Рішення

від 05.06.2022 по справі 733/216/22

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/158/22

Єдиний унікальний №733/216/22

Рішення

Іменем України

06 червня 2022 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого судді Вовченка А.В.,

при секретарі Мошенець Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства водоканалізаційного господарства «Ічень» Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про встановлення неповного робочого дня, поновлення попередніх умов праці, нарахування заробітної плати та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до КПВКГ «Ічень» Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про встановлення неповного робочого дня, поновлення попередніх умов праці, нарахування заробітної плати та стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 01 вересня 2005 року вона була прийнята по переведенню до КПВКГ «Ічень» Ічнянської міської ради на посаду контролера абонентського відділу. 06 квітня 2022 року позивач отримала наказ начальника КПВКГ «Ічень» Ічнянської міської ради від 06 квітня 2022 року за № 35 про встановлення їй неповного робочого часу, згідно якого встановлено ОСОБА_1 з 06 квітня 2022 року неповний робочий день тривалістю одна година з понеділка по п`ятницю з 08-00 год. до 09-00 год. Встановлення режиму роботи з неповним робочим днем вважає безпідставним, встановленим з грубим порушенням норм чинного законодавства України, а тому такий наказ підлягає скасуванню, оскільки як передбачено законом у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник вправі встановити чи скасувати неповний робочий час для всього підприємства або окремих структурних підрозділів, чи окремої категорії працівників. Якщо немає змін в організації виробництва і праці, власник не вправі встановлювати або скасовувати неповний робочий час для конкретних працівників. Крім того, про істотні зміни в організації виробництва і праці позивачу не повідомляли, з жодними розпорядчими документами, що стосуються змін в організації виробництва і праці не ознайомлювали, в зв`язку з чим вважає вищевказаний наказ неправомірним та просить його скасувати, поновити попередні умови праці, нарахувати заробітну плату з 06 квітня 2022 року в розмірі, що існував до змін умов оплати праці. Також просила стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 гривень 00 копійок, яка виразилась в душевних стражданнях у зв`язку з порушенням гарантованого Конституцією України права на працю, додаткових зусиллях для організації свого життя, та просила стягнути понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила їх

задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково вказала, що у зв`язку із ненаданням відповідачем жодних доказів об`єктивної необхідності запровадження змін в організації виробництва і праці, а також приймаючи до уваги, що вказані зміни проводяться тільки по відношенню до однієї посади і не відбуваються на всьому підприємстві, в окремому підрозділу або по окремих категоріях працівників, вважає, що присутня дискримінація по відношенню до неї.

Крім того, внаслідок встановлення їй скороченого робочого часу були істотно порушені її право на працю та справедливу винагороду за неї, у зв`язку із чим вона нервувала з цього приводу, у неї виникло безсоння і вона вимушена була приймати ліки, що призвело до психічних переживань та моральних страждань, почалися складнощі у стосунках зі сім`єю, тому моральну шкоду оцінюєв 20000 гривень 00 копійок.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача КП ВКГ «Ічень» , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився , надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити в повному обсязі та зазначив, що у період дії воєнного стану норми ч.3 ст.32 Кодексу законів про працю, щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються, згідно із ЗУ №2136-ІХ від 15.03.2022 року. Позивачка з переведенням була згодна та з наказом ознайомлена, про що свідчить підпис ОСОБА_1 . Підставою для переведення з числа п`яти контролерів саме позивачки на неповний робочий час стала доповідна записка №1 заступника начальника Кирія В.А. Враховуючи систематичні запізнення, що підтверджуються актами про відсутність працівника на робочому місці 18.01,26.01.,02.02,09.02., та 18.02.2022 року, підтверджуються підписами працівників, головою та членами профспілкового комітету.

Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавшиучасників процесу,вивчивши матеріалисправи,суд прийшовдо висновку,що позовнівимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню,виходячи знаступного.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці та захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за однакову роботу.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 1 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8); правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам рівні конституційні права і свободи та рівність перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48); кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (частина перша статті49); кожен має право на освіту (частина перша статті 53);

З метою реалізації зазначених конституційних положень, визначення організаційно-правових засад запобігання та протидії дискримінації, забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина ухвалено і діє Закон Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , який вводить загальну заборону дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними.

Як встановлено в судовому засіданні з 01 вересня 2005 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята по переведенню до КПВКГ «Ічень» Ічнянської міської ради на посаду контролера абонентського відділу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-8).

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

06квітня 2022року начальникКПВКГ «Ічень»Ічнянської міськоїради видавнаказ за№ 35«Про встановленнянеповного робочогочасу ОСОБА_1 »,згідно якогопозивачці з 06квітня 2022року встановленонеповний робочийдень тривалістюодна годиназ понеділкапо п`ятницюз 08-00год.до 09-00год.Оплату праціпроводити пропорційновідпрацьованому часу(а.с.9).Вищевказаний наказбуло виданона підставідоповідної запискизаступника начальникаКирія В.А.від 05квітня 2022року танаказу №34від 06квітня 2022року «Прозакріплення вулицьза контролерамиабонентського відділу».

У п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже, зі змісту викладеного вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Однак, власник має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. При цьому повинна додержуватися процедура зміни істотних умов праці, як вона передбачена частиною 3 ст. 32 КЗпП, а саме змін в організації виробництва і праці, до яких відноситься прийняття власником рішення про переведення всього підприємства, окремих його структурних підрозділів і категорій працівників на неповний робочий час, якщо це обумовлено кон`юнктурою ринку або іншими обставинами, які не дозволяють використовувати працю працівників протягом повного робочого часу.

Як вбачається із матеріалів, згідно оскаржуваного наказу №35 від 06.04.2022 року позивачку було повідомлено про встановлення їй неповного робочого часу. Проте про істотні зміни в організації виробництва і праці її не повідомляли, з будь-якими розпорядчими документами, що стосуються змін в організації виробництва та праці не ознайомлювали. Надані суду акти про відсутність працівника на робочому місці не є підставою для запровадження істотних змін в організації виробництва та праці , згідно вимог чинного законодавства України про працю.

Враховуючи всі встановлені обставини, порушення порядку запровадження в КП ВКГ «Ічень» істотних змін організації виробництва і праці , прав позивачки на працю, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про встановлення неповного робочого дня, поновлення попередніх умов праці та нарахування заробітної плати правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином,суд вважає,що захистпорушених правпозивача усфері трудовихвідносин шляхомвідновлення становищапозивача,яке існувалодо порушенняцих правбуде цілкомдостатнім,і додатковогомеханізму компенсаціїморальної шкоди,як негативнихнаслідків (втрат)немайнового характеруне потребує.

На підставі приписівп.2 ч.8ст. 141 ЦПК Українисуд, за клопотанням представника позивача, відкладає вирішення питання про судові витрати та призначаєсудове засідання для вирішення даного питання.

В силустатті 141ЦПК Українисудові витрати,що складаютьсяіз судовогозбору,суд покладаєна відповідачапропорційно задоволенимпозовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 141,258, 259, 268 ЦПК України, ч.3 ст.32 , 237-1 КЗпП України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень" № 35 від 06 квітня 2022 року про зміну істотних умов праці.

Поновити ОСОБА_1 попередні умови праці в КП ВКГ "Ічень" (код ЄДРПОУ -33380497 ), що існували до 06 квітня 2022 року.

Зобов`язати КП ВКГ "Ічень" нарахувати з 06 квітня 2022 року ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі , що існував до змін умов праці.

Стягнути з КП ВКГ "Ічень" (код ЄДРПОУ 33380497) у дохід держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві ) грн. 40 коп.

Стягнути з КП ВКГ «Ічень» (код ЄДРПОУ 33380497) на користь ОСОБА_1 992 (девятсот девяносто дві ) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 09 год.00 хв. 15червня 2022року в приміщенніІчнянського районного суду Чернігівської області, зобов`язавши представникапозивача, за клопотанням якого буде проводитися вказане судове засідання, в строк до 10червня 2022 року подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство водоканалізаційне господарство "Ічень" ,код ЄДРПОУ - 33380497.

Повний текст судовогорішення виготовлено 06червня 2022року.

Суддя А. В. Вовченко