Рішення

від 24.05.2022 по справі 446/414/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022 Справа № 446/414/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком», місто Львів

до відповідача ОСОБА_1 , село Ременів, Кам`янка-Бузький район, Львівська область

про стягнення 284 500,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Горонний О.О. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1077801 від 04.10.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000723 від 08.09.2017);

від відповідача: не з`явився

Процес.

У лютому 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» звернулося до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 284 500,00 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №01-10/05-17 від 10.05.2017.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.10.2020, позов ТзОВ «Еталон-Ком» задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Еталон-Ком» 284 500,00 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №01-10/05-17 від 10.05.2017. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021, касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05.12.2019 та постанову Львівського апеляційного суду від 20.10.2020 скасовано. Провадження у справі за позовом ТзОВ «Еталон-Ком» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу закрито. Товариству з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» роз`яснено право на звернення із позовом до ОСОБА_1 у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.05.2021 справу №446/414/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу передано для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 30.06.2021 справу №446/414/19 передано для розгляду судді Сухович Ю.О.

Ухвалою від 05.07.2021 Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.08.2021.

05.07.2021 суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області із запитом про надання інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо громадянина ОСОБА_1 .

20.07.2021 до канцелярії суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області надійшла відповідь (вх.№16953/21), в якій зазначається, що станом на 12.07.2021 за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 30.08.2021 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків, продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 04.10.2021 та відкласти підготовче засідання на 22.09.2021.

В судовому засіданні 22.09.2021 судом оголошено перерву до 04.10.2021.

Ухвалою від 04.10.2021 суд постановив зупинити провадження у справі №446/414/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2844/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» про визнання договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №01-10-05-17 від 10.05.2017 недійсним, що розглядається Господарським судом Львівської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТзОВ «Еталон-Ком» подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2021 про зупинення провадження у справі №446/414/19, а справу №446/414/19 направити для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» б/н від 19.10.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/3512/21 від 21.10.2021) залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2021 у справі №446/414/19 залишено без змін.

При супровідному листі від 17.02.2022 за вих. № 09-01/227/22, у зв`язку із закінченням апеляційного провадження, справу №446/414/19 направлено до Господарського суду Львівської області.

25.03.2022 на електронну адресу суду від представника ТзОВ «Еталон-Ком» надійшло клопотання б/н від 24.03.2022 (вх.№6695/22) про поновлення провадження у справі №446/414/19, оскільки 13.01.2022 Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі №914/2844/21, повне рішення суду в справі №914/2844/21 складено та підписано 07.02.2022, та станом на момент подання даного клопотання відсутні будь-які відомості щодо його оскарження в апеляційному порядку.

Ухвалою від 04.04.2022 суд постановив поновити провадження у справі №446/414/19 та призначив підготовче засідання на 02.05.2022 року о 10:00 год.

Ухвалою від 02.05.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.05.2022 об 11:00 год.

Представник позивача в судове засідання 25.05.2022 для розгляду справи по суті з`явився, заяви, клопотання не подавав.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 25.05.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 24.05.2022 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання/заява про відкладення судового розгляду, яке в подальшому було зареєстроване канцелярією суду 25.05.2022 за вх.№10979/22. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідач побоюється за своє життя та здоров`я, зважаючи на неодноразові ракетні удари по Львову. Повідомив про технічну неможливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання представником відповідача про відкладення розгляду справи, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Клопотання не мотивоване, яким чином відкладення розгляду справи усуне побоювання відповідача та дасть можливість з`явитись у наступне судове засідання.

Розгляд справи триває значний час, враховуючи період на який провадження у справі було зупинено, а одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, беручи до уваги те, що у даній справі відповідачем подано відзив на позовну заяву, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, зловживання тими чи іншими процесуальними правами є недобросовісним здійсненням таких процесуальних прав.

Поведінка відповідача та його представника під час розгляду справи свідчить про недобросовісність відповідача та спрямованість його дій на затягування судового процесу.

За умовами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник позивача позовні вимоги, підтримав, просив позов задовольнити повністю. Крім того, представник позивача до закінчення судових дебатів заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання таких доказів у строк визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 25.05.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 10.05.2017 між Фізичною особою-підприємцем Корманом Назаром Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» було укладено договір №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов`язувався передати у власність покупця (позивача) будівельні матеріали (товар), а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Позивач стверджує, що на виконання умов цього договору ТзОВ «Еталон-Ком» перерахувало продавцю грошові кошти за товар у розмірі 284 500,00 грн. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, товар у строки зазначені в договорі не поставив.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 284 500,00 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№17646/21 від 28.07.2021).

Зокрема зазначив про те, що в договорі № 01-10/05-17 від 10.05.2017 сторонами не було погоджено загальну ціну договору. Відтак, на думку відповідача, відповідно до вимог закону такий договір вважається неукладеним.

Крім того відповідач зазначає, що сторонами в усній формі було погоджено загальну вартість товару у розмірі 2 000 000,00 грн, а отже, на думку відповідача, перераховані ТзОВ «Еталон-Ком» кошти у розмірі 284 500,00 грн є попередньою оплатою в неповному обсязі, а не повною оплатою, як це зазначає позивач у позовній заяві.

Отже, на думку відповідача, здійснення попередньої оплати позивачем в неповному обсязі порушує умови п. 5 договору №01-10/05-17 від 10.05.2017.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

10.05.2017 між Фізичною особою-підприємцем Корман Назаром Петровичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» (покупець) було укладено договір №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів (надалі договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця будівельні матеріали надалі товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору відомості про товар містяться у рахунках та розхідних накладних.

Згідно п. 2.1.1. договору продавець зобов`язується передати покупцю товар в номенклатурі та у встановлені строки згідно замовлення покупця.

Відповідно до пунктів 2.2.1.-2.2.3. договору продавець зобов`язується прийняти товар у строк, що передбачений цим договором; своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунок за отриманий, згідно умов цього договору, товар; належним чином виконувати умови цього договору.

Пунктом п. 3.1. договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару.

У розділі 4 договору сторонами погоджені строки та умови продажу товару. Так, відповідно до п.4.1. підтвердженням передачі товару у власність покупця є видаткова накладна.

Датою передачі товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної (п.4.2. договору).

Підписанням видаткової накладної сторони підтверджують відповідність товару кількісним та якісним характеристики (п.4.3). У пунктах 4.4.-4.5. договору зазначено, що претензії по кількості та якості товару після підписання сторонами видаткової накладної не приймаються. Будь-які зауваження щодо кількості та якості товару покупець вправі зробити до підписання сторонами видаткової накладної.

У п.5.1. договору сторони погодили, що загальна вартість товару визначається за домовленістю сторін, згідно рахунків та накладних на момент відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони цього договору дійшли згоди про те, що до терміну поставки заявленого товару, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30 відсотків від його загальної вартості.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п.5.3. договору).

Згідно п. 6.2. договору у випадку не проведення оплати за товар у строк, зазначений у п.п. 2.1 та 5.2 цього договору, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 5 відсотків від суми заборгованості.

Пунктом п. 6.3. договору сторони погодили, що у випадку затримки терміну поставки товару згідно поданого замовлення продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 5 відсотків від суми недопоставленого товару.

Усі спори та суперечки між сторонами не звільняє їх від виконання своїх зобов`язань по договору (п.6.4. договору).

Відповідно до пунктів 7.1.-7.2. договору при вирішенні питань, які не врегульовані цим договором, сторони керуються чинним законодавством України. Усі суперечки, які можуть виникнути між сторонами вирішуються ними шляхом проведення переговорів, а у разі недосягнення згоди спір вирішується у Господарському суді.

Пунктами 9.1.-9.2. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 травня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, то договір вважається продовженим до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п. 9.5. договору усі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі та набувають чинності в момент їх затвердження сторонами.

Позивач на виконання умов договору №01-10/05-17 від 10.05.2017 перерахував ФОП Корману Н.П. грошові кошти в сумі 284 500,00 грн, однак, відповідач свої зобов`язання не виконав, товар не поставив.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором №01-10/05-17 від 10.05.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 29.01.2019 в якій просив протягом десяти днів з дня отримання цієї вимоги поставити ТзОВ «Еталон-Ком» замовлений товар на загальну суму 284 497,35 грн (цегла керамічна рядова повнотіла марки М100, кількістю 82463 шт., вартістю за одиницю 3,45 грн), у разі неможливості здійснити поставку товару, а також у випадку не поставки такого товару протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї вимоги просив повернути ТзОВ «Еталон-Ком» перераховані кошти в розмірі 284 500,00 грн згідно договору №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Однак, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення, товар не поставив, кошти не повернув.

23.08.2018 відповідач припинив господарську діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 284 500,00 грн за невиконання умов договору №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017. До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 284 500,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на загальну суму 284 500,00 грн, а саме: 15 000,00 грн на підставі платіжного доручення №499 від 15.05.2017; 25 000,00 грн на підставі платіжного доручення №650 від 16.06.2017; 28 000,00 грн на підставі платіжного доручення №766 від 20.07.2017; 3 000,00 грн на підставі платіжного доручення №829 від 07.08.2017; 35 000,00 грн на підставі платіжного доручення №867 від 15.08.2017; 3 500,00 грн на підставі платіжного доручення №952 від 08.09.2017; 80 000,00 грн на підставі платіжного доручення №982 від 14.09.2017; 95 000,00 грн на підставі платіжного доручення №1093 від 02.11.2017.

Судом встановлено, що у всіх вищезазначених платіжних дорученнях в графі призначення платежу відповідачем вказано: «Оплата за товари згідно договору №01-10/05-17 від 10.05.2017 року. Без ПДВ».

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Умовами п. 1.2. та п. 5.1. сторони погодили, що відомості про товар містяться у рахунках та розхідних накладних; загальна вартість товару визначається за домовленістю сторін, згідно рахунків та накладних на момент відвантаження товару.

Судом з`ясовано, що рахунки на оплату товару не виставлялись, видаткові накладні не виписувались, оскільки товар не відвантажувався (п.п.1.2; 5.1 договору).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги умови договору від 10.05.2017р. №01-10/05-17, судом встановлено, що у даному договорі не встановлено конкретного строку для відповідача (продавця) для поставки товару.

Суд звертає увагу на те, що згідно з статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором №01-10/05-17 від 10.05.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 29.01.2019 в якій просив протягом десяти днів з дня отримання цієї вимоги поставити ТзОВ «Еталон-Ком» замовлений товар на загальну суму 284 497,35 грн (цегла керамічна рядова повнотіла марки М100, кількістю 82463 шт., вартістю за одиницю 3,45 грн), у разі неможливості здійснити поставку товару, а також у випадку не поставки такого товару протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї вимоги просив повернути ТзОВ «Еталон-Ком» перераховані кошти в розмірі 284 500,00 грн згідно договору №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Факт надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи: копією поштової накладної штрихкодовий ідентифікатор №7900726187459 від 30.01.2019; копією опису вкладення у цінний лист від 30.01.2019; копією фіскального чеку №546 0046568 від 30.01.2019.

Як вбачається з долученої позивачем роздруківки з веб-сайту акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 30.01.2019 прийняте та 31.01.2019 поштове відправлення за номером 7900726187459 вручене особисто адресату - відповідачу.

Однак, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення, товар не поставив, кошти не повернув.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що відповідач оскаржував укладений між сторонами договір №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017 в судовому порядку та просив визнати його недійсним покликаючись на його фіктивність.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/2844/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» про визнання недійсним договору №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили 01.03.2022.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів розірвання договору № 01-10/05-17 від 10.05.2017 матеріали справи не містять і на такі обставини сторони не покликаються. Матеріали справи не містять жодних доказів передачі/відвантаження товару відповідачем за договором №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних товарів від 10.05.2017 року, а саме відсутні видаткові накладні, інші первинні документи на підтвердження здійснення передачі/відвантаження відповідачем товару за договором саме позивачу.

Строк дії договору встановлено до 31 грудня 2019 року, сторони погодили (п.9.1), що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення юридичної особи) висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призвести до припинення зазначеного права.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах ВС від 12.02.2022 у справі №520/13586/18, від 22.12.2021 у справі №751/5887/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16 зазначила, що у праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення.

Таким чином, зазначені вище письмові докази підтверджують факт прийняття відповідачем оплати за товар за договором №01-10/05-17 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017 року на загальну суму 284 500,00 грн, а спроба відповідача заперечити це з огляду на те, що у договорі не була погоджена загальна ціна договору, тому згідно із законодавством цей договір вважається неукладеним, натомість сплачені кошти в сумі 284 500,00 грн є попередньою оплатою, а не повною платою, згідно договору, оскільки погоджена вартість товару становить 2 000 000,00 грн свідчить про прояв недобросовісної поведінки останнього.

Як вбачається з детальної інформації про фізичну особу-підприємця Кормана Назара Петровича, 23.08.2018 відповідач припинив господарську діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Спір у даній справі виник з господарського договору, укладеного у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, яка раніше велася відповідачем як фізичною особою-підприємцем, а відповідач при укладенні договору зазначав свій статус саме як фізичної особи-підприємця, (преамбула заяви про приєднання, реквізити сторін договору).

Зобов`язання відповідача з втратою ним після укладення договору такого статусу не припинились, тому суд, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, вважає, що спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію стосовно юрисдикції спору, що виник при виконанні умов укладеного між сторонами господарського договору, за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №904/1083/18 та від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю. Обставини викладені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4 267,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №150 від 18.02.2019.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 267,50 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Шота Руставелі, 7/230; юридична адреса: 79011, м.Львів, вул.Тютюнників, 55 ідентифікаційний код юридичної особи 40359521) грошові кошти в розмірі 284 500,00 грн згідно договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №01-10/05-17 від 10.05.2017 року та 4 267,50 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 02.06.2022

Суддя Сухович Ю.О.