Постанова

від 02.06.2022 по справі 161/2744/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/2744/22 Провадження № 33/802/303/22 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В.В. Категорія: ч.2 ст.172-4 КУпАП Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2022 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду - Денісов В.П.,

з участю прокурора - Артиш Н.В.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Мартинюк О.І.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Мартинюк О.І. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-4 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Томіс-Агро» (код ЄДРПОУ 33791637), має частку в статутному капіталі підприємства в розмірі 62000 гривень та є кінцевим бенефіціарним власником підприємства. Однак, будучи обраним на посаду заступника Торчинського селищного голови, ОСОБА_1 проігнорував вимоги ч.1 ст.36 Закону України «Про запобігання корупції» та станом на 31 грудня 2020 року (31-йд день з дати обрання) не звільнився з посади заступника та не передав в управління іншій особі належну йому частку в розмірі 31% у статутному капіталі ТОВ «Томіс-Агро». 17 березня 2021 року, порушуючи ч.1 ст.36 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 уклав нотаріальний договір управління корпоративними правами товариства, на підставі якого передав управління цими правами своєму сину ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-4 КУпАП.

Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Мартинюк О.І. подала апеляційну скаргу. Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувана постанова була винесена 03.05.2022, а повний текст судового рішення ОСОБА_1 отримав лише 05.05.2022, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою останнього. Посилається на те, що на момент винесення постанови минув шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП. З огляду на наведене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурор Артиш Н.В. просить судове рішення залишити без змін, а апеляцію - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Мартинюк О.І., яка підтримала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження і просила поновити такий строк, прокурора, яка заперечила проти поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

У поданій апеляційній скарзі захисник Мартинюк О.І. зазначає, що постанова судді винесена 03 травня 2022 року, а повний текст судового рішення ОСОБА_1 отримав лише 05 травня 2022 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою останнього, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.

03 травня 2022 року під час розгляду справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області була присутня особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 (а.с.61-62)

У постанові вказано: «У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що він не був до кінця обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, а наразі передав свою частку в товаристві в управління іншій особі, як того вимагає закон.» (а.с.61, абз.8).

Разом з тим, апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2022 року захисник Мартинюк О.І. подала лише 16 травня 2022 року, що стверджується вхідним штемпелем суду, який міститься на апеляційній скарзі (а.с.65), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився 13 травня 2022 року.

Таким чином, апелянт пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.

Доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження в тій частині, що постанова судді винесена 03 травня 2022 року, а повний текст складений 05 травня 2022 року, і ОСОБА_1 ознайомився з ним лише 05 травня 2022 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що прямо суперечать положенням ч.2 ст.294 КУпАП.

У матеріалах справи наявний лише повний текст судового рішення (а.с.61-62), без вступної і резолютивної частин.

Таким чином, ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримав 05 травня 2022 року (а.с.63), тобто в межах строку на апеляційне оскарження, який закінчився 13 травня 2022 року, проте апеляційна скарга було подано тільки 16 травня 2022 року.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписами ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, захиснику Мартинюк О.І. слід відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви захисника Мартинюк О.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника Мартинюк О.І. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 - повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов