Рішення

від 26.05.2022 по справі 737/39/22

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/39/22

Провадження № 2/737/81/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Решітько А. Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 152 від 08.11.2021 року Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» в частині відсторонення ОСОБА_1 . Також просить стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» на її користь середній заробіток за час відсторонення від роботи на підставі наказу № 152 від 08.11.2021 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з 2002 року працює на посаді викладача суспільних дисциплін в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Куликівський професійний аграрний ліцей».

У листопаді 2021 року вона зазнала грубого порушення її конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що в неї постійно вимагали на роботі конфіденційну медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19.

Починаючи з 08 листопада 2021 року вона перебувала на лікарняному, про що попередила відповідача та повідомила йому, що надасть останньому запитувану інформацію про вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19 як тільки закінчиться лікарняний.

Однак 08 листопада 2021 року відповідач видав наказ про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала висновок лікаря в якому їй було протипоказано вакцинуватися проти респіраторної хвороби COVID-19 до 23 листопада 2021 року. 16 листопада 2021 року, як тільки було закрито лікарняний, вона в той же день вийшла на роботу та повідомила відповідача про наявність протипоказань.

Із наказом про відсторонення ОСОБА_1 було ознайомлено лише 11 січня 2022 року. Також їй було представлено акт від 08 листопада 2021 року в якому зазначена недостовірна інформація, що, нібито, її по телефону було ознайомлено із вищевказаним наказом про відсторонення.

Таким чином, відповідач видав наказ про відсторонення від роботи під час перебування позивача на лікарняному.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечуються позовні вимоги, виходячи з наступного. Оспорюваний наказ було видано відповідачем на виконання наказу Міністерства охорони та здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2135 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». На період дії карантину запроваджені особливі умови та режим, зокрема, особливий режим праці. Вказані обмеження і особливі умови стосуються, в тому числі, працівників закладів освіти, до яких відноситься відповідач. Міністерство охорони здоров`я України своїм наказом від 04 жовтня 2021 року № 2153 затвердило перелік організацій, представники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19. Згідно з цим наказом на період дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники, зокрема, професійної (професійно-технічної) освіти. Таким чином, ОСОБА_1 як працівник закладу професійної (професійно-технічної) освіти підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19. В свою чергу ОСОБА_1 не надала підтвердження про вакцинацію або протипоказання для вакцинації, тому була відсторонена від роботи станом на 08 листопада 2021 року. Відсторонюючи ОСОБА_1 від роботи, відповідач виконував пряму вказівку закону. Також зазначає, що законом не передбачено для роботодавця обов`язку зберігати заробітну плату на час відсторонення працівника від роботи.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що наказ про відсторонення її від роботи було прийнято в період її непрацездатності, що заборонено законом. Вказує, що не відмовлялася та не ухилялася від проведення профілактичного щеплення проти COVID-19, однак не могла його вчасно зробити, оскільки перебувала на лікуванні в КНП «Куликівська ЛПЛ».

Відповідачем надані заперечення, в яких зазначено, що позивача вчасно було повідомлено про необхідність проведення вакцинації. Також відповідач ставить під сумнів достовірність аудіо-запису телефонної розмови, диск з якою наявний в матеріалах справи.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Також позивач зазначила, що копію наказу про відсторонення їй було надало лише у січня 2022 року. Пояснила, що 08 листопада 2021 року вона повідомила телефонним дзвінком роботодавця, що знаходиться на лікарняному, натомість їй сказали, що вона може прийти ознайомитися з наказом про своє відсторонення, на що вона відповіла, що прийти не може, оскільки знаходиться на лікарняному. Від проходження вакцинації вона не відмовлялася, однак в зв`язку з тим, що у жовтні-листопаді мала проблеми зі здоров`ям не могла цього вчасно зробити. Після того, як закінчилася дія обмежень до вакцинації вона вакцинувалася.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях. Зазначив, що він є директором ліцею, а тому на нього покладено обов`язок щодо контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками ліцею. Пояснив, що позивачку неодноразово було повідомлено про необхідність до 08.11.2021 року зробити щеплення проти COVID-19 або надати документи, які звільняють від обов`язку вакцинуватись. Однак позивач вчасно цього не зробила, тому він змушений був видати наказ, яким відсторонив ОСОБА_1 від роботи з 08.11.2021 року. Позивачу телефонували з роботи та повідомили про наказ про відсторонення, запропонували прийти та ознайомитися з ним, однак позивач повідомила, що збирається йти до лікарні. Після того, як вона надала висновок з протипоказаннями до вакцинації її допустили до роботи. Про те, що ОСОБА_1 могла перебувати на лікарняному дізнався 08 листопада 2021 року, однак не мав підтверджень. На запитання, чи вносились зміни до оскаржуваного наказу стовно ОСОБА_1 після отримання підтверджуючих документів, представник відповідача відповів, що не вносились.

Заслухавши учасників справи, дослідивши заяви по суті справи та надані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.

Положеннями п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК).

Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2002 року працює на посаді викладача суспільних дисциплін в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Куликівський професійний аграрний ліцей», що підтверджується наказом «Про прийняття на роботу» № 47 від 28.08.2002 року та трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_1 (а.с.13-14).

Наказом в.о.директора Державногопрофесійно-технічногонавчального закладу«Куликівський професійнийаграрний ліцей»Лисаченка В.В.№ 152від 08.11.2021року ОСОБА_1 було відстороненовід роботибез збереженнязаробітної платина часвідсутності унеї документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення, або ж довідки про абсолютні протипоказання до щеплення (а.с.16).

Даний наказ було видано на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236» та наказу МОЗ України Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 року № 2153.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року №1096 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: доповнено пунктом 41-6, згідно якого на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладається обов`язок забезпечити, зокрема, відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень шляхом видання відповідного наказу про відсторонення.

Тобто, вбачається, що працівник підлягає відстороненню у разі ухилення або відмови від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Відповідна відмова має бути зафіксована документально. В матеріалах справи міститься акт №3 від 08.11.2021 року, згідно якого було встановлено, що 08.11.2021 року станом на 08.00 год в закладі виявлено не вакцинованих 8 чолоків, серед них ОСОБА_1 , також зазначено, що від даних осіб було відібрано усні пояснення під час яких з`ясовано, що відповідні працівники відмовляються від проходження вакцинації (а.с. 54).

Однак, ОСОБА_1 08.11.2021 року не була присутня на робочому місці в зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, тому даний акт не підтверджує достовірно, що позивач відмовлялася чи ухилялася від вакцинації. В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 відмовлялася чи ухилялася від вакцинації проти COVID-19, натомість відразу після припинення дії протипоказань до вакцинації ОСОБА_1 вакцинувалася, що підтверджується висновком лікаря (а.с. 20) та свідоцтвом про вакцинацію (а.с.15).

08 листопада 2021 року в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» Лисаченком В. В. затверджено акт «Про відмову від ознайомлення з наказом», в якому зазначено, що методистом ДПТНЗ «Куликівський професійний аграрний ліцей» ОСОБА_4 у присутності секретаря ліцею Гарбуз Тетяни у телефонному режимі (о 9 годині ранку 08 листопада 2021 року) запропоновано викладачу ОСОБА_5 ознайомитися з наказом «Про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати працівників ДПТНЗ «Куликівський ПАЛ». У телефонному режимі ОСОБА_1 ознайомлена, від підпису відмовилася, при чому сказала, що зараз піде до лікарні (а.с.17).

З дослідженого в судовому засіданні аудіо-запису телефонної розмови встановлено, що працівником відповідача було запропоновано ОСОБА_1 ознайомитися з наказом, однак ОСОБА_1 повідомила що знаходиться на лікарняному, тому не зможе прийти. Зміст розмови, день, коли дана розмова відбулася сторони по справі в судовому засіданні не заперечували (а.с.38).

Відповідно до п.11 ч.9 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов`язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення.

Таким чином, ОСОБА_1 не було ознайомлено із оскаржуваним наказом в порядку, встановленому законодавством.

ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною з 20 жовтня 2021 року по 25 жовтня 2021 року та з 08 листопада 2021 року по 16 листопада 2021 року, що підтверджується відповідними медичними висновками про тимчасову непрацездатність (а.с.19).

Наказом МОЗ України «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» від 01.06.2021 року № 1066 затверджено «Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я».

Згідно із п. 3 вказаного Порядку тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку (далі - тимчасова непрацездатність) - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.

Відповідно до п. 2 «Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 328 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 р. № 323) листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 червня 2021 року № 1234 встановлює, що листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Таким чином,з аналізувідповідних нормативнихактів вбачається,що з01.10.2021року всілікарняні вУкраїні оформлюютьсяв електронномувигляді.Відкриття електронноголікарняного (е-лікарняного)проводиться автоматичнопісля внесенняв системумедичного висновкулікарем,до якогозвертається особаз певнимстраховим випадком,відразу вказуєтьсядата відкриттята передбаченадата закриттялікарняного абойого продовження.Після відкриттяе-лікарняногопрацівник повиненповідомити свогороботодавця протимчасову непрацездатність.На цьомудії працівниказакінчуються.Сповіщення провідкриття е-лікарняногонадходе роботодавцюв кабінетістрахувальника навебпорталі електроннихпослуг Пенсійногофонду України.Сформований е-лікарнянийдоступний дляперегляду удень йогостворення. Отже, чинне законодавство не містить обов`язку працівника при оформленні електронного лікарняного надавати роботодавцю паперові підтвердження встановлення факту тимчасової непрацездатності. З матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 в день відкриття лікарняного, а саме 08.11.2021 року повідомила в телефонному режимі відповідного працівника за місцем своєї роботи про те, що вона перебуває на лікарняному, перевірити вказану інформацію роботодавець міг через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно довідки № 537 від 31.12.2021 року виданої лікарем ЗПСМ ОСОБА_6 . ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в КНП «Куликівська ЛПЛ» з 20 жовтня 2021 року по 25 жовтня 2021 року та з 08 листопада 2021 року по 16 листопада 2021 року (а.с.18).

Згідно висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 № 480 від 15.11.2021 року ОСОБА_1 було тимчасово протипоказано вакцинуватися з 08.11.2021 по 23.11.2021 (а.с.20).

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 надала заяву адресовану в.о. директора ДПТНЗ «Куликівський ПАЛ» Лисаченку В. В. з проханням призупинити її відсторонення від роботи з 08.11.2021 року, оскільки нею надано висновок лікаря № 480 від 15.11.2021 року щодо наявності протипоказнь до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (а.с.21).

Наказом в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» Лисаченка В. В. № 156 від 16.11.2021 року «Про допуск до роботи викладача ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 16.11.2021 року допущено до роботи як таку, що має тимчасові протипоказання від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (а.с.22).

У табелі обліку використання робочого часу за листопад в ДПТНЗ «Куликівський ПАЛ» зазначено що ОСОБА_1 з 08.11.2021 по 12.11.2021 та з 15.11.2021 по 16.11.2021 не працювала (а.с.25).

23 листопада 2021 року та 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 отримала профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, що підтверджується міжнародним свідоцтвом про вакцинацію (а.с.15).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України. У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Згідно з наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковими в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України. Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

Оскільки вдень відстороненнявід роботипозивач перебувалана лікарняному, що підтверджує її тимчасову непрацездатність, відповідач не в праві відсторонювати позивачку від роботи без збереження заробітної плати, навіть якщо лікарняний лист був відкритий у день відсторонення, але після видання наказу про відсторонення.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 12.09.2018 року № 127/21890/16-ц.

Суд звертає увагу, що листи, роз`яснення Міністерств, Фонду соціального страхування України тощо з питань відсторонення працівників не є нормативно-правовими актами, вони носять інформаційний характер і не встановлюють правових норм, тому у відповідних випадках суд керується Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», іншими Законами України.

Крім того, акт від 15.02.2022 року за результатами проведення позапланової перевірки Управлінням держпраці у Чернігівській області щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Державним професійно-технічним навчальним закладом «Куликівський професійний аграрний ліцей» (а.с. 56-63) не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється у взаємозв`язку із іншими доказами.

Таким чином, наказ виконуючого обов`язки директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» Лисаченка В. В. № 152 від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати працівників ДПТНЗ "Куликівський ПАЛ" в частині відсторонення ОСОБА_1 необхідно скасувати.

Що стосується заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно з ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оплати праці педагогічних працівників регулюється Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102 (далі Інструкція).

У п.п.78-79 Інструкції зазначено, що середня місячна заробітна плата викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається шляхом множення годинної ставки викладача на встановлений йому обсяг річного навантаження і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячної ставки заробітної плати на середньомісячну норму навчального навантаження (72 години). Встановлена середньомісячна заробітна плата виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, включаючи час роботи в період канікул, що не збігається з відпусткою. У випадках, коли викладачі відповідно до діючого законодавства або з незалежних від них причин звільняються від навчальних занять (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, відволікання учнів на сільгоспроботи, зимові канікули тощо), встановлений їм обсяг річного навантаження зменшується на 1/10 частину за кожний повний місяць відсутності на роботі або відсутності занять із зазначених причин (за неповний місяць - виходячи з відповідної кількості робочих днів).

Встановлена викладачам на початку навчального року середня місячна заробітна плата в зазначених випадках зменшуватись не повинна. Години викладацької роботи, виконані викладачем протягом навчального року зверх зменшеного річного навантаження, оплачуються додатково за годинними ставками після виконання зменшеного навчального навантаження.

Аналізуючи вищенаведені норми, зважаючи на те, що оскаржуваний наказ про відсторонення був винесений в період тимчасової непрацездатності позивачки, що задокументовано у встановленому законом порядку, дія наказу про відсторонення закінчилася до поновлення працездатності позивачки, тому їй необхідно відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

10 січня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Серкіним Костянтином Юрійовичем був укладений договір про надання правової допомоги, вартість юридичних послуг становить 7 000 грн. (а.с.34).

Наявна квитанція до прибуткового ордеру від 28 січня 2022 року про сплату ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 7 000 гривень (а.с. 36).

У акті прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 28 січня 2022 року зазначені наступні послуги: ознайомлення з матеріалами наданими Довірителем - 1 год 30 хв., вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, побудова стратегії захисту прав клієнта 2 год. 00 хв., підготовка проекту позовної заяви 4 год. 00 хв., запланована участь в судових засіданнях, підготовка процесуальних документів, подача документів до суду 1 год. 30 хв. Всього 9 годин 00 хвилин. Вартість 1 години за домовленістю сторін складає 1 000 грн. Сторони домовились, що загальна вартість послуг складає 7 000 грн. (а.с. 37).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.2,3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.2 ст. 138 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у даній справі судом задоволено одну із заявлених двох позовних вимог, з відповідача на користь позивача має бути стягнено 50 % документально підтверджених понесених позивачем судових витрат, а саме 3500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Також згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача потрібно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» № 152 від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати працівників ДПТНЗ "Куликівський ПАЛ" в частині відсторонення ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Державний професійно-технічнийнавчальний заклад«Куликівський професійнийаграрний ліцей», ЄДРПОУ 03072603, місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, смт Куликівка, вул. Миру, буд. 43.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2022 року.

Суддя Н. Ю. Рубаненко