Постанова

від 24.05.2022 по справі 597/37/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/37/21Головуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 22-ц/817/315/22 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Шевчук Г.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря - Романська К.М.

та сторін - представника позивача СГ ТзОВ "Добробут" - адвоката Гаврищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №597/37/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2021 року, ухваленого суддею Дудяком С.В., повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут'' звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків.

В обґрунтування вимог посилались на те, що СТзОВ "Добробут" займається вирощуванням зернових культур та є орендарем земельних ділянок. Так, 20.05.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,7757 га, кадастровий номер 6122083300:01:001:0636, яка знаходиться на краю поля №4 "Під садом", до якого в подальшому було внесено зміни, шляхом укладення додаткової угоди (у зв`язку із смертю орендаря) із спадкодавцем та продовжено строк дії договору на 15 років. Також позивач на підставі усної домовленості із відповідачем ОСОБА_1 у 2005 році домовилися про те, що відповідачу було надано земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6122083300:01:001:0636 (яка знаходиться на краю поля №4 "Під садом"), щоб він особисто її обробляв, натомість позивач обробляв земельний пай відповідача із кадастровим номером 6122083300:01:001:0653, який знаходиться серед краю поля №4 "Під садом". Після чого відповідач обробляв не свою земельну ділянку, а земельну ділянку, що знаходиться на краю поля №4, яку йому було надано позивачем. 23.04.2020 року позивачем було виявлено знищення посіву ріпаку на земельній ділянці з кадастровим номером 6122083300:01:001:0653 і враховуючи це було невідкладно подано заяву в поліцію з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення. В ході досудового слідства було встановлено, що відповідачем трактором було знищено посіви ріпаку засіяні позивачем внаслідок чого завдано шкоду в розмірі 56389,13 грн що підтверджується експертизою яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2021 року позов представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" Півторака Володимира Михайловича до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Дунів Чортківського району Тернопільської області в користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", що знаходиться в с.Дунів Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30910522, р/р НОМЕР_1 в Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805 матеріальні збитки та судові витрати по справі в розмірі 73491 (сімдесять три тисячі чотириста дев`яносто одна) гривня 13 копійок.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павчук С.І. просить скасувати рішення судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08.12.2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову СТзОВ "Добробут". Вказує, що апелянт та його представник не згодні із зазначеним рішенням у зв`язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог посилається на те, що представники позивача не падали суду жодних доказів домовленості між позивачем та відповідачем, щодо обміну земельними ділянками для подальшого їх обробітку, також представники позивача не надали доказу про те, що відповідач обробляв земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6122083300:01:001:0636 (яка знаходиться на краю поля №4 «Під садом» села Дунів), що належить ОСОБА_3 .

Зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено Договору оренди землі, згідно ст. 5 ЗУ "'Про оренду землі", щодо вказаної земельної ділянки а тому останній не набув ніяких прав власника чи землекористувача.

Щодо пояснень свідків, які були взяті судом першої інстанції до уваги, то вважає, що суд надав їм не правильної оцінки, оскільки покази надумані. Щодо сталої практики обміну земельними ділянками про що говорили свідки між ТзОВ "Добробут" та селянами с. Дунів Чортківського району Тернопільської області без укладання певних договорів, то законодавчо не ніде не зазначено.

Вказує, що представники позивача не надали суду жодних належних доказів здійснення посівних робіт на спірній земельній ділянці, а тому не довели своїх позовних вимог (ст. 12 ст. 81 ЦПК України). За відсутності доказів наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як збитки, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди.

Представник позивача СГ ТОВ "Добробут" - адвокат Гаврищук В.В. подав відзив на апеляційну скаргу де просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Вважає апеляційною скаргою не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

В обґрунтування доводів відзиву вказує, що відповідач визнав в суді першої інстанції, що він знищив посіви з допомогою трактора, тобто він є особою яка задала шкоди і має її відшкодувати згідно імперативних вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України. Зазначає, що без розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж, відповідач не міг приступати до обробітку земельної ділянки та відповідно знищення посівів, а тому дії відповідача є протиправними. Також, факт знищення посівів та самовільного встановлення меж земельної ділянки відображено в приписі від 23.06.2020 р. №529-ДК/0255Пр/03/01/-20.

В судовому засіданні представник позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" - адвокат Гаврищук В.В. заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Відповідач в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час слухання справи, його представник надіслав в суд заяву в якій просить розглядати справу без ОСОБА_1 , та його представника адвоката Павчука С.І.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява №326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, §27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», №26976/06).

А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засіданні на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, незаконно знищив посіви ріпаку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", чим завдав товариству матеріальні збитки у вигляді витрат, понесених підприємством під урожай озимого ріпаку та втраченої вигоди. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дане рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно з додатковою угодою про заміну сторони у Договорі оренди землі від 20.05.2016 року, укладеною 25.06.2020 року між ОСОБА_3 та СГ ТОВ "Добробут" , позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,7757 га, кадастровий номер 6122083300:01:001:0636.

Судом першої інстанції встановлено, що СГ ТОВ "Добробут" та відповідач ОСОБА_1 на підставі усної домовленості у 2005 році домовилися про те, що відповідачу було надано земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6122083300:01:001:0636 (яка знаходиться на краю поля №4 "Під садом") яку орендує позивач, щоб відповідач особисто її обробляв, натомість позивач обробляв земельний пай відповідача із кадастровим номером 6122083300:01:001:0653, який знаходиться серед краю поля №4 "Під садом'' для зручного та раціонального використання площі поля. Дана угода діяла між сторонами більше 10 років і відповідач обробляв земельну ділянку з кадастровим номером 6122083300:01:001:0636 (яка знаходиться на краю поля №4 "Під садом").

Дані обставини підтверджені показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та не спростовані відповідачем.

23.04.2020 року позивачем було виявлено знищення посіву ріпаку на земельній ділянці з кадастровим номером 6122083300:01:001:0653 та подано заяву в поліцію з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення.

Постановою дізнавача сектору дізнання ОДР Заліщицького ПВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області закрито кримінальне провадження №12020210080000087 від 23.04.2020 року за відсутності у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

В постанові зазначено, що відповідно до ст.186 КупАП самоправство, яке не заподіяло значної шкоди правоохоронюваним інтересам розглядається як адміністративний проступок.

Згідно постанови в ході проведення дізнання встановлено, що згідно усної домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 2005 року за бажанням ОСОБА_1 йому було надано земельну ділянку (пай) із за кадастровим номером 6122083300:01:001:0636 на краю поля №4 "Під садом", щоб він сам особисто її обробляв, натомість ТзОВ "Добробут" обробляло земельний пай ОСОБА_1 із кадастровим номером 6122083300:01:001:0653, який знаходиться серед поля № 4 "Під садом" Після чого ОСОБА_1 14 років обробляв не свою земельну ділянку, а ділянку, яку йому було надано директором ТзОВ "Добробут". Ранком 23.04.2020 року на полі №4 "Під садом" було виявлено знищення посіву ріпаку на площі приблизно 0,70 га.

ОСОБА_1 вказав, що знищив посіви ріпаку на своїй земельній ділянці і посіви вважає незаконними.

Висновком земельно-технічної експертизи №949/20-22 від 31.08.2020 року Тернопільського відділення КНДІСЕ встановлено, що земельна ділянка, яку, згідно із матеріалами кримінального провадження 23.04.2020 року культивував ОСОБА_1 , в результаті чого було знищено посіви озимого ріпаку площею 0,7036 га, частково розташована в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6122083300:01:001:0653. Площа знищених посівів становить 0,6885 га.

Висновком судової економічної експертизи №1207-1208/20-22 від 23.10.2020 року Тернопільського відділення КНДІСЕ встановлено, що розмір упущеної вигоди (збитку) по СГ ТОВ "Добробут" у випадку обробітку у 2020 році земельної ділянки з кадастровим номером 6122083300:01:001:0653 площею 0,6885 га підтверджується у розмірі 56389,13 грн.

Відповідно до припису Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 23.06.2020 року №529-ДК/0255Пр/03/01/-20 встановлено що в квітні місяці 2020 року громадянин ОСОБА_1 . В порушення "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", яка затверджена Наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року № 376 та зареєстровано в Мінюсті України від 16.06.2010 року № 391/17686, та вимог статті 55 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-ІV, самочинно встановив межі своєї земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7757 га, за кадастровим номером 6122083300:01:001:0653, при цьому знищив посіви озимого ріпаку (висота посіву на час звернення сягала 35-50 см) ТзОВ "Добробут" та в порушення вимог ст.125, 126 Земельного кодексу України самовільно зайняв (з північно-східної сторони) частину земельної ділянки за кадастровим номером 6122083300:01:002:0003 площею біля 0,1400 га, яка належить на правах власності гр. ОСОБА_7 , яка передана нею в оренду ТзОВ "Добробут", право оренди зареєстровано 29.11.2019 року, номер запису 32270096.

Приписано усунути виявлене порушення вимог земельного законодавства.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 23.06.2020 року №529-ДК/0393АП/09/01/-20 державним інспектором Головного управління Держгеокадастру встановлено, що земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення, приватної власності площею 0.7757 га, за кадастровим номером 6122083300:01:001:0653 перебуває у власності гр. ОСОБА_1 , жителя с.Дунів, для ведення товарного сілськогосподарського виробництва (пай). В наявності є державний акт на право власності на землю. Право власності, у відповідності до діючого законодавства, не зареєстровано.

