Постанова

від 30.05.2022 по справі 547/896/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/896/21 Номер провадження 22-ц/814/829/22Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря Владімірова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бідюк Яна Володимирівна на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року (повний текст рішення складено 24 січня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 10 травня 2018 року до нього як до засновника СФГ «Дослідне» звернулася відповідач ОСОБА_1 з метою укладення договору оренди земельної ділянки, отриманої нею у спадщину. Просила внести предоплату орендної плати по майбутньому договору оренди землі у сумі 10000,00 грн, які й були їй передані позивачем. Також ОСОБА_1 була попереджена, що в разі отримання коштів і не укладення договору оренди землі із СФГ «Дослідне» вона буде повертати кошти у подвійному розмірі у гривневому еквіваленті доларів США, на що вона погодилась.

Після отримання 10000,00 грн, що складало еквівалент 385,00 доларів США, ОСОБА_1 підписала власноруч розписку, у якій прийняла на себе зобов`язання укласти договір з СФГ «Дослідне» та не перешкоджати реєстрації вказаного договору, уклавши та зареєструвавши його до 01 квітня 2020 року, а в разі невиконання зобов`язання - повернути отримані кошти у подвійному розмірі у гривневому еквіваленті долару США на день повернення, тобто до 05 травня 2020 року.

У січні 2019 року відповідач ОСОБА_1 повторно звернулась до позивача щодо виплати їй наперед орендної плати в сумі 4000,00 грн.

Після отримання цих коштів, що складало еквівалент 142,05 доларів США, вона знову підписала власноруч розписку, у якій підтвердила взяті на себе зобов`язання і укласти з СФГ «Дослідне» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324581200:00:001:0456 та не перешкоджати реєстрації вказаного договору, уклавши та зареєструвавши його до 31 березня 2020 року, а у разі невиконання зобов`язання повернути отримані кошти у подвійному розмірі та у еквіваленті долару США на день повернення, тобто до 15 квітня 2020 року. У подальшому відповідач стала уникати контактів з позивачем.

У червні 2021 року позивачеві стало відомо, що відповідачкою було продовжено договір оренди № 178 від 01 січня 2008 року її земельної ділянки, кадастровий номер 5324581200:00:001:0456 із ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» на новий термін до 31 грудня 2031 року.

Прийнявши на себе зобов`язання про виплату подвійної суми отриманих коштів у еквіваленті 385,00 та 142,05 доларів США у разі не укладення договору оренди землі із СФГ «Дослідне» до 01 квітня 2020 року і продовживши у подальшому договір оренди своєї земельної ділянки із ТОВ «Агрофірма «Пузиківська», відповідач має повернути вказані кошти. Однак у добровільному порядку відмовляється це робити, тому відповідно сума коштів до повернення складає (385,00+142,05)*2=1054,10 доларів США, що на день звернення до суду, за курсом НБУ складає 27617, 42 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь 27617,42 грн, судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року задоволено позов частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14000,00 грн, відмовивши у стягненні коштів у більшому розмірі - 27617,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 460,29 грн судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохає скасувати рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, яка не застосовується до правовідносин, що урегульовані на рівні діючого правочину.

Також позивачем не було надано місцевому суду доказів ініціювання ним укладення з відповідачем договору оренди землі із СФГ «Дослідне», як і не надано доказів «не підписання та перешкоджання реєстрації» договору.

Окрім того, суд першої інстанції відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про оголошення перерви для надання можливості ОСОБА_1 взяти особисту участь у розгляді справи з метою висловлення власної позиції щодо розписок, що в свою чергу зумовило порушення її прав на особисту участь у судовому процесі.

Узагальнені доводи особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що передавши в оренду належну земельну ділянку іншому орендарю, то з моменту вказаної передачі фактично підстава для набуття коштів у відповідача відпала і в даний час вона використовує кошти, передані ОСОБА_2 , без достатніх підстав, чим порушує вимоги статті 1212 ЦК України.

Представник позивача прохав суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник позивача, який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, пославшись на доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, проте під час судового засідання зв`язок із представником відповідача був перерваний.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо закінчення розгляду справи

Відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Оскільки представник відповідача заявила клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами суду із використанням власних технічних засобів, вона несе ризик переривання зв`язку.

Крім того, враховуючи, що сторона відповідача виклала свою позицію в апеляційній скарзі, а в справі достатньо матеріалів, на підставі яких можна зробити висновок про права та взаємовідносини сторін, підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви відсутні.

Відтак, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи після переривання зв`язку із представником відповідача.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 травня 2018 року № 514 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4499 га, яка розташована на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324581200:00:001:0456 (а.с. 4, 5).

Згідно тексту розписки від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10000,00 грн, що являється еквівалентом 385,00 доларів США, які в разі непідписання та перешкоджання реєстрації нею договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5324581200:00:001:0456, з СФГ «Дослідне» до 01 квітня 2020 року, зобов`язується повернути в подвійному еквіваленті доларів США до 05 травня 2020 року. Крім того, у розписці вказано, що кошти взяті ОСОБА_1 свідомо, жодних претензій до ОСОБА_2 не має і не матиме, надзвичайних обставин, що змушують її брати ці кошти, немає. Також ОСОБА_1 власноруч письмово зазначила, що вищевикладеним згодна претензій не має (а.с. 6, 59).

Згідно тексту розписки від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 отримала від позивача грошові кошти у сумі 4000,00 грн, що являється еквівалентом 142,05 доларів США, які в разі не підписання нею договору оренди її земельної ділянки, кадастровий номер 5324581200:00:001:0456, власність на яку підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом серія і номер 514 від 10 травня 2018 року, та вчиненні дій, що перешкоджають державній реєстрації даного договору з СФГ «Дослідне» до 31 березня 2020 року, зобов`язується у подвійному еквіваленті доларів США повернути до 15 травня 2020 року.

Крім того, в розписці зазначено, що кошти взяті нею свідомо, жодних претензій до ОСОБА_2 не має і не матиме, надзвичайних обставин, що змушують її брати ці кошти, немає. ОСОБА_1 також власноруч письмово зазначила, що вищевикладеним згодна претензій не має (а.с. 7, 58).

До обґрунтованого висновку прийшов суд першої інстанції вказавши, що зі змісту обох розписок вбачається і підтверджується отримання відповідачем від позивача 10000,00 грн, і 4000,00 грн. Доказів на спростування не отримання цих коштів, не підписання відповідачем обох розписок суду не надано. Доказів сприйняття відповідачем інших обставин та умов отримання коштів, окрім тих, на які вказують тексти розписок, суду не надано, у тому числі щодо вказаного у відзиві введення в оману чи використання позивачем помилки відповідача.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 червня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 5324581200:00:001:0456, площею 2,4499 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області, право власності зареєстроване 10 травня 2018 року, інше речове право зареєстровано за номером 32491136 договір оренди земельної ділянки № 178 від 01 січня 2008 року, Додаткова угода про поновлення (продовження) терміну дії договору оренди земельної ділянки б/н від 05 серпня 2019 року, Додаткова угода б/н від 27 березня 2021 року ТОВ «Агрофірма «Пузиківська». Рішення про державну реєстр рацію прав та їх обтяжень індексний номер 47885379 від 22 липня 2019 року, строком на 21 рік 9 місяців 9 днів, дата закінчення дії: 31 грудня 2031 року, з автоматичним продовженням договору (а.с. 9).

Отже, вищенаведене свідчить, що СФГ «Дослідне» не має права оренди щодо належної відповідачеві земельної ділянки з кадастровим номером 5324581200:00:001:0456.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо застосування статті 1212 ЦК України

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року по справі № 202/2965/21 (провадження № 61-6021св 21) висловлено правову позицію, у якій зазначено, що загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Необхідно виходити з того, що правова підстава отримання (набуття) майна відсутня у тому разі, коли відбувся перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується безпосередньо на вимозі закону, або суперечить меті існування правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальне правило частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.

Під правовою підставою збагачення повинна розумітися певна економічна мета надання майна, легітимізована відповідним юридичним фактом, або така, що ґрунтується безпосередньо на законові. Одночасна наявність цих двох елементів: відповідність збагачення економічній меті надання майна, юридичного факту (норми закону), що легітимізує цю мету, - є необхідною для того, щоб збагачення однієї особи за рахунок іншої вважалося підставним та правомірним.

Залежно від того, в якій формі виражається недолік правової підстави, що породжує обов`язок повернути майно, можна виокремити, зокрема, такий вид безпідставного збагачення як збагачення, правова підстава якого була відсутньою з самого початку (ab initio sine causa). До таких можна віднести, наприклад, передачу майна за правочинами, що не відбулися (у тому числі за договорами, що не були укладені).

У такому випадку відбувається збагачення, хоча й з волі потерпілого, проте, яке не засноване на правомірному юридичному фактові. Таке збагачення виникає внаслідок передачі майна як виконання за договором, який не було укладено.

За загальним правилом, набуття права власності на отримане майно від іншої особи, ґрунтується на відповідному волевиявленні відчужувача, воля якого сформована вільно. Таке волевиявлення має бути однозначним за своїм змістом та свідчити про бажання колишнього власника такого майна, спрямованого на передачу його саме у власність такого набувача.

Загальною засадою цивільного законодавства є добросовісність, розумність, справедливість. Цей принцип повною мірою підлягає як врахуванню учасниками цивільних відносин під час обрання варіанта належної поведінки з іншими учасниками, а так само має бути застосований під час оцінки судом поведінки усіх учасників цивільних відносин між собою.

Кожна особа, діючи правомірно, повинна усвідомлювати, чи існує будь-яка справедлива підстава отримання нею тих або інших грошових коштів (матеріальних благ), чи відповідає існуючий характер взаємних стосунків сторін природі та вартості певного роду отримання, чи не створює така передача блага обов`язок з повернення неналежно отриманого.

При цьому, як вказав Верховний Суд, суд має виходити з того, що підстава отримання будь-якого майна безвідплатно від іншої особи має бути недвозначною та явно вираженою з боку особи, яка здійснює таке передання. Отже, діючи розумно та добросовісно, кожен учасник цивільних відносин має оцінювати, чи не створює отримання якогось майна від іншої особи для самого отримувача певні цивільні зобов`язання, зокрема й щодо повернення отриманого без справедливої підстави.

Цивільне право слугує меті забезпечення стабільності цивільного обороту, критерієм забезпечення чого є, за загальним правилом, отримання усіма учасниками цивільних відносин лише належного, тобто того, на отримання чого особа вправі справедливо та розумно розраховувати.

Судом першої інстанції в даній справі було детально та аргументовано проаналізовано зміст розписок, дії сторін та не встановлено відповідних договірних відносин.

Відповідно, враховуючи характер взаємних стосунків між сторонами справи, неможливо встановити, що передання грошових коштів відповідало будь-якій правомірній та справедливій меті й відповідач вправі була розраховувати на те, що такі грошові кошти вона правомірно набула у власність.

Згідно з частиною першоюстатті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення грошових коштів із відповідача як безпідставно набутих, а доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин є безпідставними.

Щодо меж позовних вимог

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Так, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У справі, що переглядається, суд, в межах підстави позову (обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги щодо захисту права) та предмету позову (матеріально-правова вимога позивача до відповідача), застосував належні приписи юридичних норм, прийшовши до висновку, що підлягають застосуванню норми права, які регулюють безпідставне набуття або збереження майна, зокрема, норми статті 1212 ЦК України.

Тобто доводи апеляційної скарги про вихід суду за межі позовних вимог не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Щодо передчасного висновку про доведеність отримання коштів

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про доведеність отримання відповідачем коштів у сумі 14000,00 грн.

При розгляді даного аргументу, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта).

Як визначено у частинах першій та другій статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга).

За приписами частин третьої - п`ятої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина п`ята).

На підтвердження отримання коштів ОСОБА_1 були надані розписки, зміст яких обґрунтовано був проаналізований судом першої інстанції, але відповідачем та його представником у строки, визначені статтею 83 ЦПК України, не були надані докази, які б спростовували факт отримання відповідних коштів або інші докази, що ставили б під сумнів достовірність вищевказаних розписок.

Тому, із урахуванням принципу змагальності (стаття 12 ЦПК України), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо отримання відповідачем коштів у сумі 14000,00 грн.

Слід також звернути увагу, що апеляційна скарга, крім посилання на передчасність висновку суду першої інстанції, не містить вказівок на конкретні докази, які б спростовували факт отримання коштів відповідачем.

Щодо особистої участі відповідача у судовому засіданні

Апеляційна скарга також містить доводи про те, що місцевий суд не задовольнив клопотання про оголошення перерви для надання можливості ОСОБА_1 взяти особисту участь у розгляді справи з метою висловлення власної позиції щодо розписок, що в свою чергу зумовило порушення її прав на особисту участь у судовому процесі.

На думку колегії суддів, вказана обставина не дає підстави для задоволення апеляційної скарги.

Так, відповідно до положень частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Розгляд справи у суді першої інстанції проводився за участю представника відповідача, тобто відповідач визначилася із своєю позицією щодо участі у справі через представника.

При цьому, апеляційна скарга не містить аргументів, чому представник позивача не мав можливості надати всі пояснення, які сторона відповідача мала бажання висловити суду.

Також слід звернути увагу, що чинне законодавство визначає доказом, зокрема, показання свідків (частина друга статті 76 ЦПК України).

Частина перша статті 92 ЦПК України передбачає, що сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Матеріали справи не містять даних, що у строки, визначені нормами ЦПК України, було заявлено клопотання про допит ОСОБА_1 у якості свідка та які конкретно фактичні дані вона могла підтвердити чи спростувати щодо отриманих коштів.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що розгляд справи за відсутності відповідача, але за присутності її представника, яка не була обмежена у дачі пояснень, жодним чином не призвело до неправильного вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бідюк Яна Володимирівна- залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 червня 2022 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко