Рішення

від 29.05.2022 по справі 320/4727/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року м.Київ № 320/4727/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засіданні Єжелі А.О.,

за участю

представника позивача - Бойка В.В.,

представника відповідача - Малая В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Ваяк" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Ваяк" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 4376/0901 від 24.11.2020, прийняте ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Фермерського господарства «Ваяк».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2020 неправомірно застосовано до нього фінансові санкції у розмірі 500 000 грн за зберігання пального (для власних потреб) без наявності ліцензії. Зазначає, що у своїй діяльності він користується сільськогосподарською технікою, яка працює на дизельному пальному, на право зберігання якого позивачем було отримано ліцензію №10120414202001022 від 08.04.2020 (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), терміном дії з 08.04.2020 до 08.04.2025, адреса місця зберігання: Київська область, м.Яготин, пров.Ніни Алексєєвої, буд. 6. На момент проведення перевірки вказана ліцензія була чинною та надавала право суб`єкту господарювання зберігати пальне для власних потреб. У той же час, перевіряючі за вказаною адресою, де знаходиться ємкість для зберігання пального, не виїзджали, а перевірку проводили за іншою адресою, де знаходиться інше підприємство. Також, позивач наголосив на прийнятті Яготинським районним судом Київської області постанови у справі №382/1595/20 від 15.01.2021, якою встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 164 КУпАП щодо зберігання пального за відсутності ліцензії.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Київській області не погоджуючись з позовними вимогами позивача, надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про правомірність дій контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки ФГ «Ваяк» та застосуванні до позивача за наслідками проведеної перевірки санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Відповідач звертав увагу суду на те, що ФГ «Ваяк» отримало ліцензію на зберігання 5000 л пального за адресою: м.Яготин, пров.Ніни Алексєєвої, 6, проте зберігання пального відбувалось за адресою: м.Яготин, вул.Пирятинська, 44, що підтверджується договором поставки нафтопродуктів від 26.05.2020 №2020/05/2602-0, товарно-транспортною накладною від 08.04.2020 №9100853154, акцизною накладною від 08.04.2020 №34208. Крім того, ліцензія на зберігання пального видана на 5000 л, проте зберігання пального відбулось у ємності 10 000 л.

Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що при оформленні товарно-транспортної накладної від 08.04.2020 була допущена помилка в зазначені адреси розвантаження придбаного пального. Також, позивач наполягає на тому, що відповідачем не було здійснено перевірку приміщень за адресою місцезнаходження позивача: м.Яготин, пров.Ніни Алєксєєвої, 6 та орендованого приміщення за адресою: м.Яготин, вул.Пирятинська, 27. Щодо використання позивачем резервуару для зберігання пального ємністю 10000 л, позивач наголосив, що договір позички вказаної металевої ємності хоч і було укладено, проте фактично не виконано сторонами, що свідчить про не використання вказаного резервуару.

Також, представниками сторін заявлено клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом представників сторін та свідків.

Ухвалою суду від 20.05.2022 вирішено перейти до розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, та призначено судове засідання на 30.05.2022.

Також, суд зазначає, що відповідно до приписів постанови КМУ від 30.09.2020 №893 та наказу ДПС України від 30.09.2020р. №529 відбулось компетенційне правонаступництво між ГУ ДПС у Київській області (у якості правопопередника зі статусом юридичної особи публічного права ) та ГУ ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (у якості правонаступника зі статусом структурного підрозділу органу державної виконавчої влади - юридичної особи публічного права).

У розумінні п.п.41.1.1 ст.41 Податкового кодексу України ДПС України та ГУ ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, є окремими податковими органами та окремими контролюючими органами як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

До того ж у розумінні п.41.4 ст.41 Податкового кодексу України і ДПС України, і ГУ ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС є окремими органами стягнення.

Водночас із цим, за змістом положень п.п.7-9 ч.1 ст.4, ч.ч.1 і 3 ст.43, ч.1 ст.46 КАС України участь в адміністративній справі у якості сторони може брати або юридична особа публічного права (посадова чи службова особа цього суб`єкта права), або орган державної влади без статусу юридичної особи (посадова чи службова особа цього органу державної влади), або інший суб`єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права і відповідно до ч.1 ст.16 означеного закону утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії.

Оскільки за змістом наказу ДПС України від 30.09.2020 №529 у складі органу державної влади - ДПС України утворено 31 відокремлений структурний підрозділ, то слід вважати, що ці територіальні органи діють у судових процедурах від імені ДПС України як органу державної влади - юридичної особи публічного права і можуть бути наділені адміністративною процесуальною дієздатністю виключно за критерієм - інший суб`єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Втім, частиною 2 ст.21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є органами державної влади.

Таким чином, законодавець увів в дію юридичну конструкцію, у силу якого структурні відокремлені підрозділи органу державної виконавчої влади (а саме: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику) є самостійними органами державної влади без статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797).

У судовому засіданні представник позивача Бойко В.В. підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Малай В.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фермерське господарство «Ваяк» (код ЄДРПОУ 38784802), зареєстроване як юридична особа 08.10.2013.

Видами діяльності за кодами КВЕД є: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.47 - розведення свійської птиці; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 10.12 - виробництво м`яса свійської птиці; 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.32 - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 47.22 - роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Для здійснення господарської діяльності позивачем використовується власна техніка комбайн «John Deere», сушарка «Pedrotti Super», навантажувач «JSB», трактор «New Holland», а також техніку, яка належить членам фермерського господарства та орендовану техніку, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію машин, договору купівлі-продажу №6825-S/1, договором поставки №26 від 26.12.2016, актом прийняття-передачі товару №1 від 01.06.2017 (а.с. 18, 19, 20-21, 22, 23-24, 25, 26).

Позивач має ліцензію "10120414202001022" від 08.04.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), терміном дії з 08.04.2020 до 08.04.2025, адреса зберігання: Київська область, м.Яготин, пров.Ніни Алєксєєвої, 6 (а.с. 9-10).

Згідно з наказом ГУ ДПС у Київській області від 02.10.2020 №1483 скеровано працівникам управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів на підставі п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (об`єктів), зокрема, ФГ «Ваяк» (а.с.31, 32).

09.10.2020 відповідачем винесено направлення на перевірку №1084 на про проведення з 26.10.2020 фактичної перевірки ФГ «Ваяк» тривалістю 10 діб з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у тому числі наявністю ліцензій та реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі; внесенням місць зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання; маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів; встановленими мінімальними оптово-відпускними або роздрібними цінами на алкогольні напої; встановленими максимальними роздрібними цінами на тютюнові вироби, реєстрацією платниками акцизного податку при здійсненні суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального тощо.

Надалі, у період з 26.10.2020 по 03.11.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку ФГ "Ваяк" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт №123/10-36-09-00-10/38784802 від 03.11.2020 (а.с.33-36).

У вказаному акті зазначено, що під час перевірки позивача за адресою місця зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки): Київська обл., м.Яготин, пров. Ніни Алексєєвої, 6, де розташований приватний будинок, встановлено відсутність резервуару місткістю 5000 л для зберігання пального, що зазначений у ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за №10120414202001022 від 08.04.2020, терміном дії з 08.04.2020 до 08.04.2025. Таким чином, встановлено факт надання ФГ «Ваяк» недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою для отримання ліцензії, чим порушено вимоги ч.43 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Також, під час перевірки відібрано пояснення у голови ФГ «Ваяк» Бойка В.В., у яких зазначено, що на території в приміщенні знаходиться ємність 10000 л, в якій зберігається пальне для власного використання. Ємність знаходиться за адресою Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська.

Також, до перевірки надано копії договору позички від 17.03.2020 ємності 10 м куб., копії накладної №31ДТ-484/19-9100853154 від 18.04.2020, товарно-транспортної накладної №9100853154 від 08.04.2020, акцизної накладної №34208 від 08.04.2020 ПП «ОККО-Бізнес Контракт»), згідно якої на адресу ФГ «Ваяк» реалізовано паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (важкі дистиляти (газойлі)) УКТ 32Д 2720194300, у кількості 6336,96 кг, що дорівнює 7596,45 л (пункти розвантаження: Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська 44).

Враховуючи надані до перевірки документи та пояснення, перевірячі, що ФГ «Ваяк» у квітні 2020 року та на момент перевірки за адресою: Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська, здійснюється зберігання паливного за відсутності за даною адресою діючої ліцензії на право зберігання паливного, чим порушено вимоги ч.1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі-Закон №481), зі змінами та доповненнями. Контролюючий орган дійшов висновку про те, що ФГ «Ваяк» порушено вимоги ч.43 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

У вказаному акті зазначено, що до акту додаються: запит про надання документів; пояснення; копія договору позички від 12.03.2020; копії товаро-супровідних документів на пальне (14 арк.).

На підставі висновків вищевказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2021 про застосування до ФГ «Ваяк» суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500 000,00 грн за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії та розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 24.11.2020 №1053.

29.12.2020, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2021 про застосування до ФГ «Ваяк» штрафних санкцій, в порядку статті 56 Податкового кодексу України, ФГ «Ваяк» було подано скаргу (вих. № 12-29-2 від 29.12.2020) до Державної фіскальної служби України на спірне податкове повідомлення-рішення.

Однак, рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 16.03.2021 вих. №6007/6/99-00-06-050206 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом щодо його оскарження.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Статтею 80 Податкового кодексу України визначений порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно з п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Як встановлено судом з матеріалів справи, фактична перевірка ФГ «Ваяк» призначена наказом Головного управління ДПС в Київській області від 02.10.2020 №1483, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

За приписами п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється контролюючим органом, зокрема, на реалізацію функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Крім того, суд зазначає, що для застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Проте, наказ на проведення перевірки від 02.10.2020 №1483 не містить жодного посилання на наявну чи отриману контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

В той же час, суд зазначає, що інформація, на підставі якої прийнято наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18, а також у постанові від 22.09.2020 року у справі №520/1304/2020.

Згідно з п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Як передбачено п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З матеріалів справи судом встановлено, що директору ФГ «Ваяк» посадовими особами ГУ ДПС в Київській області під час виходу на перевірку були пред`явленні копії наказу про проведення фактичної перевірки від 02.10.2020 №1483 та направлення на перевірку від 09.10.2020 №1084.

При цьому, директор ФГ «Ваяк» розписався у цих направленнях про ознайомлення із ними, без застережень щодо правильності їх оформлення.

Таким чином, враховуючи, що позивачем допущено посадових осіб відповідача до перевірки, суд не приймає твердження позивача про порушення порядку проведення перевірки, як підставу для скасування прийнятого за наслідками такої перевірки рішення.

Суд звертає увагу на те, що в тому випадку, коли контролюючий орган провів перевірку на підставі наказу про її проведення та за результатами такої перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії був реалізований його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

При цьому, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.

Щодо висновків акту перевірки про порушення ФГ «Ваяк» ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ФГ «Ваяк» отримало від Головного управління ДПС в Київській області ліцензію на зберіганні пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер: 10120414202001022 від 08.04.2020, терміном дії до 08.04.2025; адреса місця зберігання: Україна, 07700, Київська область, Яготинський район, м.Яготин, пров.Ніни Алєксєєвої, буд.6; загальна місткість резервуарів - 5000 літрів.

Отже, спірні правовідносини у даній справі виникли навколо питання стосовно того, чи допущено ФГ «Ваяк» зберігання пального за межами адреси, на яку ним отримано Ліцензію на зберіганні пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер: 10120414202001022 від 08.04.2020, терміном дії до 08.04.2025; адреса місця зберігання: Україна, 07700, Київська область, Яготинський район, м.Яготин, пров.Ніни Алєксєєвої, буд.6.

Згідно з пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Законом України № 481/95-ВР від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), передбачено отримання ліцензії на право зберігання пального, а зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

За визначення статті 1 Закону № 481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

За змістом ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють зберігання пального, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії документів, передбачених цією статтею, не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місце знаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Отже, суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне окреме місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.

Згідно з частиною 22 статті 18 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС.

Під місцем зберігання пального, відповідно до ст.1 Закону № 481/95-ВР, розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Разом з цим, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні, а відтак, у разі дотримання платником податку вказаних умов відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Як наполягав у відповіді на відзив позивач, перевірка фактично була здійснена за адресою, де здійснюється господарська діяльність ТОВ "Яготин Агро Капітал"- м. Яготин, вул Пирятинська 27, а позивач лише орендує там одне з приміщень, де знаходиться частина його техніки. У той же час за адресою, де знаходиться ємність та частина техніки, а саме АДРЕСА_1 , перевірка не здійснювалася. Також зазначив, що адреса в ТТН зазначена помилково, оскільки це житловий будинок, до якого позивач ніякого відношення не має.

Під час розгляду справи Голова ФГ "Ваяк" Бойко В.В. стверджував, що перевірка проводилася за адресою АДРЕСА_2 , де на той час його батько мав склади та приміщення ТОВ "Яготин Агро Капітал". Зазначив, що там дійсно знаходиться незначна частина техніки, у той час як частина техніки та ємність для зберігання пального знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підтвердження чого до матеріалів справи долучено фото з інтернету будівлі за вказаною адресою.

Судом встановлено, що на даних фото зображено будівлі с/г призначення, ємність та с/г техніка.

У той же час, звернув увагу, що зазначення в акцизній накладній та ТТН АДРЕСА_3 не означає місце зберігання пального. Пояснив, що оскільки придбання пального за вказаною накладною відбувалося у період активної весняної посівної (квітень 2020 року), його розвантаження відбувалося прямо на полі шляхом розлиття в баки техніки, яка була задіяна для обробки полів. При цьому, поля знаходяться у кінці АДРЕСА_3 , а тому ТОВ «ОККО-Бізнес Контракт» і зазначило у документах ця адресу. Звернув увагу, що решта видаткових накладних на придбання палива та ТТН, які долучені відповідачем до матеріалів справи містять адресу АДРЕСА_1 , а відтак ним не порушено місця зберігання пального, на яке отримана ліценція.

Щодо копії договору позички від 17.03.2020 ємності 10 м куб, який було надано під час перевірки, пояснив, що ним дійсно був укладений зазначений договір з ОСОБА_1 з метою зберігання пального місткістю 10000 л та отримання ще однієї ліцензії.

Щодо пояснень, долучених до акту перевірки, в яких зазначено про зберігання пального за адресою АДРЕСА_3 , пояснив, що написані були під диктовку перевіряючих, проте там відсутня точна адреса, яка б свідчила про факт зберігання пального в іншому місці, ніж визначено в ліцензії.

На запитання суду, чи виїзджали перевіряючі за адресою, зазначеною в ліцензії з метою встановлення факту наявності там пального, пояснив, що ні.

З метою дослідження факту зберігання пального за іншою адресою, ніж зазначена в ліцензії, судом допитаний як свідок перевіряючий ОСОБА_2 , який пояснив, що за адресою АДРЕСА_1 , були відсутні посадові особи ФГ "Ваяк", тому вони за порадою сусідів пішли по вулиці трохи далі за адресою АДРЕСА_2 , де знаходилися посадові особи підприємства.

На запитання суду, чи була там ємність, зазначив, що йому показали бочку, де зберігають пальне.

У той же час, на місце, зазначене в ліцензії, вони з посадовими особами позивача не виходили.

Стверджував, що документів на оренду приміщення під час перевірки надано не було.

Суд критично оцінює такі свідчення, оскільки за адресою АДРЕСА_1 , перевіряючі не здійснювали виїзд, посадовим особам позивача не пропонували відвідати це місце з метою встановлення факту відсутності там ємності на 5000 л., на яку придбана ліцензія.

У той час пояснення свідка з приводу наявності ємності 10000л за адресою АДРЕСА_2 , жодним чином не підтверджують факт наявності там пального позивача, оскільки як встановлено у ході розгляду справи, зазначена ємність була взята в позичку з метою отримання ліценції на нове місце зберігання пального.

Разом із тим, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не доведено належними та достатніми доказами порушення позивачем ст. 15 Закону № 481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності ліцензії.

В акті перевірки від 03.11.2020 №123/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 відповідач вказав, що ПП «ОККО-Бізнес контракт» на адресу ФГ «Ваяк» реалізовано паливо дизельне ДП-Л-Євро 5-ВО в кількості 6336,96 кг (7596,45 л) у пункті розвантаження: Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська, де розташована ємність місткістю 10 м куб для зберігання пального.

В описовій частині акту у якості доказів зберігання позивачем пального за адресою: Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська, відповідач посилається виключно на товарно-транспортну та акцизну накладну, які складені постачальником пального - ТОВ «ОККО-Бізнес Контракт» та пояснення голови правління позивача - Бойка В.В.

Однак, це не виключає того, що товар прямував для розвантаження його прямо на полі як то зазначив Голова ФГ "Ваяк".

При цьому, адреса місця зберігання пального: Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська, 44, зазначена в акцизній накладній, не є юридичною чи податковою адресою, чи адресою виробничої одиниці ФГ «Ваяк», що не заперечується сторонами.

Окрім того, суд зазначає, що ФГ «Ваяк» не є платником акцизного податку та не має доступу до акцизної накладної для того, щоб виправити допущену помилку.

Слід відмітити, що зазначена відповідачем у акті акцизна накладна ПП «ОККО-Бізнесу Контракт» підтверджує саме факт придбання ФГ «Ваяк» у останнього та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання у розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР.

Суд звертає увагу, що процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок).

Так, відповідно до п.п. 1, 2 розділу II Порядку акцизна накладна форми "П" складається в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального у разі кожної повної або часткової операції з реалізації пального. Акцизні накладні реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Пунктом 4 розділу II Порядку передбачено, що у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.

У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:

"1" - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;

"2" - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;

"3" - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання "3" зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;

"4" - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання "1" - "4", у відповідному рядку зазначається цифра "0".

Пунктом 12 розділу II Порядку встановлено, що в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником (код операції "3"), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку):

зазначається - в накладних з напрямом використання пального "0";

не зазначається - в накладних з напрямом використання пального "4" (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).

З аналізу вищенаведених норм Порядку слідує, що при заповненні акцизної накладної за результатами реалізації пального суб`єкту господарювання, напрями використання пального, які не підпадають під жодну із визначених в п.4 Порядку ознак, у верхній лівій частині акцизної накладної у відповідному рядку (напрям використання) зазначається цифра « 0», та відповідно до п. 12 Порядку в такій накладній обов`язково вказується адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Таким чином, якщо при реєстрації вказаних акцизних накладних постачальники зазначали критерії: код операції 3, умови оподаткування 0, напрямок використання 0, які використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відсутні підстави стверджувати про надходження палива для зберігання у місці, яке є акцизним складом.

З наявної у матеріалах справи копії акцизної накладної, складеної з придбання ФГ «Ваяк» у ПП «ОККО-Бізнес Контракт» важких дистилятів (газойлів), судом встановлено, що у графі адреса зберігання пального, яке не є складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки» зазначено «код операції 3, напрям використання 0» та в якості адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом зазначено адресу: Київська область, м.Яготин, вул.Пирятинська, 44, що не є юридичною адресою здійснення позивачем господарської діяльності.

Вказане додатково свідчить, що поставлене на адресу позивача пальне не придбавалося для зберігання в місцях, які є акцизним складом, а було використано виключно для потреб власного споживання.

Із акту фактичної перевірки від 03.11.2020 вбачається, що відповідач обмежився лише описом факту придбання пального, не встановивши належними і допустимими доказами наявність або відсутність можливості його зберігання, факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання. Фактичну, кількісну наявність пального в процесі проведення фактичної перевірки відповідач не перевіряв.

В той же час, окрім твердження про придбання, отримання та зберігання палива, в акті перевірки відсутнє роз`яснення, чи зберігалось таке пальне у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо.

Також, пояснення голови правління ФГ «Ваяк» від 26.10.2020, надані контролюючому органу, також не можуть бути беззаперечним доказом зберігання пального за адресою, відмінною від адреси, яка зазначена у ліцензії, оскільки ці пояснення неповні та не містять конкретних даних щодо обставин, зазначених в акті перевірки.

Крім того, сторони з метою підтвердження своїх доводів надали до суду фотографії: позивач фотографії розташування резервуару для пального за адресою: АДРЕСА_1 та сільськогосподарської техніки, яку він використовує у своїй господарській діяльності; відповідач - фотографії резервуару зберігання пального та контролера, який досліджує документи позивача.

Проте, суд не приймає їх до уваги, оскільки фото резервуарів не містять жодної прив`язки до місцевості, де їх зроблено, та про наявність чи відсутність у цих ємностях пального.

Водночас, надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить із того, що відповідач не здійснював перевірки за адресою: АДРЕСА_3 , та факт зберігання позивачем пального саме за цією адресою жодним чином не зафіксований відповідачем в акті перевірки, тому сумніви щодо місця зберігання пального тлумачаться на користь платника податків, який доводив, що зберігання пального здійснювалось за ліцензованою адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також, суд погоджується з твердженням позивача про те, що укладання ним 17.03.2020 договору позички резервуару для зберігання пального ємністю 10000 л не означає реального його виконання, фактичну передачу його у користування позивача та використання позивачем для зберігання у ньому пального.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ФГ «Ваяк» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Однак, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, суд, враховуючи, що висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії є необґрунтованим належним чином, та, обираючи належний й ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №4376/0901 від 24.11.2020.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ФГ «Ваяк».

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору, у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн, що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору №644 від 16.04.2021.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) №4376/0901 від 24.11.2020 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Фермерського господарства «Ваяк» (код ЄДРПОУ 38784802).

Стягнути на користь Фермерського господарства «Ваяк» (код ЄДРПОУ 38784802) судовий збір у сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Повний текст рішення виготовлено 03.06.2022.