Постанова

від 23.05.2022 по справі 278/731/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/731/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйка Є.О.

Категорія 16 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Франчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/731/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 жовтня 2021 року, ухвалені під головуванням судді Татуйка Є.О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ними та Виробничим сільськогосподарським кооперативом « Світоч» 31 жовтня 2017 року, набули право власності в Ѕ частці кожен на приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів, які розташовані на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами : 1822085600:04:000:0630 та 1822085600:04:000:0629.

З метою оформлення речового права на земельні ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, вони звернулися до Оліївської сільської ради. Виконавчий комітет сільської ради своїм листом від 19 травня 2020 року повідомив, що вказані земельні ділянки у власність та у користування не передавались.

15 травня 2020 року за результатами розгляду їхніх заяв щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у користування Олїівською сільською радою також повідомлено про необхідність розгляду цих заяв на черговій сесії.

У своєму листі від 7 липня 2020 року сільська рада зазначила, що при розгляді заяв проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в користування на умовах оренди не набрав достатньої кількості голосів та рішення не прийняте.

Позивачі також вказують, що з метою реалізації права на користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їм нерухоме майно, 19 травня 2020 року змушені були звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. 20 липня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ про здійснення державного нагляду ( контролю) за дотриманням земельного законодавства, проведено перевірку й надано відповідь на звернення від 16 жовтня 2020 року, з якої їм стало відомо про те, що рішенням Оліївської сільської ради від 24 січня 2020 року №992 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,3610 га, кадастровий номер 1822085600:04:000:0629.

Окрім того, рішенням Оліївської сільської ради від 21 лютого 2020 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність цієї ж земельної ділянки.

Рішенням Оліївської сільської ради від 21 жовтня 2020 року №1296 затверджено проект землеустрою та вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3 .

У подальшому позивачам стало відомо, що вказана земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки: площею 0,359 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701 та площею 0,002 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702. Відповідна інформація про зазначені земельні ділянки була внесена до ДЗК 21 квітня 2021 року та 5 травня 2021 право власності на дані земельні ділянки було зареєстроване за ОСОБА_3

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що висновком експертного дослідження №502/21 від 7 вересня 2021 року встановлено, що на цих земельних ділянках розташовані належна їм нежитлова будівля - приміщення для охорони, а також майданчик під стоянку автомобілів.

Отже, позивачі стверджують, що Оліївська сільська рада всупереч статті 120 ЗК України двічі надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняла рішення про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629, на якій розташоване належне їм нерухоме майно.

На думу позивачів, вказане свідчить про порушення їхнього права на мирне володіння нерухомим майном, а також законного інтересу та правомірні очікування щодо подальшого набуття речового права на вказану земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просили визнати протиправним та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21 жовтня 2020 року №1296 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3610 га, яка розташована за межами населених пунктів Оліївської сільської ради та призначена для ведення особистого селянського господарства.

Також просили скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С.Л. №57994962 від 6 травня 2021 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,359 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701, а також рішення №58018267 від 7 травня 2021 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,002 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702.

Окрім того, просили скасувати реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що розташоване на належних йому земельних ділянках майно, а саме: приміщення для охорони та майданчик для стоянки транспортних засобів, не є об`єктами нерухомості у розумінні цивільного законодавства, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2021 року №1153/05-2021. Відтак, набуття ним у власність цих земельних ділянок жодним чином не порушує права та інтереси позивачів. У свою чергу, розміщення на вказаних земельних ділянках тимчасової споруди та дорожнього покриття порушує його право власності, яке, враховуючи наявність спору, підлягає захисту в судовому порядку.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_3 просив скасувати державну реєстрацію права власності за позивачами на приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів загальною площею 3,9 кв.м. ( приміщення для охорони літ. «А», площею 3,9 кв.м., площа дорожнього ( твердого покриття становить 2685 кв.м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1054532518220, з одночасним припиненням усіх речових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна.

Окрім того, просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати приміщення для охорони, загальною площею 3,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісними позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою цього ж суду від 22 жовтня 2021 року зустрічний позов залишено без розгляду.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21 жовтня 2020 року №1296 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3610 га, за межами населених пунктів Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701, загальною площею 0,359 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, індексний номер :57994962 від 6 травня 2021 року.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702, загальною площею 0,002 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, індексний номер :58018267 від 7 травня 2021 року.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701, загальною площею 0,359 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702, загальною площею 0,002 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року стягнуто з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 23359 грн. 27 коп., тобто по 11679 грн. 63 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі адвокат Телічко Ю.А., який діє від імені ОСОБА_3 , зазначає, що суд безпідставно, після закриття підготовчого провадження, прийняв до розгляду заяву позивачів про зміну предмета позову, що не узгоджується з положеннями ч.3 ст. 49, п.1 ч.1 ст. 189 ЦПК України та порушує принципи рівності й змагальності сторін.

При вирішенні спору суд не надав належної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2021 року, відповідно до якого придбане позивачами за договорами купівлі-продажу приміщення для охорони з майданчиком для стоянки автомобілів не є нерухомим майном. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би спростовував висновки даної експертизи. Наведені обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 120 ЗК України.

