Рішення

від 01.06.2022 по справі 569/2338/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2338/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Орловської Я.Б.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради про стягнення боргу за договорами поворотної фінансової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради про стягнення боргу за договорами поворотної фінансової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 03 листопада 2020 грудня по 11 січня 2021 року між ним та відповідачем було укладено три однотипні договори про надання поворотної фінансової допомоги від 03.11.2020 року, від 15.12.2020 року та від 11.01.2021 року. Пізніше шляхом укладання додаткових угод до договорів їх строки було продовжено. Таким чином, строк повернення фінансової допомоги для усіх трьох договорів був встановлений до 31.12.2021 року. Однак, відповідач борг за договорами не сплатив.

Позивач та його представник адвокат Орловська Я.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять їх задоволити. Додатково представник позивача адвокат Орловська Я.Б. пояснила, що в порядку досудового врегулювання спору вони неодноразово зверталися до відповідача в усному та письмовому порядку. На звернення відповідач щоразу визнавав наявність заборгованості, надав також довідку про заборгованість перед позивачем, яка додана до справи. У задоволенні клопотання відповідача про визнання нікчемними договорів поворотної фінансової допомоги просила відмовити, оскільки дане клопотання з додатками було подано до суду з порушенням вимог процесуального законодавства, так як воно не було завчасно надіслано позивачу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав

За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши думку позивача та його представника адвоката Орловської Я.Б., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено що у період з 03 листопада 2020 грудня по 11 січня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено три однотипні договори про надання поворотної фінансової допомоги від 03.11.2020 року, від 15.12.2020 року та від 11.01.2021 року. Згідно з п. 1 Договорів позивач передавав у власність відповідачу грошові кошти (за договором Допомога), а останній зобов`язувався повернути цю допомогу в порядку та на умовах, визначених Договорами.

Відповідно до п. 2 Договору від 03 листопада 2020 року розмір допомоги складав 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 Договору від 15 грудня 2020 року розмір допомоги складав 13 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 Договору від 11 січня 2021 року розмір допомоги складав 19 000 грн. 00 коп.

Загалом розмір поворотної фінансової допомоги за трьома договорами становить 37 000 грн. 00 коп.

Строк повернення допомоги, згідно з п. 5 Договору від 03 листопада 2020 року був встановлений до 31.12.2020 року. Додатковою угодою № 1 від 31.12.2020 року до договору про надання фінансової допомоги від 03.11.2020 року строк повернення фінансової допомоги було продовжено до 31.12.2021 року.

Строк повернення допомоги, згідно з п. 5 Договору від 15 грудня 2020 року був встановлений до 31.03.2021 року. Додатковою угодою № 1 від 31.12.2020 року до договору про надання фінансової допомоги від 15.12.2020 року строк повернення фінансової допомоги було продовжено до 31.12.2021 року.

Строк повернення допомоги, згідно з п. 5 Договору від 11 січня 2021 року був встановлений до 31.12.2021 року.

Таким чином строк повернення фінансової допомоги для усіх трьох договорів був встановлений до 31.12.2021 року. Незважаючи на це кошти за договорами повернуто не було.

Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору. Так, на звернення позивача відповідач визнав наявність боргу та обіцяв повернути вказану суму, про що надав позивачу довідку від 10.02.2022 року за підписом головного бухгалтера підприємства.

Клопотання відповідача про визнання договорів недійсними з доданими до нього доказами, які обґрунтовують клопотання, судом не було взято до уваги, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Так, до клопотання з додатками не додано доказів, які б підтверджували надсилання або надання їх копій позивачу.

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошові кошти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Таким чином, договір, що був укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2019 року по справі № 140/125/17, де зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість, виконання ним грошового зобов`язання.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов`язків, та оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 992,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 510, 526, 598, 610, 612, 625, 640, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 89, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Автобаза» Рівненськоїобласної радипро стягненняборгу задоговорами поворотноїфінансової допомоги - задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 72Б, код ЄДРПОУ 04014016) на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 37 000 грн. 00 коп., яка виникла у зв`язку з невиконанням договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 03 листопада 2020 року, від 15 грудня 2020 року, від 11 січня 2021 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 72Б, код ЄДРПОУ 04014016) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 27.07.2000 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне підприємство «АВТОБАЗА» Рівненської обласної ради (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 72 Б, код ЄДРПОУ 04014016).

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.