Рішення

від 24.05.2022 по справі 569/15555/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/15555/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янок М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Рівненська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24".

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

В засіданні приймали участь:

представники позивачки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

відповідачка: ОСОБА_2 ;

представник відповідачки: ОСОБА_7 ;

представник третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_8 ;

представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24": Довгопола В. К.

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 року до Рівненського міського суду надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рівненська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, згідно якої просить суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом проведення знесення/демонтажу самовільно встановленої ОСОБА_2 огорожі, згідно припису від 12.02.2018 № 144/ДК/59Пр/03/01/-18.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , відповідач - власником квартири АДРЕСА_3 . Рішенням Рівненської міської ради від 26 вересня 2013 року №3301 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_9 було передано земельну ділянку площею 0,0290 га (кадастровий номер 5610100000:01:028:0490) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказану земельну ділянку було передано за рахунок земель житлової та громадської забудови. До прийняття Рівненською міською радою вищевказаного рішення територія навколо будинку АДРЕСА_1 перебувала у комунальній власності Рівненської міської ради. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20.04.2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, було скасовано вищевказане рішення Рівненської міської ради, визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0290 га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0490 та державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0290 га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0490.

Вказує, що спільне користування прибудинковою територією житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , його внутрішньобудинковими мережами та підвальним приміщенням є унеможливленим, оскільки на земельній ділянці самовільно встановлено огорожу, з металевої сітки, металопрофілю та мурованої кладки із цегли, яка належить ОСОБА_2 , що розмежовує земельну ділянку, яка перебуває у користуванні співвласників даного багатоквартирного житлового будинку ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ). В ході проведення позапланової перевірки стану виконання вимог приписів від 12 лютого 2018 року № 44-ДК/58ПР/03/01/-18, (№144- ДК/59Пр/03/01/-18 та №144-ДК/60Пр/03/01/-18 з виїздом на місце, зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 , припис від 12 лютого 2018 року №144-ДК/59Пр/03/01/-18 не виконала, порушення вимог земельного законодавства не усунула, а саме не провела демонтаж існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності в АДРЕСА_4 ) чим допустила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП.

06 квітня 2018 року старшим державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення №313-ДК/0000337/П/07/01/-18 та 06 квітня 2018 року винесено Постанову про адмінправопорушення, та повторно винесено ОСОБА_2 припис №313-ДК/180Пр/03/01/-18 про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства, а саме «усунути порушення вимог земельного законодавства, шляхом проведення демонтажу існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності АДРЕСА_1 .». Проте, зазначає, що відповідачем і по даний час не виконано вищевказаний припис, не демонтовано наявну огорожу на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 . Наявна огорожа обмежує доступ до лічильника обліку газу як позивачці так і контролюючим органам, що здійснюють обстеження показників лічильників, оскільки лічильник обліку газу розташований ззовні будинку за огорожею, встановленою ОСОБА_9 . Крім того, наявна огорожа перешкоджає у доступі до підвального приміщення, вхід у яке також знаходиться за вказаною огорожею, та у доступі до інженерних комунікацій (каналізації).

Ухвалою суду від 17.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

21.10.2021 представником відповідачки подано відзив на позов, згідно з яким вважає, що позовні вимоги безпідставні та підлягають відхиленню з огляду на те, що кожна квартира трьохквартирного будинку на АДРЕСА_1 має окремі входи з вулиці, у ньому відсутні приміщення спільного користування та всі квартири є окремими ізольованими об`єктами, то у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 вказаний будинок не являється багатоквартирним. Також вказує, що ні власникам квартир житлового будинку на АДРЕСА_1 , ні створеному ними об`єднанню співвласників - земельна ділянка у спільну сумісну власність (чи користування) ніколи не передавалася, права на таку земельну ділянку за ними не реєструвалися, тому до позивачки ОСОБА_1 , яка набула право власності на квартиру АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2011 р., не переходило право на прибудинкову земельну ділянку. Вважає, що до ОСОБА_2 , у зв`язку із набуттям права власності на квартиру АДРЕСА_6 перейшло і право на користування земельною ділянкою, на якій розташована ця квартира, оскільки така ділянка була сформована, обліковувалася за попереднім власником квартири - ОСОБА_10 , і її кадастровий номер був вказаний у договорі купівлі-продажу квартири від 27.06.2012. Зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.06.2012 квартира АДРЕСА_3 яка відчужується, розташована на земельній ділянці площею 0,0290 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490. При цьому, скасуванням судом рішення Рівненської міської ради №3301 від 26.09.2013, яким ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 290 кв.м. з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - не було скасовано набуте відповідачкою право користування земельною ділянкою.

14.01.2022 представником третьої особи - Рівненської міської ради подано письмові пояснення, у яких повідомляється, що вжиття заходів реагування органом місцевого самоврядування щодо посвідченого факту використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства можливе лише з врахуваннням складених актів перевірок чи протоколів про адміністративне правопорушення державним інспектором у сфері використання та охорони земель за дотриманням вимог земельного законодавства, адміністративні матеріали якого мають бути скеровані на адресу Рівненської міської ради.

Ухвалою суду від 20.01.2022 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.05.2022 залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24".

04.05.2022 розгляд справи було відкладено на 25.05.2022.

У судовому засіданні 25.05.2022 представники позивачки підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки у судовому засіданні 25.05.2022 заперечила щодо задоволення позову у повному обсязі.

Представники третіх осіб ОСОБА_3 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24" у судовому засіданні 25.05.2022 просили суд задовольнити позов ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, заслухавши представників сторін та третіх осіб, судом встановлено таке.

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа№569/16944/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_3 , про скасування рішення Рівненської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування його державної реєстрації.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2017 у справі №569/16944/15-ц позов задоволено.

Скасовано рішення Рівненської міської ради від 26 вересня 2013 року №3301 Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а саме - про передачу громадянці України ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , безоплатно у власність земельної ділянки площею 290 квадратних метрів на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:028:0490) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06 грудня 2013 року, індексний номер: 14119951, а саме - на земельну ділянку площею 0,029 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, з цільовим призначенням - землі житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 189240356101, проведену реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7083132 від 23.10.2013 р.

Вказане рішення за результатами апеляційного та касаційного оскарження було залишене без змін ухвалами Апеляційного суду Рівненської області від 20.04.2017 та Вищого спеціалізованого суду України від 25.10.2017. Таким чином, рішення суду від 02.02.2017 у справі №569/16944/15-ц набрало законної сили.

Під час розгляду справи №569/16944/15-ц судом було встановлено наступні обставини:

" ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 листопада 2011 року.

Власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 червня 2012 року.

Із текстів вказаних договорів купівлі-продажу вбачається, що квартири АДРЕСА_7 належали попереднім власникам на підставі свідоцтв про право власності, виданих у 1993 році Фондом державного комунального майна Рівненської міської ради народних депутатів, тобто вони були ними приватизовані.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_8 , що належить їм та на праві спільної сумісної власності в порядку приватизації на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 листопада 1995 року.

Рішенням Рівненської міської ради від 26 вересня 2013 року № 3301 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 290 кв. м по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:028:0490), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Указану земельну ділянку було передано за рахунок земель житлової та громадської забудови, які згідно із земельно-обліковими документами м. Рівного обліковуються за ОСОБА_10 , яка надала письмову згоду-заяву на вилучення земельної ділянки.

Рішення Рівненської міської ради прийнято на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2012 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2012 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2014 року, справа № 1715/20307/12, встановлено факт переходу від ОСОБА_10 до ОСОБА_2 права користування присадибною земельною ділянкою площею 0,029 га по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5610100000:01:028:0490.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2014 року скасовано, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Рівненська міська рада, залишено без розгляду.

На підставі рішення Рівненської міської ради від 26 вересня 2013 року ОСОБА_2 06 грудня 2013 року отримала в Реєстраційній службі Рівненського міського управління юстиції Рівненської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 14119951, а саме: земельну ділянку площею 0,029 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5610100000:01:028:0490, з цільовим призначенням землі житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

До прийняття Рівненською міською радою оскаржуваного рішення від 26 вересня 2013 року, територія навколо будинку по АДРЕСА_1 перебувала у комунальній власності Рівненської міської ради. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку не створювалося."

