Постанова

від 23.05.2022 по справі 910/12241/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12241/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Лавріненко І. А.,

відповідача - Перепелицін К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (судді: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Хрипун О. О., Грек Б. М.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп"

до Київської міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2020 року Дочірнє підприємство "Строй-Маркет Груп" (далі - ДП "Строй-Маркет Груп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеним договору оренди землі в редакції, викладеній позивачем, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору, незважаючи на наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим договір підлягає укладенню в судовому порядку.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 позов задоволено повністю, визнано укладеним між ДП "Строй-Маркет Груп" та Київською міською радою з моменту набрання судового рішення законної сили договір оренди земельної ділянки, що розташована у м. Києві, в Дніпровському р-ні, в районі затоки р. Десенки (кадастровий номер 8000000000:66:016:0083), у редакції, викладеній в резолютивній частині судового рішенні, з посиланням на правомірність вимог позивача та ухилення відповідача від укладення договору.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 скасоване та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено з підстав встановлення обставин стосовно того, що на земельній ділянці розміщено комплекси очисних споруд поверхневих стічних вод, що виключає можливість передачі в оренду позивачу земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельного-розважального центру, тому відсутні правові підстави для укладення договору.

2.3. Постановою Верховного Суду від 04.08.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що 18.02.2021 представником відповідача у суді апеляційної інстанції було заявлене усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, на підставі яких суд установив, що на території земельної ділянки знаходяться об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що закріплені за Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - КП "Плесо") на праві господарського відання відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМДА) від 29.09.1997 № 1496 та обліковуються на балансі підприємства, а саме: комплекс очисних споруд поверхневих стічних вод житлового масиву "Райдужні", введені в експлуатацію у вересні 1986 року (під час паводків, повеней та злив забирають надлишок та очищують поверхневі стічні води з колектора від вулиці Закревського, 95 до виходу в річку Десенку біля проспекту Шухевича), комплекс очисних споруд поверхневих стічних вод житлового масиву "Троєщина-І", введені в експлуатацію у липні 1991 року (під час паводків, повеней та злив забирають надлишок та очищують поверхневі стічні води з колектора від Північно-Дарницького меліоканалу до кінця житлового масиву "Райдужні" в річку Десенку). В межах спірної земельної ділянки знаходиться прибережна захисна смуга.

Водночас Верховний Суд з посиланням на положення статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Проте суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, винятковість випадку прийняття нових доказів не встановив та не навів.

2.4. Під час нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції відмовив у поновленні строку на подання доказів з підстав визнання неповажними причин пропуску такого строку, а тому такі докази не приймаються до розгляду.

Суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскільки обов`язок відповідача укласти запропонований позивачем проект договору визначений відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, проте від його виконання відповідач ухиляється, тому договір підлягає укладенню в судовому порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 і рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, Київська міська рада у касаційній скарзі просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішення посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неврахуванням висновків Верховного Суду та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 113, 123 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України, якими заборонено будівництво будь-яких споруд всупереч вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та у межах прибережних захисних смуг чи природоохоронних зон.

Київська міська рада у касаційній скарзі зазначає, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не врахували всіх доводів та аргументів відповідача у справі.

3.2. ДП "Строй-Маркет Груп" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з підстав недоведеності та необґрунтованості доводів скаржника та правильності висновків судів попередніх інстанцій.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а касаційну скаргу - залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- рішенням постійно діючої комісії із залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів житлової та соціальної інфраструктури міста (протокол від 05.04.2007 № 47) ДП "Строй-Маркет Груп" визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для реалізації інвестиційного проекту щодо будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі;

- згідно з розпорядженням КМДА від 17.04.2007 № 449 "Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів для будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі" затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів для фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів житлової та соціальної інфраструктури міста (протокол від 05.04.2007 р. № 47), про визнання ДП "Строй-Маркет Груп" переможцем конкурсу із залучення інвесторів для реалізації інвестиційного проекту щодо будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі;

- 08.08.2007 на виконання розпорядження КМДА від 17.04.2007 № 449 між Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА та ДП "Строй-Маркет Груп" було укладено інвестиційний договір № 049-13/І/26 про інвестування будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі;

- 14.05.2007 ДП "Строй-Маркет Груп" звернулося до Київської міської ради із відповідним клопотанням про надання в оренду на 25 років земельної ділянки орієнтовною площею 22,339 га.

