Постанова

від 30.05.2022 по справі 910/465/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/465/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників

позивача: Нестеришин Т.С.,

відповідача: Перепелицін К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021

у справі № 910/465/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тодеф"

до Київської міської ради

про спонукання до укладення додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Тодеф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 09.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач користується земельною ділянкою після спливу строку дії договору оренди, а відповідач не вчиняє дій з належного оформлення правовідносин сторін шляхом підписання отриманої від позивача додаткової угоди про поновлення дії договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.), позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в редакції Приватного акціонерного товариства "Тодеф", викладеній в резолютивній частині рішенні суду першої інстанції.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Тодеф" (орендар) 26.04.2010 укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М, зареєстрований в реєстрі за № 338, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 1005/3074, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 28.04.2010 за № 62-6-00554 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Володимира Маяковського, 43/2 у Деснянському районі міста Києва; розмір - 1117 кв.м в межах червоних ліній; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування універсаму; кадастровий номер - 8000000000:62:008:0111. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 182 171,11 грн (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 6.1, 6.2 договору, він укладений на 5 років. Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар має право: після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору оренди. (п.п. 7.1, 8.3 договору).

Відповідно до п. 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Між Київською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Тодеф" (орендар) 09.11.2015 укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 26.04.2010 за реєстровим № 338. Пунктами 1 договору поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 26.04.2010 за реєстровим № 338 та викладено договір оренди в редакції. Відповідно до п. 14.1 договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та є невід`ємною частиною договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 26.04.2010 за реєстровим № 338 (п. 3). Договір оренди після поновлення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 09.11.2015 за реєстровим № 899.

Позивач 06.08.2020 звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки (зареєстрований в Департаменті земельних ресурсів 25.08.2020 № 581405884). Лист-повідомлення викладений позивачем на бланку, згідно з додатком № 4 до рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 і стосується поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Володимира Маяковського, 43/2 у Деснянському районі міста Києва; розмір - 1117 кв.м в межах червоних ліній; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування універсаму; кадастровий номер - 8000000000:62:008:0111; договір оренди № 899 від 09.11.2015, право оренди виникло - 28.04.2010, термін права оренди - 5 років. До листа в тому числі долучено: проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 26.04.2010 за реєстровим № 338; довідка податкової служби від 26.08.2020 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Позивач також долучив до матеріалів справи: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 28.02.2017; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 25.01.2017, що перебуває у позивача на праві власності нерухомого майна, розміщеного за адресою: проспект Володимира Маяковського, 43/2; платіжні доручення про сплату орендної плати за листопад, грудень 2020 року та довідку Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України від 07.12.2020 № 16-15-13-01-16 про те, що станом на 03.12.2020 за позивачем не обліковується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб.

Відповідачем до матеріалів справи долучено висновок до кадастрової справи № 581405884, в якому постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування вирішила поновити договір оренди земельної ділянки, без прийняття Київською міською радою відповідного рішення (відповідно до п. 9.11, 9.12 рішення Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017); термін на який поновлюється: 5 років; юридична особа: Приватне акціонерне товариство "Тодеф"; відомості про земельну ділянку: місце знаходження - проспект Володимира Маяковського, 43/2 у Деснянському районі міста Києва; розмір - 1117 кв. м в межах червоних ліній; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування універсаму; кадастровий номер - 8000000000:62:008:0111. Заперечення Київської міської ради щодо поновлення вказаного договору оренди відсутні. Додаткова угода про поновлення договору оренди може бути укладена не раніше як через місяць після закінчення строку договору оренди. Договір оренди поновлюється за умови: згоди орендаря на приведення всіх умов договору у відповідність до чинного законодавства; використання земельної ділянки у чіткій відповідності до встановлених в натурі меж; виконання умов договору та обов`язків землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного Кодексу України. Департаменту земельних ресурсів: повідомити орендаря про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди та перелік документів, які необхідні для її підготовки; після надання орендарем необхідних документів, підготувати проект додаткової угоди про поновлення договору оренди. До проекту висновку долучено пояснювальну записку № ПЗ-11203 від 15.09.2020; дані міського земельного кадастру та акт обстеження земельної ділянки № 20-0552-03 від 11.09.2020, яким встановлено цільове використання земельної ділянки, орендованої позивачем.

Відповідач розглянув лист-повідомлення позивача, проте у місячний строк не уклав з позивачем договір на новий строк та не направив лист-повідомлення про наявність заперечень щодо укладення договору на новий строк, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував право позивача на продовження строку оренди земельної ділянки на новий строк і не зазначив, яким саме положенням рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 суперечить укладення договору з позивачем, у чому вбачається зволікання орендодавця від укладення додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди землі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що орендар дотримався вимог законодавства і до закінчення строку дії договору оренди звернувся до орендодавця з листом-повідомленням про бажання поновити договір оренди на новий строк. До матеріалів справи позивачем надані довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи та відсутність заборгованості з орендної плати. Доказів неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань в частині оплати орендної плати відповідач суду не надав. Відповідач розглянув лист-повідомлення позивача, проте у місячний строк не уклав з позивачем договір на новий строк та не направив лист-повідомлення про наявність заперечень щодо укладення договору на новий строк. Тобто судами встановлено наявність всіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Також судами враховано, що відповідач не заперечував право позивача на продовження строку оренди земельної ділянки на новий строк.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішення місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахував, що позивач звернувся з повідомленням про намір продовжити договір оренди з порушенням строків, визначених договором.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновків, викладених у: постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди; у постанові Верховного Суду від 31.11.2021 у справі № 910/15776/20 щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 щодо строку повідомлення орендодавця.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.03.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.03.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду касаційної скарги Київської міської ради у справі № 910/465/21 відбудеться 31.05.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін, посилаючись на правильність викладених в них висновків та помилковість доводів скаржника, або ж закрити касаційне провадження у тому випадку, якщо суд дійде висновку про неподібність правовідносин у розглядуваній справі та тих, які визначені скаржником в якості обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у: постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди; у постанові Верховного Суду від 31.11.2021 у справі № 910/15776/20 щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 щодо строку повідомлення орендодавця.

Так, зокрема у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.ч. 11-5 ст. 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 міститься висновок про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким чином, якщо орендарем з дотриманням умов договору та законодавства надіслано орендодавцю лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і протягом одного місяця як після надіслання, так і після закінчення строку договору ним не отримано листа-повідомлення орендодавця про відмову в укладенні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/15776/20.

Судами обох інстанцій встановлено, що орендар дотримався вимог законодавства і до закінчення строку дії договору оренди звернувся до орендодавця з листом-повідомленням про бажання поновити договір оренди на новий строк. До матеріалів справи позивачем надані довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи та відсутність заборгованості з орендної плати. Доказів неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань в частині оплати орендної плати відповідач суду не надав.

Відповідач розглянув лист-повідомлення позивача, проте у місячний строк не уклав з позивачем договір на новий строк та не направив лист-повідомлення про наявність заперечень щодо укладення договору на новий строк.

Судами встановлено наявність всіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що спростовує посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та від 31.11.2021 у справі № 910/15776/20 щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечував право позивача на продовження строку оренди земельної ділянки на новий строк і не зазначив, яким саме положенням рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 суперечить укладення договору з позивачем, у чому вбачається зволікання орендодавця від укладення додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди землі.

Верховний Суд зазначає, що користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі №915/1003/20, на неврахування висновків у яких апеляційним судом посилається скаржник.

Так судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до п. 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Позивач 06.08.2020 звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, тобто за 3 місяці до закінчення договору (09.11.2020). Наведеним спростовується твердження скаржника про порушення позивачем строку звернення до нього з відповідним листом повідомленням, встановленого договором, що свідчить про безпідставність його посилань на неврахування у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 щодо строку повідомлення орендодавця.

Відтак, звернення позивача до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, було здійснено з дотриманням визначених ст. 33 Закону України "Про оренду землі" умов (до того ж вказане не заперечував відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції), а тому суди дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позову, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів- без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/465/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.