Постанова

від 23.05.2022 по справі 203/2577/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2022 року

м. Київ

справа № 203/2577/19

провадження № 61-11123св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідачі: приватне підприємство приватної фірми «Жоржина», державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк Сергій Георгійович, ОСОБА_1 ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 02 червня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до приватного підприємства приватної фірми «Жоржина» (далі - ПП ПФ «Жоржина»), державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюка С. Г., ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що територіальній громаді м. Дніпра належить земельна ділянка, на якій незаконно (без її виділення у користування або передачі у власність) знаходиться нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

25 липня 2016 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюком С. Г. за ПП ПФ «Жоржина» було зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомості. Підставою державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 14 березня 2002 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажхімзахист-СУ241» (далі - ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241») та ПП ПФ «Жоржина» у простій письмовій формі без державної реєстрації.

У договорі зазначено, що спірне майно належало ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241» на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 1998 року, проте за товариством не було зареєстровано право власності на спірне приміщення, а первісне набуття права власності як на новостворене майно у встановленому законом порядку не здійснювалось.

29 липня 2016 року між ПППФ «Жоржина» та ОСОБА_1 було укладено два договори купівлі-продажу, за якими остання придбала спірний об`єкт нерухомості.

Прокурор вважав, що рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюка С. Г. та укладені згодом правочини від 29 липня 2016 року порушили право територіальної громади м. Дніпра на володіння земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюка С. Г. (індексний номер - 30682777 від 28 липня 2016 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за ПП ПФ «Жоржина» державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 985033912101, номер запису про право власності - 15633779 від 25 липня 2016 року);

- визнати недійсними договори купівлі-продажу по 1/2 частині нежитлового приміщення від 29 липня 2016 року, укладені між ПП ПФ «Жоржина» та

ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., зареєстровані у реєстрі за №№ 833, 834.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Католікяна М. О., від 14 вересня 2020 року позовні вимоги прокурора задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюка С. Г. (індексний номер - 30682777 від 28 липня 2016 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за ПП ПФ «Жоржина» державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсними договори купівлі-продажу по 1/2 частині нежитлового приміщення від 29 липня 2016 року, укладені між ПП ПФ «Жоржина» та ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., зареєстровані у реєстрі за №№ 833, 834. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив з того, що державна реєстрація права власності на спірне майно за ПП ПФ «Жоржина» була проведена, на підставі документів, які мають очевидні ознаки фальшування.

За таких обставин і відчуження майна ПП ПФ «Жоржина» на користь

ОСОБА_1 було протиправним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року скасовано, у задоволенні позову прокурора відмовлено.Вирішено питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходила з того, що власник на власний розсуд обирає спосіб реєстрації свого майна, тобто у порядку визначеному Тимчасовим положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або у порядку визначеному цим законом, після набрання ним чинності.

ПП ПФ «Жоржина» на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня

2002 року зареєструвало своє право на спірний об`єкт нерухомого майна, у 2016 році, тобто під час дії спеціального закону.

На момент подання документів для державної реєстрації права власності на спірну будівлю не існувало підстав для відмови у такій реєстрації.

Незаконність набуття ПП ПФ «Жоржина» права власності на спірне нежитлове приміщення у встановленому законом порядку не встановлена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 липня 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури О. Савенко подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження прокурор зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16,

від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16,

від 29 серпня 2019 року у справі № 910/10984/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 921/320/18, від 22 травня 2019 року у справі № 918/410/18,

від 20 травня 2020 року у справі № 911/1603/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17,

від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що час проведення оскаржуваних реєстраційних дій, за жодною особою право власності на спірне майно не було зареєстровано, інвентарна справа не заводилась, адреса об`єкту нерухомості не була присвоєна, а тому у ПП ПФ «Жоржина» право власності на спірну нерухомість не виникло.

Вважає, що судом першої інстанцій обґрунтовано враховані обставини щодо фальшування документів, які стали підставою для реєстрації права власності за ПП ПФ «Жоржина», зокрема те, що КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради не видавалась довідка № 9182

від 20 липня 2016 року щодо запису про право власності на спірне майно за ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241»; а наданий технічний паспорт не відповідає характеристикам спірного майна.

При цьому апеляційним судом не були взяті до уваги надані відомості, з яких вбачається, що державна реєстрація права власності за ПП ПФ «Жоржина» здійснена у 2016 року за паспортом ОСОБА_2 , який на той час вже помер.

За відсутності державної реєстрації права власності на спірне майно, воно не могло бути предметом оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Наголошує на тому, що знаходження на земельній ділянці об`єкта нерухомості, істотно обмежує права власника землі, який у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, не може передати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі, тому державна реєстрація будівлі на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що позивач не є стороною оспорюваних правочинів та ним не доведено порушення його прав при укладенні договорів купівлі-продажу спірного майна, власником якого він ніколи не був. При цьому позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином будуть відновлені його права у випадку визнання недійсними оспорюваних правочинів.

Вважає, що належним способом захисту може бути визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні власністю, а не визнання недійсними правочинів, які були укладені після можливого недійсного правочину.

Зазначає, що на момент подання документів про державну реєстрацію права власності на спірне майно не існувало жодних підстав для відмови у реєстрації права власності.

Задоволення вимог про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу без одночасного вирішення питання про право власності суперечить пункту 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 березня 2002 року між ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241» та ПП ПФ «Жоржина» у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення), за яким останнє придбало двоповерховий спортивно-оздоровчий комплекс літ. А-2, загальною площею 397 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 .

Згідно з договором зазначене майно належало ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241» на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1998 року, зареєстрованого Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації

03 вересня 1998 року у реєстровій книзі за № 18НФ-45.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 березня 2002 року та технічного паспорту, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ПП ПФ «Жоржина», спірне нерухоме майно станом на 15 липня 2016 року є двоповерховою будівлею, загальною площею 397 кв. м.

Однак згідно фотоматеріалів, наданих суду, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства районної комісії по самоврядному контролю за використанням та охороною земель, додержанням земельного та екологічного законодавства в районі від 04 липня 2019 року №11, складеним виконавчим комітетом Центральної районної в м. Дніпрі ради, протоколом огляду від 05 грудня 2019 року, складеним прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 у рамках кримінального провадження № 42019042640000132 спірне нерухоме майно є одноповерховою будівлею.

25 липня 2016 року державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк С. Г. за заявою ПП ПФ «Жоржина» зареєстрував право власності цього підприємства на нежитловий будинок по

АДРЕСА_1 , загальною площею 397 кв. м (рішення від 28 липня 2016 року з індексним № 30682777, номер запису про право власності - 15633779). Реєстрація права здійснена на підставі договору купівлі-продажу

від 14 березня 2002 року.

Державна реєстрація права власності на спірне майно за ПП ПФ «Жоржина» була проведена, у тому числі з урахуванням листа КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради від 20 липня 2016 року № 9182, відповідно до якого станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі містився запис про право власності на спірне майно за ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241», що виникло за договором купівлі-продажу від 16 липня 1998 року, зареєстрованим Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації

03 вересня 1998 року у реєстрову книгу за № 18НФ-45.

Проте відповідно до листа КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради

від 06 червня 2019 року № 8199 право власності на жодний об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не реєструвалося (у тому числі й за

ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241»). При цьому будь-якого документа (у тому числі, довідки) 20 липня 2016 року за вихідним № 9182 КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради не готувало. Лист за вказаним вихідним номером був датований 07 липня 2016 року і стосувався іншої особи та іншого об`єкта нерухомості.

За повідомленням Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18 червня 2019 року №12/19-145, інформаційна база містобудівного кадастру та адресного плану міста не містить відомостей щодо присвоєння адреси спірному об`єкту нерухомості.

29 липня 2016 року між ПП ПФ «Жоржина» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала 1/2 частину нежитлового приміщення, що в цілому складається із спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2, прибудови літ. а-2, прибудови літ. а1-2, загальною площею 397 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. і зареєстровано в реєстрі за № 833.

Того ж дня (29 липня 2016 року) між ПП ПФ «Жоржина» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала іншу

1/2 частину спірного нежитлового приміщення. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу

Кононенко С. А. і зареєстровано в реєстрі за № 834.

На момент розгляду справи земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, у користування або у власність не виділялась.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок державної реєстрації прав, який, зокрема, включає прийняття та перевірку документів, які подано для державної реєстрації, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку (у редакції на час проведення реєстрації) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

У постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 331/543/17, яка прийнята після подання касаційної скарги, Верховний Суд вказав на необхідність врахування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що право власності за ПП ПФ «Жоржина» на нежитлову будівлю (спортивно-оздоровчий комплекс) по АДРЕСА_1 зареєстровано у липні 2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2002 року між ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241» та ПП ПФ «Жоржина».

Натомість суд першої інстанції правильно звернув увагу, що надані державному реєстратору документи містять ознаки фальшування, оскільки за повідомленням КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради

від 06 червня 2019 року № 8199 право власності на жодний об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не реєструвалося, а лист ДМБТІ від 20 липня 2016 року № 9182 (наданий державному реєстратору) про нібито реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Монтажхімзахист-СУ241» не видавався.

Крім того, наданий державному реєстратору технічний паспорт на спірне приміщення, як двоповерхову будівлю спортивно-оздоровчого комплексу, не відповідає фактичним характеристикам цієї будівлі, яка є одноповерховою.

Відомості щодо присвоєння спірній будівлі адреси ( АДРЕСА_1 ) відсутні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказаних обставин не спростував, як і не надав оцінки доводам прокурора про те, що державна реєстрація права власності за ПП ПФ «Жоржина» у 2016 році проведена за зверненням та документами громадянина ОСОБА_2 , який, за даними прокурора, помер у 2013 році.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про незаконність державної реєстрації права власності за ПП ПФ «Жоржина» та, відповідно, відсутність у останнього права розпоряджатися спірним майном, у тому числі відчужувати його за договорами купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 .

Незаконною реєстрацію права власності на спірне майно та подальшим його відчуженням, порушені законні права та інтереси територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, як власника земельної ділянки, за захистом яких прокурор і звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому постанова Дніпровського апеляційного суду

від 02 червня 2021 року підлягає скасуванню, із залишенням в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року скасувати, залишивши в силі рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович