Постанова

від 13.10.2022 по справі 320/4727/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4727/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Ваяк» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фермерське господарство «Ваяк» (надалі за текстом - «ФГ «Ваяк») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 4376/0901 від 24.11.2020 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000 за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що перевірка проведена у відсутність посадових осіб господарства.

ФГ «Ваяк» також вказувало на помилковість висновків контролюючого органу про те, що воно зберігало пальне по вул. Пирятинська, в м. Яготин без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що факт зберігання пального без отримання ліцензії зафіксовано актом фактичної перевірки та підтверджується поясненнями голови ФГ «Ваяк».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, наполягаючи на законності та обгрунтованості судового рішення, зазначає, що наказ про проведення перевірки не містить жодного посилання на наявну чи отриману контролюючим органом інформацію про можливі порушення ФГ «Ваяк» законодавства.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2020 р. за реєстраційним № 10120414202001022 ФГ «Ваяк» видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Київська область, Яготинський район, м. Яготин, пров. Ніни Алєксєєвої, 6.

03 листопада 2020 р. посадовцями Головного управління ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ФГ «Ваяк».

Результати перевірки оформлено актом № 123/10-36-09-00-10/38784802 від 03.11.2020р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» внаслідок зберігання в квітні 2020 р. та на момент перевірки пального по вул. Пирятинська, в м. Яготин без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Під час перевірки ФГ «Ваяк» за адресою місця зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) Київська обл., м. Яготин, пров. Ніни Алексєєвої, 6, де розташований приватний будинок, встановлено відсутність резервуару місткістю 5000 л для зберігання пального, зазначеного у ліцензії на право зберігання пального №10120414202001022 від 08.04.2020 р., терміном дії з 08.04.2020 до 08.04.2025. Таким чином, встановлено факт надання ФГ «Ваяк» недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою для отримання ліцензії, чим порушено вимоги ч. 43 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Також, під час перевірки встановлено, що відповідно до наданого пояснення голови ФГ «Ваяк» Бойка В.В., копії договору позички від 17.03.2020 р. ємності 10 м.куб та документів наданих до перевірки ( копії: накладної № 31ДГ-184/19-9100853154 від 18.04.2020 р., товарно-транспортної накладної № 9100853154 від 08.04.2020 р., акцизної накладної № 34208 від 08.04.2020 р.) на адресу позивача реалізовано дизельне паливо в кількості 6 336, 96 кг, що дорівнює 7 596, 45 л, (пункт розвантаження: Київська область, м. Яготин, вул. Пирятинська) де розташована ємність місткістю 10 куб.м або 10 000 літрів для зберігання пального. У ФГ «Ваяк» за вказаною адресою відсутня ліцензія на право зберігання пального.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 4376/0901 від 24.11.2020 р., яким до ФГ «Ваяк» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000 за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів, які б беззаперечно підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Пирятинська.

Судова колегія підтримує правову позицію окружного адміністративного суду.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-BP (надалі за текстом - «Закон № 481/95-BP») (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону № 481/95-BP визначає термін «зберігання пального», як діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

За змістом частини 8 статті 15 Закону № 481/95-BP суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до частини 9 статті 15 Закону № 481/95-BP ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP установлено, що у разі зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 500 000 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Тобто, законодавець вимагає урахування усіх обставин як обов`язкової складової ухвалених суб`єктом владних повноважень рішень.

Інакше кажучи таке рішення не може грунтуватись на припущеннях.

У цій справі під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області не було зафіксовано факту безпосереднього зберігання позивачем пального за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Пирятинська.

Навпаки, акт перевірки № 123/10-36-09-00-10/38784802 від 03.11.2020 р. містить відомості про те, що перевірка за вказаною адресою контролюючим органом не проводилась.

Біль того, відповідачем навіть не встановлено точну адресу за якою, на думку Головного управління ДПС у Київській області, здійснювалось зберігання пального, а зазначено лише вулицю.

Окружний адміністративний суд також вірно звернув увагу на те, що наказ на проведення перевірки № 1483 від 02.10.2020 р. не містить жодного посилання на наявну чи отриману контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Так, згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Із наведеного випливає, що передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, зокрема, в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України нафтопродукти повинні бути прийняті у резервуари за їх марками та видами є помилковим.

Дотримання постачальником та покупцем вимог зазначеної Інструкції не є предметом спору у цій справі.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 18 жовтня 2022 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Cуддя О.М.Оксененко

Cуддя В.П.Мельничук