При звернення до суду з даними вимогами позивачі не вказали, яке конкретне речове право вони захищають. Посилання на ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично користуються вказаною земельною ділянкою, не має жодних правових наслідків.

Також вказує, що до закінчення судових дебатів позивачі не надали суду докази понесених ними судових витрат та не подали відповідну заяву після ухвалення рішення.

Таким чином, суд безпідставно стягнув на користь позивачів судові витрати.

Враховуючи вищезазначене, адвокат Телічко Ю.А. просив скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 жовтня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції також була подана й Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що приміщення для охорони та майданчик під стоянку автомобілів є об`єктами нерухомого майна. Державна реєстрація цього майна не надає йому статус нерухомого майна.

Окрім того, позивачами обрано неефективний спосіб захисту, оскільки задоволення позову не призведе до бажаного для них результату - володіння чи користування землею.

Також звертається увага на непропорційність співвідношення площі належного позивачем майна та спірної земельної ділянки, а саме: площа майна становить 3,9 кв.м., тоді як площа переданих у власність ОСОБА_3 земельних ділянок складає 3610 кв.м.

Всупереч вимогам статей 141 та 246 ЦПК України позивачі до закінчення судових дебатів не надали докази понесених судових витрат та заяву про вирішення питання про розподіл цих витрат.

Таким чином, Оліївська сільська рада просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 29 жовтня 2021 року , ухваливши нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні адвокат Телічко Ю.А. підтримав подану ним апеляційну скаргу. Також зазначив, що вважає обгрунтованою апеляційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

При цьому, пояснив, що ухвала суду першої інстанції, якою зустрічну позовну заяву залишено без розгляду, була скасована в апеляційному порядку, а справа в цій частині направлена до Житомирського районного суду Житомирської області для продовження розгляду по суті. Вказана обставина, на його переконання, унеможливлює розгляд первісних позовних вимог.

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність порушення прав позивачів, оскільки на спірній земельній ділянці відсутнє будь-яке належне їм нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 , колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 31 жовтня 2017 року між Виробничим сільськогосподарським кооперативом « Світоч» та позивачами, останні набули право власності, в 1/2 частці кожен, на приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів, розташоване за аресою: Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, комплекс будівель та споруд №16, будинок АДРЕСА_2 (приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів - літ «А», загальною площею 3,9 кв.м., площа дорожнього (твердого покриття становить 2685 кв.м., до приміщення для охорони з майданчиком належить огорожа №1-2).

31 жовтня 2017 року право власності позивачів на вказане майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На звернення ОСОБА_2 Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області 29 квітня 2020 року видано довідку за №845 про те, що земельна ділянка під нерухомим майном ( приміщенням для охорони, загальною площею 3,9 за адресою: АДРЕСА_1 ), у власність або користування не передавалась.

Окрім того, Оліївська сільська у своїй довідці від 19 травня 2020 року за №1076 на запит ОСОБА_2 зазначила, що приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів загальною площею 3,9 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,1021 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0630; дорожнє тверде покриття, площею 2685 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629. Земельна ділянка під нерухомим майном за вищевказаною адресою у власність або користування не передавалась.

Як свідчать матеріали справи, позивачі звернулись до Оліївської сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки, яка розташована на території Оліївської сільської ради, комплекс будівель та споруд №16.

15 травня 2020 року Оліївською сільською радою прийнято рішення про розгляд вказаних заяв на черговій сесії.

Листом від 7 липня 2020 року Оліївська сільська рада повідомила позивачів про те, що їхні заяви були розглянуті та задоволені комісією з питань земельних відносин, будівництва та екології. Однак, при голосуванні на 35 сесії 7-го скликання сільської ради від 26 червня 2020 року проект рішення не набрав достатньої кількості голосів та рішення не прийнято.

Судом також встановлено, що за наслідками розгляду заяв позивачів від 19 травня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ №595-ДК від 20 липня 2020 року про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства.

Своїм листом начальник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомив, що в результаті перевірки встановлено, що рішенням Оліївської сільської ради від 24 січня 2020 року №992 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629, для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, своїм рішенням №1041 від 21 лютого 2020 року Оліївська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у приватну власність.

Матеріали справи також свідчать, що 21 жовтня 2020 року Оліївською сільською радою прийнято рішення №1296 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,3610 га, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області й призначена для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення 28 жовтня 2020 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,361 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі надали суду висновок експертного земельно-технічного дослідження №475/20 від 14 січня 2021 року, відповідно до якого фактичний розмір земельної ділянки, якою вони користуються, становить 0,2631 га. На вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна приміщення для охорони «А» та дорожнє (тверде) покриття майданчика.

Також експертом зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1822085600:04:000:0629 та 1822085600:04:000:0630 накладаються на земельну ділянку, яку фактично використовують ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629 накладається на земельну ділянку фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,2584 га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:04:000:0630 накладається на земельну ділянку фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,0047 га.

Отже, площа накладки становить 0,2631 га.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_3 надав суду висновок будівельно-технічної експертизи №1153/05-2021 від 17 травня 2021 року, у якому зазначено, що приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів (літ. «А», площею 3,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , не є нерухомим майном, може бути вільно переміщено в просторі без знецінення та зміни цільового призначення.

