відповідач, який взяв його під охорону з метою дотримання встановленого режиму території. У кварталі 2 виділу 28 Голопристанського лісництва на території заповідного урочища місцевого значення «Голопристанський акацієвий ліс» наявний факт незаконного видалення 14 дерев породи акація, а у кварталі 4 виділу 32 - видалення 50 дерев акації білої та 1 дерева клену. В Акті зазначено також, що таке видалення є порушенням статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Поряд з цим, аналогічні порушення відображені у пунктах 16 та 17 розділу Акту під назвою «Опис виявлених порушень вимог законодавства».

Відповідно до листа за вихідним № 02-01/739 від 20.09.2021 відповідач подав позивачу заперечення на складений Акт перевірки та вказав серед іншого, що виявлене у кварталі 2 виділу 28 лісництва видалення 14 дерев відбулося за давністю понад 5 років, а видалення 50 дерев акації білої та 1 дерева клену наявне не у кварталі 4 виділу 32, а у кварталі 4 виділу 33. При цьому, лісовою охороною господарства 07.09.2021 та 16.09.2021 самостійно виявлена незаконна вирубка вказаної кількості дерев, про що складені відповідні Акти огляду місць вчинення правопорушення. За наслідками виявленої порубки ним направлені звернення до правоохоронних органів.

Як слідує з Розрахунку № 208-06/1-20 від 14.09.2021 позивач нарахував за результатами перевірки відповідача 127407 грн. збитків, завданих видаленням вказаної кількості дерев.

02.11.2021 позивач надіслав ОСОБА_1 претензію стосовно сплати нарахованої суми та вказав, що видалення дерев є порушенням статей 9-1 та 64 названого вище Закону.

У свою чергу, ОСОБА_1 надав відповідь на претензію, в якій зазначив, що складення акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення не вказує на вину щодо вирубки дерев.

Згідно з постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 17.11.2021 у справі №654/2788/21 провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який виконував функції лісничого, щодо вирубки дерев закрите за відсутності події та складу адміністративного правопорушення,

За обліковими даними позивача відповідач нараховану суму збитків не сплатив, що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції Південного округу до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров`я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Згідно зі ст.70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого: здійснювати охорону лісів незаконних рубок.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, заповідне урочище «Голопристанський акацієвий ліс», де, відповідно до Акту №06/1-14/648/21 відбулось «видалення дерев», передано під охорону та користування відповідачу.

Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Виходячи зі змісту норм статей 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Відтак, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.09.2018 у справі № 909/976/17.

Як зазначалося раніше, матеріалами справи підтверджується факт незаконної порубки дерев та не заперечується відповідачем.

Крім того, ДП «Голопристанське лісомисливське господарство» є постійним користувачем обстежуваної ділянки («Голопристанський акацієвий ліс»), отже обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Заперечення відповідача на складений позивачем Акт не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відповідних доказів до суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції.

Таким чином, відповідач, як постійний користувач ділянкою «Голопристанський акацієвий ліс», допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного «видалення» дерев.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що в даному випадку поняття «видалення» дерев є тотожним поняттю «зрубування», тому посилання відповідача в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача та висновки місцевого господарського суду зводяться до того що вирубка здійснена третіми особами, а не відповідачем, однак законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях ДП «Голопристанське лісомисливське господарство», яке як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме вини та причинно-наслідкового зв`язку, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи та зазначеними вище законодавчими приписами. Також судова колегія погоджується з розміром нарахованої позивачем заборгованості у розмірі 127407,00 та зазначає про її правильність.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 року по справі №923/1509/21 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення - про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 року по справі №923/1509/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 року по справі №923/1509/21 скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Державного підприємства «Голопристанське лісомисливське господарство» про стягнення 127407,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Голопристанське лісомисливське господарство» (75600, Херсонська обл., м.Гола Пристань, вул.Московська, 21, ЄДРПОУ:00993254) на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (73003, м.Херсон, пров.Козацький, 10, ЄДРПОУ: 43877338) заборгованість у розмірі 127407,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Голопристанське лісомисливське господарство» (75600, Херсонська обл., м.Гола Пристань, вул.Московська, 21, ЄДРПОУ:00993254) на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (73003, м.Херсон, пров.Козацький, 10, ЄДРПОУ: 43877338) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за подання позову та 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Г.І. Діброва