Постанова

від 23.05.2022 по справі 916/3010/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/3010/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"</a>

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)

у справі № 916/3010/20

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до 1) Одеської обласної ради і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Біляївська міська рада Біляївського району Одеської області і 2) Мирненська сільська рада Біляївського району Одеської області,

про скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Томчук М. О., представник відповідача-2 - Баранніков І. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Одеська ОДА) до Одеської обласної ради (далі - відповідач-1, Одеська облрада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"</a> (далі - відповідач-2, ТОВ "Одесарибгосп"), у якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської облради від 28.10.2011 №275-VI "Про надання ТОВ "Одесарибгосп" у користування на умовах оренди водного об`єкта місцевого значення - Барабойське водосховище у Біляївському районі Одеської області" (далі - рішення №275-VI, спірне рішення);

- визнати недійсним договір оренди водного об`єкта місцевого значення (Барабойське водосховище), укладений 01.11.2012 між Одеською облрадою і ТОВ "Одесарибгосп", щодо оренди Барабойського водосховища, загальною площею 351,9 га, розташованого на території Мирненської сільської та Біляївської міської рад Біляївського району Одеської області (далі - договір оренди);

- зобов`язати ТОВ "Одесарибгосп" звільнити водний об`єкт - Барабойське водосховище, загальною площею 351,9 га, розташований на території Мирненської сільської та Біляївської міської рад Біляївського району Одеської області та повернути його Одеській ОДА.

2. Позовні вимоги аргументовані тим, що Барабойське водосховище є водним об`єктом загальнодержавного значення, орендодавцем якого мав бути Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) та Одеська ОДА, але станом на час прийняття спірного рішення і укладання договору КМУ не делегував повноваження щодо розпорядження цим водним об`єктом Одеській облраді, тому її рішення є незаконним і підлягає скасуванню, договір підлягає визнанню недійсним, а водний об`єкт підлягає поверненню позивачу.

3. Правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог прокурор визначив, зокрема, ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 15 - 17, 167, 170, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 5, ч. 3 ст. 6, ст.ст. 16, 51 Водного кодексу України (далі - ВК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 4 ст. 59, ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач посилався, зокрема, на те, що спірний договір не погоджено з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та з Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у позові відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Барабойське водосховище належить до водних об`єктів місцевого значення, що також установлено в справі № 15/06-10-164, а тому, приймаючи спірне рішення і укладаючи спірний договір, відповідачі діяли в межах чинного законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди водного об`єкта місцевого значення (Барабойське водосховище), укладений 01.12.2011 між Одеською облрадою і ТОВ "Одесарибгосп", щодо оренди Барабойського водосховища, загальною площею 351,9 га, розташованого на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області. Зобов`язано ТОВ "Одесарибгосп" звільнити водний об`єкт - Барабойське водосховище, загальною площею 351,9 га, розташований на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області та повернути його Одеській ОДА.

7. Апеляційний господарський суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів погодження в порядку приписів статті 51 ВК України договору оренди з органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства, а в листах від 13.10.2010 та від 06.02.2011 Державний комітет України по водному господарств заперечував проти передачі водосховища в оренду.

8. Суд апеляційної інстанції встановив, що Барабойське водосховище є водосховищем комплексного призначення, оскільки використовується для трьох цілей - зрошення, риборозведення, рекреація, що підтверджується водогосподарським паспортом.

9. За висновком суду апеляційної інстанції, рішення №275-VI не відповідає положенням частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" від 21.04.2011 №3269-VI, який набрав чинності 24.05.2011), відповідно до яких існувала пряма законодавча заборона передачі в оренду водосховищ комплексного призначення.

10. Також суд апеляційної інстанції вказав, що судові рішення у справі №15/06-10-164, в яких суди зробили висновок про те, що право розпорядження спірним водосховищем належить Одеській обласній раді, не мають преюдиційного значення для даної справи, оскільки відповідно до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, а вказані рішення були прийняті до внесення змін до законодавства.

11. Суд апеляційної інстанції вказав, що оспорювання прокурором рішення органу державної влади, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію не є ефективним способом захисту, разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується, що укладений відповідачами договір оренди не відповідав положеннями частини 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою було заборонено передачу в оренду водосховищ комплексного призначення, та статті 51 ВК України, що передбачала погодження договору оренди з органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню із зазначенням вірної дати спірного договору (01.12.2011) та вірного розташування водосховища, враховуючи приєднання територіальної громади села Мирне до Біляївської територіальної громади.

12. Оскільки договір оренди визнаний судом недійсним, вимога прокурора про зобов`язання відповідача-2 звільнити водний об`єкт - Барабойське водосховище та повернути його позивачу також визнана обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

13. Суд апеляційної інстанції відхилив заяву відповідача-1 про застосування позовної давності, вказавши, що спірні рішення та договір були передані позивачу на підставі рішення Одеської облради від 12.06.2018 №767-VII, отже, саме із вказаної дати позивач довідався про порушення його права, позовна заява подана прокурором 20.10.2020, тобто, в межах позовної давності.

14. Також суд апеляційної інстанції встановив достатність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а також дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 53 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. ТОВ "Одесарибгосп" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Суд апеляційної інстанції не з`ясував наявність порушеного чи оспорюваного права, охоронюваного законом інтересу у Одеської ОДА, застосував приписи статей 15, 16 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.07.2020 у справі № 471/761/17-ц, від 24.02.2021 у справі № 233/3516/18-ц.

17. Суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17.

18. Суд апеляційної інстанції припустився порушення норм статей 2 ,13 ГПК України і не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 (окрім цього, скаржник також цитує інші постанови Верховного Суду). Скаржник зазначає, що прокурор у позовній заяві не викладав як підстави позову ті обставини, що договір оренди не був погоджений з органами навколишнього природнього середовища та водного господарства, а також заборону передачі в оренду водосховищ комплексного призначення.

19. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції припустився порушення норм статті 62 Конституції України і не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в пункті 48 постанови від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Позиція інших учасників справи

20. Прокурор подав відзив з пропуском строку, встановленим в ухвалі Верховного Суду від 24.01.2022 та без клопотання про його продовження, а тому з урахуванням приписів частини 2 статті 118 ГПК України, відзив залишається без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. 11.07.1995 Дністровському управлінню зрошувальних систем с.Маяки Біляївського району Одеської області було видано Держаний акт на право постійного користування землею площею 760,9 гектарів для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж об`єктів та споруд водного господарства. Згідно зі схемою землекористування, доданої до Державного акту, на вказаній земельній ділянці знаходиться водосховище.

22. У 2010 господарськими судами розглядалась справа №15/06-10-164 за позовом Одеської облради до Дністровського міжрайонного управління водного господарства і ТОВ "Одесрибгосп" про визнання недійсними договорів та стягнення збитків у сумі 52 508,25 грн.

При розгляді вказаної справи судами встановлено, що 19.03.2002 між Дністровським управлінням зрошувальних систем та Закритим акціонерним товариством "Одесарибгосп" (далі - ЗАТ "Одесарибгосп") укладений договір оренди №6, згідно з розділом 1 якого Дністровське управління зрошувальних систем зобов`язалось надати у користування ЗАТ "Одесарибгосп" для вирощування товарної риби Барабойське водосховище строком на 10 років; 01.08.2007 ними укладений договір про сумісну діяльність № 01/08, відповідно до якого сторони зобов`язалися шляхом спільних дій без об`єднання майна досягти наступних господарських цілей: забезпечення надійної експлуатації Барабойського водосховища, площею 380 га, розташованого на території Біляївського району між селами Широка Балка та Мирне.

23. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2010 (в редакції постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010) визнано недійсними на майбутнє договір оренди від 19.03.2002 № 6 та договір про спільну діяльність від 01.08.2007 №01/08.

24. Визнаючи недійсними вказані договори, суди виходили з того, що Барабойське водосховище є водним об`єктом місцевого значення і розташоване на території Одеської області, відповідно право розпорядження таким водним об`єктом належить Одеській облраді.

25. Державний комітет України по водному господарству у листі від 13.10.2010 за вих. №4867/9/11-10, адресованому Одеському облводгоспу, розглянувши лист стосовно передачі в оренду Барабойського водосховища, повідомив, що водосховище є частиною державної меліоративної мережі Нижньо-Дністровської зрошувальної системи, тому Комітет заперечує щодо передачі в оренду водосховища. Крім того, враховуючи що на 97-99% водосховище наповнюється з річки Дністер, яка віднесена до водних об`єктів загальнодержавного значення, Комітет вважає за доцільне внести зміни до водогосподарського паспорту та правил експлуатації водосховища в частині визначення типу водосховища з "руслове" на "наливне, руслове", а також статусу водосховища з "водного об`єкту місцевого значення" на "водний об`єкт загальнодержавного значення". Супровідним листом від 14.10.2010 Одеський облводгосп направив копію вказаного листа Одеській облраді.

26. Листом від 01.11.2010 №37 Дністровське міжрайонне управління водного господарства повідомило, що єдиним джерелом поповнення водосховища є р.Дністер, водосховище здійснює внутрисистемне регулювання води, що подається, та відіграє роль передаточної ємності для зрошення площ другої черги Нижньо-Дністровської зрошувальної системи.

27. У грудні 2010 року Регіональний науковий центр з водних проблем "Фобіус", на замовлення ДП "Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів", склав Корегування правил експлуатації водосховища комплексного призначення (водогосподарський паспорт і правила експлуатації Барабойського водосховища в Біляївському районі Одеської області) з терміном дії 12.2010-12.2015 (далі - водогосподарський паспорт).

28. У розділі 1 водогосподарського паспорту зазначені, зокрема, наступні відомості: назва водойми - Барабойське водосховище; місце розташування греблі водосховища - Біляївський район Одеської області; назва зарегульованого водотоку - р.Барабой, Чорне море, р.Дністер; тип водосховища - наливний русловий; призначення водосховища - зрошення, риборозведення, рекреація; знаходиться у відособленому користуванні Дністровського міжрайонного управління водного господарства; категорія водних об`єктів - водний об`єкт загальнодержавного значення* (*на підставі листа Держводгоспу України від 13.10.2010 №4867/9/11-10).

У пункті 1.4 водогосподарського паспорта зазначено, що наповнення водосховища здійснюється з р.Дністер головною насосною станцією, яка розташована у с.Маяки, по Барабойському підвідному каналу.

Пунктом 2.2 водогосподарського паспорта визначено, що головними водокористувачами і водоспоживачами водосховища є зрошення, рибництво та рекреація.

29. Листом від 06.02.2011 Державний комітет України по водному господарству повідомив Одеському облводгоспу, що наказом Держжводгоспу від 03.06.1997 №41 "Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об`єктів місцевого значення", не передбачено статусу наливних штучних об`єктів, їх статус (водний об`єкт загальнодержавного чи місцевого значення) встановлюється у водогосподарському паспорті, тому вважає за доцільне внести змінити до водогосподарського паспорту водосховища, змінивши його на "водний об`єкт загальнодержавного значення".

30. 28.10.2011 Одеська облрада, керуючись пунктом 22 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до статей 8-1, 47, 51 ВК України, розглянувши клопотання ТОВ "Одесарибгосп" щодо укладення договору оренди водного об`єкта місцевого значення - Барабойського водосховища у Біляївському районі, враховуючи довідку відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 у справі № 15/06-10-164, рішення Біляївської районної, Біляївської міської та Мирненської сільської рад щодо погодження правил загального водокористування Барабойським водосховищем, висновки і рекомендації постійних комісій обласної ради з питань екології, природокористування, запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків та з питань бюджету, фінансово-економічної політики та банківської діяльності, вирішила, зокрема, надати у користування на умовах оренди, терміном на 10 років, ТОВ "Одесарибгосп" для риборозведення водний об`єкт місцевого значення - Барабойське водосховище, загальною площею 351,9 га, розташоване на території Біляївської міської та Мирненської сільської рад Біляївського району Одеської області (1); затвердити умови договору оренди зазначеного водного об`єкта місцевого значення, що додаються (2).

31. На підставі вказаного рішення 01.12.2011 Одеською облрадою (орендодавець) і ТОВ "Одесарибгосп" (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта місцевого значення, за умовами якого орендодавець передав у користування на умовах оренди, а орендар прийняв в оренду на 10 років водний об`єкт місцевого значення - Барабойське водосховище загальною площею 351,90 га, розташований на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області та Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, для рибогосподарських потреб.

32. Згідно з розділом 4 договору орендар має право використовувати водний об`єкт місцевого значення на умовах оренди; за погодженням постійного користувача земельної ділянки споруджувати водогосподарські об`єкти у встановленому чинним законодавством порядку; дозволяти іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування відповідно до вимог чинного законодавства.

33. Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір діє з 01.12.2011 по 01.12.2021.

34. Примірник договору, копія якого наявна у матеріалах справи, підписаний головою обласної ради Пундиком М. В. та директором ТОВ "Одесарибгосп" Дмитруком П. П.

35. Листом від 18.06.2020 Одеська ОДА, у відповідь на лист прокурора від 09.06.2020, повідомила прокуратурі про те, що у неї немає інформації та документів, що стали підставою для передачі ТОВ "Одесарибгосп" у користування на умовах оренди водного об`єкта "Барабойське водосховище". Крім того повідомила, що рішенням Одеської облради від 12.06.2018 №767-VII вирішено передати Одеській ОДА документацію щодо надання в оренду водних об`єктів місцевого значення за межами населених пунктів, та на запит прокурора надала копії вищезазначених рішення Одеської облради і договору оренди.

36. Листом від 21.09.2020 виконувач обов`язків заступника керівника обласної прокуратури повідомив Одеську ОДА про те, що розпорядження водосховищем відбулося з боку неналежного суб`єкта та у строк до 25.09.2020 просив надати інформацію про причини невжиття заходів претензійно-позовного характеру щодо скасування рішення обласної ради і визнання недійсним договору.

37. Листом від 25.09.2020 Одеська ОДА повідомила прокурору, що про належність водного об`єкта (Барабойського водосховища) до водних об`єктів загальнодержавного значення їй стало відомо з листа прокурора, у зв`язку із чим заходи претензійно-позовного характеру не вживались.

38. 08.10.2020 заступник керівника Одеської обласної прокуратури направив Одеській ОДА повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про підготовку позовної заяви та звернення до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

40. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується відповідачем-2 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

41. Правовідносини у цій справі стосуються водного об`єкта, який на думку прокурора незаконно переданий ТОВ "Одесарибгосп" у користування на умовах оренди, у зв`язку з чим прокурор звернуся з цим позовом про визнання незаконним і скасування рішення №275-VI, визнання недійсним договору оренди, зобов`язання ТОВ "Одесарибгосп" звільнити водний об`єкт і повернути його Одеській ОДА.

42. Статтею 1 ВК України визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водосховищем є штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

43. Відповідно до положень ст. 58 ЗК України, яка кореспондує з положеннями ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

44. Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

45. Частинами 1, 4 статті 59 ЗК України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (1). Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (4).

46. Відповідно до частин 1, 3, 5, 7 статті 51 ВК України у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях (1). Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради (3). Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації (5). Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (7).

47. Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор, зокрема, вказував, що Барабойське водосховище є водним об`єктом загальнодержавного значення, а відтак розпорядження таким об`єктом належить до повноважень КМУ та Одеської ОДА, в той час як у Одеської облради були відсутні повноваження розпоряджуватись спірним водним об`єктом.

48. Як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції встановили відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження приналежності Барабойського водосховища до об`єктів загальнодержавного значення в розумінні приписів статті 5 ВК України. Зокрема, суди відхили посилання прокурора на водогосподарський паспорт та лист Держводгоспу України від 13.10.2010 № 4867/9/11-10 на підтвердження приналежності Барабойського водосховища до водних об`єктів загальнодержавного значення.

49. Суд апеляційної інстанції дослідив, що з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, водогосподарського паспорту, схеми землекористування, карти-схеми розташування, вбачається, що Барабойське водосховище розташоване у Біляївському районі Одеської області та знаходиться на річці Барабой (річка є водним об`єктом місцевого значення згідно з п.18 наказу Держводгоспу від 03.06.1997 №41), отже, не належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, оскільки не знаходиться і не використовується на території більш як однієї області.

50. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що всупереч вимогам частини 3 ст. 51 ВК України договір оренди не містить доказів погодження цього договору з органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (пункти 7, 34 цієї постанови), що свідчить про його невідповідність вказаній нормі Закону.

51. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановивши, що Барабойське водосховище є водосховищем комплексного призначення, оскільки використовується для трьох цілей - зрошення, риборозведення, рекреації, що підтверджується водогосподарським паспортом, вказав, що рішення №275-VI та договір оренди не відповідають положенням частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" від 21.04.2011 №3269-VI), відповідно до яких існувала пряма законодавча заборона передачі в оренду водосховищ комплексного призначення.

52. Встановивши невідповідність рішення №275-VI та договору оренди вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність порушеного права Одеської ОДА, як органу, який з набранням 01.07.2013 чинності Закону України "Про аквакультуру", є уповноваженим органом щодо розпорядження землями водного фонду в спірних правовідносинах, та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

53. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди пов`язані зі встановленими обставинами невідповідності договору оренди приписам частини 3 ст. 51 ВК України та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди).

54. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

55. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

56. Правовідносини у справі № 471/761/17-ц (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) стосувалися визнання недійсним договору оренди землі з підстав його невідповідності вимогам статті 15 Закону України "Про оренду землі", а правовідносини у справі № 233/3516/18-ц (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) стосувалися визнання недійсними рішень, прийнятих Парафіяльними зборами, з підстав їх невідповідності Статуту релігійної громади, а також положень Статуту про управління Української Православної Церкви.

57. Ні висновки у справі № 471/761/17-ц, а також у наведених в ній справах № 6-88цс14, № 6-94цс14, № 6-1512цс16, № 638/2304/17, та в справі № 233/3516/18-ц не стосуються правовідносин, які є спірними у справі, яка розглядається, та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог за умови встановлених обставин наявності порушеного права особи, яка звернулася до суду за захистом такого права. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у наведених справах та у справі, яка переглядається.

58. Більше того, (1) у відзиві на позовну заяву сам відповідач-1 не заперечував можливої наявності порушеного права (і сам посилався на норми законодавства, відповідно до якого з 01.07.2013 він втратив повноваження щодо надання відповідних водних об`єктів у користування, якими стала наділена Одеська ОДА), (2) суд апеляційної інстанції встановив порушення права (суд першої інстанції у своєму рішенні цього не заперечував, а відповідачі / скаржник в апеляційному порядку відповідні мотиви суду першої інстанції не оскаржували).

59. Стосовно підстав заявлених позовних вимог у справі, яка переглядається, та підстав, з яких суд апеляційної інстанції задовольнив такі вимоги, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо відсутності погодження договору оренди органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства, а також посилання на приписи статті 51 ВК України викладені прокурором у позовній заяві.

60. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним прокурором у позовній заяві, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого суд під час розгляду справи має перевірити доводи сторін і самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, здійснивши перевірку доводів усіх учасників спору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди недійсним з підстав його невідповідності приписам статті 51 ВК України.

61. Враховуючи, що невідповідність договору оренди приписам статті 51 ВК України є самостійною і достатньою підставою для задоволення позовних вимог, доводи скаржника стосовно відсутності посилань у позовній заяві на приписи частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) не мають вирішального значення та, відповідно, відхиляються з цієї підстави.

62. Вказаним спростовуються доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 2, 13 ГПК України, а також посилання на неправильне застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

63. Висновки Верховного Суду в справі № 902/761/18 щодо питання застосування приписів статей 2, 13 ГПК України стосувалися недоведення позивачем розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди і не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, норм процесуального права.

64. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 не обґрунтовані з урахуванням приписів частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник взагалі не зазначив які саме висновки у наведених постановах не враховані судом апеляційної інстанції.

65. Правовідносини у справі № 904/10956/16 стосувалися корпоративних прав учасника товариства, а висновок, який цитує скаржник у касаційній скарзі - реалізації учасником товариства права на управління справами товариства шляхом участі в загальних зборах, ознайомлення з документами, які виносилися на їх розгляд, висловлення своєї думки щодо питань порядку денного, внесення своїх питань до порядку денного тощо, що свідчить про очевидну неподібність правовідносин у наведеній справі, зі справою, яка переглядається.

66. Разом з тим, доводи скаржника щодо надання судом апеляційної інстанції неправильної оцінки наданому суду примірнику договору оренди, а саме в частині дати його укладення, свідчить про намагання скаржника здійснити переоцінку вже оцінених доказів, наявних в матеріалах справи, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до положень статті 300 ГПК України.

67. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 17 цієї постанови, Верховних Суд зазначає таке.

68. Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог частин 3-5 статті 53 ГПК України прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Одеською ОДА, яка з моменту прийняття Одеською облрадою рішення від 12.06.2018 №767-VII про передачу Одеській ОДА документації щодо переданих в оренду водних об`єктів не вжила заходів щодо оскарження рішення №275-VI та договору оренди чим, на думку прокурора, допустила бездіяльність щодо захисту інтересів держави, а також дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що також досліджено судом апеляційної інстанції (пункти 35-38 цієї постанови), а відтак висновок суду апеляційної інстанції щодо належного обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідає актуальним позиціям Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, викладеним у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

69. Наведеним у пункті 68 цієї постанови спростовуються доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, а також низці інших постановах, які скаржник цитує в тексті касаційної скарги без прив`язки до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції цим постановам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

71. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

72. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.

73. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Одесарибгосп" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"</a> залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 916/3010/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил