Постанова

від 18.04.2023 по справі 520/2083/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

18 квітня 2023 р.Справа № 520/2083/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коломійцева Андрія Юрійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, -

В с т а н о в и в:

28.01.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправними (такими що вчинені передчасно та за межами визначених повноважень) дії Волинської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Волинська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) щодо здійснення перевірки митної вартості товару - літака для цивільної авіації BRISTELL LSA (в комплекті) серійний номер 567/2021 - 1 шт. вартістю 65000 Євро.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача перевищено надані законодавством повноваження, що призвело до порушення процедури здійснення перевірки даних, необхідних для ідентифікації товару для пропуску його до митниці призначення та замість контролю доставки, було неправомірно проведено перевірку правильності визначення митної вартості товару, що свідчить про наявність у діях повноважних осіб відповідача порушень митного законодавства.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Волинської митниці Держмитслужби зазначає, що посадовими особами відповідача відповідно до приписів ст.. 54 Митного кодексу України (далі МК України) не здійснювався контроль правильності визначення митної вартості товарів, а вчинялись дії, які мають ознаки з виявлення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, оскільки під час здійснення митного контролю на митному пості «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби, посадовими особами митниці отримано інформацію та копії товаросупровідних документів від відправника (продавця) товару, згідно з якими вартість товару є такою, що не відповідає вартості зазначеній в invoice, який подавався до митного контролю на м/п «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби.

Крім того, відповідач зазначає, що заявлена позивачем вимога, не підлягає судовому розгляду, оскільки загалом оскарження дій посадових осіб митниці з приводу перевірки митної вартості товару визначений МК України та передбачає можливість подання такої скарги в рамках провадження у справі про порушення митних правил до керівника митниці, але у даному випадку відсутні подані позивачем митниці під час провадження у справі про порушення митних правил № 0271/20500/21 скарг стосовно перевірки митної вартості товару, що свідчить про відсутність між учасниками справи правового спору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2022 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Висновок суду вмотивований тим, що обставинам допущення позивачем порушення митних правил вже було надано оцінку в рамках розгляду справи № 163/1999/21 та позивача визнано винним у порушенні останніх.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коломійцев А.Ю., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи, наведені представником позивача в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 у період з 26.12.2019 року по 28.12.2021 року перебував на посаді директора ТОВ «ТЕХНІКА ТА ОБЛАДНАННЯ», код ЄДРПОУ 37997604.

У період перебування на вказаній посаді ТОВ «ТЕХНІКА ТА ОБЛАДНАННЯ» придбано у BRM AERO, s.r.o. (Чеська республіка) літак для цивільної авіації BRISTELL LSA (в комплекті) серійний номер 567/2021 - 1 шт. вартістю 65000 Євро згідно контракту № 18122020/ТВА від 18.12.2020 року.

Відповідно до умов контракту № 18122020/ТВА від 18.12.2020 року, а саме п. 3.1 продавець постачає покупцю товар на умовах FCA Kunovice, Чехія; п. 3.2. вантажовідправником товару поданому контракту з BRM AERO. Чехія; п. 3.3 вантажоотримувачем товару по даному контракту с ТОВ «ТЕХНІКА ТА ОБЛАДНАННЯ», 61001, м. Харків, вул. Франківська, буд. 14, літ АЗ, місце поставки - Україна.

Ввезення товару на Україну та здійснення митного оформлення, відповідно до умов договорів № 1502/2021 про падання брокерських послуг декларування товарів від 15.02.2021 року та договору № ТС-1227/05 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні віл 21.05.2021 року мала здійснити логістична компанія ТОВ «ПТЛ ГРУП».

Розмитнення товару мало бути здійснено у Київській митниці, у зв`язку з чим уповноваженими особами ТОВ «ПТЛ ГРУП», в порядку ст. 194 МК України, подано до Київської митниці Держмитслужби попередню митну декларацію типу "ІМ 40 EE" UA100000/2021/881953 разом з доданими документами в обсязі достатньому для можливості доставлення товару під митним контролем до підрозділу призначення, де мало бути оформлено товар в режимі імпорт.

11.06.2021 року після в`їзду в зону митного контролю митного поста «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби (митниці в`їзду /відправлення) з Республіки Польща, вантажного транспортного засобу MAN р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з товаром «Літак надлегкий, комерційний двомісний, призначений для цивільного використання».

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 до митного контролю подав Carnet TIR № YX83270752, CMR №136645, інвойс № 420210028, пакувальний лист без номера, сертифікат походження EUR.1 № 0514122, експортну митну декларацію MRN 21PL301010TS48FNA1 разом з митною декларацією типу ІМ40ЕЕ № UA100000/2021/881953.

Згідно з цими товарно-супровідними документами від чеської компанії «BRM AERO» в адресу ТОВ "Техніка та обладнання" перевозився надлегкий комерційний двомісний літак «Bristel LSA», серійний номер 567/2021, реєстраційний номер UR-MKO, фактурною вартістю 65000 євро.

Під час здійснення митного контролю на митному пості «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби, посадовими особами митниці отримано інформацію та копії товаросупровідних документів від відправника (продавця) товару «BRM AERO»: інвойс № 420210028, пакувальний лист без номера, сертифікат походження EUR.1 № 0514122, експортну митну декларацію MRN 21CZ6400002BMLMMR4.

Згідно з отриманими документами літак був проданий чеською компанією «BRM AERO» ТОВ «Техніка та обладнання» за ціною 124881 Євро або 4.119.699,31 грн. за офіційним курсом Національного Банку України.

Позивачем у позовній заяві вказано, що 11.06.2021 року в`їзд в зону митного контролю митного поста «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби (митниці в`їзду/відправлення) з Республіки Польща, вантажного транспортного засобу MAN р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_2 з вищевказаним товаром було здійснено на стадії коли митна вартість фактично ще не була заявлена.

Натомість, як вказано позивачем, за ініціативою посадових осіб Волинської митниці Держмитслужби згідно ст. 336 МК України було проведено заходи митного контролю у вигляді перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 МК України були надані митним органам під час переміщення товару через митний кордон України (згідно п. 1 ч. 1 ст. 336 МК України) та здійснено направлення запиту до виробника (продавця) товару BRM AERO, s.r.o. для встановлення автентичності документів, поданих митному органу (згідно п. 8 ч. 1 ст. 336 МК України).

Вказані протиправні дії відповідача, на переконання позивача, є протиправними та такими, що призвели до протиправного його притягнення до відповідальності за порушення митних правил.

Так, під час розгляду справи встановлено, що стосовно позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0271/20500/21 від 01.07.2021 року, відповідно до якого позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4119699,31 грн. з конфіскацією в дохід держави надлегкого комерційного двомісного літака «Bristel LSA", серійний номер 567/2021, вартістю 4119699,31 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень абз. 1 п.2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до ст. 483 МК України, за порушення норм якої складено протокол про порушення митних правил від 01.07.2021 року № 0271/20500/21 та вилучений вище вказаний транспортний засіб, якого стосується спір, у зв`язку з поданням до митного органу як підстави для переміщення даного товару документів, що містять неправдиві відомості необхідні для визначення його митної вартості.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 482 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 508 та ст. 511 МК України визначено тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, і документів на них як процесуальна дія, яка проводиться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи про порушення митних правил.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема, і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності, як одного із принципів адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Такі повноваження суду не означають, що суд зобов`язаний розглянути будь-яку вимогу позивача, безвідносно до того, наскільки вона відповідає дійсному предмету спору та належному способу захисту порушеного права. Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС України одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 року по справі № 380/1122/20.

Під час розгляду справи встановлено, що підставою для звернення позивача до суду у даному випадку є вчинення відповідачем протиправних, на думку позивача, дій щодо проведення перевірки митної вартості товару, а отже у даному випадку наявні підстави вважати, що між сторонами має місце публічно-правовий спір.

Відтак, стосовно заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями п. 24 ч.1 ст. 4 МК України передбачено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 318 МК України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Приписами ст. 508 МК України передбачено, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До них належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Положеннями ст. 511 МК України передбачено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

У разі виявлення порушень митних правил, передбачених ч. 6 ст. 470, ст.ст. 471-473, 476, ч. 6 ст. 481, ст.ст. 482-484 МК України тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що відповідачем не здійснювався контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ст. 54 МК України, а вчинялись дії, які мають ознаки з виявлення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що приписами ч.1 ст. 483 МК України визначено, що переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

При цьому, судом встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі ст. 511 МК України спірний товар, як безпосередній предмет порушення митних правил вилучений Волинською митницею по протоколу про порушення митних правил.

Задля реалізації вказаної норми та після дослідження поданих до митного поста документів у зв`язку з встановленням відмінностей у поданих документах щодо вартості товару, посадовою особою відповідача складено стосовно позивача протокол про порушення митних правил.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 487 МК України визначено, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 21.10.2021 року у справі № 163/1999/21, яка набрала законної сили 04.04.2022 року, позивач ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4.119.699 грн з конфіскацією в доход держави надлегкого комерційного двомісного літака «Bristel LSA", серійний номер 567/2021.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 28.06.2021 року у справі № 163/1999/21, що набрала законної сили 22.09.2022 року, постанова того ж суду від 21.10.2021 року скасована за нововиявленими обставинами. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 0271/20500/21 щодо ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України закрите за відсутністю в його діях складу правопорушення.

За висновком суду (постанова від 28.06.2021 року), «підсумовуючи хронологію судового провадження за протоколом про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , встановлено, що на час складення цього протоколу, здійснення процесуальних дій митним органом і розгляду суддею місцевого суду не було зібрано достатніх доказів про обставини укладення і виконання зовнішньоекономічного договору між ТОВ «Техніка та обладнання» та компанією «BRM AERO». При цьому компанія-відправник свідомо ввела митні органи і Чеської Республіки, і України в оману щодо дійсної вартості літака, яка під час його увезення на митну територію України була заявлена ТОВ «Техніка та обладнання» відповідно до контракту. Ці обставини стали відомі під час апеляційного розгляду справи, однак оцінка висновків суду першої інстанції надавалась відповідно до тих доказів, які були предметом дослідження і стали підставою винесення оскаржуваної постанови 21 жовтня 2021 року».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно вчинення відповідачем протиправних дій стосовно здійснення перевірки вартості товару літака для цивільної авіації BRISTELL LSA (в комплекті) серійний номер 567/2021 - 1 шт. вартістю 65000 Євро.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коломійцева Андрія Юрійовича залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 квітня 2023 року.