4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що у зв`язку із затягуванням розгляду звернення ДП "Строй-Маркет Груп" щодо надання в оренду на 25 років земельної ділянки орієнтовною площею 22,339 га для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі від 08.08.2007, ДП "Строй-Маркет Груп" звернулось до Господарського суду мічта Києва із позовом до Головного управління економіки та інвестицій КМДА, КМДА, Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів КМДА про визнання права на оренду земельної ділянки та зобов`язання виконати передбачені законодавством дії.

Так, суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2009 у справі № 2/1 позовні вимоги ДП "Строй-Маркет Груп" задоволено в повному обсязі, визнано за ДП "Строй- Маркет Груп" право на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:016:0083) площею 22,339 га в районі затоки Десенки у Дніпровському районі м. Києва для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру, зобов`язано Головне управління економіки та інвестиції КМДА виконувати умови інвестиційного договору від 08.08.2007 № 049-13/І/26. Зобов`язано КМДА сприяти ДП "Строй-Маркет Груп" в оформленні права користування земельною ділянкою в районі затоки Десенки у Дніпровському районі м. Києва для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру шляхом виконання розпорядження КМДА від 17.04.2007 № 449, зобов`язано Головне управління земельних ресурсів КМДА погодити проект землеустрою щодо відведення ДП "Строй-Маркет Груп" в довгострокову оренду на 25 років земельної ділянки площею 22,339 га для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки Десенка у Дніпровському районі м. Києва, та зобов`язано Київську міську раду в установленому порядку розглянути проект рішення Київської міської ради "Про передачу Дочірньому підприємству "Строй-Маркет Груп" земельної ділянки площею 22,339 га в районі затоки Десенки у Дніпровському районі м. Києва для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру" на найближчому пленарному засіданні та прийняти відповідне рішення.

Суди установили, що на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 у справі № 2/1 Головне управління земельних ресурсів КМДА погодило проект землеустрою щодо відведення ДП "Строй-Маркет Груп" в довгострокову оренду на 25 років земельної ділянки площею 22,339 га для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі м. Києва та передало його на розгляд Київської міської ради.

4.4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, також установив такі обставини:

- 19.02.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 120/1175 "Про передачу Дочірньому підприємству "Строй-Маркет Груп" земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки Десенка у Дніпровському районі м. Києва", згідно з яким ДП "Строй-Маркет Груп"надано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 22, 339 га в районі затоки р. Десенки у Дніпровському районі м. Києва;

- 25.12.2009 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2009 у справі № 2/1 та рішення Київської міської ради від 19.02.2009 № 120/1175, ДП "Строй-Маркет Груп" звернулося до Головного управління земельних ресурсів КМДА з клопотанням щодо організації робіт з винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою;

- Головне управління земельних ресурсів КМДА в порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві" не приступило до організації робіт із землеустрою зі встановлення (відновлення) в натурі на (місцевості) меж земельної ділянки та складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та не видало відповідного технічного завдання на розробку технічної документації зі складання договору оренди землі;

- у жовтні 2014 року було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) спірної земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 8000000000:66:016:0083 площею 21,4748 га та 19.11.2014 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

4.5. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій під час розгляду справи згідно з рішеннями Київської міської ради від 29.04.2010 за номерами №754/4192, №747/4185, № 748/4186, № 749/4187, № 746/4184, № 753/4191, № 752/4190, № 751/4189, № 750/4188, № 745/4183 з масиву земельної ділянки площею 22.339 га було передано фізичним особам земельні ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

23.03.2015 Департамент земельних ресурсів КМДА листом № 05704-5003 повідомив ДП "Строй-Маркет Груп" про неможливість укладення договору оренди спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що частину цієї земельної ділянки у 2010 році передано у приватну власність фізичним особам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/11123/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015, яке набрало законної сили, задоволено позов ДП "Строй-Маркет Груп" до Київської міської ради та скасовані рішення Київської міської ради про передачу фізичним особам земельних ділянок, розміщених на спірній земельній ділянці, зобов`язано Департамент земельних ресурсів КМДА внести зміни до міського земельного кадастру та виключити інформацію про земельні ділянки.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/11123/15 було виконано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМДА у 2016 році, у зв`язку з чим ДП "Строй-Маркет Груп" повторно ініціювало організацію процесу укладення договору оренди спірної земельної ділянки, звернувшись до депертаменту з листами від 31.10.2016 № 0571/18153 та № 0571/18154.

04.05.2020 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМДА листом № 05716-8257 повідомило ДП "Строй-Маркет Груп" про те, що не володіє інформацією у зафіксованому та задокументованому виді щодо підготовки, візування, погодження та підписання проекту договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:016:0083) на підставі рішення Київської міської ради від 19.02.2009 № 120/1175 "Про передачу Дочірньому підприємству "Строй-Маркет Груп" земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки р. Десенка у Дніпровському районі м. Києва".

26.06.2020 ДП "Строй-Маркет Груп" направило до Київської міської ради лист-звернення № 08/14470, в якому зазначило про неодноразові звернення підприємства до Головного управління земельних ресурсів КМДА, Департаменту земельних ресурсів КМДА про підготовку проекту договору оренди земельної ділянки, однак з незалежних від ДП "Строй-Маркет Груп" причин та не з вини підприємства договір оренди укладено не було.

Отже, оскільки Департамент земельних ресурсів КМДА необґрунтовано зволікає із підготовкою проекту договору оренди земельної ділянки, ДП "Строй-Маркет Груп" з урахуванням усіх істотних умов, які ставляться до договорів такого виду, та у відповідності до вимог чинного законодавства самостійно розробило та підписало відповідний проект у двох ідентичних екземплярах, які були додані до вказаного листа-звернення ДП "Строй-Маркет Груп".

У листі ДП "Строй-Маркет Груп" зазначило, що на виконання рішень Київської міської ради від 19.02.2009 № 120/1175 та від 20.04.2017 № 241/2463, а також згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" підприємство просить 14.07.2020 року о 14 год. 00 хв. з`явитися Київського міського голову або уповноважених осіб для нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:016:0083), розташованої у м. Києві, в Дніпровському р-ні, в районі затоки р. Десенки, до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. за адресою: м. Київ, вул. Липська, 19/7, оф. 15.

За змістом листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. від 14.07.2020 уповноважений представник Київської міської ради до нотаріуса для підписання договору не з`явився.

4.7. Предметом позовних вимог у справі, яка розглядається, є вимоги ДП "Строй-Маркет Груп" до Київської міської ради про визнання укладеним між Дочірнім підприємством "Строй-Маркет Груп" та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки, розташованої у м. Києві, в Дніпровському р-ні, в районі затоки р. Десенки (кадастровий номер 8000000000:66:016:0083), з посиланням на ухилення відповідача від укладення договору.

4.8. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

4.9. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення відповідної документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У чинному законодавстві передбачено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

4.10. Як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2009 у справі № 2/1 Головне управління земельних ресурсів КМДА погодило проект землеустрою щодо відведення ДП "Строй-Маркет Груп" в довгострокову оренду на 25 років земельної ділянки площею 22,339 га для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі м. Києва та передало його на розгляд Київської міської ради, а 19.02.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 120/1175 "Про передачу Дочірньому підприємству "Строй-Маркет Груп" земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки р. Десенки у Дніпровському районі м. Києва", згідно з яким ДП "Строй-Маркет Груп" надано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 22, 339 га в районі затоки р. Десенки у Дніпровському районі м. Києва.

4.11. Отже, з огляду на встановлення судами обставин щодо дотримання ДП "Строй-Маркет Груп" вимог законодавства та вжиття дій, а також обставин щодо прийняття уповноваженим органом рішення про гадання земельної ділянки позивачеві в довгострокову оренду, проте ухилення Київської міської ради від укладення договору, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП "Строй-Маркет Груп", чого відповідачем спростовано не було.

4.12. Київська міська рада у касаційній скарзі, не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 і рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішення посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неврахуванням висновків Верховного Суду та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 113, 123 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України, якими заборонено будівництво будь-яких споруд всупереч вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та у межах прибережних захисних смуг чи природоохоронних зон.

4.13. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.14. За приписами чинного законодавства у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас Київська міська рада, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не навела аргументованих посилань на норму права у подібних правовідносинах, яку не застосовано судами під час розгляду справи, із заначенням судового рішення, в якому викладено висновок щодо застосування такої норми права, отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради у частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

4.15. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у справі з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на зміст вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Київська міська рада посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання про застосування приписів статей 113, 123 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України, якими заборонено будівництво будь-яких споруд, всупереч вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та у межах прибережних захисних смуг чи природоохоронних зон.

Як вже зазначалося, суд першої інстанції, з висновком якого під час нового розгляду погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ДП "Строй-Маркет Груп" про визнання укладеним договору оренди землі, установив обставини дотримання позивачем вимог законодавства щодо вжиття дій з отримання земельної ділянки в оренду, прийняття Київською міською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду (від 19.02.2009 № 120/1175) та обставини щодо ухилення Київської міської ради від укладення такого договору за наявності відповідного рішення.

У межах розгляду справи, виходячи з предмета та підстав заявлених позовних вимог, питання про заборону будівництва споруд всупереч вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та у межах прибережних захисних смуг чи природоохоронних зон і застосування положень статей 113, 123 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України, не розглядалося, а заявником касаційної скарги не обґрунтовано необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цих норми для правильного вирішення спору в справі, яка розглядається, і спірні правовідносини в якій стосуються укладення договору оренди землі за наявності відповідного рішення уповноваженого органу та ухилення цього органу від укладення такого договору.

4.16. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається, Верховний Суд (постанова від 04.08.2021), скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на порушення апеляційним судом норм процесуального права, посилаючись на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, акцентуючи увагу на тому, що приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції установив, що 18.02.2021 представником відповідача у суді апеляційної інстанції було заявлене усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії листа Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" (далі - КП "Плесо"); розпорядження КМДА від 29.09.1997 № 1496 "Про передачу основних фондів комунальної власності міста Києва", додатку 1 до акта від 01.07.1998 "Перелік основних фондів та засобів, що передаються з балансу Державного комунального підприємства "Київавтошляхміст", що входить до складу ДКО "Київміськгідрошляхміст" на баланс Державному комунальному підприємству "Плесо" станом на 01.07.1998, план-схему розміщення комплексу очисних споруд в межах земельної ділянки.

ДП "Строй-Маркет Груп", заперечуючи проти долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зазначав, зокрема, про те, що КП "Плесо" було погоджено питання щодо розміщення очисних споруд, їх реконструкцію та відповідно у КП "Плесо" відсутні будь-які зауваження, пов`язані саме з очисними спорудами, про що свідчить лист цього підприємтсва від 30.01.2020 №077/221-333. При цьому Київська міська рада не довела суду неможливість надання суду додаткових доказів на стадії підготовчого провадження.

Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, ураховуючи вказівки Верховного Суду, положення статей 13, 42, 80, 119, 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Київської міської ради про поновлення строку на подання доказів з підстав визнання неповажними причин пропуску такого строку, та про відмову у прийнятті додаткових доказів, дійшовши при цьому висновку про наявність підстав для задоволення позову з підстави встановлення обставин про наявність обов`язку відповідача укласти запропонований позивачем проект договору визначений відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, від виконання якого відповідач ухиляється, тому договір підлягає укладенню в судовому порядку.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки під час здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не було встановлено допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваного судового рішення у касаційного суду немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/12241/20, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/12241/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік