Постанова

від 30.11.2023 по справі 278/731/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 278/731/21

провадження № 61-6210св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року, додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року, ухвалені у складі судді Татуйка Є. О., та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що їм на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 31 жовтня 2017 року з Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Світоч» та кожним з них окремо, належить по частці кожному приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів, розташованого за адресою: Житомирська область, Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, комплекс будівель та споруд № НОМЕР_1 , будинок АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1822085600:04:000:0630 та 1822085600:04:000:0629. Відповідно до вказаних договорів їм було передано у власність: приміщення для охорони з площадкою під стоянку автомобілів - літ. «А»; загальна площа - 3,9 кв.м, площа дорожнього (твердого) покриття становить 2 685,00 кв.м; до приміщення для охорони з площадкою під стоянку автомобілів належить огорожа № 1-2.

З метою оформлення речового права на земельні ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, на початку 2020 року вони звернулися до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. За результатами розгляду їх заяв щодо надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок рішенням Оліівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 15 травня 2020 року № 1132 їх заяви не були вирішені по суті, а залишено на розгляд на черговій сесії у зв`язку з необхідністю додаткового вивчення.

Відповідно до довідки виконавчого комітету сільської ради своїм від 29 квітня 2020 року №845, від 19 травня 2020 року № 1076, виданих ОСОБА_2 , земельні ділянки, на яких розміщене належне їм нерухоме майно, у власність та у користування не передавались.

Листом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 липня 2020 року № 1089/02-14/20 їх було повідомлено, що при розгляді заяв проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в користування на умовах оренди не набрав достатньої кількості голосів та рішення не прийнято.

У зв`язку з порушенням їх права на належне оформлення земельної ділянки, 19 травня 2020 року вони звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для здійснення державного нагляду дотримання земельного законодавства. 20 липня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області видало наказ про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності. Листом від 06 жовтня 2020 року їх повідомлено, що за наслідками проведення перевірки встановлено, що рішенням Оліївської сільської ради від 24 січня 2020 року № 992 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,3610 га, кадастровий номер 1822085600:04:000:0629. Крім того, рішенням Оліївської сільської ради від 21 лютого 2020 року № 1041 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність цієї ж земельної ділянки. Рішенням Оліївської сільської ради від 21 жовтня 2020 року № 1296 затверджено проект землеустрою та вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3

24 грудня 2020 року вони звернулись до Оліївської сільської ради з запитом про надання документів щодо вказаної земельної ділянки. Із копії проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 вбачається, що на кадастровому плані земельної ділянки розробником документації відображена будівля, яка вказана як тимчасова. Однак вказана будівля (приміщення для охорони) належить їм на праві власності. Крім того, згідно з відомостями технічного паспорта, вказана будівля побудована ще у 1971 році, а її фундамент і стіни залізобетонні.

З метою з`ясування питання чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 1822085600:04:000:0630 та 1822085600:04:000:0629 на земельну ділянку, якою вони фактично користуються і на якій знаходиться належне їм майно, вони замовили проведення відповідної експертизи. Відповідно до висновку за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 14 січня 2021 року № 475/20 вказані земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яку фактично вони використовують під належним їм нерухомим майном

У подальшому їм стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629 була поділена на дві земельні ділянки: площею 0,359 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701 та площею 0,002 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702. 05 травня 2021 року ОСОБА_3 зареєстрував права власності на новостворені земельні ділянки. Висновком експертного дослідження від 7 вересня 2021 року № 502/21 встановлено, що на цих земельних ділянках розташовані належна їм нежитлова будівля - приміщення для охорони, а також майданчик під стоянку автомобілів.

Оліївська сільська рада всупереч статті 120 ЗК України двічі надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняла рішення про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629, на якій розташоване належне їм нерухоме майно. Вказане свідчить про порушення їх права на мирне володіння нерухомим майном, а також законного інтересу та правомірні очікування щодо подальшого набуття речового права на вказану земельну ділянку.

Із урахуванням заяви про зміну предмету позову, просили:

визнати протиправним та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21 жовтня 2020 року №1296 «Про розгляд та затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3610 га, яка розташована за межами населених пунктів Оліївської сільської ради;

скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С. Л. від 06, 07 травня 2021 року № № 57994962, 58018267 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номера 1822085600:04:000:0701 (площею 0,359 га), 1822085600:04:000:0702 (площею 0,002 га) відповідно;

скасувати державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо вказаних земельних ділянок.

У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на приміщення та усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном.

Зустрічний позов мотивований тим, що розташоване на належних йому земельних ділянках майно, а саме ? приміщення для охорони та майданчик для стоянки транспортних засобів, не є об`єктами нерухомості у розумінні цивільного законодавства, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2021 року №1153/05-2021. Відтак, набуття ним у власність цих земельних ділянок жодним чином не порушує права та інтереси позивачів. У свою чергу, розміщення на вказаних земельних ділянках тимчасової споруди та дорожнього покриття порушує його право власності, яке, враховуючи наявність спору, підлягає захисту в судовому порядку.

ОСОБА_3 просив суд:

скасувати державну реєстрацію права власності за позивачами на приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів, загальною площею 3,9 кв.м (приміщення для охорони літ. «А», площею 3,9 кв.м., площа дорожнього (твердого покриття становить 2 685 кв.м), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1054532518220, з одночасним припиненням усіх речових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна;

усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належної йому земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів за власний рахунок демонтувати приміщення для охорони, загальною площею 3,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісними позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач недобросовісно користувався процесуальним правами, а саме - всупереч вимог частини другої статті 43 ЦПК України не виявляв повагу до суду та до інших учасників справи, не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, приховував докази та не надавав суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставились судом тобто вчинив дії, які суперечать завданню цивільного судочинства. Так, після відкриття провадження у справі за первісним позовом, тобто після обізнаності щодо заявлених до нього вимог, відповідач за первісним позовом розділив земельну ділянку, щодо якої заявлений та вирішувався спір і тим самим фактично ліквідував предмет спору. Більше того, про такі дії відповідач не повідомив суд та\або свого представника, хоча після роз`єднання земельних ділянок проводився та закривався підготовчий розгляд справи. У судовому засіданні ОСОБА_3 та на запитання головуючого судді, всупереч вимогам пункту 6 частини другої статті 197 ЦПК України, не повідомив про всі обставини, які відомі, щодо заявленого спору. Такі дії призвели до надмірного затягування розгляду справи, оскільки після виявлення таких обставин позивач за первісним позовом підготував заяву про зміну предмету та підстав позову, яка судом була прийнята до розгляду та виконані інші пов`язані із цим дії.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення сорокової сесії VII скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21 жовтня 2020 року № 1296 «Про розгляд та затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03), загальною площею 0,3610 га, ОСОБА_3 за межами населених пунктів Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701 загальною площею 0,359 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, індексний номер: 57994962 від 06 травня 2021 року.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької С. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702 загальною площею 0,002 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, індексний номер: 58018267 від 07 травня 2021 року.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номером 1822085600:04:000:0701, 1822085600:04:000:0702, загальною площами 0,359 га та 0,002 га відповідно, цільове призначення ? для ведення особистого селянського господарства, в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що всупереч вимог частини першої статті 120 ЗК України Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області передала ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, права власності на які зареєстровані за позивачами. Перебіг подій, що передував зверненню до суду з вказаним позовом, достовірно вказує на те, що ті самі посадові особи органу місцевого самоврядування достеменно будучи обізнаними, що за позивачами більш як за три роки до прийняття оскаржуваних рішень були зареєстровані права власності на об`єкти нерухомого майна, видають два протиправних рішення: про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та про затвердження такого проєкту, передання у власність земельної ділянки під нерухомим майном позивачів. Майно придбане позивачами ? приміщення для охорони з площадкою під стоянку автомобілів є саме об`єктами нерухомості, оскільки відповідні рішення як органу місцевого самоврядування, так і державного реєстратора з цього приводу визнали вказане майно саме таким та відповідні документи не скасовано. Висновок експерта з приводу того, що таке майно не слід вважати нерухомим, суд до уваги не приймає та вважає його нелегітимним за наявності відповідних рішень компетентних органів, які є чинними. Пояснення експерта також не спростовують визнані державою властивості майна позивачів.

Усвідомлюючи, що державою визнані права позивачів на об`єкти нерухомого майна і відповідно до чітких вимог спеціального закону, якими декларується лише церемоніальна роль органу місцевого самоврядування передати у власність земельну ділянку під таким майном позивачам, посадові особи Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області через майже три місяці з часу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки під майном позивачів ОСОБА_3 не набирають необхідної кількості голосів на черговій сесії ради для надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачам. Тому протиправне рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про передачу у власність відповідача земельної ділянки підлягає скасуванню, оскільки прямо суперечить частині першій статті 120 ЗК України. Аналогічних висновків дійшло і Головне управління Держгеокадастру України в Житомирській області. Оскільки інші позовні вимоги про скасування рішень нотаріуса та державної реєстрації земельних ділянок засновані на протиправному отриманню у власність майна, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року стягнуто з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені судові в розмірі 23 359, 27 грн, а саме по 11 679,63 грн на користь кожного позивача.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалюючи рішення суд не вирішив питання про судові витрати, понесені позивачами. Заявником долучено до заяви всі необхідні докази, які свідчать про фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та сплату судового збору позивачами.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що положення частини третьої, четвертої статті 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживанням процесуальними права, а не позову.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , Оліївської сільської ради залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду 29 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах мала місце недобросовісна поведінка органу місцевого самоврядування, оскільки позивачам неодноразово надавалась відповідь про те, що вказана земельна ділянка, на якій розташоване придбане ними майно, у власність чи користування не передавалась. Водночас питання про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_3 вже перебувало на розгляді сільської ради, яка зволікала з розглядом клопотань позивачів про передачу цієї земельної ділянки у користування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц зроблено висновок про те, що може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; не повідомляє або несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови; надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду; необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення; безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. Звернення позивачів до Оліївської сільської ради з метою отримання земельної ділянки зумовлене їхнім інтересом на набуття цього нерухомого майна у користування на умовах оренди, за відсутності для цього законних перешкод. У свою чергу, надання сільською радою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та подальша передача цієї земельної ділянки йому у власність свідчить про порушення законного інтересу позивачів. Таким чином, суд першої дійшов правильного висновку про скасування рішення Оліївської сільської ради від 21 жовтня 2020 року № 1296.

Обґрунтовуючи розмір понесених витрат на правничу допомогу, представник позивачів у встановлений цивільним процесуальним законодавством строк надала суду детальний розрахунок таких витрат, де зазначено, що: вартість підготовки відзиву на зустрічну позовну заяву становить 3 000,00 грн; участь представника в судових засіданнях - 5 000,00 грн; підготовка клопотань та адвокатських запитів - 2 500,00 грн, складання та написання заяви про зміну предмета позову - 1 500,00 грн. Крім того, при поданні позову позивачами сплачений судовий збір у розмірі 10 896,00 грн та 463,27 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив додаткове рішення про стягнення судових витрат.

Аргументи учасників справи

06 липня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення від 22 жовтня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2022 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що позивачі подали заяву про зміну предмета позову після закриття підготовчого провадження, що не узгоджується з положеннями частини третьої статті 49, пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України та порушує принципи рівності й змагальності сторін, оскільки змінити предмет позову можливо лише у підготовчому засіданні. Ухвалюючи рішення про скасування рішень приватного нотаріуса, як державного реєстратора, суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності самостійно обравши правову підставу та предмет позову. Крім того, подання заяви одночасно про зміну предмету позову і про зміну підстав позову процесуальний закон не передбачає.

Суди розглянули справу на підставі недопустимих доказів, оскільки на стадії слухання справи по суті було долучено до матеріалів справи та враховано при винесені рішення як доказ висновок експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 07 вересня 2021 року № 502/21.

Апеляційний суд зробив висновок, що у спірних правовідносинах мала місце недобросовісна поведінка органу місцевого самоврядування. Однак, як вбачається з матеріалів справи, він звернувся до Оліївської сільської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки 13 грудня 2019 року. Рішенням від 21 лютого 2020 року № 1041 Оліївська сільська рада надала йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у приватну власність. Позивачі з метою оформлення звернулись до сільської ради лише, як зазначено в позові, на початку 2020 року. У матеріалах справи відсутні належні докази щодо дати звернення позивачів до органу самоврядування. З огляду на викладене, він звернувся до сільської ради щодо оформлення прав на спірну земельну ділянку значно раніше за позивачів. Відтак рішення Оліївської сільської ради про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідало принципам справедливості, добросовісності та розумності. У застосовуваній апеляційним судом постанові Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції прийшов до висновку щодо недобросовісності дій органу місцевого самоврядування за обставин передачі земельної ділянки у користування особі, яка значно пізніше звернулась з відповідним проханням. Звертаючись до органу місцевого самоврядування про позачергове (позаконкурсне) надання земельної ділянки в оренду, позивачі обґрунтовували своє право наявністю на ній об`єкту нерухомого майна. Заявники достеменно знали, що таке майно не є нерухомістю.

Крім того, позивачами обрано невірний спосіб захисту. Задоволення позову не призведе до бажаного для позивача результату - володіння чи користування землею. У позовній заяві позивачі зазначають, що порушення їх права полягає в неможливості належного оформлення земельної ділянки під їх об`єктами на підставі статті 120 ЗК України. Велика Палата Верховного Суду слідує принципу, що будь-який юридичний спір має бути вирішений в рамках одного судового провадження, тоді як позивачі у цьому спорі створили преюдицію для інших спорів.

Cуди дійшли помилкового висновку, що приміщення для охорони та площадка під стоянку автомобілів є об`єктами нерухомості та застосували норму статті 120 ЗК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин. У матеріалах справи наявний висновок судового експерта від 17 травня 2021 року № 1153/05-2021, відповідно до якого приміщення для охорони з площадкою під стоянку не є нерухомими майном, може бути вільно переміщено в просторі без знецінення та зміни цільового призначення. Площадка під стоянку автомобілів належить до об`єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг, тротуарів, тощо, а не окремим об`єктом нерухомого майна. Вказаний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (площі, дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням. Наведене виключає можливість застосування приписів статті 120 ЗК України. За відсутності об`єкта нерухомості відсутнє порушене право чи інтерес позивачів. Посилання позивачів на фактичне користування земельною ділянкою не має жодного правового значення та не підтверджено матеріалами справи. На момент прийняття оскаржуваного рішення Оліївської сільської ради позивачі не були ні власниками, ні користувачами спірної земельної ділянки та не мали переважного права на земельну ділянку серед інших осіб.

Суд першої інстанції вирішив питання про судові витрати без проведення судового засідання. Суд порушив право відповідача на доступ до правосуддя та позбавив можливості подати свої заперечення проти розміру витрат позивача на правову допомогу чи клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди першої і апеляційної інстанції порушили норми процесуального права; суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду 24 вересня 2020 року у справі № 920/1059/17, від 15 лютого 2022 року у справі № 175/3267/17, від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 27 червня 2018 року у справі № 910/18802/17, від 28 березня 2019 року у справі № 910/23066/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/13267/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 571/1168/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 554/5283/15-ц, від 03 грудня 2019 року у справі № 910/3942/19).

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про продовження строку для подання відзиву, а відзиву повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що протоколом загальних зборів пайовиків КСП "ОЛІЇВСЬКЕ" від 17 квітня 2001 року вирішено провести реконструкцію пилорами збудовану в 1958 році в площадку з приміщенням охорони для стоянки автомобілів. Зборами співвласників майнових паїв КСП "ОЛІЇВСЬКЕ" 28 травня 2011 року вирішено, серед іншого, затвердити уточнені основні засоби серед яких є і приміщення для охорони з площадкою під стоянку автомобілів (реконструйована пилорама).

Рішеннями Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області з 27 серпня 2015 року по 28 вересня 2017 року вносились зміни щодо адреси та обсягу нерухомого майна та вирішено, що до комплексу будівель і споруд № 16 входять: приміщення для охорони з площадкою під стоянку автомобілів за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 22-27 т. 2).

На підставі договорів купівлі-продажу, укладених 31 жовтня 2017 року між Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Світоч» та позивачами, останні набули право власності, в 1/2 частці кожен, на приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів, розташоване за адресою: Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, комплекс будівель та споруд №16, будинок АДРЕСА_1 (приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів - літ «А», загальною площею 3,9 кв.м, площа дорожнього (твердого) покриття становить 2 685 кв.м, до приміщення для охорони з майданчиком належить огорожа № 1-2).

06 травня 2016 року виготовлено технічний паспорт на вказане майно, який містить інформацію про те, що дане майно збудовано в 1971 році.

31 жовтня 2017 року право власності позивачів на вказане майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

16 грудня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою про передачу у власність земельної ділянки площею 0,361 га для ведення ОСГ на території ради за межами населеного пункту.

На звернення ОСОБА_2 Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області 29 квітня 2020 року видано довідку № 845 про те, що земельна ділянка під нерухомим майном (приміщенням для охорони, загальною площею 3,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ) у власність або користування не передавалась.

Позивачі звернулись до Оліївської сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки, яка розташована на території Оліївської сільської ради, комплекс будівель та споруд №16.

15 травня 2020 року Оліївською сільською радою прийнято рішення про розгляд заяв позивачів на черговій сесії у зв`язку з потребою додаткового вивчення.

19 травня 2020 року Оліївська сільська надала довідку № 1076 на запит ОСОБА_2 , в якій зазначила, що приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів загальною площею 3,9 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,1021 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0630; дорожнє тверде покриття, площею 2 685 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629. Земельна ділянка під нерухомим майном за вищевказаною адресою у власність або користування не передавалась (а.с.30 т.1).

Листом від 07 липня 2020 року Оліївська сільська рада повідомила позивачів про те, що їхні заяви були розглянуті та задоволені комісією з питань земельних відносин, будівництва та екології. Однак, при голосуванні на 35 сесії 7-го скликання сільської ради від 26 червня 2020 року проект рішення не набрав достатньої кількості голосів та рішення не прийнято.

За наслідками розгляду заяв позивачів від 19 травня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ від 20 липня 2020 року № 595-ДК про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлено, що в результаті перевірки встановлено, що рішенням Оліївської сільської ради від 24 січня 2020 року № 992 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629, для ведення особистого селянського господарства. В 2020 році ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,361 га для ведення ОСГ з кадастровими номерами 1822085600:04:000:0629 виготовлено проект землеустрою. Рішенням Оліївської сільської ради від 21 лютого 2020 року № 1041 Оліївська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у приватну власність. Рішенням Оліївської сільської ради від 21 жовтня 2020 року № 1296 передано у власність, серед інших громадян і ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,361 га для ведення ОСГ з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629. На підставі вказаного рішення 28 жовтня 2020 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,361 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629. На такій земельній ділянці наявні об`єкти нерухомості, належні позивачам. Такі дії органу місцевого самоврядування порушують вимоги ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Відповідно до висновку експертного земельно-технічного дослідження від 14 січня 2021 року № 475/20, наданого позивачами, фактичний розмір земельної ділянки, якою вони користуються, становить 0,2631 га. На вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна приміщення для охорони «А» та дорожнє (тверде) покриття майданчика. Також експертом зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1822085600:04:000:0629 та 1822085600:04:000:0630 накладаються на земельну ділянку, яку фактично використовують ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629 накладається на земельну ділянку фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,2584 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:04:000:0630 накладається на земельну ділянку фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,0047 га. Отже, загальна площа накладення становить 0,2631 га.

23 квітня 2021 року сільським головою прийнято розпорядження № 91/1-0/21 щодо проведення службового розслідування стосовно виявлених обставин надання довідок посадовими особами сільської ради № 845 та 1076. 27 квітня 2021 року розпорядженням сільського готови № 94-0/21 ОСОБА_5 затверджено акт службового розслідування та довідки від 29 квітня 2020 року № 945 та від 19 травня 2020 року № 1076 вирішено вважати такими, що втратили чинність.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2021 року № 1153/05-2021, наданого ОСОБА_3 , приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів (літ. «А», площею 3,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ,) не є нерухомим майном, може бути вільно переміщено в просторі без знецінення та зміни цільового призначення. Майданчик під стоянку автомобілів ( площа дорожнього (твердого) покриття 2 685 кв.м), який розташований за вказаною адресою, не може бути віднесений до об`єктів нерухомості, оскільки належить до об`єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг, тротуарів, тощо, а не окремим об`єктом нерухомого майна. Вказаний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (площі, дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,3610 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629 була поділена на дві земельні ділянки: площею 0,359 га (кадастровий номер 1822085600:04:000:0701) та площею 0,002 га (кадастровий номер 1822085600:04:000:0702), про що 05 травня 2021 року внесено відповідну інформацію до Державного земельного кадастру України, а право власності за ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки також зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наявний в матеріалах справи висновок земельно-технічного дослідження №502/21 від 7 вересня 2021 року свідчить про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1822085600:04:000:0701 (площею 0,3590 га) та 1822085600:04:000:0702 (площею 0,0020 га) є такими, що утворилися внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 0,3610 га, кадастровий номер 1822085600:04:000:0629. На земельній ділянці площею 0,0020 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702 розташована нежитлова будівля - приміщення для охорони літ «А», загальною площею 3,9 кв.м., а на земельній ділянці площею 0,3590 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0701 знаходиться дорожнє (тверде) покриття площею 2685 кв.м.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера(частини друга, четверта, шоста статті 120 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) вказано, що «чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18) зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21) вказано, що «у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України (у редакції, чинній у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується. За приписами частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Суди в цій справі встановили, що на земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ «Енерджі-ВМ» на підставі спірного рішення, знаходиться нерухоме майно, придбане товариством у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 3 червня 2015 року, -господарська (нежитлова) споруда № 1 загальною площею 12,9 кв. м. Разом із цим доказів надання ОСОБА_1 у встановленому порядку спірної земельної ділянки для зведення такої господарської споруди, як і оформлення за ним права власності або права користування спірною земельною ділянкою площею 0,5297 га, матеріали справи не містять, у договорі купівлі-продажу нерухомого майна також відсутнє посилання на розмір земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором. За відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають».

У частинах першій-третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У справі, що переглядається:

відповідач заперечував позовні вимоги посилаючись на те, що придбане позивачами за договорами купівлі-продажу приміщення для охорони з майданчиком для стоянки автомобілів не є нерухомим майном, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2021 року, і наведені обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 120 ЗК України; позивачі не вказали, яке конкретне речове право вони захищають; посилання позивачів на фактичне користуються спірною земельною ділянкою не має правових наслідків. У зв`язку з цим ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про скасування державної реєстрації права власності на приміщення позивачів, усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном;

суд першої інстанції, залишивши без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , його запереченням проти первісного позову належної оцінки не надав, не встановив зміст права позивачів щодо спірної земельної ділянки, зокрема: чи відводилась земельна ділянка під об`єктом нерухомого майна, право власності на який належить відповідачам, та чи була вона сформована як об`єкт цивільного права (землеволодіння) на момент набуття права власності на нерухоме майно позивачами; чи належала відповідна земельна ділянка попередньому власнику (власникам) та на якій правовій підставі; чи вчиняли позивачі дії щодо оформлення права користування нею до моменту звернення відповідача до Оліївської сільської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою; коли та за яким проектом землеустрою сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:04:000:0629(в подальшому поділеної відповідачем) з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства; не звернули уваги на суперечності щодо визначення місця розташування приміщення для охорони з майданчиком під стоянку автомобілів загальною площею 3,9 кв.м (на земельній ділянці площею 0,1021 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0630, яка не є предметом спору, чи на земельній ділянці площею 0,0020 га з кадастровим номером 1822085600:04:000:0702, що утворилися внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 1822085600:04:000:0629); не надав належної оцінки доводам відповідача стосовно правового режиму майна позивачів, висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2021 року, зокрема чи є дорожнє (тверде) покриття площею 2 685 кв.м складовою частиною нерухомого майна, право на яке мають позивачі;

від вирішення зазначеного питання залежить і визначення належного способу (способів) захисту порушеного права/інтересу позивачів у спірних правовідносинах, який має забезпечити саме відновлення порушеного права позивачів, зокрема у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України ефективним способом захисту порушеного права позивачів саме на об`єкт нерухомого майна може бути визнання відповідного права на земельну ділянку, на якій розташований такий об`єкт, пропорційно розміру частки кожного з позивачів, як учасників спільної часткової власності;

апеляційний суд на відповідні доводи апеляційної скарги також уваги не звернув та допущені судом першої інстанції порушення не усунув.

Наведені порушення унеможливили повне і всебічне з`ясування обставин, на які посилалися сторони, у зв`язку з чим суди зробили передчасний висновок про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки встановлено підстави для скасування оскаржених судових рішень, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частини третя, четверта статті 411 ЦПК України).

Щодо додаткового рішення

Оскільки оскаржене додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, у зв`язку зі скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд підлягає скасуванню також і додаткове рішення. Тому суд касаційної інстанції підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги в частині його оскарження не аналізує.

При цьому у частині тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року, додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2022 року скасувати.

Передати справу № 278/731/21 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2021 року, додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2021 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук