ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30.05.2022Справа № 910/15064/21
За позовом ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ
до УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ
про визнання недійсним рішення загальних зборів, положень статуту, скасування реєстраційної дії
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники:
від позивача - Суткович М.А.,
від відповідача - Усенко А.І.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ (далі - позивач, ТПП УКРАЇНИ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ" (далі - відповідач, УНК МТП) з вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів, положень статуту, скасування реєстраційної дії змін до відомостей про юридичну особу, визнання відсутнім права, заборону вчиненяти дії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на території України зареєстрована як юридична особа УНК МТП, яка, як стверджує позивач, всупереч Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює функції, що належать ТПП УКРАЇНИ та регіональним торгово-промисловим палатам, а отже незаконно пребирає на себе функції позивача, підриває його ділову репутацію, порушує права позивача, вносить невизначеність у правовий порядок в Україні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 позовну заяву ТПП УКРАЇНИ залишено без руху, встановлено позивачу та строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
28.09.2021 чрез відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано нову редакцію позовної заяви № б/н ід 24.09.2021 (з усуненими недоліками).
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву ТПП УКРАЇНИ з позовними вимогами до УНК МТП до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15064/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.11.2021 о 10:20 год.
13.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника. Судом подана заява задоволена.
13.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про виконання п. 6 ухвали суду з доданими додатками.
20.10.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
20.10.2021 через відділ діловодства суду на виконання вимог п. 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи УНК МТП.
26.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення та зняття копій з матеріалів справи. Судом подане клопотання задоволено.
01.11.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання 01.11.2021 о 10:20 год.
01.11.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, пунктом 2 вказаного клопотання позивач просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой Ен Джой" (код ЄДРПОУ: 42416366) засвідчену копію сертифікату №20210318/ФМ-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
У підготовче засідання, призначене на 01.11.2021, учасники справи не з`явились.
Представник позивача у підготовче засідання 01.11.2021 не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення судового засідання.
У підготовчому засіданні 01.11.2021, суд долучив до матеріалів справи подану 13.10.2021 відповідачем заяву про виконання п. 6 ухвали суду з доданими додатками, відзив на позовну заяву який надійшов через відділ діловодства суду 20.10.2021.
У підготовчому засіданні 01.11.2021 суд долучив до матеріалів справи подані Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи УНК МТП.
Судом повідомлено, що клопотання позивача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой Ен Джой" буде розглянуто у наступному підготовочму засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 22.11.2021 о 16:00 год.
02.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
02.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів разом з доданими до нього додатками.
02.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.
04.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зміну адреси для листування.
04.11.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшло аналогічне клопотання про зміну адреси для листування.
05.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Судом заява задоволена.
11.11.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову разом з доданими до неї додатками та доказами надсилання даної заяви відповідачу.
У підготовче засідання 22.11.2021 з`явились представники позивача та відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні 22.11.2021 представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу для ознайомлення із заявою про зміну предмета позову та надання відповідних пояснень. Клопотання представника відповідача задоволено.
Судом повідомлено, що подана позивачем 22.11.2021 в день засідання заява про зміну предмета позову разом з доданими до неї додатками (зокрема, позовною заявою (нова редакція) № б/н від 19.11.2021) буде розглянута в наступному підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні 22.11.2021 суд оголосив перерву до 06.12.2021 о 15:40 год.
30.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Судом заява задоволена.
02.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (нова редакція) від 19.11.2021.
02.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про визнання доказу неналежним.
02.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зловживання процесуальними правами.
У підготовче засідання 06.12.2021 з`явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 06.12.2021, суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову, подану позивачем 22.11.2021, з урахуванням якої розглядає позовні вимоги у редакції цієї заяви.
Заяву про зміну предмета позову, подану позивачем 02.11.2021, залишено без розгляду.
Клопотання позивача від 04.11.2021 про зміну адреси для листування - судом задоволено.
Клопотання позивача про витребування доказів судом задоволено.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 суд відхилив подану відповідачем заяву про зловживання процесуальними правами.
У підготовчому засдінні 06.12.2021 представником позивача заявлено усне клопотання про необхідність надання часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву (нова редакція) від 19.11.2021. Клопотання представника позивача задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 20.12.21 о 14:30 год. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой Ен Джой" засвідчену копію сертифікату №20210318/ФМ-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
14.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.
16.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання/заява про долучення доказу до матеріалів справи.
16.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (на нову редакцію відзиву).
16.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про визнання доказу неналежним і недостовірним.
У підготовче засідання 20.12.2021 з`явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 20.12.2021, представник позивача заявив клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2021 та просив надати додатковий строк для подання доказів. Суд розглянув і відхилив клопотання позивача.
Суд долучив до матеріалів справи подане відповідачем клопотання/заяву про долучення доказу по справі, подану позивачем відповідь на відзив (на нову редакцію відзиву) та заперечення на клопотання про визнання доказу неналежним і недостовірним.
У підготовчому засіданні, призначеному на 20.12.2021 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2022 о 15:40 год.
24.12.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про видачу копії технічного запису судового процесу. Клопотання судом задоволене.
У судове засідання, призначене на 17.01.2022, з`явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 17.01.2022 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 17.01.2022 судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.
Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги (в редакції заяви про зміну предмета позову, поданої позивачем 22.11.2021).
Представник відповідачв заперечив позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 17.01.2022 представники сторін з дозволу суду ставили запитання один одному.
У судовому засіданні 17.01.2022 судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.
На стадії судових дебатів суд оголосив перерву до 14.02.2022 о 14:00 год.
10.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених судових витрат, відповідно до якого позивач просив залучити до справи докази оплати позивачем судових витрат у розмірі 37 036,00 грн.
Судове засідання, призначене на 14.02.2022, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.
24.02.2022 через відділ діловодства від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів понесених судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 призначено судове засідання у справі на 30.05.2022 о 15:40 год.
20.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника позивача надійшло клопотання/заява про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 клопотання/заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, постановлено проведення судового засідання у справі, призначеного на 30.05.2022 о 15:40 год., здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача.
У судове засідання, призначене на 30.05.2022, з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
У судовому засіданні 30.05.2022 суд долучив до матеріалів справи клопотання позивача про долучення доказів понесених судових витрат та заперечення відповідача на таке клопотання позивача.
У судовому засіданні 30.05.2022 представники позивача та відповідача виступили у судових дебатах з промовою (заключним словом). З дозволу суду промовці обмінялись репліками.
У судовому засіданні 30.05.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції України).
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частинами 1 та 2 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (відповідні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (відповідні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
Загальні способи захисту прав визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Так, частиною 2 статті 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
іншими способами, передбаченими законом.
Наведені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, а у статті 20 ГК України - припису щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.
ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТИ УКРАЇНИ (далі - позивач, ТПП України) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (далі - відповідач, УНК МТП) з такими вимогами (в редакції заяви про зміну предмета позову, поданої позивачем 22.11.2021):
1. Визнати недійсним рішення Загальних зборів Учасників УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код: 30019686), оформлене протоколом від 18.12.2020 року, про затвердження нової редакції Статуту в наступній частині:
- пункт 1.1 Статуту: "... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...".;
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...." (далі - Вимога 1).
2. Визнати недійсним Статут УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код: 30019686), затверджений рішенням Загальних зборів Учасників УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код: 30019686), оформленим протоколом від 18.12.2020 року, в наступній частині:
- пункт 1.1 Статуту:"... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...";
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...." (далі - Вимога 2).
3. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, проведену 09.04.2021 року, реєстраційна дія №1000741070011002645 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчинену стосовно УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код: 30019686) (далі - Вимога 3).
4. Визнати відсутність в УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код: 30019686) права керуватись Законом України №671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Вимога 4).
5. Зобов`язати УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код: 30019686) припинити дії щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Вимога 5).
Ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з пунктами 10, 15 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
З огляду на суб`єктний склад учасників цього спору, предмет та підстави позову у цій справі, суд дохдить висновку про те, що цей спір є підвідомчим господарським судам та про правомірність звернення позивача до суду відповідно до положень статті 4 ГПК України та статей 15, 16 ЦК України. Наразі твердження відповідача про те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковими, оскільки вимога про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу є похідною позовною вимогою від основної вимоги про визнання частково недійсними рішення загальних зборів та статуту.
Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що:
- пункти 1.1, 4.1, 4.2 Статуту відповідача закріплюють, що відповідач створений та діє відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
- абзац 7 пункту 3.4 Статуту відповідача присвоює останньому повноваження ("Комітет має право: засвідчувати і видавати ... та інші документи, пов`язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, зокрема: засвідчення форс-мажорних обставин..."), що передбачені ст. 14 та 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Однак, за доводами позивача, відсутні жодні правові підстави для посилання відповідача у своєму Статуті на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" як на нормативно-правовий акт, відповідно до якого він створений, так як у наведеному Законі чітко визначено виключне коло суб`єктів, до якого, на думку позивача, відповідач не належить.
Позивач зазначив, що в Україні немає регіону, у межах якого не створена торгово-промислова палата, а тому подальше створення юридичних осіб, що будуть виконувати передбачені законом функції торгово-промислових палат, неможливе.
Спірний статут відповідача є лише новою редакцією статуту вже створеної юридичної особи, а тому не може впливати на підстави створення юридичної особи, оскільки її створення відбулось у 1998 році.
Позивач вважає, що відповідач не може керуватися положеннями Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", який на нього не поширюється.
За доводами позивача, тільки ТПП України та регіональні торгово-промислові палати мають спеціальні права та обов`язки, які визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", тобто вони мають спеціальну правосуб`єктність, яка належить виключно їм та є необхідною для досягнення зазначених у цьому Законі цілей.
Позивач вважає, що відповідач не може здійснювати ті ж повноваження, які здійснює позивач у силу спеціальних нормативних приписів, адже такі повноваження не належать до загальних, які набуваються з цивільною правоздатністю під час реєстрації юридичної особи.
Проте, як стверджує позивач, на веб-сайті відповідача (http://iccua.org/) рекламуються як послуги повноваження, які належать до виключної компетенції ТПП України, такі послуги надаються відповідачем суб`єктам господарювання. На зазначеному веб-сайті міститься Положення про порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджене Президентом Асоціації В.І. Щелкуновим, яке, на думку позивача, містить протиправні посилання на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" та підзаконні нормативно-правові акти, які визначають саме ТПП України, як орган, що засвідчує форс-мажорні обставини. Позивач стверджує, що відповідач видає суб`єктам господарювання за плату документи під назвою "Сертифікати про форс-мажорні обставини".
Відтак, за доводами позивача, відповідач незаконно перебрав на себе функції позивача, надані йому законом, та надає підприємцям за плату послуги, що не породжують правових наслідків, чим завдає збитків як позивачу, так і підприємцям, вводить в оману учасників господарських відносин, підриває ділову репутацію позивача, вносить невизначеність у правовий порядок в Україні.
Позивач зазначив, що рішенням загальних зборів учасників відповідача, оформленим протоколом від 18.12.2020, про затвердження нової редакції Статуту відповідача, до Статуту були внесені зміни у п. 1.1, 4.1, 4.2, в яких здійснюється посилання на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого відповідач не утворювався та який на діяльність відповідача не поширюється, та у абз. 7 п. 3.4 Статуту відповідача, в якому привласнено визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" повноваження позивача та регіональних торгово-промислових палат.
Таким чином, на думку позивача, рішення загальних зборів учасників відповідача, оформлене протоколом від 18.12.2020, про затвердження нової редакції Статуту відповідача в частині внесення до нього наведених змін, суперечить нормам законодавства, а відтак, підлягає визнанню недійсним.
Оскільки нова редакція Статуту відповідача є похідною від такого рішення, то пункти 1.1, 4.1, 4.2 та абз. 7 пункту 3.4 Статуту відповідача, за доводами позивача, також підлягають визнанню недійсними.
Оскаржуване рішення загальних зборів учасників відповідача слугувало підставою для проведення приватним нотаріусом Тарасенком А.В. відповідної реєстраційної дії №1000741070011002645 від 09.04.2021, відтак, як вважає позивач, наслідком визнання недійсним такого рішення має бути скасування відповідних реєстраційних дій державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Не вчинення зазначених дій призведе до відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань недостовірних даних та порушення ч. 1 ст. 7, ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Позивач вважає, що намаганням підмінити собою ТПП України відповідач порушує законні права та інтереси позивача.
Оскільки відповідач не визнає, що повноваження засвідчувати та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) належать торгово-промисловим палатам, що утворені відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", позивач вважає, що одним з ефективних засобів захисту його порушеного права буде визнання відсутнім у відповідача права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Крім того, ефективним способом захисту у спірному випадку буде припинення дій, що порушують права позивача, а саме припинення дій відповідача щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
На підтвердження обгрунтованості заявлених позовних вимог позивачем подано, зокрема, Експертний висновок за результатами розгляду звернення першого віцепрезидента ТПП України Непрана М.І. (від 14.07.2021 № 1877/05-7.1) (далі - Експертний висновок), який підписаний Директором Інституту законодавства Верховної Ради України І.А.Куровською. Позивач зазначив, що такий висновок не є висновком експерта чи висновком експерта у галузі права у розумінні статей 98, 101, 108 ГПК України, наразі такий висновок є науковим висновком, який має бути оцінений судом у сукупності з рештою доказів у справі.
Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з таких підстав.
Відповідач зазначив, що позовна заява не містить посилань на відповідні норми ГК України, ЦК України або інших законів в обгрунтування захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача та доказів порушення відповідачем таких прав позивача.
У позовній заяві не вказано, у якому виді позивачу завдано збитків, відсутній розрахунок завданих збитків та не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірне використання (підривання) ділової репутації позивача.
ТПП України не є органом державної влади, місцевого самоврядування або посадовою особою, а тому, на думку відповідача, вона не може стверджувати про наявність у неї будь-яких повноважень в публічно-правовому контексті.
ТПП України не є органом управління юридичної особи та не здійснює представництво від імені будь-якої особи, а тому, на думку відповідача, вона не може стверджувати про наявність у неї будь-яких повноважень у приватно -правовому контексті.
Відповідач вважає, що перелічені у статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" функції належать до "діяльності" торгово-промислових палат, ніщо в цій статті не вказує на те, що відповідні функції належать до діяльності, яка може здійснюватись виключно торгово-промисловими палатами.
Стаття 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" лише констатує право Торгово-промислової палати України здійснювати відповідну діяльність, а не наділяє її виключним правом її здійснювати. Вказана норма не містить заборони іншим організаціям здійснювати таку діяльність.
Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що в Україні можуть існувати тільки Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати, не відповідають дійсності, оскільки ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" прямо передбачає створення і змішаних торгово-промислових та ніяким чином не обмежує їх створення, і відповідно, положення ст. 5 цього Закону слід розуміти таким чином, що у відповідних регіонах може створюватись лише одна регіональна торгово-промислова палата, що однак не забороняє створювати інші торгово-промислові, промислові або будівельні палати, місцем знаходження яких є відповідний регіон.
Відповідач вказав, що Міжнародна торгова палата (далі також - МТП) була створена у 1919 році. У 93 країнах світу створена дієва мережа Національних комітетів МТП, серед яких і Український Національний Комітет МТП (відповідач). У 47 країнах світу національні торгово-промислові палати інтегровані до складу Національних комітетів МТП. У ЄС лише ТПП України та Болгарії не стали учасниками Національних комітетів МТП.
Відповідач зазначив, що ТПП України не входить до переліку природних монополій або інших монополістів, і, відповідно, держава не здійснює регулювання такої монопольної діяльності.
На думку відповідача, заявлені позовні вимоги за своєю правовою природою є корпоративними правовідносинами. ТПП України не є учасником відповідача, відтак не може бути суб`єктом корпоративних правовідносин. Будь-які інші неурегульовані господарські договірні або позадоговірні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні. Належні докази порушення прав або інтересів позивача у позовній заяві не зазначені і суду не надані. Отже, відповідач вважає, що ТПП України є неналежним суб`єктом судового процесу (неналежний позивач).
Відповідач також вважає, що предмет спору - об`єкт спірного правовідношення, щодо якого виник спір, наразі відсутній і був відсутнім на момент подання позову до господарського суду, тому подання позовної заяви розцінює як зловживання позивачем процесуальними правами.
Позовні вимоги про часткове визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача, про визнання частково недійсним Статуту відповідача, на думку останнього, є безпідставними і необгрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивач не може бути суб`єктом корпоративних правовідносин з відповідачем і, відповідно, його права не були порушені.
Позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, на думку відповідача, взагалі жодним чином не обгрунтована доказами порушення відповідачем або реєстратором законодавства і підлягає залишенню без задоволення. Така вимога не може розглядатись в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позовна вимога про відсутність у відповідача права керуватися Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", на думку відповідача, підлягає залишенню без задоволення, оскільки не підтверджується доказами, що таке право порушує інтереси або права ТПП України (позивача). При цьому відповідач зауважує, що Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить терміну "спеціальна правосуб`єктність" і не наділяє таким статусом саме позивача. Відповідач за своєю правовою природою є торгово-промисловою палатою, а право керуватися у своїй діяльності будь-яким законом є проявом правосвідомості та законослухняності будь-якої особи і не може бути обмеженим. Крім того, Міжнародна торгова палата зобов`язує Національні комітети неухильно дотримуватися національного законодавства країн перебування.
Позовна вимога про заборону засвідчувати і видавати сертифікати про форс-мажор, на думку відповідача, є способом припинення господарського правопорушення та захисту порушених прав на майбутнє, відсутній факт порушення прав або інтересів позивача, а тому така вимога, на думку відповідача, підлягає залишенню без задоволення.
Відповідач вважає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, не можуть вважатися джерелами правозастосовної практики у розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки вони прийняті у фактичних обставинах, які є відмінними від даної справи; наданий позивачем суду Експертний висновок Інституту Законодавства Верховної Ради України не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає визнанню неналежним доказом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Предметом спору у даній справі є наявнісь або відсутність у відповідача права бути створеним і діяти на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", права керуватись вказаним Законом у своїй діяльності, права засвідчувати форс-мажорні обставини та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини, як це встановлено у чинній редакції Статуту відповідача.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив такі обставини.
Відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP від 15.12.1972 року №573-20 "Про Торгово-промислову палату Української PCP" постановлено перетворити Відділення Торгово-промислової палати СРСР в Українській PCP у Торгово-промислову палату Української PCP.
У зв`язку з прийняттям Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України, рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 25.09.1991 року №68(2) "Про зміну в найменуванні Палати" було вирішено внести зміни в найменування Палати та іменувати з 24.08.91 Торгово-промислову палату УРСР Торгово-промисловою палатою України.
Указом Президента України від 04.07.1994 року №357/94 "Про Торгово-промислову палату України" було встановлено, що Торгово-промислова палата є недержавною самоврядною організацією, яка об`єднує українських суб`єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, та їх об`єднання (п. 1); Палата є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Тимчасового положення, яке затверджує Кабінет Міністрів України (п. 2); установлено основні завдання Палати (п. 3).
02.12.1997 року Верховна Рада України прийняла Закон України №671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні", який набрав чинності 05.01.1998 (з дня його опублікування - Голос України, 1998, 01, № 1 (05.01.98)) (далі - Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Відповідно до вищенаведеного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в Україні створені та діють: на загальнонаціональному рівні - Торгово-промислова палата України; на регіональному рівні - регіональні торгово-промислові палати: Вінницька торгово-промислова палата, Волинська торгово-промислова палата, Дніпропетровська торгово-промислова палата, Донецька торгово-промислова палата, Житомирська торгово-промислова палата, Закарпатська торгово-промислова палата, Запорізька торгово-промислова палата, Івано-Франківська торгово-промислова палата, Київська торгово-промислова палата, Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата, Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата, Луганаська регіональна торгово-промислова палата, Львівська торгово-промислова палата, Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області, Одеська регіональна торгово-промислова палата, Полтавська торгово-промислова палата, Рівненська торгово-промислова палата, Сумська торгово-промислова палата, Тернопільська торгово-промислова палата, Харківська торгово-промислова палата, Херсонська торгово-промислова палата, Хмельницька торгово-промислова палата, Черкаська торгово-промислова палата, Чернівецька торгово-промислова палата, Чернігівська регіональна торгово-промислова палата.
Водночас, на території України зареєстрована як юридична особа у організаційно-правовій формі асоціації УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (ідентифікаційний код 30019686).
Матеріалами справи підтверджується, що УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (відповідач, УНК МТП) зареєстровано в Україні у 1998 році.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєсту юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача від 17.08.2021 вбачається: "дата державної реєстрації: 20.08.1998; дата запису: 03.11.2004 номер запису: 10741200000002645"; "державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу, 03.11.2004 00:00:00, 10741200000002645, Оліфір Н.В., Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація".
Статут АСОЦІАЦІЇ "УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ" був затверджений X Асамблеєю Учасників Асоціації "УНК МТП" 11.11.2016 (протокол № 11/11/2016 від 11.11.2016).
Рішенням Загальних зборів Учасників УНК МТП, оформленим протоколом від 18.12.2020, постановлено затвердити зміни та доповнення до Статуту відповідача у наступних статтях: Стаття 1: зміни у пп. 1.1, 1.6, 1.7; доповнення у п. 1.15; Стаття 2: зміни у п. 2.1; Стаття 3: зміни у пп. 3.1, 3.2; доповнення у п. 3.4; Стаття 4: зміни у пп. 4.1, 4.2; Стаття 5: зміни у п. 5.1; Статгя 6: зміни у пп. 6.8, 6.9; Стаття 9: зміни у п. 9.11; Стаття 10: зміни у п. 10.3; Стаття 12: зміни у пп. 12.3, 12.4, 12.5; Статгя 15: зміни у п. 15.2; Стаття 17: зміниу пп. 17.3, 17.4 та викласти Статут відповідача у новій редакції з врахуванням затверджених змін та доповнень.
Вищенаведене рішення Загальних зборів Учасників УНК МТП стало підставою для здійснення приватним нотаріусом Тарасенком А.В. 09.04.2021 реєстраційної дії №1000741070011002645 державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що підтверджується відомостями, наявними у витязі з Єдиного державного реєсту юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стовоно відповідача, а саме: "державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 09.04.2021, 14:21:30, 1000741070011002645, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна відомостей про органи управління юридичною особою. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державного реєсту юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тарасенко А.В., Приватний нотаріус Тарасенко А.В.".
Отже, станом на час звернення позивача з позовом та на даний час діє нова редакція Статуту відповідача, затверджена Загальними зборами Учасників Асоціації "УНК МТП" 18.12.2020 (протокол від 18.12.2020), пункти 1.1, 4.1, 4.2, абз.7 п. 3.4 якої у відповідних частинах є предметом спору у даній справі.
Пунктом 1.1 Статут відповідача встановлено, що цей Статут визначає загальні правові та організаційні засаді діяльності Асоціації "Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати" (надалі у цьому статуті згадуваного як Комітет або за скороченою назвою - "Асоціація "УНК МТП" або "УНК МТП"), що створена на невизначений термін і є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, у формі асоціації, відповідно до: статті 3 Конституції Міжнародної Торгової Палати (Світової організації бізнесу), Рішення Світової Ради Міжнародної Торгової Палати №7, прийнятого на 175 сесії 3 квітня 1998 року у м. Парижі (Франція), доручення Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. №22692/23 щодо підтримки створення Національного Комітету МТП в Україні, закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та ст. 120 ГК України, яка здійснює свою діяльність на території України та функціонує на основі цього Статуту, що є єдиним установчим документом Комітету.
Пунктом 1.2 Статуту відповідача визначено, що Комітет створено як Національний комітет відповідно до Конституції Міжнародної Торгової Палати, надалі скорочено іменованої МТП, англійською мовою ІСС, має міжнародний статус та міжнародний характер діяльності. Упродовж свого існування Комітет реалізує права та обов`язки колективного учасника, організаційного осередку та представника МТП в Україні, які випливають із Конституції МТП (п 1.2 Статуту УНП МТП).
Згідно з пунктом 1.4 Статуту відповідача, Комітет є недержавною неприбутковою самоврядною юридичною особою, яка об`єднує юридичних осіб, що створені і діють відповідно до законодавства України, громадян України та осіб, зареєстрованих як фізичні особи-підприємці, та їх об`єднань.
Відповідно до пункту 4.1 Статуту відповідача Комітет є недержавною неприбутковою самоврядною юридичною особою, яка набула правового статусу юридичної особи відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та ст. 120 ГК України.
У пункті 4.2 Статуту відповідача визначено, зокрема, що відповідно до пункту 1 статті 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Комітет є організацією (асоціацією), яка здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) і має статус неприбуткової організації.
Статтею 3 Статуту відповідача визначено мету, завдання, предмет і основні напрямки діяльності Комітету. Зокрема, згідно з абзацем 7 пункту 3.4 статті 3 Статуту відповідача, Комітет має право засвідчення форс-мажорних обставин.
Отже, як вбачається з Статуту відповідача, УНК МТП створено як Національний комітет відповідно до Конституції Міжнародної Торгової Палати, який реалізує права та обов`язки організаційного осередку та представника Міжнародної Торгової Палати в Україні.
Разом з цим, Україна не укладала спеціальних угод з питань визнання на своїй території юрисдикції Міжнародної Торгової Палати або Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати, єдиним актом договірного характеру, укладеним цими структурами на відомчому рівні з державними інституціями України, є Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом фінансового моніторингу України, Службою протидії комерційним злочинам Міжнародної торгової палати та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати щодо загальних засад співробітництва у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, від 2 лютого 2005 року.
Таким чином, Україна не має прямих договірних зобов`язань щодо визнання на своїй території юрисдикції Міжнародної Торгової Палати та Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати, як представництва Міжнародної Торгової Палати в Україні.
Чинне законодавство України, зокрема Закон України від 02.12.1997 № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні", не визначає Міжнародну Торгову Палату або Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати, як торговельно-промислові палати та не визнає компетенції названих структур саме як торговельно-промислових палат. При цьому суд виходив з аналізу положень вказаного Закону, а саме.
У преамбулі Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначено, що цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (тут і далі - в чинній редакції):
1. Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.
2. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань.
3. Торгово-промислова палата є юридичною особою.
7. Назва "торгово-промислова палата" та утворені на її основі словосполучення можуть використовуватися лише стосовно організацій, створених відповідно до цього Закону. Інші організації не мають права використовувати у своїх назвах словосполучення "торгово-промислова палата", "торгова палата" або "промислова палата" і не підлягають державній реєстрації під назвами, що містять ці словосполучення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
1. Законодавство про торгово-промислові палати складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів.
2. Дія цього Закону не поширюється на членів торгово-промислової палати у разі здійснення діяльності, не пов`язаної з членством у торгово-промисловій палаті.
Статтею 5 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено принципи створення торгово-промислових палат:
1. Торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного об`єднання їх засновників. Принцип добровільного об`єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу.
2. Торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата.
На території України діє Торгово-промислова палата України.
Статтею 6 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено порядок створення торгово-промислової палати:
1. Торгово-промислова палата створюється за ініціативою не менш як 50 засновників, які знаходяться на відповідній території.
2. Засновники торгово-промислової палати скликають установчий з`їзд (конференцію) або загальні збори, на яких приймається статут і створюються керівні органи торгово-промислової палати.
Статтею 8 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Статут торгово-промислової палати повинен містити:
найменування і цілі діяльності, завдання та функції торгово-промислової палати;
найменування адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої торгово-промислова палата здійснює свою діяльність;
умови і порядок прийняття до складу членів торгово-промислової палати та виходу з нього;
права та обов`язки членів торгово-промислової палати;
порядок створення керівних органів торгово-промислової палати та визначення меж їх компетенції, терміни повноважень і порядок прийняття ними рішень;
відомості про джерела формування майна торгово-промислової палати;
порядок внесення змін до статуту;
порядок припинення діяльності торгово-промислової палати і правонаступництво на її майно та кошти;
право торгово-промислової палати відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати, ліквідовувати підприємства та організації для виконання своїх статутних завдань.
До статуту можуть включатися й інші положення, що стосуються діяльності торгово-промислової палати.
Статут торгово-промислової палати не повинен суперечити законодавству України, а статут регіональної торгово-промислової палати також Статуту Торгово-промислової палати України.
Статтею 9 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України, інші торгово-промислові палати набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Статтею 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено права торгово-промислових палат:
1. Торгово-промислові палати мають право:
проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців;
представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси;
надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов`язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України;
звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції;
проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість;
засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов`язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності;
Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України;
здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом;
організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні та за її межами;
організовувати семінари, конференції, ділові переговори з економічних питань за участю українських підприємців та іноземних фірм як в Україні, так і за її межами;
укладати необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними суб`єктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами;
видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали та інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності;
створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом;
самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України;
створювати за ініціативою учасників спору третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів;
виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
2. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.
3. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить положення щодо діяльністі Торгово-промислової палати України:
1. Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
2. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює предстаницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність.
3. Торгово-промислова палата України:
відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);
веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
4. Торгово-промислова палата України має право одержувати в установленому порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади інформацію та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
5. При Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, діяльність яких регулюється законодавством України.
6. Торгово-промислова палата України представляє інтереси своїх членів у Міжнародній торговій палаті, а також в інших міжнародних організаціях з питань підприємницької діяльності.
Стаття 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить положення про видачу сертифікатів щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):
1. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
2. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об`єднання.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об`єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.
Отже, відповідно до статей 7, 13 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", будь-які юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об`єднання, можуть бути членами регіональних торгово-промислових палат та Торгово-промислової палати України. При цьому принцип добровільного об`єднання підприємців у торгово-промислову палату передбачає право вибору входити або не входити до її складу. Порядок набуття членства у Торгово-промисловій палаті України для вказаних юридичних осіб та громадян, їх права та обов`язки як членів ТПП України, визначається її Статутом.
Водночас, Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що ТПП України відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації (абз. 2 ч. 3 ст. 14). Згідно наведених приписів Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", саме ТПП України відкриває свої представництва та філії та засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів того, що відповідача створено як торгово-промислову палату за ініціативою не менш як 50 засновників, які знаходяться на відповідній території, як це передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Крім того, матеріали справи не містять доказів членства відповідача у Торгово-промисловій палаті України або у регіональній торгово-промисловій палаті (ст. 7, 13 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Наразі відсутні докази і того, що відповідача засновано Торгово-промисловою палатою України разом із зарубіжними партнерськими організаціями як змішану торгово-промислову палату.
Твердження відповідача про те, що оскільки ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" прямо передбачає створення і змішаних торгово-промислових та ніяким чином не обмежує їх створення, то відповідно, положення ст. 5 цього Закону слід розуміти таким чином, що у відповідних регіонах може створюватись лише одна регіональна торгово-промислова палата, що однак не забороняє створювати інші торгово-промислові, промислові або будівельні палати, місцем знаходження яких є відповідний регіон, - суд оцінює критично, оскільки такі твердження є суб`єктивною точкою зору відповідача, яка наразі не відповідає суті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а рівно не підтверджується матеріалами справи.
Торгово-промислова палата України, згідно з чинним Статутом Торгово-промислової палати України, затвердженим Рішенням Ради Торгово-промислової палати України № 2(5) від 23.03,2021 року (далі - Статут позивача), є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання, ТПП України створена відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP від 15.12.72 р. № 573-20 "Про Торгово-промислову палату Української PCP" шляхом перетворення Відділення Торгово-промислової палати СРСР в Українській PCP у Торгово-промислову палату Української PCP і діє на території України. ТПП України здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" й інших законів, нормативно-правових актів та цього Статуту. ТПП України виконує свої функції самостійно або через регіональні торгово-промислові палати та через створені нею підприємства та інші організації. ТПП України є юридичною особою з усіма правами і обов`язками, наданими юридичним особам законодавством України (пункти 1.1, 1.2, 1.4, 1.5).
На даний час на території України створені та діють Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати, правовий статус та функціональна діяльність яких відповідають положенням вищенаведеного спеціального Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Аналіз положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" дає підстав для висновку, що окрім Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат, можливість створення УНК МТП (відповідача) цим Законом не передбачено. Відтак, Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не поширюється на відповідача.
Суд відзначає, що спірна редакція Статуту відповідача, затверджена Загальними зборами Учасників відповідача 18.12.2020 (протокол від 18.12.2020), є лише новою редакцією статуту вже створеної юридичної особи, а тому не може впливати на підстави створення юридичної особи, адже її створення відбулось ще у 1998 році. При цьому попередня редакція Статуту відповідача, затверджена Загальними зборами Учасників відповідача 21.12.2018 (протокол від 21.12.2018) у п. 1.1 визначала, що УНК МТП створено відповідно до: статті 3 Конституції Міжнародної Торгової Палати (Світової організації бізнесу) та Рішення Світової Ради Міжнародної Торгової Палати №7, прийнятого на 175 сесії 3 квітня 1998 року у м. Парижі (Франція), доручення Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. №22692/23 щодо підтримки створення Національного Комітету МТП в Україні (а.с. 142 т. 2). Таким чином, створення УНК МТП (відповідача) відбулось не відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що підтверджується попередньою редакцією Статуту УНК МТП.
Враховуючи наведене, відповідач не має підстав для посилання у пунктах 1.1, 4.1, 4.2 нової редакції Статуту відповідача на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" як на нормативно-правовий акт, відповідно до якого він створений, набув правового статусу юридичної особи та здійснює господарську діяльність.
До передбачених у статтях 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" повноважень та напрямків діяльності Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат належить, зокрема:
- засвідчення форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили), а також торговельних та портових звичаїв, прийнятих в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14);
- засвідчення форс-мажорних обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників) (абз. 3 ч. 3 ст. 14);
- засвідчення форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видача сертифікату про такі обставини (ч. 1 ст. 14-1).
Виходячи із змісту вказаних норм Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", вищезазначеними правами наділені виключно Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Надання таких прав відповідачу або іншим організаціям і установам вказаними нормами Закону не передбачено. За таких обставин, твердження відповідача про те, що ніщо в статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не вказує на те, що відповідні функції належать до діяльності, яка може здійснюватись виключно торгово-промисловими палатами, та вказана норма не містить заборони іншим організаціям здійснювати таку діяльність, - судом відхиляються як безпідставні.
Отже, відповідач не має підстав, передбачених Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", для внесення у абз. 7 п. 3.4 Статуту відповідача як належного відповідачу права засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки таким правом наділені виключно торгово-промислові палати, створені відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Дійшовши таких висновків, суд розглянув заявлені позивачем вимоги.
Щодо Вимоги 1 про визнання недійсним рішення Загальних зборів Учасників відповідача, оформленого протоколом від 18.12.2020 року, про затвердження нової редакції Статуту в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту: "... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...".;
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника (акціонера, члена) юридичної особи рішенням загальних зборів.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.
Питання, чи може особа, яка не є учасником товариства, оскаржувати рішення загальних зборів товариства, розглядалось Верховним Судом під час перегляду у касаційному порядку судової справи № 918/456/20. У постанові від 28.07.2021 у справі № 918/456/20 Верховний Суд з посиланням на абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України дійшов висновку, що рішення загальних зборів товариства (як акт юридичної особи) може оскаржувати не тільки його учасник, але й третя особа, якщо таким рішенням порушуються її права або законні інтереси.
Враховуючи наведений висновок Верховного Суду, суд відхиляє доводи відповідача, який свтерджував про безпідставність і необгрунтованість вимог позивача про часткове визнання недійсним рішення загальних зборів УНК МТП, з огляду на те, що позивач не є суб`єктом корпоративних правовідносин з відповідачем і, відповідно, його права не були порушені.
Позивач дійсно не є суб`єктом корпоративних відносин з відповідачем, проте рішенням Загальних зборів Учасників відповідача у спірній частині порушуються права та законні інтереси позивача, визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Судом вище встановлено, що рішенням Загальних зборів Учасників відповідача, оформленим протоколом від 18.12.2020, були затверджені зміни та доповнення до Статуту відповідача, зокрема, були внесені зміни у п. 1.1, 4.1, 4.2, в яких здійснюється посилання на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні", та внесені доповнення у п. 3.4 Статуту відповідача, відповідно до яких відповідачу надано право засвідчення форс-мажорних обставин.
Суд дійшов таких висновків:
- відповідач не мав підстав для посилання у пунктах 1.1, 4.1, 4.2 Статуту відповідача на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" як на нормативно-правовий акт, відповідно до якого відповідач створений, набув правового статусу юридичної особи та здійснює господарську діяльність. Дія Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" поширюється лише на торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону;
- відповідач не мав підстав, передбачених Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", для внесення у абз. 7 п. 3.4 Статуту відповідача як належного йому права засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки таким правом наділені виключно торгово-промислові палати, створені відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Отже, зміни та доповнення, внесені у пункти 1.1, 4.1, 4.2, абз. 7 пункту 3.4 Статуту відповідача у відповідних частинах, не відповідають нормам Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема статтям 1, 5, 14, 14-1 цього Закону, а відтак спірне рішення загальних зборів учасників відповідача, яким затверджено нову редакцію Статуту відповідача в частині внесення таких змін та доповнень, суперечить нормам законодавства.
Наведене є підставою для визнання недійсним рішення Загальних зборів Учасників відповідача, оформленого протоколом від 18.12.2020, про затвердження нової редакції Статуту в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту: "... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...".;
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
За таких обставин, Вимога 1 підлягає задоволенню повністю.
Щодо Вимоги 2 про визнання недійсним Статуту відповідача, затвердженого рішенням Загальних зборів Учасників відповідача, оформленого протоколом від 18.12.2020 року, в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту:"... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...";
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
Стаття 57 ГК України встановлює, що установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Статут є локальним нормативним актом юридичної особи (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19).
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Виходячи з положень статей 14, 46 ГПК України позивач самостійно визначає предмет й підстави позову, зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі № 607/6865/18, від 04.09.2019 у справі № 911/678/19, від 11.06.2019 у справі № 922/2005/18.
Звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає і спосіб захисту його прав та інтересів (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 904/2344/19, від 10.02.2021 у справі № 910/11305/18, від 11.02.2021 у справі № 922/109/19, від 26.01.2021 у справі № 907/18/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, статут як локальний нормативний акт юридичної особи може бути оскаржений будь-якою особою, яка вважає що її права чи законні інтереси порушені статутом.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 905/279/20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 905/279/20 за позовом Первинної організації профспілки працівників Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про визнання недійсним та скасування статуту, Верховний Суд розглянув питання щодо наявності у позивача, який не є учасником відповідача, права на оскарження статуту.
Враховуючи такий висновок Верховного Суду, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність і необгрунтованість вимог позивача про визнання частково недійсним Статуту, оскільки, за твердженням відповідача, позивач не є суб`єктом корпоративних правовідносин з відповідачем і, відповідно, його права не були порушені.
Позивач дійсно не є суб`єктом корпоративних відносин з відповідачем, проте Статут відповідача у спірних частинах порушує права та законні інтереси позивача, визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", оскільки за наявності таких спірних частин відповідач незаконно пребирає на себе функції позивача.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 905/279/20 міститься висновок, що вимога про визнання недійсним рішення про затвердження статуту та вимога про визнання недійсним самого статуту не завжди співвідносяться між собою як основна та похідна вимоги і можуть заявлятися позивачем разом або окремо залежно від характеру спору та обставин справи.
З огляду на характер спору та обставини даної справи, вимога про визнання недійсним рішення про затвердження нової редакції статуту у відповідних частинах заявлена позивачем разом з вимогою про визнання недійсним статуту у таких частинах.
Судом враховано положення ст. 55 Конституції України і ст. 15, 16 ЦК України, згідно яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання недійсним рішення Загальних зборів Учасників відповідача про затвердження нової редакції Статуту у відповідних частинах та щодо визнання недійсним Статуту відповідача у таких частинах є належним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення та забезпечує поновлення порушеного права позивача.
Судом встановлено, що зміни та доповнення, внесені у пункти 1.1, 4.1, 4.2, абз. 7 пункту 3.4 Статуту відповідача у відповідних частинах, не відповідають нормам Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема статтям 1, 5, 14, 14-1 цього Закону.
Такі зміни та доповнення до Статуту відповідача були внесені на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 18.12.2020, що не відповідає законодавсту та підлягає визнанню недійсним.
За таких обставин, суд доходить висновку, що підлягає визнанню недійсним Статут відповідача, затверджений рішенням Загальних зборів Учасників відповідача, оформленим протоколом від 18.12.2020 року, в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту:"... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...";
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
Відтак, Вимога 2 підлягає задоволенню повністю.
Щодо Вимоги 3 про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, проведеної 09.04.2021 року, реєстраційна дія №1000741070011002645 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчиненої стосовно УНК МТП.
Оскільки спірне рішення загальних зборів учасників відповідача було підставою для проведення приватним нотаріусом Тарасенком А.В. реєстраційної дії №1000741070011002645 від 09.04.2021, позивач вважав, що наслідком визнання недійсним такого рішення має бути скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У зв`язку з визнанням недійсним рішення Загальних зборів Учасників відповідача, оформленого протоколом від 18.12.2020, про затвердження нової редакції Статуту у вищенаведеній частині та визнання недійсним Статуту відповідача, затвердженого рішенням Загальних зборів Учасників відповідача (протокол від 18.12.2020) у вищенаведеній частині, як основних вимог, підлягає задоволенню як похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, реєстраційна дія №1000741070011002645 від 09.04.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно УНК МТП (відповідача). Водночас, така похідна вимога позовна вимога підлягає задоволенню частково, оскільки спірна державна реєстрація (реєстраційна дія №1000741070011002645 від 09.04.2021) була проведена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ряду змін до відомостей про юридичну особу відповідача, а не лише щодо змін до установчих документів, які були предметом спору у цій справі.
Так, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєсту юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стовоно УНК МТП вбачається: "державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 09.04.2021, 14:21:30, 1000741070011002645, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна відомостей про органи управління юридичною особою. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державного реєсту юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тарасенко А.В. , Приватний нотаріус Тарасенко А.В.".
Суд відзначає, що скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, внесених на підставі недійсних рішень загальних зборів і змін до статуту (в частині), фактично є відновленням становища, яке існувало до порушення. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів встановлено п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України. Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права шляхом скасування спірної державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у даному випадку є належним та ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та забезпечує поновлення порушеного права позивача.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що підлягає скасуванню державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, проведена 09.04.2021 року, реєстраційна дія №1000741070011002645 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчинена стосовно відповідача в частині змін до установчих документів, в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту: "... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...".;
- абзац 7 п. 3.4. Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
Відтак, Вимога 3 підлягає задоволенню частково.
Щодо Вимоги 4 про визнання відсутнім у відповідача права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Причиною виникнення спору у справі стало, зокрема, питання щодо наявності чи відсутності у відповідача права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини.
Частиною другою статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
Зазначена норма, за висновком Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 925/1109/19, закріплює право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів. Вказаний спосіб захисту є важливим елементом права на захист, оскільки визнання наявності або відсутності прав є необхідною передумовою для визнання правомірності поведінки порушника права.
Аналізуючи способи захисту в цілому та застосування конкретного способу захисту, Верховний Суд у постанові від 18.05.2021 у справі № 911/2711/18 зазначив:
"У п. 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 зокрема, міститься висновок про те, що у разі намагання позивача досягти правової визначеності, тобто підтвердження судом припинення прав відповідача, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України належним способом захисту є визнання відсутності права останнього.
За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність; визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вкотре зазначила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19)".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.
Судом встановлено, що визначеними у абз. 3, 4 ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" правами щодо засвідчення форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про такі обставини наділені виключно Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, створені відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Надання таких прав відповідачу не передбачено Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого відповідач не утворювався та який на діяльність відповідача не поширюється.
Відповідач не визнає, що вказані права належать лише ТПП України та уповноваженим нею регіональним торгово-промисловим палатам, чим фактично створив правову невизначеність, здійснюючи видачу суб`єктам господарювання сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, на сайті відповідача http://iccua.org/ за посиланням http://iccua.org/polozhennya-рго-рогуadok-zasvidchennya-fors-mazhornih-obstavin/ міститься Положення про порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджене Президентом Асоціації "Український національний комітет Міжнародної торогової палати" В.І. Щелкуновим (далі - Положення), що підтверджується наданим позивачем, у якості доказу у справі, Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 02.09.2021 № 329/2021-ЗВ, виданим ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" (а.с. 34-77 т. 1).
Положення містить посилання на Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" (п. 1), визначає порядок подання заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і доданих до неї документів (п. 3), визначає, що уповноважена особа розглядає заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) після компенсації заявником витрат, пов`язаних з розглядом такої заяви, в розмірі 3000 грн (п. 4), визначає, що за результатами розгляду заяви складається висновок про видачу сертифікату або про відмову у засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), сертифікат або повідомлення про відмову у засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) надаються заявнику не пізніше 10-ти денного терміну (п. 5).
У Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2021 у справі №911/3036/20 та постанова Півнчного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №911/3036/20, якою наведене рішення скасоване повністю та прийнято нове рішення, позов задоволено повністю. Зі змісту наведених судових рішень у справі №911/3036/20 вбачається, що і суд першої, і суд апеляційної інстанцій встановили обставини надання Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати (ICC Ukraine) позивачу (ТОВ "Джой Ен Джой") сертифікату № 20210318/ФМ-4 від 18.03.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непоборної сили).
Крім того, в матеріалах даної справи наявна копія листа Комунальної установи "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" Одеської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України від 13.08.2021 № 152 (а.с. 96 т. 1), згідно якого вказана установа повідомила, що від її контрагента надійшов Сертифікат №20210805/ФМ-9 від 05.08.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати (а.с. 97-100 т. 1), та просила роз`яснити, чи вважається такий документ рівнозначним довідці (сертифікату) Торогово-промислової палати України.
Оскільки встановлені судом обставини свідчать, що відповідач, вважаючи наявним у себе права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), вчиняє дії, які порушують права позивача, визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", останній очевидно є заінтересованою особою, тому може звертатися з позовом про визнання відсутності у відповідача права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) і такі вимоги є належними.
Доводи відповідача, який заперечуючи проти задоволення позовної вимоги про відсутність у нього права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", зазначав, що право керуватися у своїй діяльності будь-яким законом є проявом правосвідомості та законослухняності будь-якої особи і не може бути обмеженим, - суд оцінює критично. Як встановлено судом, дія Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" поширюється лише на торгово-промислові, створені відповідно до цього Закону, а відтак відповідач не може керуватись у своїй діяльності цим Законом.
Відтак, Вимога 4 підлягає задоволенню повністю.
Щодо Вимоги 5 про зобов`язання відповідача припинити дії щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Згідно з частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Триваюче вчинення відповідачем дій щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) створює перешкоди у здійсненні позивачем діяльності, визначеної Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права шляхом зобов`язання відповідача припинити дії щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у даному випадку є належним та ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення та забезпечує поновлення порушеного права позивача.
Відтак, Вимога 5 підлягає задоволенню повністю.
Щодо Експертного висновку за результатами розгляду звернення першого віцепрезидента ТПП України Непрана М.І. (від 14.07.2021 № 1877/05-7.1), підписаного Директором Інституту законодавства Верховної Ради України І.А.Куровською (а.с. 135-140 т. 3).
Як зазначив позивач, вказаний висновок наданий ним у якості "наукового висновку".
Суд відзначає, що наданий позивачем висновок не є висновком експерта у розумінні статей 98, 101 ГПК України та не є висновком експерта у галузі права у розумінні статті 108 ГПК України.
Приписи ГПК України не містять визначення "науковий висновок".
Оцінивши наданий позивачем Експертний висновок за результатами розгляду звернення першого віцепрезидента ТПП України Непрана М.І. (від 14.07.2021 № 1877/05-7.1), суд не приймає до уваги такий висновок як належний, допустимий та достовірний доказ у даній справі, оскільки зі змісту останнього не вбачається зміст поставлених в ньому питань, відсутні будь-які посилання під час здійснення дослідження на обставини у даній справі. Крім того, висновки у наведеному Експертному висновку зроблені на підставі "аналізу положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та інших, пов`язаних нормативно-правових актів", тобто у сфері права, тоді як суд самостійно аналізує та застосовує джерела права (ст. 11 ГПК України) при розгляді справи.