Майданчик під стоянку автомобілів ( площа дорожнього (твердого) покриття 2685 кв.м.), який розташований за вищевказаною адресою, не може бути віднесений до об`єктів нерухомості, оскільки належить до об`єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг, тротуарів, тощо, а не окремим об`єктом нерухомого майна. Даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки ( площі, дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Судом першої інстанції також встановлено, що передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0.3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629 була поділена на дві земельні ділянки: площею 0,359 га (кадастровий номер 1822085600:04:000:0701) та площею 0,002 га ( кадастровий номер 1822085600:04:000:0702), про що 5 травня 2021 року внесено відповідну інформацію до Державного земельного кадастру України.

5 травня 2021 року право власності за ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки також зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наявний в матеріалах справи висновок земельно-технічного дослідження №502/21 від 7 вересня 2021 року свідчить про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1822085600:04:000:0701 ( площею 0,3590 га) та 1822085600:04:000:0702 (площею 0,0020 га) є такими, що утворилися внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 0,3610 га, кадастровий номер 1822085600:04:000:0629.

На земельній ділянці площею 0,0020 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702 розташована нежитлова будівля - приміщення для охорони літ «А», загальною площею 3,9 кв.м., а на земельній ділянці площею 0,3590 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701 знаходиться дорожнє (тверде) покриття площею 2685 кв.м.

Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з частиною 3 даної норми відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 126 ЗК України також визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Звертаючись до органу виконавчої влади чи до органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа з метою реалізації наданого їй земельним законодавством права на отримання земельної ділянки у власність чи користування звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади в особі відповідного органу.

Заперечуючи проти позову, відповідачі зауважили, що будь-яке речове право позивачів на спірну земельну ділянку не порушене.

Водночас, судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й законний інтерес.

Відповідно до положень статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є одними із загальних засад цивільного законодавства.

В судовому засіданні представник позивачів неодноразово наголошувала на тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до сільської ради з клопотанням про надання їм у користування земельної ділянки, на якій розташоване придбане ними майно та яким вони тривалий час користуються.

Затвердження проекту землеустрою засвідчує згоду власника з вибором земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою, яка в майбутньому перейде у власність чи користування заінтересованої особи. При цьому, під час процедури набуття у власність чи у користування земельної ділянки всі учасники цих правовідносин зобов`язані діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховуючи інтереси один одного, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені законодавством у вичерпний спосіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц зазначено, що може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки ( в особі органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування), коли він необгрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; не повідомляє або несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови; надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду; необгрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення; безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах мала місце недобросовісна поведінка органу місцевого самоврядування, оскільки позивачам неодноразово надавалась відповідь про те, що вказана земельна ділянка, на якій розташоване придбане ними майно, у власність чи користування не передавалась. Водночас, питання про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_3 вже перебувало на розгляді сільської ради, яка зволікала з розглядом клопотань позивачів про передачу цієї земельної ділянки у користування.

Велика Палата у вказаній постанові зазначила, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення позивачів до Оліївської сільської ради з метою отримання земельної ділянки зумовлене їхнім інтересом на набуття цього нерухомого майна у користування на умовах оренди, за відсутності для цього законних перешкод.

У свою чергу, надання сільською радою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та подальша передача цієї земельної ділянки у власність останньому свідчить про порушення законного інтересу позивачів.

Таким чином, суд першої дійшов вірного висновку про скасування рішення Оліївської сільської ради від 21 жовтня 2020 року №1296 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3610 га, за межами населених пунктів Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Скасування вказаного рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 є підставою для задоволення позовних вимог про скасування рішень приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701, загальною площею 0,359 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, індексний номер :57994962 від 6 травня 2021 року, а також про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702, загальною площею 0,002 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, індексний номер :58018267 від 7 травня 2021 року.

Вірним також є й висновок суду про задоволення позовних вимог про скасування реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі України.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою ( стаття 194 ЗК України).

Спірні земельні ділянки були сформовані внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629 та інформацію про них внесено до Державного земельного кадастру.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про скасування державної реєстрації цих земельних ділянок у ДЗК України.

До закінчення судових дебатів представник позивачів подала заяву про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу.

Договір про надання правничої допомоги від 8 лютого 2021 року передбачає, що вартість наданих послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнтів замовлення на надання юридичної допомоги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обгрунтовуючи розмір понесених витрат на правничу допомогу, представник позивачів у встановлений цивільним процесуальним законодавством строк надала суду детальний розрахунок таких витрат, де зазначено, що: підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву коштує 3000 грн; за участь в судових засіданнях необхідно сплатити 5000 грн.; підготовка клопотань та адвокатських запитів коштує 2500 грн., складання та написання заяви про зміну предмета позову - 1500 грн.

Окрім того, при поданні позову позивачами сплачений судовий збір у розмірі 10896 грн., а також та 463 грн. 27 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив додаткове рішення про стягнення судових витрат.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст рішення складений 6 червня 2022 року.