Постанова

від 25.05.2022 по справі 160/9525/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9525/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року в адміністративній справі № 160/9525/21 (суддя І інстанції - Озерянська С.І.)

за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

третя особа: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії відповідача щодо відмови у здійсненні фінансування третьої особи - Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 18 575, 40 грн для надання матеріального забезпечення- допомоги по тимчасовій непрацездатності за 15 календарних днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності Серії АДЮ № 661771 та Серії АДЧ № 583715 за період з 23.04.2020 по 13.05.2020 протиправними;

- зобов`язати відповідача здійснити фінансування третьої особи - Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 18 575, 40 грн для надання матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 15 календарних днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності Серії АДЮ № 661771 та Серії АДЧ № 583715 за період з 23.04.2020 по 13.05.2020.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року позов задоволений повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не підтверджено факт виходу працівника на роботу у період простою, а також суд не взяв до уваги позицію Мінсоцполітики України, яка викладена в листі від 31.07.2015 № 445/18/99-15. Заробітна плата є винагородою за працю, а у дні простою не відбувається втрати заробітної плати, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування підприємства в простої (при цьому не передбачений вихід на роботу працівника) за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це суперечить нормам ч. 1 ст. 22 Закону № 1105.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працює гірником очисного забою дільниці з видобутку вугілля № 6 таб. № 12300743 у Виробничому структурному підрозділі Шахтоуправління Тернівське ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. (а.с. 13-17)

Наказом ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 15.04.2020 № 2244 оголошено простій з 20.04.2020 до 15.05.2020 для працівників служб, департаментів, відділів, дільниць, цехів ВСП Шахтоуправління Тернівське; працівникам, які перебувають у простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни); встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положенням Колективного договору та Галузевої угоди, у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). (а.с. 18)

У період часу з 23.04.2020 по 13.05.2020 (включно) позивач перебував на лікарняному у зв`язку з загальним захворюванням, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АДЮ № 0661771 та АДЧ № 583715. (а.с. 19-20)

Вказані листки непрацездатності надано в комісію із соціального страхування ВСП Шахтоуправління Тернівське .

Листом від 30.12.2020 № 3317 відповідачем повідомлено позивача про те, що комісією прийнято рішення призначити матеріальне забезпечення за листами непрацездатності (Серії АДЮ № 661771, та АДЧ № 583715), що підтверджено протоколом від 19.06.2020 № 17. Відповідно до розрахунку заробітної плати сума нарахованої допомоги склала за рахунок підприємства 5 календарних днів - 6 191, 8 грн, за рахунок фонду соціального страхування 15 календарних днів - 18 575, 4 грн. Заява-розрахунок подана на розгляд до фонду через програму МЕДОК 22.06.2020, а 24.06.2020 отримана квитанція від ФСС про не прийняття заяви-розрахунку з позначкою Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки суперечить нормам ч. 1 статті 22 ЗУ № 1105. (а.с. 31-32, 21-30)

Не погоджуючись з відмовою у виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам у випадах, інших, ніж передбачені ст. 23 Закону № 1105, зокрема, з посиланням на обставини простою підприємства, на якому працює така особа.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». (далі - Закон № 1105)

Статтею 20 Закону № 1105 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються певні види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначені статтею 22 Закону № 1105, за змістом частини першої якої така допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Так, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 передбачає надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини третьої статті 30 Закону № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Отже, фактично Законом № 1105 визначено дві умови для набуття особою права на отримання спірної допомоги:

1. особа є застрахованою

2. настав страховий випадок, зокрема тимчасова непрацездатність, підтверджена виданим у встановленому порядку листком непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2011 № 455 (далі - Інструкція № 455).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є застрахованою особою, листки непрацездатності АДЮ № 0661771 та АДЧ № 583715 не містять помилок, виправлень, мають усі реквізити, визначені Інструкцією № 455 та наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності».

Відповідачем жодних доводів щодо недоліків в оформлені відповідних документів на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності не наведено.

Отже, у спірних правовідносинах наявними є обидві умови для отримання допомоги - позивач є застрахованою особою і мав тимчасову непрацездатність, яка підтверджена відповідними листками непрацездатності.

Підставою відхилення заяви-розрахунку роботодавця органом ФСС та не призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачеві стала видача листків непрацездатності позивачу в періоді оголошеного простою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1105-XIV, якою визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, така допомога не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону № 1105 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Стаття 23 Закону № 1105 містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається, який розширеному тлумаченню не підлягає, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Цей перелік не містить такої підстави як настання тимчасової непрацездатності у період простою роботодавця.

Як зазначалось вище, приписами Закону № 1105 встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок і умови видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, яка не містить положення, згідно з яким листок непрацездатності не видається у період простою підприємства.

Отже, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що під час простою підприємства не з вини працівника, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах.

Відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих особам у випадах, інших, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1105, оскільки це суперечить приписам статті 19 Конституції України, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

При цьому, судом наявності таких підстав не встановлено, а сторонами не надано доказів того, що вказані листки видані з порушеннями або є недійсними. Відповідачем вказана обставина не спростована.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 1105 визначені певні періоди, коли допомога по тимчасовій непрацездатності дійсно не передбачена (період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням), проте час простою підприємства до таких періодів не віднесений.

Доводи апелянта стосовно того, що допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання страхового випадку в період простою підприємства суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівника не нараховується, а тому і факту її втрати не відбувається, у зв`язку з чим підстави для компенсації відсутні, є безпідставними з огляду на таке.

Дійсно, як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За такого правового регулювання апеляційний суд вважає, що законодавцем оплата часу простою не з вини працівника прирівняна до заробітної плати і фактично нею і є, що підтверджується також тим, що стаття 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати часу простою, віднесена законодавцем до глави VII «Оплата праці».

Такий висновок суду підтверджується також і змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої оплата за час простою, разом, зокрема з оплатою за роботу в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, віднесена до норм оплати праці, а не до гарантій для працівників, як помилково зазначає відповідач.

Крім того, головним завданням загальнообов`язкового соціального страхування є соціальний захист працюючих громадян у зв`язку з тимчасовою втратою ними працездатності, тобто компенсація їм втраченого у зв`язку з непрацездатністю доходу.

У спірних правовідносинах, відповідно до наказу підприємства час простою позивачу оплачувався у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу), а тому відповідач, відмовивши у фінансуванні ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності, порушив принципи загальнообов`язкового соціального страхування і позбавив позивача соціального захисту, не компенсувавши йому втрачений дохід, що по суті взагалі нівелює інститут соціального страхування.

Колегія суддів також зазначає, що нездійснення оплати часу знаходження на тимчасовій непрацездатності позбавляє особу всіх соціальних гарантій, оскільки не виплата компенсації позбавляє особу навіть права на існування. Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованої особи не може дорівнювати нулю. Крім того, хоча і не в повному розмірі, час простою працівникам оплачується. Позивач є офіційно працевлаштованим, застрахованим, знаходився на тимчасовій непрацездатності, що підтверджується належним листом непрацездатності, і за цей період має отримати матеріальне забезпечення - допомогу по тимчасовій непрацездатності, що чітко передбачено чинним законодавством.

При цьому, посилання апелянта на певні рішення Третього апеляційного адміністративного суду в аналогічних справах є безпідставними, оскільки суперечать приписам ч. 5 ст. 242 КАС України, у зв`язку з чим висновки цих судів не є обов`язковими для врахування колегією суддів при розгляді справи, яка переглядається. Жодного преюдиційного значення для вирішення цього спору зазначені позивачем рішення також не мають.

За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 23 квітня по 13 травня 2020 року.

Стосовно обрання належного способу захисту позивача апеляційний суд виходить з такого.

Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 12 (далі - Порядок № 12).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Порядку № 12 цей Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності.

За приписами п. 2 Порядку № 12 у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

Відповідно до п. 4 Порядку № 12 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.

За умовами п. 5 Порядку № 12 страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.

Згідно з п. 8 Порядку № 12 робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Отже, нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності покладено на страхувальника, а саме, на підприємство, де працює позивач, разом з тим відповідач після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, правильності нарахування виплат тощо, та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» нарахувало позивачу допомогу по тимчасовій втраті працездатності та оформило заяву-розрахунок, до якого внесені відповідні суми, що потребують фінансування.

При цьому, зазначений третьою особою розрахунок суми, яка підлягає виплаті позивачу, відповідачем не оспорюється, доводи стосовно неправильності цього розрахунку не заявлялись ні у відзиві, ні в апеляційній скарзі.

З огляду на вказане, враховуючи положення частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити фінансування третьої особи - Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 18 575, 40 грн для надання матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 15 календарних днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності Серії АДЮ № 661771 та Серії АДЧ № 583715 за період з 23.04.2020 по 13.05.2020.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року в адміністративній справі № 160/9525/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко