Постанова

від 25.05.2022 по справі 910/15018/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/15018/19 (910/14175/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" за вх. № 520/2022

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуюча), Полякова Б.М., Пантелієнка В.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогуру", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик"

про визнання недійсним правочину

в межах справи № 910/15018/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогуру"

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" за вх. № 520/2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання застосування судами положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо правочину, укладеного до дня введення в дію КУзПБ, та наявності підстав для визнання недійсним укладеного боржником правочину стосовно свого активу.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. Відповідно до витягу № 1006962388 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик" (ідентифікаційний код 38133961) станом на 01 січня 2018 року розмір статутного капіталу ТОВ "Агро Логістик" складав 30 000 грн, а розмір частки в статутному капіталі ТОВ "Агро Логістик", яка належала боржнику, складав 6 000 грн, тобто 20 % статутного капіталу.

3. 24.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогуру" (далі - боржник, Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус" (ідентифікаційний код 25290983) (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу, за яким боржник продав за номінальною вартістю 6 000 грн частку в розмірі 20 % статутного капіталу в ТОВ "Агро Логістик" (ідентифікаційний код 38133961).

4. 25.01.2018 на поточний рахунок ТОВ "Агрогуру" надійшло 6 000 грн з призначенням платежу за частку в статутному капіталі ТОВ "Агро Логістик" згідно договору купівлі-продажу б/н від 24.01.2018, платник ТОВ "Статус", код 25290983, що підтверджується банківською випискою по рахунку боржника № НОМЕР_1 в AT "Ощадбанк".

5. 26.01.2018 Карпенко Є.С., реєстратор Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, провів реєстраційну дію № 10671050007017705 "державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників", що підтверджується витягом № 1006962292 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичних осіб щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик" (ідентифікаційний код 38133961).

6. 24.12.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/15018/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогуру" про банкрутство.

Подання позовної заяви до суду.

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогуру" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик" про визнання договору купівлі-продажу від 24.01.2018 недійсним.

8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Договір купівлі-продажу від 24.01.2018, за яким боржник продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус" частку в розмірі 20 % статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик" за номінальною вартістю 6 000 грн є недійсним із двох підстав: боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових тоді, коли майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів (частина перша статті 42 КУзПБ); боржник уклав договір із заінтересованою особою (частина друга статті 42 КУзПБ).

Розгляд справи судами.

9. 21.04.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" про визнання недійсним правочину в межах справи № 910/15018/19 задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 24.01.2018, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогуру" (ідентифікаційний код 37396118) продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус" (ідентифікаційний код 25290983) частку в розмірі 20 % статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик" (ідентифікаційний код 38133961) за 6 000 грн та скасовано реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: № 10671050007017705 "державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників".

10. Ухвала мотивована тим, що боржник уклав Договір купівлі-продажу від 24.01.2018, за яким продав частку в розмірі 20 % статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агро Логістик", з юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи, тобто із заінтересованою особою стосовно боржника, як перебачено частиною другою статті 42 КУзПБ. Крім того, суд вказав, що відчуження частки в розмірі 20 % статутного капіталу ТОВ "Агро Логістик" відбулося за 6 000 грн, тобто за ціною, нижче від ринкової. Судом встановлено, що укладений правочин порушує інтереси інших учасників господарських відносин, зокрема, кредиторів товариства, вимоги яких існували і не були погашені боржником станом на дату укладення оспорюваного правочину. Особи, які діяли від імені ТОВ "Агрогуру" при укладенні оспорюваного правочину, здійснили неправомірні дії з метою утворення стійкої неплатоспроможності підприємства та унеможливили проведення розрахунків з його кредиторами, що суперечить інтересам ТОВ "Агрогуру" та його кредиторів. Суд першої інстанції зазначив, що відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Агро Логістик" шляхом укладення Договору від 24.01.2018, під час наявності боргів у ТОВ "Агрогуру", є підставою для визнання Договору від 24.01.2018 недійсним у відповідності до частини першої статті 42 КУзПБ.

11. 22.12.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/15018/19 (910/14175/20). Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Суд апеляційної інстанції в основу свого рішення поклав висновки про те, що у цій справі слід застосовувати положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як на момент вчинення оскаржуваного правочину діяв саме цей Закон (а не КУзПБ), положення якого не передбачали такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, як його укладення із заінтересованими особами, та не передбачали такої умови для визнання правочину недійсним, як завдання збитків боржнику або кредиторам, у разі, коли боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових тоді, коли майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів; проте передбачали підозрілий період один рік, що передував укладанню оспорюваного договору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

13. 10.01.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/15018/19 (910/14175/20).

14. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2021 у справі № 662/397/15-ц.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

15. 12.04.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Агрогуру" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Оптімусагро Трейд", в якому підтримано доводи і вимоги касаційної скарги ТОВ "Оптімусагро Трейд".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

16. Заслухавши доповідь головуючого судді, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі слід застосовувати положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як на момент вчинення оскаржуваного правочину діяв саме цей Закон (а не КУзПБ), положення якого не передбачали такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, як його укладення із заінтересованими особами, та не передбачали такої умови для визнання правочину недійсним, як завдання збитків боржнику або кредиторам, у разі, коли боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових тоді, коли майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів; проте передбачали підозрілий період один рік, що передував укладанню оспорюваного договору. При цьому апеляційний суд вказав, що враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13.

19. Судова колегія не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

20. Очевидно, що на розгляд суду касаційної інстанції поставлено питання застосування до спірних правовідносин у межах справи про банкрутство, провадження в якій відкрито 24.12.2019, положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи статті 42 КУзПБ до правочину, укладеного 24.01.2018?

21. Судова колегія відзначає, що відповідь на це питання уже надано судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, однак суд апеляційної інстанції помилково витлумачив висновки, які підлягали застосуванню у цій справі.

22. Так, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 викладено правову позицію про помилкове тлумачення судами того, що необхідно застосовувати норми закону про банкрутство (передбаченої ним спеціальної підстави для визнання недійсним договору), який діяв на момент укладення оспорюваного договору, оскільки застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.

23. При цьому підтримано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, за якими "темпоральним критерієм застосування норми статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, що повністю узгоджується з наведеним вище правовим висновком, що критерієм для застосування норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство".

24. Це означає, що у разі відкриття провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визнавати правочини боржника слід відповідно до положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а коли відкрито провадження у справі про банкрутство після 21.10.2019, то відповідно слід застосовувати положення статті 42 КУзПБ у всій її повноті.

25. Водночас, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 зроблено висновок і щодо дії законів у часі під час визнання правочину у справі про банкрутство недійсним.

Зокрема, вказано, що, дійсно, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), як зазначено вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

При цьому аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що стаття 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ щодо відрахування трирічного строку розширеному тлумаченню не підлягає.

26. Відтак, з огляду на встановлені судами обставини стосовно відкриття провадження у цій справі про банкрутство 24.12.2019, тобто після введення в дію КУзПБ, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 42 КУзПБ та визнав недійсним оспорюваний договір з підстав того, що боржник здійснив відчуження майна за цінами, відповідно нижчими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; а також того, що уклав договір із заінтересованою особою. Ці підстави цілком знайшли підтвердження при розгляді справи в суді першої інстанції.

27. Судова колегія відзначає, що така підстава як укладення боржником договору з заінтересованою особою має містити і таку кваліфікуючу ознаку в розрізі основ, підходів і мети інституту неплатоспроможності як завдання збитків боржнику або кредиторам.

28. У цій справі судом першої інстанції цілком вірно було визначено, що укладений правочин порушує інтереси інших учасників господарських відносин, зокрема, кредиторів боржника (завдає їм збитків). А тому укладення боржником договору з заінтересованою особою також обґрунтовано визнано підставою недійсності правочину.

29. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 24.01.2018 з підстав, визначених статтею 42 КУзПБ. Водночас судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

30. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

31. Верховний Суд з урахуванням викладених вище доводів вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 910/15018/19 (910/14175/20) підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" за вх. № 520/2022 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 910/15018/19 (910/14175/20) скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 залишити в силі.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере