Рішення

від 24.05.2022 по справі 904/4528/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022м. ДніпроСправа № 904/4528/21за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Новомосковськ Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", м. Дніпро

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Самарський рибгосп", с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсним актів приймання-передачі, витребування об`єкта нерухомого майна на користь власника

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від прокуратури: Дидюк Н.О., посвідчення №058543 від 07.12.2020, прокурор відділу прокуратури

Від позивача: Тютюнник В.М., витяг з ЄДР, представник

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від відповідача-3: Антоненко Т.А., ордер ДП№2852/009 від 27.08.2021, адвокат

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Державного підприємства "Укрриба", в якому (з урахуванням зав про зміну предмета позову (позовних вимог)) просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" від 20.02.2019, оформлене протоколом №19/02 від 20.02.2019, в частині, що стосується насосної станції "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003;

- визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 20.02.2019, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" в особі директора ОСОБА_2. та ОСОБА_1 , в зв`язку із виходом останнього зі складу учасників товариства, в частині, що стосується насосної станції "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003;

- визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 16.04.2019, підписаний між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сармат Інвест Буд" на насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003, шляхом виділу частки із загального обёєкту нерухомого майна з реєстраційним номером 944772912232;

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" на користь Державного агентства рибного господарства насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 незаконно заволодів та здійснив відчуження державного майна, у зв`язку з чим спірне майно вибуло із володіння держави без достатніх правових підстав.

Позивач у письмових поясненнях підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач-3 заявив клопотання про повернення позовної заяви для усунення недоліків. Відповідач-3 зазначає, що надана прокурором довідка Правобережної товарної біржі про вартість насосної станції неналежним доказом, оскільки в ній зазначена завищена вартість. Відповідач-3 допускає, що завищена вартість цього майна може призвести до непомірного тягаря для підприємства у вигляді судового збору у випадку задоволення позову. Відповідач-3 зазначає, що належним доказом, який підтверджує вартість майна є звіт про оцінку майна, складений відповідно до вимог законодавства України.

Також відповідачем-3 подано відзив на позов, в якому частково визнає позовні вимоги, а саме в частині витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" на користь Державного агентства рибного господарства насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003. В задоволенні решти позовних вимог відповідач-3 просить відмовити.

Представники відповідачів-1,2 не скористалися правом на участь у судових засіданнях та надання відзивів на позов.

В матеріалах справи міститься заява третьої особи про продовження процесуального строку для надання пояснень по суті справи, проте жодних письмових пояснень від третьої особи не надходило.

Від Новомосковської обласної прокуратури надійшли пояснення, у яких зазначає про розподіл позовних вимог до кожного з відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 позовну заяву Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Державного агентства рибного господарства України, позивача-2: Державного підприємства "Укрриба" до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсним актів приймання-передачі, витребування об`єкта нерухомого майна на користь власника - залишити без розгляду в частині позовних вимог, заявлених в інтересах позивача-2: Державного підприємства "Укрриба". Роз`яснено Державному підприємству "Укрриба" про можливість самостійного звернення до суду з відповідним позовом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 залишено без змін.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

У постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд зазначив: "Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Прокурор надав докази звернення (лист від 24.11.2020 №04/41-4701вих20) до Державного агентства рибного господарства України із запитом про інформацію чи вживатимуться заходи щодо скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди у вигляді насосних станцій та визнання права власності на них в тому числі в судовому порядку та/або причини невжиття зазначених заходів.

Проте, згідно з відповіддю Державного агентства рибного господарства України №1-11.1-9/7554-20 від 16.12.2020 у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій ТОВ "Фірма ВВ" щодо відчуження майна, у тому числі насосної станції №1, Держрибагенство наразі немає можливості вжити заходів щодо повернення вказаного державного майна та просить Новомосковську місцеву прокуратуру представляти інтереси держави в суді стосовно скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави в особі Державного агентства рибного господарства України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В подальшому ухвалою суду від 04.10.2021 провадження у справі зупинялося на період до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та повернення справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 поновлено провадження у справі №904/4528/21, призначено судове засідання на 02.03.2022 об 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2022 перенесено судове засідання призначене на 02.03.2022 та зазначено, що для забезпечення безпеки представників сторін у зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану про дату, час та місце судового засідання учасники судового процесу будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 призначено судове засідання на 26.04.2022. В подальшому в судових засіданнях оголошувались перерви.

Протокольною ухвалою від 27.04.2022 змінено найменування позивача на Державне агентство меліорації та рибного господарства України.

У зв`язку із впровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, який триває станом на час розгляду справи, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості усім учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

У судовому засіданні 25.05.2022 проголошено вступну та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин незаконного вибуття державного майна із власності держави та витребування цього майна із чужого незаконного володіння, а також наявність/відсутність підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та актів приймання-передачі майна.

Так, судом встановлено, що на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/391-АО від 27.08.1999 проведено приватизацію Самарського виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства шляхом перетворення його у Відкрите акціонерне товариство "Самарський рибгосп" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

31.05.2012 Відкрите акціонерне товариство "Самарський рибгосп" шляхом реорганізації перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю "Самарський рибгосп".

На виконання ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" у п.п. 5.4, 7 Плану приватизації майна Самарського виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства визначені об`єкти, які мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації, залишаються в державній власності та утримуються на балансі й за рахунок підприємства і не підлягають відчуженню без рішення органу, уповноваженого управляти державним майном. Зокрема, до вказаного переліку включено водогосподарські об`єкти, а саме: вирощувальні ставки, нагульні ставки, насосні станції, водовипускний канал, шляхи по дамбам, ремонтно-маточний ставок, водопостачальний ставок, роздільна дамба, цегляна насосна станція.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України № 126/752 від 06.05.2003 "Про передачу гідротехнічних споруд», гідротехнічні споруди, в тому числі ставкові рибоводні споруди та інше майно, яке на момент приватизації не увійшло по статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Самарський рибгосп", передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України та, в подальшому, - на баланс Державного підприємства "Укрриба" у порядку встановленому Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, із закріпленням зазначеного майна за останнім на праві повного господарського відання з правом розпорядження за згодою власника у випадках, передбачених законом.

Дані обставини встановлено також постановою Верховного Суду України у справі №3-804к08 від 04.11.2008.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 24.09.2008 у справі 2-4271/08 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" на ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема на гідроспоруду - насосну "В", розташовану за адресою: Піщанська сільська рада 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, ділянка №2 Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належала до державної власності (а.с.73-75, т.1).

Ухвалою Новомосковського міськраионного суду від 02.06.2009 вищезазначене рішення Новомосковського міськрайонного суду від 24.09.2008 у справі №2-4271/08 скасовано (а.с.76, т.1). Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 21.05.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" залишено без розгляду (а.с.76).

Таким чином, прокурор вважає, що оскільки рішення суду, на підставі якого зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", в тому числі і на гідротехнічні споруди загальнодержавного значення, скасовано, то і підстава, за якою виникло право власності у вказаного товариства, відпала.

У зв`язку із скасуванням рішення суду, 23.06.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельні ділянки 1, 2, 3, 4, 5, 6 на земельній ділянці з кадастровим номером 1223285500:01:602:0003, складовою частиною яких є гідротехнічні споруди державної власності.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 20.02.2019 підписаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" та ОСОБА_1 (відповідно до протоколу №19/02 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ") у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", останнє передало ОСОБА_1 , майно, зокрема, будівля блок-кімнати "Б-1", "Г-1", будинок рибака "Д-1", склад "А-1", насосна "В", освітлювальна вишка "Виш", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту 20.02.2019 державним реєстратором комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальовим С.В, на підставі заяви №32785054 від 20.02.2019 та поданих документів за ОСОБА_1 , зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі та споруди, об`єкти житлової нерухомості, в тому числі гідротехнічну споруду державної власності - насосну станцію , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 944772912232, номер запису про право власності 30384690 від 20.02.2019).

Прокурор вважає, що у зв`язку з тим, що на час підписання акту приймання-передачі майна від 20.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" не була власником об`єктів нерухомого майна вказаного у рішенні загальних зборів, зокрема, гідротехнічної споруди, тому рішення загальних зборів є незаконним, порушує майнові права та інтереси держави, а тому вказане рішення та акт приймання-передачі майна від 20.02.2019 підлягають визнанню недійсними.

В той же час, 16.04.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" підписано акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" у зв`язку зі вступом ОСОБА_1 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" та внесення ОСОБА_1 майнового внеску до статутного капіталу, зокрема, передано майно: будівля та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:01:602:0003. Опис об`єкта: блок-кімнати "Б", "Г", будинок рибака "Д", трансформаторна "Тр", самочинно збудовані склад "А", насосна "В".

17.04.2019 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові будівлі та споруди, об`єкти житлової нерухомості, в тому числі гідротехнічну споруду загальнодержавного значення, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 1223285500:01:602:0003, за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" (реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 938188712232, індексний номер рішення 46583563 від 22.04.2019, номер запису про право власності 31286781).

Прокурор вважає, що державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомого майна, проведено всупереч положенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав об`єкти нерухомого майна та їх обтяжень" за відсутності правових підстав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно та всупереч волі власника державного майна - гідроспоруди, яку безпідставно включено до загальної складової частини об`єкту нерухомого майна, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №944772912232.

Таким чином, прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" від 20.02.2019, оформлене протоколом №19/02 від 20.02.2019, визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 20.02.2019, визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 16.04.2019 та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" на користь Державного агентства рибного господарства насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Прокурор зазначає, що даним рішенням порушуються права держави, оскільки спірне майно, передача якого відбулася на підставі оскаржуваного рішення не належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", та, відповідно не могло бути виділене учаснику на підставі ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а відтак оскаржуване рішення є таким що прийняте всупереч нормам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Надаючи належну оцінку актам приймання приймання-передачі майна від 20.02.2019 та від 16.04.2019, суд доходить висновку про те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення прав.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи дані висновки Верховного Суду суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" від 20.02.2019, оформлене протоколом №19/02 від 20.02.2019; визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна від 20.02.2019, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в зв`язку із виходом останнього зі складу учасників товариства; визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна від 16.04.2019, підписаного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сармат Інвест Буд" на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:602:0003 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 944772912232) на вказане нерухоме майно.

Задоволення зазначених позовних вимог не буде мати наслідком ефективний захист та поновлення прав позивача. Ефективним способом захисту у даному випадку є лише витребування майна. При чому рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій.

Право держави витребувати належне державі майно, яке не увійшло до статутного фонду в процесі приватизації, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь юридичних та фізичних осіб передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії майна і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Судом встановлено, що спірне майно не ввійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Самарський рибгосп", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальності "Самарський рибгосп" та було передано на баланс Державному підприємству "Укрриба". Проте, рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 24.09.2008 у справі №2-4271/08 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" на нерухоме майно, зокрема, на гідроспоруду насосну "В". В подальшому, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 02.06.2009 вищевказане рішення (про визнання права власності) було скасовано та ухвалою цього ж суду від 21.05.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" залишено без розгляду.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" не належить право власності на гідроспоруду насосна "В", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:602:0003.

Проте, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом №19/02 від 20.02.2019 про вихід з учаників товариства ОСОБА_1 та про передачу йому наступного майна, в тому числі, - насосної "В", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Передачу було оформлено шляхом підписання акту прийому-передачі від 20.02.2019.

У подальшому на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.04.2019 ОСОБА_1 передав вказане майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" у зв`язку зі вступом до складу учасників товариства.

Таким чином, гідроспоруда насосна "В" вибула із власності держави поза волею власника, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" є добросовісним набувачем даного майна. Доказів іншого не надано.

Повернення у державну власність спірного майна, незаконно відчуженого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна - гідротехнічної споруди.

Відповідач-3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд", відповідно до поданого відзиву позовні вимоги визнає частково, а саме в частині витребування від нього на користь Державного агентства рибного господарства насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003.

За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

За таких обставин та беручи до уваги те, що вказана позовна вимога спрямована лише до відповідача-3, суд приймає визнання відповідачем -3 позову в цій частині.

Відтак, позов в частині витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" на користь Державного агентства рибного господарства насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003 підлягає задоволенню.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача-3 про повернення позовної заяви, оскільки її подано без додержання вимог ст.ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідач-3 вважає довідку Правобережної товарної біржі про вартість спірного майна неналежним доказом для підтвердження вартості майна для визначення розміру судового збору. Належним доказом відповідач-3 вважає звіт про оцінку майна, складений відповідно до вимог законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Таким чином, суд у випадку встановлення протягом розгляду справи іншої вартості спірного майна може або повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір, або стягнути недоплачений судовий збір.

Отже, клопотання про повернення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкова вартість нерухомості приміщення насосної, загальною площею 98,2 м2 розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, сільська рада Піщанська, 10+100 км автодороги С041030 Піщанка - Новоселівка - Соколово, земельна ділянка 2 становить 223400,00 грн. При цьому суд звертає увагу, що довідка Правобережної товарної біржі таким доказом не є і не може встановлювати вартість спірного майна.

Таким чином, розмір судового збору за даною вимогою становить 3351,00 грн. (1,5% від вартості майна). Щодо решти сплаченого судового збору за майновою вимогою у розмірі 18318,38 грн. суд звертає увагу, що прокурор не позбавлений права звернутися із клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-3 у розмірі 3351,00 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Самарський рибгосп" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсним актів приймання-передачі, витребування об`єкта нерухомого майна на користь власника - задовольнити частково.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 6, корп. 2, оф. 27, ідентифікаційний код 41698970) на користь Державного агентства меліорації та рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45а, ідентифікаційний код 37472282) насосну станцію "В", що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, 10+100 км автодороги С 041030 Піщанка-Новоселівка-Соколово, земельна ділянка 2, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат Інвест Буд" (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 6, корп. 2, оф. 27, ідентифікаційний код 41698970) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у розмірі 3351,00 грн. (три тисячі триста п`ятдесят одна грн. 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2022

Суддя О.М. Крижний