Крім того під час розгляду справи №569/16944/15-ц встановлено:

"Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

З огляду на викладене, оскільки квартири у багатоквартирному будинку були передані у власність в порядку приватизації, власники цих квартир мають право на користування прибудинковою територією."

Згідно з ч. 4 ст. 82 України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, як стверджується матеріалами справи будинок АДРЕСА_1 та має підвальне приміщення, яке є місцем загального користування співвласників цього будинку (лист ЖКП «Покровське» № 555/1 від 30.10.2019).

Згідно листів РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" №1364/01-11 від 11.05.2016 та 326/-01-11 від 16.05.2016 вказаний будинок забезпечений централізованим водопостачанням та водовідведенням, що є мережами загального користування.

Як стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 87068794 від 15.05.2017 року, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 290 квадратних метрів на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:028:0490) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було скасовано на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2017 у справі №569/16944/15-ц.

Отже, з моменту набрання чинності рішенням суду у справі №569/16944/15-ц та по теперішній час, земельна ділянка на якій розташований житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 є його прибудинковою територію та призначена для спільного користування співвласниками вказаного житлового будинку.

Позивачка у позовній заяві вказує, що спільне користування прибудинковою територією житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , його внутрішньобудинковими мережами та підвальним приміщенням є унеможливленим, оскільки на земельній ділянці самовільно встановлено огорожу, з металевої сітки, металопрофілю та мурованої кладки із цегли, яка належить ОСОБА_2 , що розмежовує земельну ділянку, яка перебуває у користуванні співвласників даного багатоквартирного житлового будинку ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ).

Судом встановлено, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 лютого 2018 року №144-ДК/68/АП/09/01/-18, складеного за результатами інспекційного відвідування уповноваженого представника усфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області під час проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів на земельній ділянці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено факт самовільного встановлення огорожі з метою визначення (розмежування) прибудинкової території та належних до будинку будівель і споруд співвласниками багатоквартирного будинку.

12.02.2018 старшим інспектором було винесено обов`язкові приписи ОСОБА_1 (№144-ДК/58Пр/03/01/-18), ОСОБА_9 (№144-ДК/59Пр/03/01/-18), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_9 ) про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства, а саме усунути порушення вимог земельного законодавства, шляхом проведення демонтажу існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності АДРЕСА_1 ).

В подальшому, згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 03 квітня 2018 року №313-ДК, від 03 квітня 208 року №314- ДК, від 04 квітня 2018 року №315-ДК, у зв`язку із здійсненням контролю за виконанням приписів від 12 лютого 2018 року, виданих ОСОБА_1 (№144- ДК/58Пр/03/01 /-18), ОСОБА_2 (№144-ДК/59Пр/03/01/-18), ОСОБА_3 (№144-ДК/60Пр/03/01/-18), старшим державним інспектором здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення позапланової перевірки земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В ході проведення позапланової перевірки стану виконання вимог приписів від 12 лютого 2018 року № 144-ДК/58ПР/03/01/-18, (№144-ДК/59Пр/03/01/-18 та №144-ДК/60Пр/03/01/-18 з виїздом на місце, встановлено, що позивач та ОСОБА_3 приписи виконали, порушення вимог земельного законодавства усунули, а саме провели демонтаж існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності АДРЕСА_1 .

Однак, ОСОБА_2 , припис від 12 лютого 2018 року №144-ДК/59Пр/03/01/-18 не виконала, порушення вимог земельного законодавства не усунула, а саме не провела демонтаж існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності в АДРЕСА_4 ) чим допустила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП.

Вказані факти зафіксовані у Актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05 квітня 2018 року №№315-ДК/333/АП/09/01/-18, 314-ДК/332/АП/09/01/-18, 313-ДК/ЗЗ1 /АП/09/01/-18.

В результаті виявлення вказаного правопорушення, 06 квітня 2018 року старшим державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення №313-ДК/0000337/П/07/01/-18 та 06 квітня 2018 року винесено постанову про адмінправопорушення та повторно винесено ОСОБА_2 припис №313-ДК/180Пр/03/01/-18 про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства, а саме «усунути порушення вимог земельного законодавства, шляхом проведення демонтажу існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності АДРЕСА_1 .»

Суд зазначає, що обставини самовільного встановлення огорожі ОСОБА_2 з метою визначення (розмежування) прибудинкової території та належних до будинку будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 були встановлені під час розгляду справи №569/7291/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і вимог земельного законодавства України про охорону земель Рівненської області Герасимчука Андрія Валентиновича, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.05.2019 №569/7291/19 у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Вказане рішення за результатами перегляду в апеляційному порядку, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 було залишене без змін.

За приписами ч. 4 ст. 82 України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того,як слідуєз акту огляду технічного стану житлового будинку від 09.08.2018 року, складеного ЖКП «Покровське» на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 власником квартири АДРЕСА_6 встановлено огорожі, що перешкоджає доступу власникам квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 до до підвального приміщення будинку та інженерних комунікацій (каналізації). На момент перевірки доступу до частини прибудинкової території біля кв. АДРЕСА_6 власник не надав.

Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник згідно з ч.1 ст.319ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частиною першою статті 42 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У зв`язку із цим, самовільне заняття цих земельних ділянок громадянами для задоволення власних потреб - не допускається. Частина друга цієї статті передбачає, що земельні ділянки, на розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно з підпунктом г частини 2, частини 3 ст. 89 ЗК України передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають зокрема земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Згідно з підпунктом 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 3 ст. 42 ЗК України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками

Отже, земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом з загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його користування.

Нормами земельного законодавства та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок» або ї частини.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, вказані вище норми права та встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позивачка, як співвласник квартири у багатоквартирному будинку, яка є користувачем вказаної земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном. Розташування на земельній ділянці, яка перебуває у її спільному користуванні, огорожі не дозволяє позивачці вільно користуватися спільною земельною ділянкою, відповідачкою обмежується, зокрема, доступ власникам квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 до підвального приміщення будинку та інженерних комунікацій (каналізації), що перебуває у спільному користуванні співвласників квартир багатоквартирного будинку.

Твердження представника відповідачки про те, що житловий будинок,який розташованийпо АДРЕСА_1 ,не являєтьсябагатоквартирним тащо земельна ділянка площею 0,0290 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490 перебуває у пористуванні відповідачки, спростовуються обставинами, встановленими під час розгляду справ №569/16944/15-ц та №569/7291/19.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують висновків суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Стосовно витрат позивачки на правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його спла ти, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивачки долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги адвокатом №06/02/2019 від 06.02.2019, копію додаткового договору від 07.07.2021, розрахунок суми сулдових витрат, пов`язаних з наданням послуг за договором про надання правничої допомоги адвокатом №06/02/2019 від 06.02.2019 та додатковим договором від 07.07.2021, копії квитанції до прибуткового касового ордера та касового ордеру №07/07/2021 від 07.07.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №919 від 12.05.2012 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1026178 від 07.07.2021.

Відповідно до п. 1 додаткового договору від 07.07.2021, за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 8000/вісім тисяч/ грн.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вказаному додатковому договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

Таким чином судом встановлено, що позивачка отримала правничу допомогу і понесла витрати на правничу допомогу.

Також необхідне зазначити, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З огляду на викладене з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Керуючись ст.3,12,13,81,141,259,263-265,354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Рівненська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом проведення знесення/демонтажу самовільно встановленої ОСОБА_2 огорожі, згідно припису від 12.02.2018 № 144/ДК/59Пр/03/01/-18.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_11 ;

відповідачка: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Рівненська міська рада (м.Рівне, вул.Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 34847334);

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_12 );

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_12 );

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24" (м. Рівне, вул. Островського, 24, код ЄДРПОУ 43572161).

Повне судове рішення складене та підписане 03.06.2022.

Суддя Левчук О.В.