Рішення

від 29.05.2022 по справі 910/18947/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/18947/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Головного управління регіональної статистики

до Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація козацького двобою"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення заборгованості в розмірі 80 418,26 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління регіональної статистики звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація козацького двобою» про стягнення заборгованості у розмірі 80 418,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6570 від 17.09.2013, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

03.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.01.2022.

У судове засідання 10.01.2022 представники позивача та третьої особи з`явились, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.02.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

07.02.2022 представником третьої особи подано письмові пояснення.

У судове засідання 07.02.2022 представники учасників справи не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 розгляд справи відкладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 розгляд справи призначено на 30.05.2022.

27.05.2022 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 30.05.2022 представники учасників справи не з`явились, позивач та третя особа про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105492192658 та № 0105492192631 відповідно.

В свою чергу, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження у судовому засіданні поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, судом залишено її без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, згідно приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України право на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог може бути реалізовано виключно у строк, до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а заяви про збільшення розміру позовних вимог подана представником позивача поза межами такого строку, а саме після першого судового засідання, яке відбулось 10.01.2022, означена заява залишається судом без розгляду.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 30.05.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, третя особа) та Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська федерація козацького двобою» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6570 (далі - Договір оренди), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення - кімната № 107 на першому поверсі будівлі (далі - майно), загальною площею 45,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6 (реєстровий № 21680000.1.АААДЕЖ528), що перебуває на балансі Головного управління регіональної статистики (далі - балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.12.2019 і становить 1 485 990,00 грн.

Майно передається в орендну з метою розміщення громадської організації на площах, що не використовуються для провадження підприємницької діяльності (п. 1.2 Договору оренди).

Згідно з п. 2.1 та п. 2.4 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2019 - 3 714,98 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за місяць 2019 року.

Пунктом 3.2 Договору оренди узгоджено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 3.3 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

За умовами п. 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктами 5.3 та 5.11 Договору оренди визначено, що орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу та здійснювати витрати, пов`язані з утримання орендованого майна протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 10.6 Договору оренди чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору оренди).

У відповідності до п. 10.11 Договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

На виконання умов Договору оренди, 17.09.2013 за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду, нежитлове приміщення площею 45,1 кв.м.

02 червня 2020 року сторонами укладено Договір про внесення змін № 6570/03 до Договору оренди, за умовами п. 5 якого, Договір оренди продовжено строком на 1 рік, що діє до 17.09.2020.

Також, 17 вересня 2013 року між Головним управлінням регіональної статистики (далі перша сторона) та Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська федерація козацького двобою» (далі - друга сторона) укладено Договір про відшкодування витрат на утримання приміщень (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, перша сторона забезпечує обслуговування та утримання 9-ти поверхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, загальною площею 14 651,7 кв.м., отримує комунальні послуги (далі - послуги) та сплачує земельний податок.

Перша сторона на підставі документів, що підтверджують витрати на утримання орендованого нерухомого майна, отримані комунальні послуги та нарахування земельного податку, щомісячно надає другій стороні акти надання комунальних послуг (далі - Акти) згідно з Договором та рахунки на відшкодування витрат і сплаченого земельного податку пропорційно до займаної нею площі (далі - рахунки).

Друга сторона користується приміщенням загальною площею 45,1 кв.м., що розміщене на 1-ому поверсі будівлі (кімната № 107), (далі - приміщення), і відшкодовує першій стороні витрати за послуги, зазначені в переліку комунальних послуг, що споживаються другою стороною (далі - перелік), що додається, а також частину сплаченого першою стороною земельного податку пропорційно до площі приміщення (згідно з п. 271.1 Податкового кодексу України), на підставі Порядку розрахунку щомісячних платежів для відшкодування другою стороною витрат, що додається.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору про відшкодування витрат на підставі наданих першою стороною актів про відшкодування витрат на утримання приміщень, протягом 5 робочих днів від дати їх отримання відшкодувати першій стороні вартість спожитих послуг з теплопостачання; енергопостачання; водопостачання та водовідведення; вивезення твердих побутових відходів; технічного обслуговування засобів охоронної та пожежної сигналізації; дератизації; дезінсекції.

Згідно з п. 5.3 Договору про відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на тих самих умовах, що зазначені у цьому Договорі, та на строки, який буде передбачено новим Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договорами, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати 50% орендної плати в розмірі 19 457,13 грн. за період з 15.02.2021 по 24.10.2021, нарахованого ПДВ на суму орендної плати у розмірі 3 242,85 грн. заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 5 956,14 грн., заборгованість з відшкодування витрат за комунальні послуги в розмірі 10 865,69 грн., неустойки нарахованої на підставі п. 10.11 Договору оренди у розмірі 35 054,10 грн. нарахованої за період з 15.10.2021 по 24.10.2021 та нарахованого ПДВ на неустойку в розмірі 5 842,35 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2019 - 3 714,98 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за місяць 2019 року.

Пунктом 3.2 Договору оренди узгоджено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 3.3 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

За умовами п. 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Однак, як звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договором оренди, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати 50% орендної плати в розмірі 19 457,13 грн. за період з 15.02.2021 по 24.10.2021 та нарахованого ПДВ на суму орендної плати у розмірі 3 242,85 грн.

Водночас, 02 червня 2020 року сторонами укладено Договір про внесення змін № 6570/03 до Договору оренди, за умовами п. 5 якого, Договір оренди продовжено строком на 1 рік, що діє до 17.09.2020.

Таким чином, Договір оренди діяв до 17.09.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року

Відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 291 ГК України.

Відповідно до п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору оренди).

В свою чергу, у відповідності до п. 10.11 Договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, з 18.09.2020 у разі неповернення приміщення з оренди, у орендодавця наявне право на нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення у відповідності до п. 10.11 Договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Таким чином, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку орендної плати, позивачем заявлено до стягнення заборгованість зі сплати 50% орендної плати в розмірі 19 457,13 грн. за період з 15.02.2021 по 24.10.2021 та нарахованого ПДВ на суму орендної плати у розмірі 3 242,85 грн., тобто за період після припинення дії Договору оренди, такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача відсутній обов`язок зі сплати саме орендної плати, натомість з огляду на відсутність доказів повернення приміщення з оренди, у порядку визначеному п. 10.10 Договору, зокрема матеріали справи не містять акту приймання-передавання приміщення з оренди, у третьої особи, як орендодавця наявне право на нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення у відповідності до п. 10.11 Договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України.

При цьому, згідно абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Отже, оскільки позивач не є орендодавцем приміщення за Договором оренди, а виступає балансоутримувачем, а п. 10.11 Договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України наділяє саме орендодавця правом на нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, заявлені позивачем вимоги про стягнення неустойки нарахованої на підставі п. 10.11 Договору оренди у розмірі 35 054,10 грн. за період з 15.10.2021 по 24.10.2021 та нарахованого ПДВ на неустойку в розмірі 5 842,35 грн. задоволенню також не підлягають.

Також, 17 вересня 2013 року між Головним управлінням регіональної статистики (далі перша сторона) та Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська федерація козацького двобою» (далі - друга сторона) укладено Договір про відшкодування витрат на утримання приміщень (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, перша сторона забезпечує обслуговування та утримання 9-ти поверхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, загальною площею 14 651,7 кв.м., отримує комунальні послуги (далі - послуги) та сплачує земельний податок.

Перша сторона на підставі документів, що підтверджують витрати на утримання орендованого нерухомого майна, отримані комунальні послуги та нарахування земельного податку, щомісячно надає другій стороні акти надання комунальних послуг (далі - Акти) згідно з Договором та рахунки на відшкодування витрат і сплаченого земельного податку пропорційно до займаної нею площі (далі - рахунки).

Друга сторона користується приміщенням загальною площею 45,1 кв.м., що розміщене на 1-ому поверсі будівлі (кімната № 107), (далі - приміщення), і відшкодовує першій стороні витрати за послуги, зазначені в переліку комунальних послуг, що споживаються другою стороною (далі - перелік), що додається, а також частину сплаченого першою стороною земельного податку пропорційно до площі приміщення (згідно з п. 271.1 Податкового кодексу України), на підставі Порядку розрахунку щомісячних платежів для відшкодування другою стороною витрат, що додається.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач не повернув орендоване майно, суд доходить висновку, що обов`язки відповідача з компенсування позивачу витрат за Договором про відшкодування витрат не припинились, і відповідно відповідач зобов`язаний здійснювати відшкодовування позивачу витрат за послуги, зазначені в переліку комунальних послуг, що споживаються відповідачем, а також частину сплаченого позивачем земельного податку пропорційно до площі приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору про відшкодування витрат, позивачем надавались відповідачу акти виконаних робіт/наданих послуг, які залишені відповідачем без погодження або ж надання вмотивованих відмов від їх підписання.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору про відшкодування витрат на підставі наданих першою стороною актів про відшкодування витрат на утримання приміщень, протягом 5 робочих днів від дати їх отримання відшкодувати першій стороні вартість спожитих послуг з теплопостачання; енергопостачання; водопостачання та водовідведення; вивезення твердих побутових відходів; технічного обслуговування засобів охоронної та пожежної сигналізації; дератизації; дезінсекції.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не повернув орендоване майно, а невиконане зобов`язання з відшкодовування позивачу витрат за послуги, зазначені в переліку комунальних послуг, що споживаються відповідачем, а також частини сплаченого позивачем земельного податку пропорційно до площі приміщення підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в частині стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у розмірі 5 956,14 грн. та заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги в розмірі 10 865,69 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація козацького двобою" (03187, м. Київ, вул. Теремківська, буд. 11, кв. 120; ідентифікаційний код: 26253394) на користь Головного управління регіональної статистики (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6; ідентифікаційний код: 21680000) заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 5 956 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 14 коп., заборгованість з відшкодування витрат за комунальні послуги в розмірі 10 865 (десять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.06.2022

Суддя О.А. Грєхова