Рішення

від 02.06.2022 по справі 520/2083/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 червня 2022 року № 520/2083/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними (такими що вчинені передчасно та за межами визначених повноважень) дії Волинської митниці Держмитслужби щодо здійснення перевірки митної вартості Товару - літака для цивільної авіації BRISTELL LSA (в комплекті) серійний номер 567/2021 - 1 шт. вартістю 65000 Євро.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що посадовими особами відповідача перевищено надані законодавством повноваження, що призвело до порушення процедури здійснення перевірки даних, необхідних для ідентифікації товару для пропуску його до митниці призначення та замість контролю доставки та було неправомірно проведено перевірку правильності визначення митної вартості товару, що свідчить про наявність у діях повноважних осіб відповідача порушень митного законодавства. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.02.2022 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача вказано, що посадовими особами відповідача відповідно до приписів ст.. 54 Митного кодексу України не здійснювався контроль правильності визначення митної вартості товарів, а вчинялись дії, які мають ознаки з виявлення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України, оскільки під час здійснення митного контролю на митному пості «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби, посадовими особами митниці отримано інформацію та копії товаросупровідних документів від відправника (продавця) товару, згідно з якими вартість товару є такою, що не відповідає вартості зазначеній в invoice, який подавався до митного контролю на м/п «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби. Крім того, представником відповідача вказано, що заявлена позивачем вимога, не підлягає судовому розгляду, оскільки загалом оскарження дій посадових осіб митниці з приводу перевірки митної вартості товару визначений Митним кодексом України та передбачає можливість подання такої скарги в рамках провадження у справі про порушення митних правил до керівника митниці, але у даному випадку відсутні подані позивачем митниці під час провадження у справі про порушення митних правил №0271/20500/21 скарг стосовно перевірки митної вартості товару, що свідчить про відсутність між учасниками справи правового спору.

Суд зазначає, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 26.12.2019 по 28.12.2021 перебував на посаді директора ТОВ «ТЕХНІКА ТА ОБЛАДНАННЯ», код ЄДРПОУ 37997604.

Як зазначено позивачем, у період перебування на вказаній посаді ТОВ «ТЕХНІКА ТА ОБЛАДНАННЯ» придбано у BRM AERO, s.r.o. (Чеська республіка) літак для цивільної авіації BRISTELL LSA (в комплекті) серійний номер 567/2021 - 1 шт. вартістю 65000 євро згідно контракту № 18122020/ТВА від 18.12.2020 року.

Відповідно до умов вказаного контракту, а саме п. 3.1 продавець постачає покупцю товар на умовах FCA Kunovice, Чехія; п. 3.2. вантажовідправником товару поданому контракту з BRM AERO. Чехія; п. 3.3 вантажоотримувачем товару по даному контракту с ТОВ «ТЕХНІКА ТА ОБЛАДНАННЯ», 61001, м. Харків, вул. Франківська, буд. 14, літ АЗ, місце поставки - Україна.

Матеріали справи свідчать на користь того, що ввезення товару на Україну та здійснення митного оформлення, відповідно до умов договорів № 1502/2021 про падання брокерських послуг декларування товарів від 15.02.2021 року та договору № ТС-1227/05 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні віл 21.05.2021 року мала здійснити логістична компанія ТОВ «ПТЛ ГРУП».

Позивачем у позовній заяві вказано, що розмитнення товару мало бути здійснено у Київській митниці, у зв`язку з чим уповноваженими особами ТОВ «ПТЛ ГРУП», в порядку ст. 194 Митного кодексу України, подано до Київської митниці Держмитслужби попередню митну декларацію типу "ІМ 40 EE" UA100000/2021/881953 разом з доданими документами в обсязі достатньому для можливості доставлення товару під митним контролем до підрозділу призначення, де мало бути оформлено товар в режимі імпорт.

Судовим розглядом справи встановлено, що 11.06.2021 року після в`їзду в зону митного контролю митного поста «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби (митниці в`їзду /відправлення) з Республіки Польща, вантажного транспортного засобу MAN р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з товаром «Літак надлегкий, комерційний двомісний, призначений для цивільного використання».

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 до митного контролю подав Carnet TIR № YX83270752, CMR №136645, інвойс № 420210028, пакувальний лист без номера, сертифікат походження EUR.1 № 0514122, експортну митну декларацію MRN 21PL301010TS48FNA1 разом з митною декларацією типу ІМ40ЕЕ № UA100000/2021/881953.

Згідно з цими товарно-супровідними документами від чеської компанії "BRM AERO" в адресу ТОВ "Техніка та обладнання" перевозився надлегкий комерційний двомісний літак "Bristel LSA", серійний номер 567/2021, реєстраційний номер UR-MKO, фактурною вартістю 65000 євро.

Під час здійснення митного контролю на митному пості «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби, посадовими особами митниці отримано інформацію та копії товаросупровідних документів від відправника (продавця) товару "BRM AERO": інвойс № 420210028, пакувальний лист без номера, сертифікат походження EUR.1 № 0514122, експортну митну декларацію MRN 21CZ6400002BMLMMR4.

Згідно з отриманими документами літак був проданий чеською компанією "BRM AERO" ТОВ "Техніка та обладнання" за ціною 124881 євро або 4119699,31 грн. за офіційним курсом Національного Банку України.

Позивачем у позовній заяві вказано, що 11.06.2021 року в`їзд в зону митного контролю митного поста «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби (митниці в`їзду/відправлення) з Республіки Польща, вантажного транспортного засобу MAN р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_2 з вищевказаним товаром було здійснено на стадії коли митна вартість фактично ще не була заявлена.

Натомість, як вказано позивачем, за ініціативою посадових осіб Волинської митниці Держмитслужби згідно ст. 336 Митного кодексу України було проведено заходи митного контролю у вигляді перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 Митного кодексу України були надані митним органам під час переміщення товару через митний кордон України (згідно п. 1 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України) та здійснено направлення запиту до виробника (продавця) товару BRM AERO, s.r.o. для встановлення автентичності документів, поданих митному органу (згідно п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України).

Вказані протиправні дії відповідача, на переконання позивача, є протиправними та такими, що призвели до протиправного його притягнення до відповідальності за порушення митних правил.

Так, під час розгляду справи встановлено, що стосовно позивача було складено протокол про порушення митних правил №0271/20500/21 від 01.07.2021 року, відповідно до якого позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4119699,31 грн. з конфіскацією в дохід держави надлегкого комерційного двомісного літака "Bristel LSA", серійний номер 567/2021, вартістю 4119699,31 грн.

Вважаючи свої права порушеними, а вчинені відповідачем дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень абз. 1 п.2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до статті 483 МК України, за порушення норм якої було складено протокол про порушення митних правил від 01.07.2021 року №0271/20500/21 та вилучений вище вказаний транспортний засіб, якого стосується спір, у зв`язку з поданням до митного органу як підстави для переміщення даного товару документів, що містять неправдиві відомості необхідні для визначення його митної вартості.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 482 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Пунктом 4 частини другої статті 508 та статтею 511 Митного кодексу України визначено тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і документів на них як процесуальна дія, яка проводиться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи про порушення митних правил.

Враховуючи вищевикладене, суд також зазначає, що приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями п. 4 ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема, і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності, як одного із принципів адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Такі повноваження суду не означають, що суд зобов`язаний розглянути будь-яку вимогу позивача, безвідносно до того, наскільки вона відповідає дійсному предмету спору та належному способу захисту порушеного права. Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС України одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).

Зазначеного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 року по справі №380/1122/20.

Під час розгляду справи встановлено, що підставою для звернення позивача до суду у даному випадку є вчинення відповідачем протиправних, на думку позивача, дій щодо проведення перевірки митної вартості товару, а отже у даному випадку наявні підстави вважати, що між сторонами має місце публічно-правовий спір.

Відтак, стосовно заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями п.24 ч.1 ст. 4 МК України передбачено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з приписами ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Відповідно до приписів ч.4 ст.266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Приписами ст.508 МК України передбачено, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До них належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Положеннями ст. 511 МК України передбачено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

У разі виявлення порушень митних правил, передбачених ч. 6 ст. 470, ст.ст. 471-473, 476, ч. 6 ст. 481, ст.ст. 482-484 МК України тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що відповідачем не здійснювався контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, а вчинялись дії, які мають ознаки з виявлення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

Відтак, суд зазначає, що приписами ч.1 ст. 483 МК України визначено, що переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

При цьому, судом встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі ст. 511 МК України посадовою особою відповідача спірний товар, як безпосередній предмет порушення митних правил вилучений Волинською митницею по протоколу про порушення митних правил.

Задля реалізації вказаної норми та після дослідження поданих до митного поста документів у зв`язку з встановленням відмінностей у поданих документах щодо вартості товару, посадовою особою відповідача було складено стосовно позивача протокол про порушення митних правил.

Водночас, судом розглядом справи встановлено, що Любомльським районним судом Волинської області відповідно до постанови від 21.10.2021 року по справі №163/1999/21 було розглянуто направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0271/20500/21 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає в АДРЕСА_1 , керівника ТОВ "Техніка та обладнання", РНОКПП НОМЕР_4 , за результатами чого постановою від 21.10.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4119699 (чотири мільйони сто дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 31 копійка з конфіскацією в дохід держави надлегкого комерційного двомісного літака "Bristel LSA", серійний номер 567/2021, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 4119699,31 гривні.

Постановою Волинського апеляційного суду від 04.04.2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Коломійцева Андрія Юрійовича залишено без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року - без змін.

Отже, обставинам допущення позивачем порушення митних правил вже було надано оцінку в рамках розгляду справи №163/1999/21 та позивача було визнано винним у порушенні останніх.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно вчинення відповідачем протиправних дій стосовно здійснення перевірки вартості товару літака для цивільної авіації BRISTELL LSA (в комплекті) серійний номер 567/2021 - 1 шт. вартістю 65000 Євро.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Волинської митниці Держмитслужби (вул. Призалізнична, буд. 13,с. Римачі,Любомльський район, Волинська область,44350) про визнання протиправними дій відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.