Постанова

від 31.05.2022 по справі 699/815/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 699/815/20Провадження № 22-ц/821/376/22категорія: 304090100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

секретаря - Винник І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, у складі: головуючого судді Свитки С. Л., повний текст рішення складено 08 грудня 2021 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивував тим, що 12.09.2008 між ВАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 23-24/08, згідно якого відповідач отримав кредит на суму 157 000,00 грн на споживчі цілі, строком до 11.09.2028 із сплатою 20 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 12 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за цією ж адресою.

Для належного виконання зобов`язання за кредитним договором позичальником, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та АБ «Укргазбанк» 12 вересня 2008 року було укладено договір поруки № ДП - 23 -24/08.

Зазначав, що позичальник в добровільному порядку не виконував належним чином умов кредитного договору, зокрема, вчасно не здійснював повернення заборгованості за кредитом та процентами в обумовлені кредитним договором строки.

Внаслідок такого порушення у позичальника утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором і Банк був змушений звернутись із позовом до суду.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.02.2011, яке набрало законної сили 05.03.2011 року (справа № 2-38/11) стягнуто в солідарному порядку з позичальника та поручителя на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 14.05.2010 в сумі 178959,38 грн та судові витрати 1820 грн.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.03.2018 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008 в сумі 602009,21 грн, за період з 15.05.2010 по 07.06.2017 та судові витрати 9030,14 грн.

Дане рішення було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій і вступило в законну силу, однак не було виконане позичальником в повному обсязі ні в добровільному порядку, ні в примусовому порядку.

Погашення заборгованості згідно рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.02.2011 відбулось в сумі 2837,96 грн.

Погашення заборгованості згідно рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.03.2018 не відбулося.

Станом на час звернення в суд заборгованість позичальника становить 788980,77 грн.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008, яка згідно рішень Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.02.2011 (справа № 2-38/11) та від 19.03.2018 (справа № 699/599/17), з врахуванням часткового погашення, становить 788980,77 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 122,5 кв. м, житловою площею 75,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, на якій знаходиться будинок площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 7122510100:01:002:0003, згідно з умовами Договору іпотеки № ДІ-23-24/08 (далі - Договору іпотеки), посвідченого приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Грищенко С. Г. 12.09.2008 за реєстр. № 3310, укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Укргазбанк».

Застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни реалізації предмету іпотеки при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки зa договором іпотеки № ДІ-23-24/08 від 12.09.2008 реєстровий № 3310, нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 122,5 кв. м, житловою площею 75,3 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, на якій знаходиться будинок площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 7122510100:01:002:0003 з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008 та понесених витрат в розмірі 788980,77 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, що буде визначена при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної cyб`єктом оціночної діяльності a6o незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань у строки, передбачені Кредитним договором, належним чином не виконала, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008, poзмip якої становить 788980,77 грн.

Суд погодився із запропонованим позивачем способом реалізації предмета іпотеки, так як в обов`язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Крім цього, суд зазначив, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 10.06.2021 у справі № 699/661/20, яке набрало законної сили 05.10.2021 (а.с.101-110), визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 851, вчинений 10.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно житловий будинок (домоволодіння), загальною площею 122,5 кв.м., житловою площею 75,3 кв.м., та земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:01:002:0003, площею 0,1000 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій 17 січня 2022 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду не справедливим, не об`єктивним та упередженим, просила скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 був залучений до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, хоча рішення може вплинути на його права. Крім того, суд розглянув справу без його участі.

Вважає, що поданий у вересні 2020 року позов є таким, що пред`явлено після закінчення строків позовної давності, внаслідок зміни строку виконання зобов`язання, право вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у кредитора у березні 2011 року, але вона не заявляла клопотання про застосування судом строку позовної давності, оскільки її колишній чоловік - ОСОБА_2 знаходився за кордоном. Без нього вона не могла вирішити даного питання.

Зазначає, що Банк міг пред`явити до неї позов, як до іпотекодавця, протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. А початок строку рахується саме з часу пред`явлення до суду позову у травні 2010 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

12.09.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 23-24/08, згідно якого останній отримав кредит на суму 157000,00 грн строком до 11.09.2028 із сплатою 20 % річних за користування кредитом (а.с. 5-7).

Згідно п. 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в п. 1.5. дійсного договору цілі та здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його користування та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки.

Відповідно до п. 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується повернення суми кредиту здійснювати щомісячно з першого по десяте число кожного місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі 655 грн, а останній платіж сплачується в сумі 455 грн не пізніше 11.09.2028.

Пунктом 3.3.4 визначено, що позичальник також зобов`язується щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 та/або п. 1.6 цього договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, з урахуванням п. 4.1 цього договору, сплачувати комісію за обслуговування кредиту згідно п. 1.3 цього договору та проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.1 цього договору.

У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 3.1.10 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. У разі порушення п.п. 3.3.12 - 3.3.16 цього договору сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 1.1 цього договору, підвищеної на 1%, починаючи з моменту порушення/недотримання позичальником відповідних пунктів цього договору (а.с. 6).

Відповідно до договору поруки № ДП 23-24/08 від 12.09.2008, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поручитель ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність з позичальником ОСОБА_2 перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору № ДП-23-24/08 від 12.09.2008 (а.с.11-12).

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується статутом (а.с.16).

В забезпечення виконання умов кредитного договору 12 вересня 2008 року між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено договір іпотеки № ДІ-23-24/08, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Грищенко С.Г. (а.с. 8-10).

Згідно п. 1.1. договору, дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 23-24/08 від 12.09.2008 року (а також додатковими угодами до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем (позичальником) - ОСОБА_2 , за умовами якого останній зобов`язаний не пізніше 11.09.2028 повернути кредит у розмірі 157000 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20% річних та штрафні санкції, передбачені договором (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 122,5 кв. м, житловою площею 75,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Корсунь-Шевченківською міською радою 16.07.2003, що зареєстроване Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1894626 в книзі 38, номер запису 6190-358. Загальна вартість предмета згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Корсунь-Шевченківським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» становить 458196 грн.

Також предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 119949 від 18.08.2008, виданого Корсунь-Шевченківською міською радою на підставі рішення Корсунь-Шевченківської міської ради № 20/8-20-1 від 31.07.2008, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010878700396. Кадастровий номер земельної ділянки - 7122510100:01:002:0003.).

Грошова оцінка предмета іпотеки земельної ділянки згідно Звіту про визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 становить 21200 грн. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до п. 3.1.5. договору іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов`язання за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов`язання іпотекодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет іпотеки шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором (а.с. 8 зворот).

Відповідно до п. 3.1.6 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у випадку одноразової чи неодноразових прострочок іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту іпотекодержателю. При цьому, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання по кредитному договору (а.с. 8 зворот).

За умовами п. 6.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та не виконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором (а.с. 9 зворот).

Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки, у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику) письмове повідомлення про порушення обов`язків за цим та/або кредитним договором, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушених зобов`язань у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 6.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюються або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін (а.с. 9 зворот).

Пунктом п. 6.5. договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитом чи договорами - пеню, штраф, комісії), витрати пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання та збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або цього договору.

У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в ЗУ «Про іпотеку». При цьому ціна, продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки, проведеної cyб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Заборгованість іпотекодавця по кредитному договору вважається погашеною в день отримання іпотекодержателем від покупця за договором купівлі-продажу ціни купівлі-продажу предмета іпотеки в повному обсязі (п. 6.6 договору іпотеки).

12 вересня 2008 року ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Грищенко С. Г. заяву, в якій надав свою згоду дружині ОСОБА_1 на укладення іпотеки та передачі в іпотеку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га, що має кадастровий № 7122510100:01:002:0003, що знаходиться: АДРЕСА_1 ВАТ АТ «УкрГазБанк».

Позичальник ОСОБА_2 неналежно виконував свої зобов`язання, визначені пунктами 3.3.1, 3.3.3, 3.3.4 кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.02.2011 року, яке набрало законної сили 05.03.2011 року (справа № 2-38/11) стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 14.05.2010 в сумі 178959,38 грн та судові витрати 1820 грн (а.с. 17).

Погашення заборгованості за вказаним рішенням відбулося в сумі 2837,96 грн (лист приватного виконавця Чупис Т. П. від 31.08.2020).

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.03.2018 у справі № 699/599/17, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008 в сумі 602009,21 грн, за період з 15.05.2010 по 07.06.2017 та судові витрати 9030,14 грн (а.с.18-20).

Погашення заборгованості за вказаним рішенням не відбувалося, а тому загальна сума заборгованості за кредитом з урахуванням стягнутих судових витрат становить 788980,77 грн, що відповідає п.п. 6.5., 6.7. договору іпотеки (лист Корсунь-Шевченківського районного відділу ДВС ЦМУЮ (м. Київ) від 01.09.2020 № 8701) (а.с. 22).

01.06.2020 позивач направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості та у разі непогашення заборгованості звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 13-14).

Рішенням Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2021 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 851, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. 10 липня 2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно житловий будинок (домоволодіння), загальною площею 122,5 кв.м., житловою площею 75,3 кв.м., та земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:01:002:0003, площею 0,1000 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 83-90).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року рішення Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2021 року залишено без змін (а.с. 105-110).

Вищевказані судові рішення набрали законної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 ЗУ «Про іпотеку».

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 ЗУ «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 12 і ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий (захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса)) або самозахист (договір про задоволення вимог іпотекодержателя).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) вказала, що способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 ЗУ «Про іпотеку») є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. ст. 41-47 ЗУ «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 ЗУ «Про іпотеку).

Положеннями ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпотеки, пов`язане виключно з невиконанням основного зобов`язання у встановлений строк (термін).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 622/218/13-ц.

Для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, але й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернуто стягнення.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, Банк вказував, що у зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору він має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено та не заперечується сторонами у справі отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором.

Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.02.2011, яке набрало законної сили 05.03.2011 року (справа № 2-38/11), стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 14.05.2010 в сумі 178959,38 грн та судові витрати 1820 грн (а.с. 17).

Погашення заборгованості за вказаним рішенням відбулося в сумі 2837,96 грн (лист приватного виконавця Чупис Т. П. від 31.08.2020).

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.03.2018 у справі № 699/599/17, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 23-24/08 від 12.09.2008 в сумі 602009,21 грн, за період з 15.05.2010 по 07.06.2017 та судові витрати 9030,14 грн (а.с.18-20).

Вказане рішення залишене без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02 липня 2018 року. При цьому, апеляційну скаргу було подано ПАТ «Укргазбанк», а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.03.2018 не оскаржували.

Таким чином станом на час звернення в суд з даним позовом заборгованість за даним кредитним договором складає 788980,77 грн.

Прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.09.2008 № 23-24/08, відповідач не заперечує, фактично не погоджується із розміром заборгованості, визначеної Банком та стягнутої судовими рішеннями.

Разом з тим, не погоджуючись із сумою боргу, розміром нарахованих та стягнутих судовим рішенням процентів, пені, ОСОБА_1 не надала суду доказів на спростування суми заборгованості. Сама ж сума боргу була встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили та не оскаржувались відповідачем у визначеному законом порядку.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у ст. 12 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно з п. 6.1 договору іпотеки від 12 вересня 2008 року № ДІ-23-24/08, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та не виконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором (а.с. 9 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки, у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику) письмове повідомлення про порушення обов`язків за цим та/або кредитним договором, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушених зобов`язань у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було надіслано вимогу про усунення порушення та попереджено, що у випадку непогашення заборгованості у розмірі 791818,73 грн протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, Банк, відповідно до законодавства, ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 13).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення трек-номер 1800102295951, ОСОБА_1 отримала 02 червня 2020 року (а.с. 14).

Станом на час звернення Банку в суд з даним позовом, вищевказану вимогу виконано не було.

Тому, у контексті зазначеного та з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачу, у обраний позивачем спосіб.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала квитанцію від 26 січня 2022 року про сплату заборгованості за ВП № 63846435 у розмірі 167461,045 грн (а.с. 187).

Проте, апеляційний суд зауважує, що, сплативши 167461,045 грн на погашення заборгованості, ОСОБА_1 не погасила борг перед Банком у повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Отже, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене положення може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340 цс15 та постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 372/1760/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 450/2216/15-ц.

Враховуючи, що борг за основним зобов`язанням не повертається протягом тривалого часу, підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку із частковим поверненням заборгованості, відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що оскаржуваним рішенням порушуються права ОСОБА_2 , якого не залучено до участі у справі, як співвідповідача, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Наведені твердження колегія суддів спростовує, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_1 зазначена єдиним власником домоволодіння та земельної ділянки, придбаного під час шлюбу з ОСОБА_2 та переданого в іпотеку.

При цьому встановлено, що договір іпотеки укладений за наявності нотаріально посвідченої заяви від 12 вересня 2008 року колишнього чоловіка власника будинку - ОСОБА_2 , що узгоджується з положення ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки. Крім того, колишній чоловік скаржника - ОСОБА_2 судове рішення не оскаржив і процесуальних повноважень представляти його інтереси їй не надавав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначала, що поданий у вересні 2020 року позов є таким, що пред`явлено після закінчення строків позовної давності, разом з тим ОСОБА_1 підтвердила в апеляційній скарзі, що клопотання про застосування строку позовної давності у даних правовідносинах в суд першої інстанції не подавала, в апеляційній скарзі також відсутнє таке клопотання.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

Тлумачення ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч. 3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, в якій зазначено, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 359/861/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

В цій справі сторона у спорі - відповідач ОСОБА_1 не заявляла в суді першої інстанції про застосування наслідків пропуску позовної давності.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що вказана заява не подавалась саме у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 за межами України, а дане питання не було з ним узгоджене, відхиляються судом, оскільки правом на подачу заяви про застосування позовної давності наділена саме ОСОБА_1 , як відповідач.

Крім того, як було вже встановлено, ОСОБА_2 під час укладення договору іпотеки надав нотаріально посвідчену згоду на передачу будинку та земельної ділянки в іпотеку, на час подачі даного позову є колишнім чоловіком ОСОБА_1 (шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.12.2012 (а.с.155)), дані про поділ спільного сумісного майна відсутні.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 червня 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

Л. В. Нерушак