Ухвала

від 02.06.2022 по справі 120/14703/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

м. Вінниця

03 червня 2022 р. Справа №120/14703/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

розглянувши письмово заяву представника позивача про відвід головуючого у справі судді Крапівницької Н.Л. у справи за позовом:

комунального підприємства «Крижопільводоканал»

до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом комунального підприємства «Крижопільводоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису.

Ухвалою суду від 31.03.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.06.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача про відвід головуючого у справі судді Крапівницької Н.Л.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначив, що суддею Крапівницькою Н.Л. винесено рішення від 18.05.2022 у справі №120/19186/21-а за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до комунального підприємства «Крижопільводоканал» «Про стягнення штрафу в дохід державного бюджету». Під час винесення рішення судом (суддею) було надано оцінку акту перевірки №20 від 10.09.2021 та документам, поданим Відповідачем до такої перевірки. Також було досліджено процедуру проведення перевірки. При розгляді даної справи, суд (суддя Крапівницька Н.Л.) буде змушена повторно досліджувати докази, які нею ж уже були досліджені в іншому провадженні та встановлювати обставини, які були встановлені в іншому провадженні.

Підсумовуючи наведене вище, можна стверджувати про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді і як наслідок про наявність підстав для відводу.

Наведені обставини, на думку представника, викликають у позивачів сумніви в неупередженості та безсторонності судді Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницької Н.Л. під час розгляду даної справи.

З приводу заявленого клопотання про відвід судді, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї Статті, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

У силу положень ч.ч.1, 2 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Як на підставу для відводу судді, представник позивачів посилається на те, що головуючий суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності (п.4 ч.1 ст.36 КАС України).

Водночас для розкриття змісту вказаних правових підстав доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ст. 15 зазначеного Кодексу неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Більш повний критерій об`єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли: (a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов`язаних зі справою; (b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або (c) суддя або хтось із членів сім`ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.

У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п. 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:

- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);

- у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше, особиста безсторонність суду (судді) презюмується.

Водночас, як видно зі змісту заяви про відвід, обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для відводу судді, зводяться до висловлення особистої думки, яка ґрунтується на припущеннях.

Отже, заява про відвід судді зводиться виключно до незгоди представника позивачів з процесуальними рішеннями суду в іншій справі та не дає підстав стверджувати про пряму чи опосередковану заінтересованість суді у результаті розгляду цієї справи і не може свідчити про наявність обставин, які могли б викликати сумнів у його безсторонності, неупередженості або об`єктивності при розгляді даної конкретної справи.

У свою чергу, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 КАС України).

Згідно положень частин 3, 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Таким чином, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на суб`єктивних сумнівах та незгоди представника позивачів з процесуальними рішеннями суду, переконливих підстав для таких сумнівів, представником не наведено, суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу та передання справи для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

Керуючись статтями 36-40 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати необґрунтованою заяву про відвід судді.

Передати адміністративну справу №120/14703/21-а для визначення у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України, судді, яким буде здійснено вирішення питання про відвід.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, ст.256 КАС України.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: