Рішення

від 02.06.2022 по справі 566/69/22

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 566/69/22

провадження №2/566/148/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

у складі:

одноособово головуючого судді Лободзінського А.С.

при секретарі судового засідання Драган Л.М.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Зух К.О., представників відповідача: ОСОБА_2 та адвоката Якобчука П.О., представника третьої особи Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Млинівської селищної ради Рівненської області Доманської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Млинівської селищної ради Рівненської області; Комунальна установа «Централізована Бухгалтерія» Млинівської селищної ради Рівненської області,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Млинівської селищної ради Рівненської області; Комунальна установа « Централізована Бухгалтерія» Млинівської селищної ради Рівненської області, в якому просив:

1.Визнати незаконним та скасувати Наказ № 64 від 05.11.2021 року « Про відсторонення його - ОСОБА_1 від роботи практичного психолога» та допустити до роботи на посаді практичного психолога Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області;

2.Стягнути із Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області, виплати від якого здійснюються через Комунальну установу "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 по 21.01.2022, включно, в сумі 44071,04 грн., без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів;

3.Стягнути із Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000 грн.;

4.Стягнути з Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним у зв`язку із розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 08.01.2010 року офіційно працює на посаді практичного психолога в Довгошиївському ліцеї.

04 листопада 2021 року отримав від відповідача повідомлення за № 211 про необхідність обов`язкового щеплення проти СОVID-19, в якому зазначалось, що до 14-00 год. 05 листопада 2021 року необхідно надати документ, який би підтверджував наявність у нього профілактичного щеплення проти СОVID-19, або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я, і попереджено, що в разі ненадання одного із зазначених документів, 08 листопада 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Наступного дня відповідачем було вручено наказ № 64-к від 05 листопада 2021 року « Про відсторонення від роботи практичного психолога». В наказі вказано про його, позивача, відсторонення від роботи за посадою з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19 без збереження заробітної плати. Від підписання з ознайомленням вказаного наказу позивач відмовився, оскільки не погодився з ним та подав директору ліцею обґрунтовані письмові заперечення проти такого наказу з проханням скасувати відсторонення від роботи.

Позивач вважає своє відсторонення незаконним з огляду на таке. Так, позивач стверджує , що керівництво ліцею у відсутності офіційної інформації про наявність, або відсутність у нього щеплення проти СОVID-19 , не мало підстав для видачі оскаржуваного наказу. Також позивач вважає, що виключно Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових профілактичних щеплень і щеплення проти СОVID-19 до цього переліку не входить.

Крім цього, на незаконність оскаржуваного наказу вказує те, що сам наказ було видано 05.11.2021 року, тобто до набрання чинності змін до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 року.

Тому, вважаючи своє відсторонення від роботи незаконним, позивач стверджує про порушення його права на працю, адже на час такого відсторонення був позбавлений виконання своїх трудових обов`язків та права на отримання заробітної плати. При цьому позивач зазначає, що таке відсторонення є порушенням ст..42 Конституції України, яким гарантується громадянам рівне право на працю.

Також позивач посилається на національне законодавство про освіту, яким передбачається автономія суб`єктів освітньої діяльності та на Міжнародний пакт про громадські і політичні права, положення якого забороняють дискримінацію за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними. Аналогічні заборони дискримінації містяться у ст..2 Загальної декларації про права людини. При цьому, положеннями вказаних міжнародних документів передбачається, що в умовах надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави учасниці можуть відступати від своїх зобов`язань, але виключно у тій мірі, в якій це диктується гостротою становища.

Крім цього, позивач вважає, що видаючи наказ про його відсторонення від роботи, відповідачем не враховано положення ст. ст. 1,12 Закону України « Про захист від інфекційних хвороб», оскільки вакцинація від СОVID-19 не включена до календаря щеплень.

Внаслідок відсторонення від роботи без збереження заробітної плати позивач втратив заробіток, який просить стягнути за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по 21.01.2022 року в сумі 44071 грн.04 коп., яка визначена без урахування податку та інших обов`язкових платежів. Також просив стягнути моральну шкоду, якої зазнав через незаконне, на його думку, відсторонення від роботи, що виразилось у емоційному стресі, душевних хвилюваннях та поганим самопочуттям, через що вимушений був звертатися за медичною допомогою до місцевого лікаря та проходити амбулаторне лікування. Тож мало місце погіршення якості його життя та матеріального становища сім`ї, оскільки був позбавлений заробітку.. У відшкодування завданої йому моральної шкоди просив стягнути 50000 гривень.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 09-30 год 22 лютого 2022 року та встановлено сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив і заперечень на відповідь.

24 травня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позов з клопотанням про поновлення процесуального строку для подання відзиву, обґрунтоване неможливістю подання відзиву у визначені строки, оскільки договір між відповідачем і адвокатом про надання правничої допомоги був укладений лише 07 травня 2022 року.

Вказане клопотання відповідача суд відхиляє, з тих підстав, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості укладення такого договору раніше, в строк до 28 вересня 2021 року. Запровадження в Україні воєнного стану такими причинами не є, оскільки в силу ст. 12-2, ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану здійснюється у загальному порядку, за винятком неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан. Крім цього, процесуальний строк для надання відзиву був встановлений ще до введення воєнного стану в Україні, зокрема, в строк до дати призначення судового розгляду 22 лютого 2022 року, а відтак об`єктивних перешкод для надання відзиву не було.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Зух К.О. позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Позов просили задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області Такчук В.В. та ОСОБА_3 позов не визнали. Заперечуючи проти позову суду пояснили, що нормою ст..12 Закону України « Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язковість профілактичних щеплень проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу, і ці щеплення включаються до календаря щеплень. Поряд з цим, Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Згідно вказаного переліку на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти СОVID -19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної, ( професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу і форми власності.

Згідно положень п. 41-6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року контроль за проведенням обов`язкових щеплень проти СОVID -19 покладено на керівників підприємств, установ та організацій. В разі відмови або ухилення працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації проти СОVID -19 , крім тих які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID -19, на керівників покладено обов`язок забезпечити відсторонення таких працівників від роботи ( виконання робіт).

У відповідності до вищенаведених положень чинного законодавства дирекцією ліцею в особі керівника Ткачука В.В. 04 листопада 2021 року позивачу було повідомлено в письмовій формі за вихідним номером 211 про необхідність обов`язкового щеплення проти СОVID-19, в якому зазначалось, що до 14-00 год. 05 листопада 2021 року необхідно надати документ, який би підтверджував наявність у нього профілактичного щеплення проти СОVID-19, або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я, і попереджено, що в разі ненадання одного із зазначених документів 08 листопада 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Оскільки позивачем вищевказаних документів не було подано, то 05 листопада 2021 року було видано наказ № 64-к "Про відсторонення від роботи практичного психолога» з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19 без збереження заробітної плати.

При цьому, представник відповідача - директор ліцею Ткачук В.В. суду пояснив, що у нього, як керівника навчального закладу, не було альтернативи діяти у інший спосіб, окрім як виконати положення п. 41-6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року. Також у своїх поясненнях ОСОБА_2 вказав на те, що всі члени педагогічного колективу ліцею, включаючи і позивача, знаходились в однакових для них умовах, оскільки до усіх них було застосовано вимоги законодавства щодо обов`язкового щеплення проти СОVID-19. Крім цього, зазначив, що у ліцеї для учнів 1-4 класів в умовах карантину була передбачена очна форма навчання, а тому дистанційна форма роботи практичного психолога, на можливість якої у своєму позові посилався позивач ОСОБА_1 , виключалась.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Млинівської селищної ради Рівненської області - Доманська Т.І. дала суду пояснення, які за змістом аналогічні поясненням представника відповідача. Проти задоволення позову заперечувала. Суду пояснила, що наказ, виданий 05 листопада 2021 року директорм ліцею про відсторонення ОСОБА_1 , вважає законним. Так, в силу посадової інструкції на директора Довгошиївського ліцею покладено обов"язок по організації освітнього процесу в даному навчальному закладі. В силу того, що з 08 листопада 2022 року у Довгошиївському ліцеї мав розпочатися навчальний процес, до початку якого згідно п.41-6постанови КМУ№ 1236від 09.12.2020року таПереліку професій,виробництв таорганізацій, недопускались працівникизагальної середньоїі дошкільноїосвіти,то Директоромправомірно встрок до08листопада 2021року буловжито заходів,спрямованих навиконання ПостановиКабінету МіністрівУкраїни щодовстановлення карантинута запровадженняобмежувальних протиепідемічнихзаходів.Так,завчасно 05листопада 2021року директоромвидано оспорюванийнаказ відноснопрактикуючого психолога ОСОБА_1 ,в якомузазначено початокстроку діїнаказу провідсторонення останньоговід роботи,а самез 08листопада 2021року за умови неподання ОСОБА_1 підтверджуючих документів про проходження профілактичного щеплення від СОVID-19. При цьому, ОСОБА_4 суду також пояснила, що для учнів 1-4 класів ліцею на той час здійснювалась очна форма навчання, що у свою чергу вимагало безпосередньої фізичної присутності працівників педагогічного колективу в ліцєї, а від директора ліцею відсторонення усіх тих працівників, які не щепились проти СОVID-19, або ж не надали довідки, виданої закладом охорони здоров"я про наявність протипоказань від щеплення.

Представник третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальна установа «Централізована Бухгалтерія» Млинівської селищної ради Рівненської області, в судове засідання не з"явився. Натомість від вказаної третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності її представника.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи ОСОБА_4 , дослідивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 08 січня 2010 року прийнятий на роботу на посаду практичного психолога Довгошиївської загальноосвітної школи І-ІІІ ст. Назву та підпорядкування школи в подальшому змінено та продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 , що підтверджується записами у трудовій книжці за п/н 38-39 ( а.с.10-11)

04 листопада 2021 року, згідно повідомлення №211 за підписом директора Довгошиївського НВК, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням ОСОБА_1 проінформовано про необхідність до 14 години 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Також, ОСОБА_1 проінформовано про те, що у разі неподання жодного із вище перерахованих документів його - ОСОБА_1 08 листопада буде відсторонено від роботи. У період відсторонення працівника заробітна плата не нараховується, період відсторонення не зараховується до страхового стажу, не враховується при визначенні строку нарахування відпустки, оплата тимчасової непрацездатності в цей період не здійснюється. (а.с. 12)

З повідомленням № 211 від 04 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 був ознайомлений 05 листопада 2021 року, що підтверджується його підписом у графі "З повідомленням ознайомлений, другий примірник отримав(ла)".

Станом на 05 листопада 2021 року позивач не надав документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої распіраторної хвороби COVID-19 та звернувся із запереченнями на ім"я директора ліцею, в яких висловив незгоду з необхідністю обов"язкової вакцинації проти COVID-19 та можливого його відсторонення у зв"язку із цим від роботи з 08 листопада 2021 року. ( а.с.14-15)

Після цього, наказом відповідача № 64-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи практичного психолога ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , практичного психолога Довгошиївського НВК відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності профілактичного щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. (а.с. 13)

Відомості про ознайомлення з наказом № 64-к від 05 листопада 2021 року в матеріалах справи відсутні. Проте у своїй позовній заяві на сторінці ( 2) позивач не заперечує того факту, що 05 листопада 2021 року оспорюваний наказ йому було вручено, а відтак доведено до його відома.

У преамбулі наказу № 64-к від 05 листопада 2021 року міститься посилання на ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із внесеними змінами, зокрема, постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236", наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ст. 46 КЗпП.

Вирішуючи питання правомірності оспорюваного позивачем наказу про відсторонення його від роботи, суд враховує положення наступних нормативно-правових актів ( законів та виданих на їх виконання підзаконних актів ), які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною другою цієї статті передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Також статтею 49. Основного Закону передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Отже, передбачене Конституцією України право на працю необхідно розглядати у взаємозв"язку з гарантованим Конституцією України правом кожного на охорону здоров"я.

Так,згідно зі ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, вказана норма передбачає можливість відсторонення працівника від роботи і в інших, прямо не передбачених у ній, випадках, за умови встановлення таких випадків законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Частина друга цієї статті передбачає, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, також, проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, вищезазначені положення Закону передбачають не лише перелік конкретних хвороб, щеплення від яких є обов"язковим і включаються до календаря щеплень, а й також передбачають випадки, коли працівники окремих професій підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. При цьому перелік таких професій, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою КМУ від 25 березня 2015 року N 267 головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2020 року за N 521 перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року N 133, доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Постановою КМУ від 09 грудня 2020 року N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11 березня 2020 року N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року N 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року N 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року N 2153, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Видання вказаного наказу відповідає положенням ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб» і на час виникнення спірних правовідносин наказ не скасований та не визнаний протиправним.

Згідно вказаного Переліку на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти СОVID -19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної, ( професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу і форми власності.

Наказ МОЗ № 2153 про затвердження Перелікуопубліковано в журналі «Офіційний вісник України» від 08.10. 2021 року № 78, набрав чинності 08.11.2021 року.

При цьому Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року N 2153 передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року N 595, зареєстрованого в МЮ України 10 жовтня 2011 року за N 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року N 2070).

Відтак, вакцинування можуть не робити лише ті працівники закладів освіти, які мають відповідні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар може також скеровувати пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення, чи здійснювати вакцинацію чи відтермінувати її до певного часу.

Якщо існують протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Надання інформації щодо проведених щеплень не є порушенням права на таємницю про стан здоров`я в розумінні статті 39-1 Основ законодавства про охорону здоров`я, оскільки така інформація не стосується діагнозу, стану здоров`я, конкретних відомостей, одержаних при медичному обстеженні, методів лікування.

Таким чином, аналіз положень вище перерахованих нормативно-правових актів у їх взаємозв"язку вказує на те, що починаючи з 08.11.2021 року на позивача ОСОБА_1 , як працівника закладу освіти, покладено обов"язок пройти обв"язкове щеплення проти COVID-19, або ж надати до навчального закладу документальне підтвердження наявності у нього відповідних протипоказань до такої вакцинації.

Водночас, пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком N 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком N 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

- на час такого відсторонення оплату праці працівників та державних службовців здійснювати з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. - відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року N 1236 доповнено Пунктом 46-1 згідно із з Постановою КМ № 1096 від 20.10.2021, яка набрала чинності 26.10.2021 року.

Отже, починаючи з 26.10.2021 року на директора Довгошиївського ліцею, як керівника навчального закладу, покладено контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками ліцею, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком N 2153.

Як встановлено судом, про що зазначено вище, маючи з 26.10.2021 року такі повноваження та обов"язки, 05.11.2021 року директором ліцею завчасно в строк до 08.11.2021 року повідомлено позивача ОСОБА_1 про необхідність обов"язкової вакцинації проти COVID-19 та про можливі наслідки відсутності такої вакцинації у вигляді відсторонення від роботи, що можуть настати для нього 08.11.2021 року.

При цьому, суд враховує, що обов"язок вакцинуватися від COVID-19 в ОСОБА_1 виник не з 05.11.2021 року, а з 08.11.2021 року, проте суд погоджується з доводами сторони відповідача, що хоча й оспорюваний наказ відповідачем був виданий 05.11.2021 року, однак його видача була пов"язана з організацією навчального процесу на майбутнє, а саме, починаючи з 08.11.2021 року. Так, у формулюванні наказу вказано: " ОСОБА_1 ,практичного психологаДовгошиївського НВКвідсторонено відроботи з08листопада 2021року на часвідсутності профілактичного щепленнявід COVID-19без збереженнязаробітної плати."Отже, дія наказу, як розпорядчого документа, починалась з дати виникнення у ОСОБА_1 обов"язку пройти вакцинацію від COVID-19, а саме з 08.11.2021 року за умови відсутності у нього такого профілактичного щеплення. Тобто, в наказі було зазначено умови та дату початку його дії. Відтак, з цих підстав, суд відхиляє доводи сторони позивача про протиправність наказу через те, що він був виданий 05.11.2021 року до набрання 08.11.2021 чинності Переліком № 2153, оскільки в даному випадку має значення не дата його видачі, а дата початку дії наказу.

Докази наявності у позивача абсолютних протипоказань до щеплення однією з вакцин проти COVID-19в матеріалах справи відсутні і, як встановлено в ході судового розгляду, таких документальних відомостей позивачем дирекції Довгошиївського ліцею не подавалось.

У законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, законодавством не передбачено примусового щеплення. Тобто, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство, з огляду на положення вищезазначених нормативно-правових актів, дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Відсторонення від роботи оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення. Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Отже, враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, видавши оскаржуваний наказ, застосував у порядку, передбаченому законом (ст.46 КЗпП України), відсторонення від роботи позивача, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідало вимогам п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

В іншому випадку бездіяльність роботодавця з відсторонення працівника, мало б негативні наслідки для нього, оскільки ст. 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд погоджується, що в директора Довгошиївського ліцею не було альтернативи дій при виіршенні питання про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Пи цьому, в ході судового розгляду не встановлено ознак дискримінації при відстороненні ОСОБА_1 від роботи, оскільки, як видно з пояснень учасників справи, всі працівники педагогічного колективу Довгошиївського ліцею знаходились в одинаково рівних для них умовах. Також, суд враховує практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини. Так, у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі N 331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Проте, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

ЄСПЛ у рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії.»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Також, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8». Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

В даному випадку, обов`язкова вакцинація позивача з подальшим його відстороненням, у разі відсутності щеплення, тимчасово обмежило його право на працю. Проте, позивач не звільнений з роботи, а є тимчасово відстороненим, з огляду на суспільні інтереси.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Позивач не позбавлений можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

ЄСПЛ в рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування оспорюваного наказу « Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

У зв`язкуз вищевикладеним,суд такожне вбачаєпідстав длязадоволення похіднихпозовних вимогпро виплатусереднього заробіткуза часвідсторонення позивачавід роботи,а такожстягнення моральноїшкоди.Крім цьогосуд враховує,що у зв`язку з зупиненням дії наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні ОСОБА_1 , практичний психолог Довгошиївського ліцею, допущений до роботи (наказ № 8-к від 01 березня 2022 року).

На підставі вище наведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 15, 264, 265,354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Довгошиївського ліцею Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Млинівської селищної ради Рівненської області; Комунальна установа « Централізована Бухгалтерія» Млинівської селищної ради Рівненської області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне судове рішення виготовлено 03 червня 2022 року.

Суддя