Постанова

від 04.08.2021 по справі 910/12241/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12241/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Кравчук Г.А., Козир Т.П.)

за позовом Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп"

до Київської міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним

за участю:

позивача: Лавріненко І.А. (адвокат)

відповідача: Перепиліцин К.М. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом Дочірнє підприємство "Строй-Маркет Груп" (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач), уточнивши свої вимоги, просило визнати укладеним, з моменту набрання судового рішення законної сили, договір оренди земельної ділянки, що розташована у місті Києві, Дніпровський район, в районі затоки річки Десенка, кадастровий номер 8000000000:66:016:0083 (далі-земельна ділянка), в редакції запропонованій позивачем.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору, незважаючи на наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим укладення договору підлягає в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 (суддя Мандриченко О.В.), позов задоволено повністю.

2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що оскільки обов`язок відповідача укласти запропонований позивачем проект договору визначений відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, проте від його виконання відповідач ухиляється, тому договір підлягає укладенню в судовому порядку.

2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що знаходження на земельній ділянці комплексів очисних споруд поверхневих стічних вод виключає можливість передачі в оренду позивачу земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торгівельного-розважального центру, тому відсутні правові підстави для укладення договору.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19, від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 21.10.2020 у справі № 910/1405/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував винятковість випадку неподання доказів відповідачем до суду першої інстанції стосовно наявності на земельній ділянці очисних споруд.

4. Мотивувальна частина

4.1. 19.02.2009 відповідач прийняв рішення № 120/1175 "Про передачу позивачу земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торговельно - розважального центру в районі затоки річки Десенка у Дніпровському районі міста Києва", згідно з яким позивачу надано в довгострокову оренду на 25-ть років земельну ділянку площею 22,339 га у вказаному районі.

4.2. Низкою рішень відповідача було передано з масиву земельної ділянки фізичним особам земельні ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проте рішення відповідача були скасовані рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/11123/15, яке набрало законної сили та було виконано відповідачем лише у 2016 році.

4.3. Також встановлено, між сторонами зі справи відбувалося листування з приводу підготовки проекту договору оренди земельної ділянки, за наслідками якого позивач самостійно розробив відповідний проект договору та запропонував відповідачу з`явитися 14.07.2020 о 14 годинні 00 хвилин до приватного нотаріуса з метою укладення та нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки, але відповідач у визначений час не з`явився, що унеможливило вчинити відповідні дії на укладення правочину.

4.4. Із оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що 18.02.2021 представником відповідача у суді апеляційної інстанції було заявлене усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії листа Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" (т.2, а.с. 62-63), розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.09.1997 № 1496 "Про передачу основних фондів комунальної власності міста Києва", додатку 1 до акту від 01.07.1998 Перелік основних фондів та засобів, що передаються з балансу Державного комунального підприємства "Київавтошляхміст" , що входить до складу ДКО "Київміськгідрошляхміст" на баланс Державному комунальному підприємству "Плесо" станом на 01.07.1998, план-схему розміщення комплексу очисних споруд в межах земельної ділянки (т.2, а.с. 64-66).

Письмові пояснення відповідача на позовну заяву не містять посилань на вказані документи та згідно додатків до них, відповідачем вони до суду першої інстанції не подавалися (т.1, а.с. 124-147).

4.5. На підстави цих доказів, поданих суду апеляційної інстанції, останнім встановлено, що на території земельної ділянки знаходяться об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що закріплені за КП "Плесо" на праві господарського відання відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.09.1997 № 1496 та обліковуються на балансі підприємства, а саме: комплекс очисних споруд поверхневих стічних вод житлового масиву "Райдужні", введені в експлуатацію у вересні 1986 року (під час паводків, повені та злив забирають надлишок та очищують поверхневі стічні води з колектору, від вулиці Закревського, 95 до виходу в річку Десенка біля проспекту Шухевича), комплекс очисних споруд поверхневих стічних вод житлового масиву "Троєщина-І", введені в експлуатацію у липні 1991 року (під час паводків, повені та злив забирають надлишок та очищують поверхневі стічні води з колектору, від Північно-Дарницького меліоканалу, до кінця житлового масиву "Райдужні" в річку Десенка). В межах спірної земельної ділянки знаходиться прибережна захисна смуга.

4.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.7. Як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права оскільки суд не обґрунтував винятковість випадку неподання доказів відповідачем до суду першої інстанції.

4.8. Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

4.10. Згідно з частинами 1, 6 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; до відзиву додаються в тому числі докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

4.11. Частиною 3 статті 80 ГПК України врегульовано, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

4.12. Статтею 269 ГПК України визначені межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 цієї статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4.13. Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

4.14. Із наведених положень ГПК України вбачається, що саме суд апеляційної інстанції мав оцінити винятковість випадку прийняття нових доказів.

4.15. За вказаних обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Оскільки виходячи із наведених вище положень ГПК України саме до компетенції суду апеляційної інстанції віднесено вирішення питання щодо винятковості випадку для прийняття доказів, скаржником у касаційній скарзі не наведено доводів та не зазначено практики Верховного Суду, які б могли бути підставою для залишення в силі рішення суду першої інстанції, у скаржника немає легітимних очікувань, що за наслідками скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду має бути залишено в силі.

Отже, касаційну скаргу належить задовольнити частково.

4.16. Оскільки відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходячи із наведеного, за наслідками скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід усунути вказані порушення процесуального законодавства та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

4.17. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №910/12241/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич