Постанова

від 05.06.2022 по справі 902/1186/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Справа № 902/1186/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Дужич С.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 24.02.22р. суддею Нешик О.С. у м.Вінниці, повний текст складено 09.03.22р. у справі № 902/1186/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЛД"

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"

про стягнення 170747,07 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 29.11.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЛД" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" грошових коштів у сумі 170747,07 грн, з яких: 144700,44 грн - основна заборгованість, 7718,68 грн - 3% річних, 18327,95 грн - інфляційні втрати.

Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з Договором поставки №3 від 07.09.2017 в частині оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Вінницької області 29.11.2021 у справі 902/1186/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЛТД" 144700,44 грн - основного боргу; 18327,95 грн - інфляційних втрат; 7708,18 грн - 3 % річних; 4999,69 грн - витрат на професійну правничу допомогу; 2270,00 грн - витрат зі сплати судового збору. В позові в частині стягнення 10,50 грн - 3% річних відмовлено. Витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 0,31 грн залишено за позивачем.

При винесенні рішення суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору та не здійснив оплату прийнятого товару у визначений строк.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 24 лютого 2022 року повністю і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій.

Апелянт не заперечує заборгованість за договором, але вважає загальну суму стягнуту судом надмірною. В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що заборгованість виникла у зв`язку із важким фінансовим становищем товариства та негативною ситуацією на ринку. Вказує, що судом не взято до уваги ситуацію яка склалася станом на момент винесення рішення 24 лютого 2022 року у зв`язку з введенням військового стану та ускладнений (небезпечний) доїзд відповідача та його представника до суду. Неявка представника підприємства з цих підстав унеможливила часткове визнання позову та подання клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТЛД" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1186/21 від 24.02.2022 року про стягнення заборгованості згідно договору поставки, залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24 лютого 2022 року у справі № 902/1186/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТЛТД" (далі по тексту також - Постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (далі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №3 (далі по тексту також - Договір).

Предметом Договору визначено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю товар згідно з накладними, а Покупець зобов`язується приймати зазначений товар у відповідності з накладними до кожної окремої партії товару (п.1.1 Договору).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору узгоджено, що загальна сума Договору визначається кількістю отриманого і оплаченого Товару протягом строку дії Договору. Кількість кожної окремої партії Товару визначається в рахунках-фактурах і накладних документах.

Ціна на товар, найменування та кількість зазначаються в накладних (п.1.2 Договору).

Покупець зобов`язується розраховуватись за товар на умовах післяплати. Термін відтермінування платежу - 30 днів (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору плата проводиться у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата за товар здійснюється виключно у національній грошовій одиниці України (гривні).

Термін дії договору з моменту підписання до 31 грудня 2018 року.

У випадку відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов даного Договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів до кінця припинення терміну його дії, Договір вважається продовженим на 1 (один) рік на тих же умовах (п.4.1, 4.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач 10.01.2020 направив на адресу відповідача ветеринарні препарати на загальну суму 144700,44 згідно накладної №6 від 10.01.2020 (а.с.11).

Вказане підтверджується експрес-накладною перевізника "Нова Пошта" №204501963938 87 від 10.01.2020 про доставку вантажу (а.с.12).

Однак, відповідач, всупереч п.2.1. Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару на суму 144 700,44 грн.

13.01.2022 позивач направив на адресу відповідача лист-попередження про сплату суми боргу (а.с. 13).

Вказана вимога отримана відповідачем (виконуючим обов`язки директора Резніком П.О.) 21.01.2021, яким зазначено, що згідно даного листа гарантуєте здійснити оплату в сумі 50000,00 грн до 01.02.2021. Подальшу оплату гарантовано провести до 05.02.2021, яку здійснено не було.

Однак, станом на день розгляду справи в суді відповідачем не сплачено заборгованість за отриманий товар в сумі 147000,44 грн, що стало підставою звернення з цим позовом до суду.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7718,68 грн - 3% річних за період з 13.02.2020 по 22.11.2021 та 18327,95 грн - інфляційних втрат за період з лютого 2020 по вересень 2021.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Як убачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного ними Договору поставки №3 від 07 вересня 2017 р.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, п.2.1 Договору встановлено, що покупець зобов`язується розраховуватись за товар на умовах післяплати. Термін відтермінування платежу - 30 днів.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 10.01.2020 направив на адресу відповідача ветеринарні препарати на загальну суму 144700,44 згідно накладної №6 від 10.01.2020, що підтверджується експрес - накладною перевізника "Нова Пошта" №204501963938 87 від 10.01.2020 про доставку вантажу.

Однак, відповідач, всупереч умовам Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару на суму 144700,44 грн в строк, обумовлений договором.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 144700,44 грн.

Стосовно заявлених до стягнення 18327,95 грн - інфляційних втрат та 7718,68 грн - 3% річних , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, які здійснені судом першої інстанції, апеляційний суд вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 18327,95 грн інфляційних втрат та 7708,18 грн 3% річних та щодо відмови у стягненні 10,50 грн - 3% річних.

Доводи апеляційної скарги про невиконання умов договору у зв`язку з важким фінансовим становищем на які посилається скаржник та які вважає підставою для зменшення розміру штрафних санкцій не беруться судовою колегіє до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Нормами ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Пунктом 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 №14 встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

При цьому колегія суддів зауважує, що важке фінансове становище не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Також слід вказати, що відповідач у суді першої інстанції не був позбавлений права заявляти клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції чи викласти свою позицію у відзиві, заявити клопотання про зменшення штрафних санкцій та подання відповідних доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Крім того, оскільки апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому рішення в цій частині не переглядається.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 24.02.2022 у справі №902/1186/21 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Птахокомбінат «Бершадський» на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.02.22 у справі № 902/1186/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.02.22 у справі № 902/1186/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/1186/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "06" червня 2022 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.