Постанова

від 24.05.2022 по справі 600/405/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/405/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

25 травня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача - Равлюка Т.І.

представника відповідача - Драган О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина Агротехніка" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина Агротехніка" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.01.2021 року №000/244/0702 та № 000/245/0702.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржником відзначено про відсутність у позивача належних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, а саме: доказів транспортування товару та сертифікатів його якості.

Водночас, посилаючись на наявну у базі даних ДПС інформацію, податковий орган відзначає про безтоварний характер господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ "Стар Логістік ЛТД".

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі і за обставин, викладених в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, на підставі плану документальної позапланової перевірки та наказу №589 від 04.12.2020 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина Агротехніка" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість. (том 1 а.с. 51-52).

За результатами перевірки був складений акт від 22.12.2020 р. №1225/24-13-07-02/39272170, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем:

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2020 року всього в сумі 60254 гривень;

- завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку (ряд.20.2 Декларації), всього в сумі 845581 грн, в тому числі за січень 2020 року на 300000 грн., за лютий 2020 року на 147167 грн, за березень 2020 року на 226841 грн, за квітень 2020 року на 11660 грн, за травень 2020 року на 102515 грн, за червень 2020 року на 22165 грн, за липень 2020 року на 18333 грн, за серпень 2020 року на 10900 грн, за вересень 2020 року на 6000 гривень. (том 1 а.с. 16-47).

21.01.2021 р. податковим органом, на підставі акта перевірки №1225/24-13-07-02/39272170 від 22.12.2020 р., прийнято податкове повідомлення-рішення №000/244/0702, яким зобов`язано позивача сплатити суму податкових зобов`язань по ПДВ в сумі 845581 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 211395,25 грн. (том 1 а.с. 13).

21.01.2021 р. податковим органом, на підставі акта перевірки №1225/24-13-07-02/39272170 від 22.12.2020 р., прийнято податкове повідомлення-рішення №000/245/0702, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 60254 грн. (том 1 а.с. 14)

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в Акті перевірки висновки відповідача є помилковими, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення від 21.01.2021 р. №000/244/0702 та № 000/245/0702 неправомірні та підлягають скасуванню.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як встановлено судом, в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та висновків у акті проведеної перевірки лягли доводи податкового органу про безпідставне документальне оформлення без фактичного виконання по ланцюгу постачання господарських операцій відповідно до договору поставки №РД161019 від 16.19.2019 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Стар Логістік ЛТД» на товар - олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена, марки «П».

Надаючи правову оцінку питанню нереальності господарських операцій з ТОВ «СТАР ЛОГІСТИК ЛТД», судова колегія відзначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 16.19.2019 року між ТОВ «СТАР ЛОГІСТИК ЛТД» та позивачем укладено договір поставки №РД161019 на товар: олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена, марки «П».

Пунктом 3.1 вказаного Договору визначено, що якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами якості.

Також сторонами договору обумовлено, що оплата за товар здійснюється покупцем у 100% передплати (п. 5.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору ТОВ "СТАР ЛОГІСТИК ЛТД" було поставлено в 2020 року позивачу товар (олія соняшникова рафінована дезодорована) в кількості 232,84 т на загальну суму 5435008 грн., в т.ч. ПДВ - 905834,67 грн,.

Вказаний факт поставки підтверджується видатковими накладними №Ян0000002 від 14.01.2020 р., №Ян0000005 від 20.01.2020 р., №Ян0000010 від 27.01.2020 р., №Фв0000002 від 02.02.2020 р., №Фв0000009 від 09.02.2020 р., №Фв00000 12 від 13.02.2020 р., №Фв0000022 від 20.02.2020 р., №Мр0000003 від 03.03.2020 р., №Мр0000004 від 04.03.2020 р., №Ма0000002 від 08.05.2020 року.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується сторонами.

Так, згідно оборотно-сальдової відомості та картки по рахунку 631 за грудень 2019 р. жовтень 2020 р., а також акта звірки взаєморозрахунків за 2020 рік, позивачем перераховано ТОВ «СТАР ЛОГІСТИК ЛТД» кошти на загальну суму 5435008 грн. (том 1 а.с. 149-155)

З матеріалів справи також вбачається, що господарські операції по придбанню товару у ТОВ "СТАР ЛОГІСТИК ЛТД" у бухгалтерському та податковому обліку податку на прибуток підприємства були відображені належним чином.

В подальшому, по вищезазначених поставках товару позивачем було здійснено реєстрацію відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких включено відповідні суми до податкового кредиту.

Факту відсутності реєстрації в ЄРПН хоча б одної податкової накладної перевіркою не встановлено.

Також судом першої інстанції достименно встановлено, що на підтвердження реальності перевезення (переміщення) придбаного товару позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні на поставку автомобільним перевізником ТОВ «Зірка Транс» від ТОВ «СТАР ЛОГІСТИК ЛТД» до позивача олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої, марки «П» (том 1 а.с. 57, 66, 70, 78, 82, 86, 92, 98, 102, 117).

Відповідач, обгрунтовуючи висновок про фіктивність вищезазначених господарських операції між позивачем та його контрагентом відзначив про відсутність у позивача документа про якість придбаного товару.

Наразі, вказана обставина повністю спростовується матеріалами справи, оскільки як до речі не заперечувалась і самим відповідачем, під час перевірки позивачем були надані посвідчення про якість товару на олію соняшникову по ДСТУ 4492:2017, де підприємством виробником вказано ТОВ «Олія Волині», ТОВ «Злато Олія» одержувачем - ТОВ «СТАР ЛОГІСТИК ЛТД» (том 1 а.с. 56, 65, 69, 77, 81, 85, 91, 97, 101, 116).

До того ж, додатковою обставиною, яка свідчить про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "СТАР ЛОГІСТИК ЛТД" є митні декларації реалізованої протягом 2020 р. соняшникової олії та докази на підтвердження наявності ресурсів у позивача для прийняття, зберігання та реалізації продукції, а саме до матеріалів справи додано повідомлення про об`єкти оподаткування позивача, які розташовані по вул. Комарова 1, м. Чернівці, а саме масло цех, склад та офіс. (том 2 а.с. 62-84).

Також, судом встановлено, що позивач надав митні декларації експортованої протягом 2020 року соняшникової олії, що відповідає обсягам придбаного у ТОВ "СТАР ЛОГІСТИК ЛТД" товару.

Колегія суддів звертає увагу, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Зокрема, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Дослідивши подані позивачем документи до контролюючого органу, судова колегія приходить до висновку, що документи, складені за результатами проведених операцій між позивачем та контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Наявність чи відсутність окремих документів, чи відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 809/2161/14 від 28.11.2018, постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/7423/16 від 24.05.2019).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно відсутності у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, з огляду на те, що всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладенні договорів головним для суб`єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб виконання предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація як суб`єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отриманні додаткової інформації позивачем від його контрагента .

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України. Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №814/4212/17.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій та у перевірений період контрагенти позивача були зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства, як юридичні особи та як платники ПДВ.

Судова колегія звертає увагу на те, що дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 06 листопада 2018 року в справі № 820/10024/13-а.

При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржуване рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 червня 2022 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.