Ухвала

від 01.06.2022 по справі 260/5202/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 260/5202/21

адміністративне провадження № К/990/12890/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану його адвокатом Ламбрухом Олександром Сергійовичем на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі №260/5202/21 за позовом Приватного підприємства «Міжгірське АТП 12138» до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Департамент інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та житлово-комунального господарства Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправним та скасувати протокольне рішення обласного конкурсного комітету від 27 травня 2021 року (протокол № 01/2021) із визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) в частині визначення першим переможцем за об`єктом №14 Міжгіря - Ужгород через Сваляву рейси №№ 749/750 ФОП ОСОБА_1 та рекомендувати організатору укласти з ним договір на 5 років. ПП «Міжгірське АТП 12138» визнати другим переможцем.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано протокольне рішення обласного конкурсного комітету від 27 травня 2021 року (протокол № 01/2021) із визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) в частині визначення першим переможцем за об`єктом № 14 Міжгір`я - Ужгород через Сваляву рейси №№ 749/750 ФОП ОСОБА_1 .

Зобов`язано обласний конкурсний комітет з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) при прийнятті рішення з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) за об`єктом № 14 Міжгір`я - Ужгород через Сваляву рейси №№ 749/750 врахувати у відповідності до Додатку 5 до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 показник (порядковий номер 1), за яким оцінюється автомобільний перевізник-претендент ПП «Міжгірське АТП 12138» - кількість балів. 30. В решті позовних вимог-відмовлено.

У поданій касаційній скарзі третя особа з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі представник третьої особи зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Автор касаційної скарги зазначає, що судами допущено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки не було залучено конкурсний комітет як суб`єкт владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення. Відтак, оскаржувані рішення прийняті без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо учасників спору у аналогічних справах, викладених у постановах від 06 лютого 2020 року справа №805/684/17-а та від 21 лютого 2020 року у справі №2040/5300/18.

Крім того, вказує, що: «на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо правильності нарахування +30 балів перевізнику-претенденту, договір перевезення з яким на момент проведення конкурсу закінчився і він декілька раз брав участь в конкурсі, але був недопущеним».

Зазначає, що розгляд цієї касаційної скарги стосується вирішення питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в судах, що є необхідним для забезпечення розвитку права.

Правова невизначеність із цього питання може призвести до порушення прав заявників, передбачених параграфом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий судовий розгляд належним судом, та Конституції України.

Щодо цих посилань, Верховний Суд зазначає таке.

Для можливості відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У касаційній скарзі заявник лише послався на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №805/684/17-а та від 21 лютого 2020 року у справі №2040/5300/18, однак не зазначив, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо посилання представника третьої особи на відсутність висновку Верховного Суду, необхідно вказати, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що розгляд цієї касаційної скарги має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження представникои третьої особи не обґрунтувано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3, частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

Водночас, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану його адвокатом Ламбрухом Олександром Сергійовичем на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі №260/5202/21 за позовом Приватного підприємства «Міжгірське АТП 12138» до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Департамент інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та житлово-комунального господарства Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяМ.В. Білак