Разом з тим, гр. ОСОБА_1 за усної домовленості з директором ТзОВ "Добробут" ОСОБА_6 , на протязі 10 (десять) років обробляв земельну ділянку рівноцінною площею 0,7757 га, за кадастровим номером 6122083300:01:001:0636, яка є у власності гр. ОСОБА_3 (а до того, у власності її батька ОСОБА_8 ), право на яку зареєстровано 02.11.2018 року, номер запису 28719468 і яка передана ТзОВ «Добробут» в оренду на 15 років 16.08.2016 року, номер запису

15991533 ще попереднім власником.

В квітні місяці 2020 року гр. ОСОБА_1 в порушення «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», яка затверджена Наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року № 376 та зареєстровано в Мінюсті України від 16.06.2010 року № 391/17686, та вимог статті 55 Закону України «Про землеустрй» від 22 травня 2003 року № 858-ІV, самочинно встановив межі своєї земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарською виробництва площею 0.7757 га, за кадастровим номером 6122083300:01:001:0653, при цьому знищив посіви озимого ріпаку (висота посіву на час звернення сягала 35-50 см) ТзОВ "Добробут" та в порушення вимог ст.125, 126 Земельного кодексу України самовільно зайняв північно-східної сторони) частину земельної ділянки за кадастровим номером 6122083300:01:002: 0003 площею біля 0.1400 га. яка належить на правах власності гр. ОСОБА_7 , яка передана нею в оренду ТзОВ «Добробут" право оренди зареєстровано 29.11.2019 року, номер запису 34470096.

Таким чином наведені акти стверджують обізнаність відповідача з фактом заподіяння ним шкоди.

Звертаючись до суду із цим позовом ТзОВ «Добробут" зазначав, що внаслідок неправомірної дій відповідача в результаті яких знищено посіви ріпаку він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до статті 22, частини четвертої статті 623 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитом щодо їх одержання.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Крім того, для застування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов`язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається саме на позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зроблено висновок, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , незаконно знищив посіви ріпаку ТзОВ "Добробут", чим завдав товариству матеріальні збитки у вигляді витрат, понесених підприємством під урожай ріпаку та втраченої вигоди, що підтверджується приписом Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 23.06.2020 року №529-ДК/0255Пр/03/01/-20; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 23.06.2020 року №529-ДК/0393АП/09/01/-20, матеріалами кримінального провадження №12020210080000087, висновками експертиз, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з тих підстав, що між сторонами не було укладено договір оренди землі на спірну земельну ділянку не заслуговують на увагу суду колегії суддів.

Також суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги твердження апеляційної скарги про те, що представники позивача не надали суду жодних належних доказів здійснення посівних робіт на спірній земельній ділянці, а тому не довели своїх позовних вимог, тому що такі твердження спростовуються висновком земельно-технічної експертизи №949/20-22 від 31.08.2020 року Тернопільського відділення КНДІСЕ з якої вбачається, що земельна ділянка, яку, згідно із матеріалами кримінального провадження, 23.04.2020 року культивував гр. ОСОБА_1 , в результаті чого було знищено посіви озимого ріпаку площею 0,7036 га. Площа знищених посівів озимого ріпаку на земельній ділянці за кадастровим номером 6122083300:01:001:0653 становити 0,6885 га. Знищені посіви озимого ріпаку в основному розташовані на земельних ділянках за кадастровими номерами 6122083300:01:002:0003 та 6122083300:01:001:0653.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною третьою статті 12 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування як знищення ним посівів, так і суми завданих збитків та упущеної вигоди.

Щодо розміру завданих збитків колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції щодо суми упущеної вигоди, оскільки вона підтверджена висновками судової економічної експертизи №1207-1208/20-22 від 23.10.2020 року Тернопільського відділення КНДІСЕ якою встановлено, що розмір упущеної вигоди (збитку) по СГ ТОВ "Добробут" у випадку обробітку у 2020 році земельної ділянки з кадастровим номером 6122083300:01:001:0653 площею 0,6885 га підтверджується у розмірі 56389,13 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд першої інстанції вирішив питання розподілу судових витрат та стягнув з відповідача в користь позивача 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних з оплатою судового збору в розмірі 2102 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, представником позивача - адвокатом Півторак В.М. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надано договір про надання правничої допомоги 13 жовтня 2021 року укладений між ним та СТзОВ ''Добробут' де п 4 передбачено гонорар у фіксованому розмірі в сумі 15000 грн .

З огляду на те, що представником позивача документально доведено, що СТзОВ «Добробут» понесено витрати на правову допомогу, відтак, у суду першої інстанції (за відсутності клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу) відсутні були підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, поклавши їх на сторони в межах сум ними понесених.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 травня 2022 року.

Головуюча: Шевчук Г.М.

Судді: Гірський Б.О.

Костів О.З.