Постанова

від 09.05.2022 по справі 902/709/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року Справа № 902/709/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Монастирський П.М., адв. Дунаєв І.Б.

відповідача Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації - нач. упр. Салецький І.О.

відповідача Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 р.

ухвалене у м.Вінниці, повний текст складено 25.11.2021 р.

та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021 р.

ухвалене у м. Вінниці, повний текст складено 08.12.2021 р.

у справі № 902/709/21 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації

2) Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним статуту, визнання незаконним та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 р. у справі № 902/709/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації № 39 від 02 квітня 2019 року про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району (у новій редакції); визнання незаконною та скасування реєстраційної дії від 08 квітня 2019 року, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району, а саме змінено назву юридичної особи, номер запису: 11611050001000561; визнання незаконною та скасування реєстраційної дії від 08 квітня 2019 року, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району, а саме змінено керівника юридичної особи, номер запису: 11611050002000561; визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в новій редакції, зареєстрований наказом № 39 начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації від 02 квітня 2019 року.

Згідно з додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021 р. у справі № 902/709/21 підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" 24600 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 р. та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021 р. у справі № 902/709/21, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник вважає, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та застосування висновків Верховного Суду без урахування відмінності позовних вимог у даній справі.

Вказує, що Господарський суд Вінницької області в своєму рішенні фактично дублював позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10011/19, зокрема щодо суті спору, вказавши, що визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту релігійної організації не є підставою для вчинення реєстраційних дій і, відповідно, позовна вимога не відповідає ефективного способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Звертає увагу суду, що у справі № 910/10011/19 позивачами було заявлено лише позовну вимогу про скасування розпорядження про реєстрацію статуту релігійної організації у новій редакції, що на думку Велико Палати не узгоджується з положенням п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» про визнання в судовому рішенні підстав, які тягнуть за собою зміну відомостей Єдиному державному реєстрі, тому суд визнав обраний позивачами спосіб захисту таким, що не призведе до відновлення його права. Натомість у даній справі позивачем також заявлено позовні вимоги про скасування реєстраційних дій, тому такий спосіб захисту приведе до відновлення права позивача.

Пояснює, що позовні вимоги до Управління були сформовані стороною захисту у зв`язку з тим, що зазначений орган реєстрації видав наказ та вчинив подальші реєстраційні дії з порушенням вимог законодавства.

Звертає увагу, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи, яку надав ОСОБА_2 до суду першої інстанції, 13.03.2019 р. до Управління було подано дві заяви: заяву № 331-25-07, якою за дорученням загальних зборів громади голова загальних зборів ОСОБА_3 інформував Управління про зміну підлеглості та заяву № 333-25-07 про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції. Обидві заяви підписані головою зборів ОСОБА_3 , а зміст заяви містить перелік осіб, які вважають себе членами громади, а також перелік доданих заявником додатків.

Суть же норми закону, якою керується реєстратор при дослідженні наданих йому документів, передбачає не подання документів ОСОБА_4 , а подачу заяви за підписом ОСОБА_4 , однак суд у своєму рішенні послався на те, що факт звернення ОСОБА_4 підтверджується заявою від 07.03.2019 р. (в якій підпис поставив ОСОБА_3 ) та карткою особистого прийому громадян від 13 березня 2019 року (яка, згідно вимог закону, не значиться в переліку документів, які подаються органу реєстрації), що в свою чергу свідчить про недотримання порядку реєстрації статуту у новій редакції, передбаченого п.1 ч.3 ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації».

Крім того, при поданні Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" документів для реєстрації статуту у новій редакції останнім не було дотримано норм п.2 ч.4 ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а саме - релігійною організацією не було подано належним чином засвідчену копію чинного статуту, а також не надано оригінал свідоцтва про реєстрацію статуту, виданого органом реєстрації.

Звертає увагу, що відповідачі з посиланням на картку особистого прийому № НОМЕР_1 для реєстрації статуту РГ Свято-Покровської парафії УПЦ с. Новоживотів у новій редакції наполягають, що особисто ОСОБА_4 13 березня 2019 року подала заяву та усі додані до заяви додатки. Зазначає, що адвокат Царківський О.Ю. звернувся до Управління у справах національностей та релігій на підставі ордеру серія ВН № 086212 від 14 березня 2019 року про надання правової допомоги ОСОБА_3 (тобто копія статуту необхідна для надання правової допомоги саме ОСОБА_3 ), однак на підставі якого договору така допомога йому надається та якого числа даний договір був укладений, в ордері не зазначено. Доводить, що адвокатський запит було сформовано 14 березня 2019 року, тоді як копію статуту подано до Управління лише 20.03.2019 р., а отже ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 фізично не могли додати до заяви про реєстрацію статуту в новій редакції копію чинної редакції статуту, оскільки для її отримання ще навіть не звертались.

Також скаржник вважає неправильним висновок суду першої інстанції про виконання ОСОБА_2 вимог ДСТУ 4163-2003 при засвідченні копії наданої на адвокатський запит статуту. Скаржник зазначає, що вимоги до оформлювання документів врегульовані Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003", Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, і п. 70 вказаної інструкції передбачено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, тому ОСОБА_2 як посадова особа Управління неправомірно засвідчив копію статуту релігійної організації.

Також, звертає увагу, що оригінал свідоцтва № 817/1872 про реєстрацію статуту знаходиться у позивача, а оскільки такий документ існує, то мав би бути поданий у оригіналі для реєстрації статуту у новій редакції. При цьому, про існування вказаного свідоцтва відповідачу Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації було відомо ще з 2007 року, з моменту коли ОСОБА_2 особисто видав його керівнику громади в особі ОСОБА_1 .

Доводить таким чином, що оригінал свідоцтва про реєстрацію статуту видавався і об`єктивно існує, тому такий документ мав бути поданий під час реєстрації змін до статуту. Пояснює, що нормами ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначений алгоритм дій органу, що реалізує державну політику у сфері релігії, з урахуванням яких релігійній організації мало бути запропоновано усунути недоліки у межах строків, встановлених цим Законом.

Враховуючи викладене вважає, що оскаржуваний наказ начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького І.М. № 39 "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с.Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)" від 02.04.2019 р. суперечить нормам чинного законодавства, і господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для визнання його незаконним та скасування та, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

Пояснює, що реєстраційні дії від 08.04.2019 р., якими внесено зміни до відомостей про юридичну особу позивача (код ЄДРПОУ 42787914), а саме змінено назву та керівника юридичної особи, фактично були вчинені як наслідок від незаконної реєстрації статуту у новій редакції, тому вони також підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції зазначає, що дана позовна вимога заявлена з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду про те, що саме така позовна вимога буде належним способом захисту інтересів позивача.

Наголошує, що 13 березня 2019 року особи, прізвища жодної з яких не співпадає зі списком осіб - членів релігійної організації, наданим ОСОБА_1 та прийнятим до відома Управлінням, звернулись з заявою про реєстрацію статуту юридичної особи в новій редакції. В той же час, не всі особи, які проживають в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці з релігійною організацією, є членами релігійної громади, як вирішив суд. Враховуючи, що законом не встановлено необмежене безконтрольне членство в релігійній громаді, а навпаки визначено, що релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади (стаття 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації»), тобто передбачає фіксоване членство в релігійній громаді, 12 лютого 2019 року керівник релігійної організації настоятель Свято-Покровського храму скликав загальні збори, де ухвалили затвердити новий склад парафіян з урахуванням осіб прийнятих на цих загальних зборах відповідно до додатку № 4, який є невід`ємною частиною цього протоколу.

Пояснює, що позивач ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 списки прихожан, які підтримують Свято-Покровський храм Української Православної Церкви с. Новоживотів Оратівського району та її священника протоієрея Петра Монастирського, один з яких підписаний 408 особами, а інший 131 особою, однак дані віруючі громадяни хоч і є віруючими та прихожанами Свято-Покровського храму, однак не являються членами релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної церкви та не голосували на загальних зборах громади. Проте начальник Управління Салецький І.О. такі обставини не взяв до уваги.

На підставі викладеного позивач вважає, що заява про реєстрацію статуту Релігійної громади с.Новоживотів у новій редакції подана неуповноваженою особою; не було подано належним чином засвідчену копію чинної редакції статуту Релігійної громади с.Новоживотів; не додано ориганал свідоцтва органу державної реєстрації; позивачу не зрозуміло критерії визначення 2/3 від кількості членів Релігійної громади с.Новоживотів, які брали участь у зборах. Просить рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Крім того, просить додаткове рішення Господарського суду Вінницької області в справі 902/709/21 від 29 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації подало до суду відзив у якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на реальних обставинах справи та на нормах чинного законодавства.

Спростовуючи доводи позивача зазначає, що заява Релігійної громади с.Новоживотів від 07.03.2019 р., яка подана на особистому прийомі начальнику Управління гр. ОСОБА_4 і підписана головою Парафіяльної ради Калабернюк І.В. та іншими членами релігійної громади.

Доводить, що перебування оригіналу статуту Релігійної громади с.Новоживотів в розпорядженні Управління не виключало можливості звернутись із запитом для отримання копії статуту Релігійної громади с.Новоживотів в редакції, станом на час подання адвокатського запиту, та отримати належним чином завірену копію статуту релігійної громади в редакції 2007 року. Управлінням надано належним чином засвідчену копію чинної редакції статуту Релігійної громади с.Новоживотів в редакції 2007 року, який згодом додано до заяви релігійної громади від 07.03.2019 р. та розглянуто Управлінням з повним пакетом документів.

При цьому, Управлінням дотримані правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003».

Пояснює, що відомості про релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви не були внесенні в ЄДР до 2019 року, тоді як Закон України від 19.05.2011 р. "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вже не передбачав видачу «Свідоцтва органу державної реєстрації», а лише виписку з Єдиного державного реєстру, тому позивач помилково надає значення Свідоцтву про реєстрацію статуту релігійної громади в редакції 2007 року як документу, який має бути обов`язково поданий замість «Свідоцтва виданого органом державної реєстрації», як того визнає п. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Тому законодавець в п. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» і визначає «якщо таке видавалося».

Вважає, що дослідження наявності свідоцтва органу державної реєстрації про юридичну особу, або належність завіреної копії статуту релігійної громади у попередній редакції не може бути предметом розгляду у даному спорі, оскільки спір є господарським, про що правильний висновок зробив суд першої інстанції.

Посилається на ч.2 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в редакції Закону України від 17.01.2019 р. № 2673-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» і зазначає, що визначальним для членства особи в тій чи іншій релігійній громаді є волевиявлення виключно цієї особи щодо ідентифікації себе її членом.

Щодо положень статуту Релігійної громади с.Новоживотів в редакції 2007 року, Управління також звертає увагу на положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 17.01.2019 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи», який набрав чинності 31.03.2019 р., і відповідно до якого статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить ньому Закону. Тобто, будь-які положення статуту, які суперечать принципу вільного волевиявлення стосовно членства в конкретній релігійній громаді, не підлягають до застосування.

Вказує, що будь-яких доказів того, що члени релігійної громади с.Новоживотів перебувають під церковною забороною чи судом, підпадають під обмеження і заборони, встановлені статутом релігійної громади, - позивачем не представлено.

Підсумовує, що релігійна громади виконала всі вимоги, передбачені ст.ст.8,12,14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в частині подання повного пакету документів щодо реєстрації статуту Релігійної громади с.Новоживотів у новій редакції у зв`язку із зміною підлеглості.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року у справі № 902/709/21 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року у справі № 902/709/21 - без змін.

Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що при розгляді справи № 902/709/21 слід використовувати висновки, які Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19.

Вважає хибною думку скаржника щодо порушень при поданні релігійною організацією реєстраційних матеріалів до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, оскільки дотримані вимоги, визначені ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Документи подавала саме ОСОБА_4 і в заяві міститься підпис ОСОБА_4 , як було визначено протоколом загальних зборів.

Пояснює, що відповідно до протоколу № 1 від 02.03.2019 р., статуту релігійної організації в новій редакції та інших документів, що містяться в матеріалах реєстраційної справи, ОСОБА_3 був головою загальних зборів, і міг, як і будь-який інший, член релігійної громади звертатись за отриманням статуту релігійної організації з метою підготовки документів для реєстрації статуту в новій редакції.

Стверджує, що копія статуту релігійної організації була отримана релігійною організацією у встановленому законом порядку та подана до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації у відповідності до вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Спростовуючи твердження скаржника, що відповідачем всупереч вимогам закону не подано свідоцтво про реєстрацію статуту в попередній редакції, відповідач пояснив, що подання такого свідоцтва № 817/1872 про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції від 01 жовтня 2007 року вже не передбачено Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Крім того, станом на момент подання релігійною організацією заяви про реєстрацію статуту в новій редакції таке свідоцтво втратило чинність.

Також доводить, що в релігійній організації відсутнє фіксоване членство, більше того, встановлення фіксованого членства порушуватиме права членів релігійної організації, оскільки обмежуватиме право на свободу світогляду і віросповідання.

Вказує, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в назві протоколу № 1 від 12 лютого 2019 року, в пунктах протоколу № 1 від 12 лютого 2019 року та в додатку № 4 до протоколу № 1 від 12 лютого 2019 року містяться різні назви релігійної громади.

Зазначає, що відповідно до п.7 протоколу № 1 від 07.03.2019 р. загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії УПЦ за рішення про зміну підлеглості релігійної громади проголосували 118 осіб із 121, тобто більш, ніж дві третини, що передбачена законодавством.

Вважає, що в апеляційній скарзі та в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає, які його права чи інтереси порушені.

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року у справі № 902/709/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив Управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації, у якому спростовуючи твердження відповідача, що заяву про реєстрацію статуту було подано уповноваженою особою - ОСОБА_4 зазначає, що присутність осіб, які ставили свої підписи в заяві не є вимогою закону для звернення з даною заявою, оскільки згідно з п.1 ч. 3. ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації подається заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади.

Вважає, що представник відповідача безпідставно заперечує, що заява, яка містить список осіб з їх особистим підписом та підписана головою зборів, є тотожним поняттям з заявою за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади, що є порушенням норм матеріального права.

Звертає увагу, що відповідач жодним чином не спростовує по-перше, що ним надано та посвідчено копію статуту громади у відповідь на запит адвоката Царківського О.Ю. в інтересах ОСОБА_3 (тобто копія статуту необхідна для надання правової допомоги саме ОСОБА_3 ), однак на підставі якого договору така допомога йому надається та якого числа даний договір був укладений в ордері не зазначено; по-друге, за якою саме процедурою реєстратор згодом приймав копію статуту громади від ОСОБА_3 , якщо згідно додатку до заява про реєстрацію статуту в новій редакції дана копія статуту вже була додана ще 07.03.2019 р.; по-третє: статут громади не створювався Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, а лише реєструвався в даній установі, а отже ОСОБА_2 не мав належних повноважень засвідчувати копію даного статуту.

Заперечуючи твердження відповідача щодо відсутності обов`язковості надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію статуту доводить, що ч.3 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» викладена в зрозумілій формі.

Заперечуючи твердження відповідача, що у релігійній організації відсутнє фіксоване членство, тому обмеження права голосу членів релігійної громади є порушенням Конституції України та інших нормативних актів ОСОБА_1 з посиланням на абз.2 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» вказує, що членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових і виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням), що і було зроблено 12 лютого 2019 року на загальних зборах парафіян релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, які оформлені протоколом № 1.

На підставі викладеного просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подав тако відповідь на відзив Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" у якому зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19 дійшов висновку про неефективний спосіб захисту прав та інтересів позивача у зв`язку з тим, що у тій справі було заявлено лише одну позовну вимогу про скасування розпорядження, задоволення якої, звичайно, не приведе до відновлення права позивача, оскільки п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій, що відновлять дані про юридичну особу, які були змінені Управлянням, є позовна вимога про скасування реєстраційних дій, яка не була заявлена позивачем у справі № 910/10011/19, однак заявлена у даній справі, а тому приведе до відновлення прав позивача. У зв`язку з цим зазначає, що дана справа відрізняється від справи, у якій Велика Палата зробила висновок та який суд першої інстанції дублював у своєму рішенні.

Щодо висновку відповідача про те, що необхідність подання релігійною громадою свідоцтва про реєстрацію статуту суперечить вимогам законодавства та що дане свідоцтво втратило чинність є абсолютно безпідставним, оскільки вимога надання оригіналу свідоцтва при реєстрації статуту в новій редакції в Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» яка існувала, так і існує, а підстави, з яких дане свідоцтво могло би втратити свою чинність, законодавством не передбачені. Таке свідоцтво обов`язкове для надання органу реєстрації, якщо воно видавалось. Вважає, що оскільки воно видавалось, тому іншої альтернативи, ніж його подання реєстратору разом з переліком інших документів не існує.

Доводить, що хибним є твердження відповідача про відсутність фіксованого членства в релігійній громаді, оскільки, згідно з абз.2 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Зазначає, що за умови наявності принципу безконтрольного членства в громаді будь-яка група людей може провести збори, де вирішити змінити керівництво юридичної особи, її статус та назву, звернувшись до адвоката отримати копію правовстановлюючого документу юридичної особи, та на її основі зареєструвати в державного реєстратора усі ці зміни, при цьому не отримавши жодного зауваження з боку представника влади.

У проведених 12.02.2019 р. загальних зборах громади приймали участь 23 члени, які мали право голосу та розглядали, зокрема, подані заяви прихожан, які приймають участь в житті релігійної громади, визнають її статут та бажають набути членства в громаді та за результатами проведених зборів його набули.

Вказує, що реєстратору були надані списки прихожан лише для того, щоб було зрозуміло, що не усі прихожани є членами релігійної організації, однак при цьому їх право на свободу світогляду та віросповідання жодним чином не порушено та вони підтримують храм та ОСОБА_1 , хоча не мають повноважень приймати рішення про зміну назви, керівника та канонічне підпорядкування громади.

Вважає, що будь-який документ можна назвати протоколом загальних зборів певної юридичної особи, навіть поставити в ній підписи 118 чи 121 особи, однак тоді посадова особа, маючи у володінні реєстраційну справу даної юридичної особи, може визначити дійсність даного протоколу та повноваження осіб, які голосували, чого зроблено не було.

На підставі викладеного просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідачі Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації і Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні 10.05.2022 р. колегією суддів оглянуто надані відповідачем Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації оригінал реєстраційної справи релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914), а також оглянуто наданий Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА оригінал листа (вх. № 264-25-17 від 28.02.2019 р.) Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, адресований начальнику Управління у правах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецькому І.О., з проханням долучити протокол від 12.02.2019 р. та реєстр членів парафіяльних зборів до реєстраційної справи, на який посилається позивач.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до указу керуючого Тульчинсько-Брацлавською єпархією Української Православної Церкви від 19.06.1996 р. № 139 священника Монастирського П.М. призначено настоятелем Свято-Покровського храму с. Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії /а.с. 8 у т.1/.

01 жовтня 2007 року наказом № 136 начальника відділу у справах релігій облдержадміністрації Салецького І.О. було зареєстровано статут релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в новій редакції /а.с.9-12 у т.1/.

01 жовтня 2007 року начальником відділу у справах релігій Вінницької обласної державної адміністрації видано Свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у новій редакції № 817/1872 /а.с. 13 у т.1/.

Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" як юридичну особу зареєстровано 01 лютого 2019 року, про що внесено запис № 11611020000000561 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код - 42787914, керівник - Монастирський Петро Михайлович /а.с.14 у т.1/.

12 лютого 2019 року у приміщенні Свято-Покровського храму проведено загальні збори парафіян релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, за результатами яких складено протокол № 1. Серед питань порядку денного у тому числі було вирішено: висловити від імені релігійної громади вірність Українській Православній Церкві на чолі з Предстоятилем - Блаженнійшим Онуфрієм, Митрополитом Київським та всієї України та рішенням Архієрейського Собору УПЦ від 13 листопада 2018 року і Священного Синоду УПЦ від 07 грудня 2018 року /а.с. 15-16 у т.1/.

На підставі протоколу зборів 28 лютого 2019 року начальнику Управління у правах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецькому І.О. направлено лист із проханням долучити цей протокол та реєстр членів парафіяльних зборів до реєстраційної справи /а.с. 19 у т.1/.

Листом від 28 лютого 2019 року № 03-10/191 Релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви с. Новоживотів Оратівського району повідомлено про те, що звернення та додані до нього матеріали Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації взято до уваги та долучено до справи /а.с. 20 у т.1/.

07 березня 2019 року керівник релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви Монастирський П.М. звернувся із заявою до начальника управління у справах національностей та релігій обласної державної адміністрації Салецького І.О., у якій повідомив, що саме він являється керівником зазначеної громади, і йому відомо, що 02 березня 2019 року в с. Новоживотів в приміщенні будинку культури невідомі особи, які не являються членами громади провели збори, на яких було обрано новий склад громади, який оголосив перехід до ПЦУ /а.с.21 у т.1/.

У відповідь на зазначену заяву листом від 13 березня 2019 року № 03-13/232 Релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви с. Новоживотів Оратівського району повідомлено про те, що звернення та додані до нього матеріали Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації взяті до уваги та долучені до справи /а.с. 22 у т.1/.

02 березня 2019 року за адресою: вул. Перемоги, 46, с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області відбулися загальні збори релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (присутні 121 особа). На вказаних зборах було, зокрема, прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, перейти у канонічне підпорядкування Православної Церкви України, змінити при цьому назву релігійної громади на: "Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" та прийняти статут релігійної громади у новій редакції. Вказане рішення разом із іншими були оформлені протоколом №1 /а.с. 28-33 у т.1/.

13 березня 2019 року, після проведення загальних зборів від 02.03.2019 р., члени релігійної громади разом із головою загальних зборів ОСОБА_3 звернулися до начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького І.О. із заявою від 07 березня 2019 року та переліком документів з метою реєстрації статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у новій редакції у зв`язку із зміною підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, приєднанням до ПЦУ та зміною назви релігійної громади /а.с. 249 у т.1/.

02 квітня 2019 року начальником Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецьким І.О. виданий наказ № 39 "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (у новій редакції)" /а.с. 34, т.1/, відповідна копію статуту залучена до справи /а.с. 24-27 у т.1/.

05 квітня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 11611050001000561 про зміну повного найменування відповідача 2 та запис № 11611070002000561 про зміну керівника на ОСОБА_4 /а.c. 71 у т.2/.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом, у якому доводить, що у зборах від 02.03.2019 р. брали участь особи, які не вправі були діяти як орган юридичної особи, повноважний приймати нову редакцію статуту, і така нова редакція статуту не є чинною. Вважає, що відповідач Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації вчинив реєстрацію статуту без достатніх та належних правовстановлючих документів, а саме - належним чином завіреного статуту у попередній редакції та свідоцтва про реєстрацію статуту, тому наказ № 39 від 02 квітня 2019 року про реєстрацію статуту релігійної громади та подальші реєстраційні дії від 08 квітня 2019 року за №11611050001000561 та №11611070002000561 є незаконними та підлягають скасуванню.

Господарський суд Вінницької області відповідно до оскаржуваного рішення відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції вказав, що позивач хоча і вказує на порушення Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації низки положень законодавства щодо порядку реєстрації статуту релігійної громади, фактично підставами є незгода позивача з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколом від 02 березня 2019 року № 1, на підставі якого було прийнято статут у новій редакції, оскільки, на його думку, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Також, суд зробив висновок, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором чи органом державної реєстрації, а порушення своїх прав він вбачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту, а тому належним та ефективним способом захисту у даній справі є лише вимога про визнання недійсним статуту релігійної громади в новій редакції. Натомість вимога про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту релігійної організації в новій редакції не є самостійною підставою для вчинення реєстраційних дій, а тому ця позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. При цьому визнання неправомірними та скасування реєстраційних дій в ЄДР щодо зміни найменування релігійної організації та її керівника, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.

Крім того, Господарський суд Вінницької області зазначив, що вказаному спору притаманні ознаки корпоративного, а тому належним відповідачем у цій справі є саме релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" і усі позовні вимоги, які також заявлено до відповідача Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, не підлягають задоволенню, позаяк даний відповідач не є належним відповідачем у таких спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає неправомірним висновок суду, що позивачем невірно обрано спосіб захисту в частині заявлення вимог до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними реєстраційних дій у сукупності з вимогою про визнання недійсним статут є належним способом захисту. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права та охоронюваного законом інтересу, характеру його порушення та здатне відновити порушене право позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Апеляційним судом також враховується, що ОСОБА_1 оспорює конкретні реєстраційні дії, а тому відсутні підстави стверджувати, що у позивача відсутній спір з реєстратором Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА та що останнє є неналежним відповідачем. При цьому колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні суд наводить оцінку правильності реєстраційних дій та спростовує доводи позивача у вказаній частині, тобто, фактично розглядає в цій частині спір по суті.

Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом зроблені висновки за інших підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин, встановлених у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного судового рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними. Так, у справі № 910/10011/19 було заявлено лише одну позовну вимогу про скасування розпорядження, тоді як у даній справі позивачем також заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу та про визнання недійсним статут, які у сукупності здатні ефективно поновити порушені/оспорювані права.

Отже, колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та виключає їх з мотивувальної частини рішення, погоджуючись із резолютивною частиною рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. За змістом ч. 2 ст. 20 ГК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Частинами 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону передбачено, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Отже, статут - це основний документ, на підставі якого діє релігійна організація, тоді як підставами для визнання акту, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів, надаючи оцінку змісту оспорюваного статуту, не вбачає невідповідності положень статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" в новій редакції нормам чинного законодавства.

Судом встановлено, що статут релігійної громади за результатами загальних зборів 02 березня 2019 року, оформлених протоколом № 1, приведено у відповідність із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", як того вимагає п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17 січня 2019 року. Зокрема, до статуту включені положення про такий керівний орган як загальні збори та щодо процедури зміни підлеглості парафії.

Судом апеляційної інстанції враховується, що позивачем в порядку ст.ст. 74, 76-79 ГПК України не доведено, що положення статуту в новій редакції порушують чи не відповідають нормам чинного законодавства.

Що стосується доводів позивача/скаржника щодо компетенції та повноважності органу, який приймав статут, участі членів у релігійній організації, а також порядку вирішення питання щодо зміни підлеглості, колегія суддів враховує наступне.

Позивач не оспорює рішення загальних зборів, яке оформлене протоколом № 1 від 02 березня 2019 року шляхом пред`явлення такої позовної вимоги. При цьому не погоджується із рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та доводить, що таке рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Поряд з цим, дійсність або недійсність рішень загальних зборів членів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, які оформлені протоколом № 1 від 02.03.2019 року, може бути предметом самостійного судового розгляду, і подібної правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 р. у справі № 598/157/15-ц. Такі судові рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Таким чином, право відповідача релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" на зміну канонічної підлеглості, яке мало місце 02 березня 2019 року шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами, передбачене нормами ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". При цьому членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, коли громадяни спільно задовольняють релігійні потреби, що й було визначено на загальних зборах релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Отже, рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалене на загальних зборах громади в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 вказаного Закону.

Що стосується членства в релігійній громаді,то воно в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення та добровільного об`єднання, а також відповідає статуту релігійної громади (частина друга статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Зі змісту статуту відповідача у редакції від 10 березня 2007 року, колегією суддів не встановлено будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади. Натомість положеннями п.2.2 цього статуту визначено, що членами громади є православні віруючі та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті /а.с. 9-12 у т.1/.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Отже, наведені норми Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та положення статуту дозволяють вважати членом релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви с. Новоживотів Оратівського району будь-яку православну особу, яка є віруючою, проживає у с. Новоживотів, відвідує церковні богослужіння і не перебуває під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті.

При цьому, як зазначено вище, статутом Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у попередній редакції не встановлено порядку обліку членів релігійної громади чи ведення їх реєстру як усталеного складу парафіян релігійної громади.

За таких обставин колегія суддів вважає неогрунтованими доводи ОСОБА_5 у якості підстави позовної вимоги про визнання недійсним статуту Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в новій редакції наявність станом на 12.02.2019 р. реєстру нового складу парафіян у кількості 59 осіб /а.с.17-18 у т.1/, тоді як нова редакція статуту ухвалена зборами, на яких були присутні 121 особа.

Разом з тим, вивчивши надані суду реєстри нового складу парафіян, колегія суддів встановила, що реєстри не містять відомостей про підсумкову кількість парафіян- ні протокол від 12.02.2019 р., ні реєстри /а.с.15-16, 17-18 у т.1/ не містять відомостей про релігійну громаду у складі 59 осіб; на аркушах-реєстрах додатку № 4 є лише підсумкова цифра кожного аркушу (21, 21, 17), тоді як кількість таких аркушів у додатку № 4 та загальна остаточна кількість осіб не зафіксована.

При цьому звертається увага, що колегією суддів оглянуто надані відповідачем Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації оригінал реєстраційної справи релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914) та наданий Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА оригінал листа (вх. № 264-25-17 від 28.02.2019 р.) Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, адресований начальнику Управління у правах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецькому І.О., з проханням долучити протокол від 12.02.2019 р. та реєстр членів парафіяльних зборів до реєстраційної справи. Колегією суддів встановлено, що вказаний лист, додатком до якого є реєстр парафіян, не підписаний заявником /відповідні копії знаходяться в матеріалах справи на а.с. 19, 242 у т.1/. При цьому не вказано, на скількох аркушах додані реєстри парафіян.

Наведені обставини ставлять під сумнів твердження позивача про неналежний склад зборів парафіян, які прийняли статут у новій редакції.

Начальник Управління у правах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецький І.О. в судовому засіданні пояснив, що лист з додатками (вх. № 264-25-17 від 28.02.2019 р.) Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви був розглянутий як анонімне звернення, враховуючи відсутність підпису, відповідно, - не долучений до матеріалів реєстраційної справи релігійної громади.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів не встановила підстав для визнання недійсним статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у новій редакції з огляду на зміст та обґрунтування позовної вимоги і відсутність будь-яких інших доказів, які б спростовували волевиявлення членів релігійної громади змінити канонічну підлеглість.

Дослідження наявності/відсутності кворуму, інших порушень при скликанні та проведенні загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви від 02.03.2019 р., які оформлені протоколом № 1 буде виходом за межі позовних вимог та не входить до кола обставин, що належать до предмету доказування у даній справі, тоді як дослідження питання дотримання порядку скликання, правомочності зборів може бути предметом розгляду вимоги про визнання недійним рішення загальних зборів.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконним та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:

1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;

2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

У разі подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а також обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим неповного переліку документів, визначеного у цій статті, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою статті 12 цього Закону, релігійній організації пропонується у межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" зазначено, що у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в ході розгляду заяви та доданих до неї документів було встановлено, що подані документи відповідають встановленим вимогам, тож не було виявлено підстав для відмови в реєстрації нової редакції статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)".

Враховано при цьому, що для реєстрації статуту в новій редакції не було подано свідоцтво про реєстрацію статуту в попередній редакції. Втім з моменту набрання чинності Закону України № 3384-УІ від 19.05.2011 р. "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (який набув чинності через шість місяців з дня його опублікування) пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" діє в новій редакції, відповідно до якої при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки державний реєстратор зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру, а отже видача свідоцтва органу державної реєстрації вже не передбачена.

Отже, на час звернення релігійної громади до державного реєстратора - 13.03.2021 р. подача свідоцтва про реєстрацію статуту в попередній редакції не було обов`язковою.

Колегією суддів враховується, що свідоцтво про реєстрацію статуту, яке додане до позовної заяви ОСОБА_1 /а.с.13 у т.1/ не є свідоцтвом органу державної реєстрації в розумінні п.2 ч.4 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Крім того, апеляційним судом враховується, що наявними у матеріалах справи доказами спростовуються твердження позивача щодо подання документів неповноважною особою та з приводу неналежного оформлення копії статуту у попередній редакції. Так, за змістом протоколу № 1 від 02 березня 2019 року громадянку ОСОБА_4 уповноважено звернутися та подати необхідні документи до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації щодо внесення відповідних змін до установчих документів відповідача Релігійної організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" /а.с. 90 у т.1/. Факт такого звернення підтверджується заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР /а.с.83,84 у т.1/, а також заявою від 07 березня 2019 року /а.с. 250 у т.1/ та карткою обліку особисто прийому громадян від 13 березня 2019 року /а.с. 249 у т.1/.

Також колегією суддів відхиляються як безпідставні доводів скаржника, що при поданні Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" документів для реєстрації статуту у новій редакції останнім не було дотримано положень п.2 ч.4 ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а саме релігійною організацією не було подано належним чином засвідчену копію чинної редакції статуту.

Наявність оригіналу статуту Релігійної громади с. Новоживотів в розпорядженні Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації не виключало можливості звернутись із запитом для отримання копії статуту Релігійної громади с. Новоживотів в редакції, станом на час подання адвокатського запиту та отримати належним чином завірену копію статуту релігійної громади в редакції 2007 року, оскільки Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації брало безпосередню участь у створені даного юридичного документу «статуту», тому що Управління здійснило державну реєстрацію статуту у 2007 року відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Судом враховується, що Управлінням дотримано правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», тоді як Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не вказує на будь-які інші особливості засвідчення статутів релігійних громад, які подаються на реєстрацію.

Колегія суддів зазначає, що за наведених вище умов повернення документів, що були подані релігійною громадою, відмова в реєстрації статуту (положення) релігійної організації були б проявом надмірного формалізму.

Таким чином, враховуючи належним чином оформлене рішення членів релігійної організації про зміну конфесійної належності та подання усіх необхідних документів для реєстрації нової редакції статуту, у відповідача Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації були відсутні підстави для відмови зареєструвати статут чи зміни до нього, і відмова у такому випадку могла бути розцінена саме як протиправне втручання держави у справи релігійної організації.

Аналізуючи дії відповідача Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації в контексті вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірний наказ начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького І.М. № 39 "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с.Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)" від 02.04.2019 р. був прийнятий з дотриманням процедури та законодавства, яке регулює порядок прийняття та реєстрацію статуту релігійної громади, за наявності всіх необхідних документів.

Отже, оцінюючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконною та скасування реєстраційної дії від 08 квітня 2019 року, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району, а саме змінено назву юридичної особи, номер запису:11611050001000561 та реєстраційної дії від 08 квітня 2019 року, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу релігійну громаду Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району, а саме змінено керівника юридичної особи, номер запису:11611050002000561, з наведених вище підстав не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що ОСОБА_1 , обґрунтовуючи порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції, в т.ч. вчиненні оспорюваного наказу та реєстраційних дій, у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) зазначає про порушення інтересу у правовій визначеності як членів релігійної організації так і самої релігійної організації, як юридичної особи. Разом з тим, позов поданий не релігійною організацією, а особисто ОСОБА_1 , тому чітко не заявлено та не встановлено порушення його прав та обов`язків з огляду на гарантовану законами свободу інших осіб мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

В апеляційній скарзі Монастирський зазначає, що ним оскаржується основне рішення та у разі задоволення апеляційної скарги одночасно просить скасувати додаткове рішення господаського суду Вінницької області від 29.11.2021 р. Вказує, що спірне додаткове рішення є взаємозалежним та похідним від основного є його невід`ємною частиною та просить скасувати додаткове рішення та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Інших підстав для визнання незаконним та скасування додаткого рішення позивач/скаржник не наводить.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення відповідно до норм ст.. 269 ГПК України та самостійно оцінивши зміст додаткового рішення стосовно відповідності нормам процесуального права та матеріалам справи, не вбачає підстав для його зміни чи скасування, оскільки суд першої інстанції відповідно до чинного законодавства прийняв законне та обґрунтоване додаткове рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 р. у справі № 902/709/21 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021 р. у справі № 902/709/21 ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають чинному законодавству, а тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування в резолютивній частині, тоді як мотивувальна частина рішення по суті спору змінюється відповідно до норм п.3 ч.1 ст. 277 ГПК України та викладається в редакції цієї постанови.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/709/21, виклавши її в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 р. у справі № 902/709/21 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021 р. у справі № 902/709/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 902/709/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 02.06.2022 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.