Постанова

від 15.08.2022 по справі 569/15555/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/15555/21

Провадження № 22-ц/4815/996/22

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Левчук О.В.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

(вступна і резолютивна частини)

о 17 год. 36 хв. 25 травня 2022 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 03 червня 2022 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Мороз А.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,:

1.)Рівненська міська рада Рівненської області;

2.)ОСОБА_3 ;

3.)ОСОБА_4 ;

4.)Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24";

представники учасників справи:

позивача адвокат Іванюк Ігор Васильович;

відповідача адвокат Курганська Олена Вікторівна;

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору;: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

за участі: сторін, їх представників адвокатів Курганської Олени Вікторівни та ОСОБА_7 , представників третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і адвоката Станкевича Вітора Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24"; про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Островського 24" (далі ОСББ "Островського 24"); про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Мотивуючи вимоги, вказувалося про те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач квартири АДРЕСА_2 . Рішенням Рівненської міської ради від 26.09.2013 №3301 "Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки у АДРЕСА_3 " ОСОБА_2 передано за рахунок земель житлової і громадської забудови земельну ділянку площею 0, 0290 га, кадастровий номер: 5610100000:028:0490, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Рівненського міського суду від 02 лютого 2017 року, що набрало законної сили, зазначене рішення органу міського самоврядування скасовано, визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0, 0290 га та державну реєстрацію права приватної власності відповідача на цю ділянку.

Вважає неможливим спільне користування прибудинковою територією житлового будинку АДРЕСА_3 , а також його внутрішньобудинковими мережами і підвальними приміщеннями, адже на земельній ділянці самовільно встановлено огорожу з металевої сітки, металопрофілю та мурованої кладки із цегли, що належить ОСОБА_2 . Усупереч винесеним приписам від 12 лютого 2018 року №44-ДК/58Пр/03/01/-18 з виїздом на місце, зокрема, встановлено, що відповідач припис не виконала, порушення вимог земельного законодавства не усунула, а саме не провела демонтаж існуючих огорож по земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності м. Рівне, чим допустила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1885 КУпАП.

06 квітня 2018 року ст. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і вимог земельного законодавства України про охорону земель Рівненської області було складено протокол про адміністративне правопорушення №313-ДК/0000337/П/07/01/-18 та того ж дня винесено постанову про адміністративне правопорушення. При цьому внесено повторний припис №313-ДК/180Пр/03/01/-18 про усунення виявлених порушень земельного законодавства шляхом усунення порушення вимог земельного законодавства з демонтажем існуючих огорож на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності АДРЕСА_3 . Між тим, відповідачем даний припис також не виконано, спірну огорожу не демонтовано. Ця огорожа обмежує доступ до лічильника обліку газу як позивачу, так і контролюючим органам, що здійснюють обстеження показників лічильників, оскільки лічильник газу розміщений ззовні будинку за спірною огорожею. Також ця огорожа перешкоджає у доступі до підвального приміщення, вхід куди знаходиться теж за нею, та у доступі до інженерних комунікацій (каналізації).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2022 року позов задоволено.

Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_3 шляхом проведення знесення/демонтажу самовільно встановленої ОСОБА_2 огорожі згідно з приписом від 12 лютого 2018 року №144/ДК/59Пр/03/01/-18.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 гривень понесеної правничої допомоги.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та фактично у порушенні норм процесуального права, просила скасувати його і прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

На її обґрунтування зазначалося про хибність тверджень суду щодо належної правової оцінки доводам відповідача про те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки доказів порушення її прав як власника земельної ділянки чи землекористувача суду не надано, а такі права у неї відсутні. При цьому земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_3 належить до комунальної власності і 18 березня 2020 року у будинку вже було створено ОСББ "Островського, 24". Усупереч ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 16 ЦК України, постановам Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі №923/23/17 і від 27 листопада 2018 року у справі №910/15453/17 судом залишено без уваги те, що під порушенням слід розуміти стан суб`єктивного права, до якого воно зазнало протиправного впливу з боку порушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Між тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що вона є власником або користувачем спірної земельної ділянки, адже прибудинкова земельна ділянка взагалі не сформована і не є об`єктом цивільних прав, а земельна ділянка, якою користується заявник, набута на підставі договору купівлі-продажу квартири, і ця обставина ОСОБА_1 чи судом не спростована.

Також не враховано і те, що на день ухвалення рішень у справах №№ 569/16944/15-ц і 569/7291/19 в будинку не було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а з його створенням питання реалізації прав і обов`язків співвласників має спеціальне правове регулювання. З урахуванням правил ст.ст. 1, 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та ст. 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. При цьому усі рішення з приводу управління багатоквартирним будинком, в т.ч. й розпорядження спільним майном, встановлення, зміну чи скасування обмежень щодо користування ним, приймаються рішенням співвласників.

Заявник зважає, що позивач на час звернення до суду з позовом не скористалася своїм правом вирішити питання щодо користування спільним майном багатоквартирного будинку та усунення перешкод щодо користування ним, якщо такі перешкоди існують, у встановлений законом спосіб, а збори співвласників будинку не приймали рішення про відмову у задоволенні її заяви. Тому твердження про порушення прав та необхідність їх захисту у судовому порядку є безпідставними.

Крім іншого, з наданих доказів вбачається, що ними стверджено про події, які відбулися у 2018 році, і з того часу ОСОБА_1 користувалася квартирою безперешкодно і доказів її звернення до компетентних органів з приводу створення перешкод не було.

Щодо присуджених судових витрат у формі правничої допомоги, то вказувала, що їх розмір є необґрунтованим та очевидно завищеним. Так, надані додатки до договору є лише попереднім розрахунком витрат, адже на день пред`явлення позову не могло бути відомо про обсяг часу, затраченого адвокатом на участь у судових засіданнях. При цьому на дату ухвалення рішення не було надано підписаного між сторонами акту виконаних робіт, який містив би перелік робіт і їх вартість, фактично витрачений час.

У поданому відзиві представник ОСББ "Островського, 24" Довгопола В.К., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2017 року у справі № 569/16944/15-ц, що набрало законної сили, позов задоволено і скасовано рішення Рівненської міської ради Рівненської області №3301 "Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 ", а саме про передачу ОСОБА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 , безоплатно у власність земельної ділянки площею 290 квадратних метрів на АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 56101000000:01:028:028:0490, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Визнано недійним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06 грудня 2013 року, індексний номер: 14119951, а саме на земельну ділянку площею 0, 029 га по АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, з цільовим призначенням: землі житлової забудови, господарських будівель та споруд.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 189240356101, проведену реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 708 3132 від 31.10.2013.

Цим судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 листопада 2021 року. Власником квартири АДРЕСА_6 у цьому будинку є ОСОБА_2 , яка її придбала на підставі нотаріально договору купівлі-продажу від 27 червня 2012 року.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_7 у цьому будинку, яка була приватизована ними як об`єкт спільної сумісної власності в порядку Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", що підтверджується відповідним свідоцтвом від 09 листопада 1995 року.

Рішенням Рівненської міської ради від 26 вересня 2013 року №3301 "Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 " ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 290 м2 по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2012 року у справі №1715/20307/12, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2012 року, встановлено факт переходу права користування присадибною ділянкою площею 0, 029 га по АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, від ОСОБА_8 до ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року рішення суду першої інстанції від 29 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду від 03 жовтня 2014 року скасовано, а заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Рівненська міська рада Рівненської області; - залишено без розгляду.

Між тим, на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2013 року ОСОБА_2 06 грудня 2013 року отримала у Реєстраційній службі Рівненського міського управління юстиції Рівненської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 14119951, а саме земельну ділянку площею 0, 029 га по АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, з цільовим призначенням: землі житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

До прийняття Рівненською міською радою Рівненської області свого рішення від 26 вересня 2013 року земельна ділянка навколо будинку по АДРЕСА_3 перебувала у комунальній власності територіальної громади с. Рівне. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку не створювалося.

Також у рішенні Рівненського міського суду від 02 лютого 2017 року вказувалося, що оскільки нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки. на якій розташований багатоквартирний будинок, або її частини, тому усі власники цих квартир мають право на користування прибудинковою територією.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, у будинку АДРЕСА_3 розміщене підвальне приміщення, яке є місцем загального користування співвласників цього будинку.

Крім того, цей будинок забезпечений централізованим водопостачанням та водовідведенням, що є мережами загального користування.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 травня 2017 року, індексний номер: 87068794, видно, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 290 м2 по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5610100000:01:028:0490, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) скасовано на підставі рішення Рівненського міського суду від 02 лютого 2017 року.

Тому правильним є висновок суду про те, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , призначена для спільного користування усіх співвласників цього будинку.

Судом також з`ясовано, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 лютого 2018 року №144-ДК/68/АП/09/01/-18, складеного за наслідками інспекційного відвідування уповноваженого представника у сфері державного контролю за використанням та охороню земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, під час проведення позапланової перевірки за дотриманням вимог законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на земельній ділянці по АДРЕСА_3 виявлено факт самовільного встановлення огорожі з метою визначення (розмежування) прибудинкової території і належних до будинку будівель та споруд співвласниками багатоквартирного будинку. 12 лютого 2018 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і вимог земельного законодавства України про охорону земель Рівненської області винесено обов`язкові приписи - Довгополій С.Ю. за №144-ДК/58Пр/03/01/01-18, ОСОБА_2 за №144-ДК/59Пр/03/01/-18 та ОСОБА_3 за №144-ДК/60Пр/03/01/-18 про усунення порушення вимог земельного законодавства шляхом проведення демонтажу існуючих огорож на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , що перебуває у комунальній власності.

Згодом наказами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 03 квітня 2018 року №313-ДК, від 03 квітня №314-ДК та від 04 квітня 2018 року №315-ДК старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і вимог земельного законодавства України про охорону земель Рівненської області здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення позапланової перевірки земельної ділянки по АДРЕСА_3 . При цьому було встановлено, що позивач і ОСОБА_3 виконали вимоги приписів, а порушення земельного законодавства усунули через демонтаж існуючих огорож на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Разом з тим ОСОБА_2 адресований їй припис не виконала, а демонтаж існуючих огорож на земельній ділянці не здійснила.

Зазначені факти підтверджуються змістом актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05 квітня 2018 року за №№315/ДК/333/АП/09/01/-18, 314-ДК/332/АП/09/01/-18 і 313-ДК/331/АП/09/01/-18.

В результаті виявлених порушень 06 квітня 2018 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і вимог земельного законодавства України про охорону земель Рівненської області складено протокол про адміністративне правопорушення №313-ДК/0000337/П\07/01/-18 та того ж дня винесено постанову ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення. Тоді ж повторно винесено їй припис №313-ДК/180Пр/03/01/-18 про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства шляхом демонтажу існуючих огорож на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , яка перебуває у комунальній власності.

Також судом встановлено, що на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 встановлено огорожі, що перешкоджає доступу іншим власникам квартир до підвального приміщення будинку і інженерних комунікацій (каналізації), про що стверджується в акті огляду технічного стану житлового будинку від 09 серпня 2018 року, складеного ЖКП "Покровське".

Вважаючи, що її суб`єктивні права як співвласника внутрішньобудинкових мереж та підвального приміщення порушуються відповідачем через самовільне встановлення огорожі з металевої сітки, металопрофіля і мурованої кладки з цегли на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні усіх співвласників багатоквартирного будинку, у липні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з негаторним позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСББ "Островського 24".

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки наданими об`єктивними і переконливими доказами встановлено, що ОСОБА_2 порушено суб`єктивні права на землю як співвласника житлового багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності, що разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його користування.

При цьому нормами законодавства про землю та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок або його частина.

Тому ОСОБА_1 , як співвласник спірної квартири у багатоквартирному житловому будинку і яка є користувачем земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном. Розташування на земельній ділянці, яка знаходиться у її спільному користуванні, огорожі не дозволяє ОСОБА_1 вільно користуватися спільною земельною ділянкою, тобто відповідачем обмежується, в т.ч. доступ власникам квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 до підвального приміщення будинку та інженерних комунікацій (каналізації), що перебувають у спільному користуванні співвласників квартир багатоквартирного будинку.

Зважаючи на це, вимоги позивача задоволено і усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_3 шляхом проведення знесення/демонтажу самовільно встановленої відповідачем огорожі відповідно до припису від 12 лютого 2018 року № 144/ДК/59Пр/03/01/-18.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 355, 369, 382 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок або його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно із ст.ст. 42, 89, 152 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

У спільній сумісній власності перебувають, зокрема, земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою

Норми статей 1, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" вказують, що прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і на лежні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділене між співласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, усунувши перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_3 шляхом проведення знесення/демонтажу самовільно встановленої ОСОБА_2 огорожі згідно з приписом від 12 лютого 2018 року №144/ДК/59Пр/03/01/-18.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів про порушення особистих прав позивача, то з ними погодитися не можна.

Так, згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду а захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 є власником квартири у багатоквартирному будину і одночасно є законним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Внаслідок самовільного встановлення ОСОБА_2 огорожі на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності і у спільному користуванні усіх співвласників багатоквартирного будинку, позивачу створено перешкоди, які полягають у позбавленні можливості доступу до підвального приміщення будинку та інженерних комунікацій (каналізації), співвласником яких вона є. Отже, порушене право особи слід захистити у судовому порядку шляхом відновлення його, за чим ОСОБА_1 і звернулася до суду.

Не можна погодитися і з аргументами заявника про те, що спірні правовідносини уже є припиненими через те, що з 2018 року право позивача на користування земельною ділянкою є відновленим. Так, будь-яких доказів про позасудове чи на підставі судового рішення відновлення порушеного права позивача матеріали справи не містять.

Фактичні покликання заявника на недодержання судом норм процесуального права, які полягають у хибній оцінці доказів у справі, спростовуються таким чином.

Відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, ОСОБА_2 не надала, а апеляційним судом здобуто не було.

Так само не заслуговують на увагу і твердження про хибність обчислення судом та присудження витрат на правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги на дії державного виконавця, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ч.1 ст. 452 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що до пред`явленого позову ОСОБА_1 додано договір №06/02/2019 про надання правничої допомоги від 06 лютого 2019 року (а.с.9), додатковий договір до зазначеного договору від 07 липня 2021 року (а.с. 10), розрахунок №1 суми судових витрат від 07 липня 2021 року (а.с. 11) та квитанцію до прибуткового касового ордера №07/07/2021 від 07 липня 2021 року (а.с. 12).

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Інші аргументи апеляційної скарги колегія суддів також вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 16.08.2022

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків