Рішення

від 31.05.2022 по справі 906/193/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/193/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Зоренка О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко І.С., представник, довіреність від 01.11.2021,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс"

про стягнення 145044,78грн.

Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" про стягнення 145044,78грн з яких: 119683,56грн основного боргу, 529,89грн пені, 79,49грн 3% річних, 23936,71грн штрафу за п.7.5. договору, 815,13грн штрафу за п.7.6. договору, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №6838/НД-20 від 04.11.2020.

Ухвалою від 09.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.04.2022.

Ухвалою від 05.04.2022 суд продовжив розгляд справи по суті, застосувавши положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, відклав розгляд справи по суті на 05.05.2022.

Ухвалою від 05.05.2022 розгляд справи по суті відкладено на 01.06.2022.

30.05.2022 на виконання ухвали суду від позивача надійшло клопотання №401 від 27.05.2022 про долучення до матеріалів справи довідки №402 від 27.05.2022 про стан заборгованості відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2022 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання 01.06.2022 не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 09.05.2022 (а.с.101). Крім того, ухвали у даній справі надсилались на електронну адресу відповідача у даній справі (а.с.87).

Отже суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов`язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копій ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

У даній справі відповідачем тривалий час не вживались заходи спрямовані на те, щоб дізнатись про поточний стан судового провадження. Така процесуальна бездіяльність відповідача може бути розцінена як дії, спрямовані на затягування розгляду справи, а неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Поряд з цим, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).

Суд, враховуючи повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (постачальник/позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" (покупець/відповідач) підписали договір поставки №6838/НД-20 від 04.11.2020 (а.с. 11-23), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти (передати у власність) покупцеві окремими партіями: ковбасні вироби та продукти зі свинини готові до вживання в їжу, напівфабрикати м`ясні, продукти із сала, кишки свинячі (надалі іменується "товар"), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, конкретна кількість, асортимент та ціни товару, а також строки поставки відповідної партії товару визначаються сторонами шляхом надання покупцем та прийняття постачальником відповідних заявок на товар, оформлених за формою, визначеною у додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною (надалі за текстом - заява/заявки).

Як передбачено п.1.3. договору, найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару встановлюються сторонами на підставі узгоджених заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії товару, передбачені ч.2 ст.266 ГК України та в розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.1.6. договору, супровідними документами на товар є наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та інші документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі стосовно безпечності та якості харчових продуктів в обсязі, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця, відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (в редакції 2010 року) за адресою, визначеною згідно з Переліком місць для поставки товару (додаток №2) та вказаною у відповідній заявці покупця.

Зобов`язання постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі товару покупцю. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару в місці поставки (пункти 2.6., 2.7. договору).

Згідно з п.2.9. договору, моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на товар, із зазначенням в цих документах дати фактичного отримання товару. У випадку відсутності в примірниках супровідних документів постачальника дати отримання товару, вказаної покупцем, днем передачі товару вважається день оформлення супровідних документів на товар, відповідно до вказаної дати документа.

Погоджена сторонами у порядку визначеному в п.п.1.2, 1.5 цього договору ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором вказується постачальником у видатковій накладній та враховує податок на додану вартість у розмірі встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції (п.5.1 договору).

Як визначено п.5.2 договору, загальна ціна цього договору складається з загальної вартості всіх поставок товару за цим договором, зазначених у заявках покупця та закріплених в видаткових накладних (та/або товарно-транспортних накладних), та враховує податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції.

За пунктами 9.1., 9.2. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, набирає чинності з 01.01.2021 року і діє по 31.12.2023 року включно. Підписання договору та договірних документів здійснюється сторонами або у письмовій формі з проставленням печаток сторін, або у вигляді електронних документів з використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки.

Слід зазначити, що договір поставки №6838/НД-20 від 04.11.2020 підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки: директором ТОВ "Т.В.К.Сервіс" Прут В.М. з датою накладення 11.12.2020 електронного підпису і печатки товариства та генеральним директором ПрАТ "АПК-Інвест" Распоровим Р.С. з датою накладення 22.12.2020 електронного підпису і печатки товариства, що підтверджується інформацію про підписи електронного документа (а.с.23).

Статтею ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Отже, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Позивач посилаючись на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №6838/НД-20 від 04.11.2020, просить стягнути з відповідача 119683,56грн заборгованості за отриманий, але неоплачений товар, а також 529,89грн пені, 79,49грн 3% річних, 23936,71грн штрафу за п.7.5. договору, 815,13грн штрафу за п.7.6. договору.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №6838/НД-20 від 04.11.2020, ПрАТ "АПК-Інвест" поставило ТОВ "Т.В.К.Сервіс" продукцію в асортименті на загальну суму 119683,56грн, що підтверджується товарними накладними №176К від 24.01.2022 на суму 43342,52грн, №235К від 31.01.2022 на суму 34368,08грн, №321К від 07.02.2022 на суму 41972,96грн (а.с. 24, 27, 30) та товарно-транспортними накладними №176К від 24.01.2022, №235К від 31.01.2022, №321К від 07.02.2022 (а.с. 25-26, 28-29, 31-32).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 5.3 договору, покупець здійснює оплату товару постачальнику в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих покупцем заявок, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання товару. Цим сторони узгодили, що під термінами "робочий день" та/або "банківський день" розуміється календарний день з понеділка по п`ятницю, окрім суботи та неділі, святкових і неробочих днів визначених Кодексом законів про працю України (п. 5.3. договору).

Отже, поставка позивачем товару на суму 119683,56грн на виконання умов договору №6838/НД-20 від 04.11.2020 є підставою виникнення у відповідача як покупця, зобов`язання оплатити вказаний товар відповідно до умов договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем по оплаті отриманого товару у визначений договором строк не виконав.

Станом на час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 119683,56грн не надав, вимоги позивача не спростував.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 119683,56грн заборгованості є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 529,89грн пені, 79,49грн 3% річних, 23936,71грн штрафу за п.7.5 договору, 815,13грн штрафу за п.7.6 договору.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України. Відповідно до наведеної норми, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.6. договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 79,49грн (а.с.5).

Умовами пункту п.7.6. договору також передбачено, що за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику штраф в такому розмірі:

за прострочення платежу від одного до десяти календарних днів - 0.5 відсотка від вартості поставленого та неоплаченого товару;

за прострочення платежу від десяти до тридцяти календарних днів - 1 відсоток від вартості поставленого та неоплаченого товару;

за прострочення платежу понад тридцять календарних днів - 5 відсотків від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Відповідно до пункту 7.6 договору, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 815,13грн (а.с.6).

Слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 79,49грн та штрафу в сумі 815,13грн за умовами п.7.6 договору, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 79,49грн та штрафу в сумі 815,13грн за п.7.6 договору, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім штрафу, передбаченого п.7.6 договору, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 23936,71грн на підставі п.7.5 договору (а.с.6).

Умовами п.7.5 договору визначено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання товару покупцем, з урахуванням поданої заявки на поставку певної партії товару, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 20% від вартості відповідної партії товару, від якої покупець відмовився або ухилився від оплати, а також компенсує витрати на доставку товару в повному обсязі. В такому випадку покупець в триденний термін з моменту отримання письмової вимоги постачальника, компенсує останньому упущену вигоду, а саме: позитивну різницю між ціною товару за цим договором (у згодженої у заявці) і ціною товару, реалізованого третій особі. Під односторонньою відмовою від оплати та/чи отримання товару сторони розуміють відповідне письмове повідомлення покупця, та / або нездійснення оплати та/чи отримання товару протягом 3 (трьох) днів з моменту настання терміну оплати та/чи отримання товару (повної партії або її частини).

Однак стягнення штрафу, зокрема, за необґрунтовану відмову чи ухилення від оплати, яке розуміється як нездійснення оплати протягом 3 (трьох) днів з моменту настання терміну оплати, та стягнення штрафу за просточення платежу від одного до десяти календарних днів (від десяти до тридцяти календарних днів) є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки ТОВ "Т.В.К.Сервіс" вчинило єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором поставки. За приписами статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Позивач скористався правом нарахувати пеню та штраф за прострочення платежу зі зростаючим відсотком, який залежить від кількості днів прострочення (п.7.6. договору) та охоплює порушення зобов`язання на строк понад 3 (три) дні.

Аналізуючи підстави застосування умов договору якими передбачена відповідальність у вигляді нарахування штрафу (п.7.5, п.7.6 договору), суд зазначає, що за поданими до матеріалів справи доказами, позивачем не доведено обставин саме необґрунтованої відмови чи ухилення відповідача від оплати товару, яким могли б бути, наприклад, докази того, що у відповідача були наявні кошти, але він їх використав на інші цілі, а не на розрахунки з позивачем за отриманий товар чи інші обставини, а тому суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення штрафу саме на підставі п.7.6 договору, а не за умовами п.7.5 договору.

Окрім того суд зважає також і на те, що одночасне нарахування штрафних санкцій (штрафу за п.7.5 договору та за п.7.6 договору) не може мати на меті збагачення кредитора.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Т.В.К.Сервіс" 23936,71грн штрафу, яка заявлена на підставі за п.7.5. договору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з поданим розрахунком, 3% річних становить 79,49 грн (а.с. 5).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок 3% річних, суд вважає його правильним.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 79,49грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 119683,56грн основного боргу, 529,89грн пені, 815,13грн штрафу, 79,49грн 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 23936,71грн суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, будинок 91/1, ідентифікаційний код 34586472) на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вулиця Шопена, будинок 1 А, ідентифікаційний код 34626750):

- 119 683,56грн основного боргу;

- 529,89грн пені;

- 815,13грн штрафу;

- 79,49грн 3% річних;

- 2 071,56грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.06.22

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.),

та на електронні пошти сторін:

office@apk-invest.com

34586472@ukr.net