Доводи відповідача про те, що позовна заява не містить посилань на відповідні норми ГК України, ЦК України, інших законів в обгрунтування захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача, - суд відхиляє як безпідставні, враховуючи, що позивач послався на норми Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", який є основним нормативно-правовим актом, який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою. Крім того, суд врахував правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, про те, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. При вирішенні спору у даній справи суд здійснив правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовав для прийняття рішення вищенаведені норми матеріального (ЦК України, ГК України) і процесуального права (ГПК України).
Доводи відповідача про те, що у позовній заяві не вказано, у якому виді позивачу завдано збитків, відсутній розрахунок завданих збитків та не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірне використання (підривання) ділової репутації позивача, - суд відхиляє як безпідставні, оскільки такі обставини не стосуються предмета спору (матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення) у цій справі, і, відповідно, не входять до предмета доказування у цій справі. Так, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доводи відповідача про те, що ТПП України є неналежним суб`єктом судового процесу (неналежний позивач) та що предмет спору наразі відсутній і був відсутнім на момент подання позову до господарського суду, - спростовуються матеріалами справи, а відтак відхиляються судом як необгрунтовані.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Торгово-промислової палати України підлягають задоволенню частково.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у загальній сумі 110 255,00 грн, а саме: витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 11 350,00 грн; витрати, пов`язані із залученням спеціалістів ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" - 3 905,00 грн; витрати, пов`язані із залученням експертів Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака - 75 000,00 грн орієнтовно, Інституту законодавства Верховної Ради України - 20 000,00 грн орієнтовно.
Позивач у позовній заяві вказав, що на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення ним судових витрат будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що до закінчення судових дебатів у справ буде зроблено відповідну заяву.
До закінчення судових дебатів позивачем подане клопотання про долучення доказів понесених судових витрат. У наведеному клопотанні представник позивача навів перелік фактично понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати зі сплати судового збору - 11 350,00 грн; витрати, пов`язані із залученням спеціалістів ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" - 4 686,00 грн; витати, пов`язані із залученням експертів Інституту законодавства Верховної Ради України - 21 000,00 грн, а всього фактично понесених позивачем судових витрат - 37 036,00 грн. До наведеного клопотання представник позивача долучив докази на підтвердження таких витрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (нова редакція) від 19.11.2021 щодо судових витрат позивача вказав, що витрати у сумі 3 905,00 грн, пов`язані із залученням спеціалістів ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес", є непотрібними з огляду на існування у мережі Інтернет подібних безоплатних сервісів щодо встановлення належності (власності) сайту конкретній особі. Крім того, відповідач володіє публічно офіційним сайтом iccua.org з 1998 року і відомості про це внесено до ЄДР. Усі відомості, опубліковані на офіційному сайті, є у вільному доступі для будь-якої особи. Потреби у таких витратах позивач не мав, відповідно, такі витрати не можуть визнаватися судовими витратами. Позиція відповідача щодо витрат на залучення експертів буде надана суду після отримання експертних висновків від позивача.
Відповідач у запереченнях на клопотання позивача про долучення доказів понесених судових витрат просив суд відмовити позивачу у залученні доказів оплати судових витрат у частині витрат у сумі 4 686,00 грн, пов`язаних із залученням спеціалістів ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" та витрат у сумі 21 000,00 грн, пов`язаних із залученням експертів Інституту законодавства Верховної Ради України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.
Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2525 від 08.09.2021 підтверджується здійснення позивачем сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 11 350,00 грн.
Крім того, з огляду на долучені позивачем до матеріалів справи докази, а саме: Свідоцтво про акредитацію від 11.01.2021 на підтвердження компетентності ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників віб-сайтів, Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, наданий Адвокатському бюро "Ципін і партнери" в інтересах його клієнта - Торгово-промислової палати України, Договір про надання послуг №268/2021 від 11.08.2021, укладений між ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" та Адвокатським бюро "Ципін і партнери", Акт наданих послуг №2-268/2021 від 02.09.2021, платіжне доручення №1113 від 25.08.2021 на суму 4 686,00 грн (оплата АБ "Ципін і партнери" за Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет), платіжне доручення №193 від 26.01.2022 року на суму 4 686,00 грн (компенсація ТПП України витрат АБ "Ципін і партнери" за проведену фіксацію дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет), підтверджується понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням спеціалістів ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" у сумі 4 686,00 грн, які в силу приписів ч. 3 ст. 123 ГПК України відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Доводи відповідача, наведені у п. 1, 1.2 заперечень на клопотання позивача про долучення доказів понесених судових витрат, судом відхиляються як безпідставні.
Враховуючи наведені приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 11 350,00 грн та понесені позивачем витрати, пов`язані із залученням спеціалістів ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес", у сумі 4686,00 грн покладаються на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.
При цьому суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для визнання судовими витрати позивача, пов`язані із залученням спеціалістів, оскільки потреби у таких витратах позивач не мав. Суд відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 13 ГПК України); кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України); учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України); учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України). Отже, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, при цьому розпоряджається позивач своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Водночас витрати, пов`язані із залученням експертів Інституту законодавства Верховної Ради України у розмірі 21 000,00 грн, покладаються на позивача, оскільки відповідний експертний висновок судом не прийнято у якості належного, допустимого та достовірного доказу у даній справі.
Керуючись ст. 4, 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів Учасників УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (Україна, 01034. м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 19-Б: ідентифікаційний код 30019686), оформлене протоколом від 18.12.2020 року, про затвердження нової редакції Статуту в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту: "... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...".;
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
3. Визнати недійсним Статут УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (Україна, 01034. м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 19-Б: ідентифікаційний код 30019686), затверджений рішенням Загальних зборів Учасників УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ, оформленим протоколом від 18.12.2020 року, в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту:"... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...";
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
4. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, проведену 09.04.2021 року, реєстраційна дія №1000741070011002645 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, стосовно УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (Україна, 01034. м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 19-Б: ідентифікаційний код 30019686), в частині змін до установчих документів, в наступній частині:
- пункт 1.1. Статуту: "... закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"...".;
- абзац 7 п. 3.4 Статуту в частині: "…засвідчення форс-мажорних обставин;… ";
- пункт 4.1 Статуту: "... відповідно до закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ...";
- пункт 4.2 Статуту: "Відповідно до пункту 1 статі 1 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ....".
5. Визнати відсутнім у УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (Україна, 01034. м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 19-Б: ідентифікаційний код 30019686) права керуватись Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" у своїй діяльності, засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
6. Зобов`язаи УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (Україна, 01034. м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 19-Б: ідентифікаційний код 30019686) припинити дії щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
7. В іншій частині позову відмовити.
8. Стягнути з УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (Україна, 01034. м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 19-Б: ідентифікаційний код 30019686) на користь ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ (Україна, 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 33; ідентифікаційний код 00016934) 11 350,00 грн (одинадцять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 коп.) судового збору, 4 686,00 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) витрат, пов`язаних із залученням спеціалістів.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 02.06.2022.
Суддя Оксана ГУМЕГА
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 104581430 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні