Рішення

від 31.05.2022 по справі 494/1439/19

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

01.06.2022

Справа № 494/1439/19

Провадження № 2/494/33/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2022року м. Березівка Одеської області

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання-Козубенко О.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу №494/1439/19 за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна», товариства з обмеженою відповідальністю «Розквітне Агро» про визнання договорів оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Березівського районного суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна», товариства з обмеженою відповідальністю «Розквітне Агро» про визнання договорів оренди землі недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Римарю І.А. та призначена до розгляду.

У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником земельних ділянок площею 4,2042 га за кадастровим номером 5121283600:01:002:0896, та площею 4,2042 га за кадастровим номером 5121283600:01:002:0855, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Розквітівської сільської ради Березівського району Одеської області та підтверджено відповідними інформаційними довідками. У квітні 2015 року відповідач надав договори оренди, однак у договорі були відсутні відомості, які є істотними умовами договору. Позивач зазначає, що згідно договорів від 30 квітня 2015 року між ним та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна» було укладено договір оренди землі № МСНRP-2015-00078 від 30 квітня 2015 року. Також, 17 липня 2015 року між вищевказаними сторонами було укладено договір оренди землі № МСНRP-2015-00465 від 17 липня 2015 року. Але, дані договори оренди позивачка наполягає визнати недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім цього, власник пояснила, що не надавала згоди орендарю на використання її ділянок строком на 10 років, також орендар не виконав домовленості про сплату орендної плати від нормативної грошової оцінки землі. Також, позивачу стало відомо, що СТОВ «імені Мічуріна» передало її ділянки в суборенду на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Розквітне-Агро». Тобто, суборенда була проведена без згоди власника землі, без врахування її законних прав та інтересів. У зв`язку з вищевказаним позивач просить суд задовольнити позовну заяву та визнати договори оренди недійсними, стягнути з відповідачів судовий збір та кошти на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Відповіднодо наказу№15-ОДвід Березівського районногосуду Одеськоїобласті від01.06.2022року,постанови КабінетуМіністрів України№211від 11.03.2020року «Прозапобігання поширеннюна територіїУкраїни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з відповідними змінами), Постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ( з подальшими змінам) та відповідно до статті 29 Закону УкраїниПро захист населення від інфекційних хворобз метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12.03.2020 року до 31.08.2022 року на усій території України карантин. Згідно з рекомендаціями МОЗ України громадянам серед інших заходів запропоновано залишатися вдома, тримати дистанцію, дбати про власну безпеку.

Також указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 23.08.2022 року.

У зв`язку з вищевказаними та за клопотанням сторони, справа неодноразово відкладалась.

Позивач або його представник у судове засідання 01.06.2022 р не з`явився. Водночас, надіслав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності та на позовних вимогах наполягає, з підстав визначених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна» у судове засіданні 01.06.2022 р також не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про слухання справи у його відсутності. Водночас, під час розгляду справи, заперечував проти задоволення позовної заяви, вважав її необґрунтованою та безпідставною з підстав, зазначених у відзиві (а.с.54-56 т.І). Вказав, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна» дотримується своїх зобов`язань щодо виконання договорів оренди земельних ділянок . У поданому відзиві відповідачем зазначено , що укладені договори оренди є чинними, так як вони зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і діють до 2025 року. Представник відповідача вказує, що СТОВ «імені Мічуріна» не порушувало інтересів позивача щодо передачі її ділянок в суборенду на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Розквітне-Агро». Також клопотав про застосування строків позовної давності, як на підставу відмови у задоволенні позову.

Представник ТОВ «Розквітне-Агро» у судові засідання також не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. . Водночас, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позов є необґрунтованими (а.с.42-43 т.І) .

В порядку ч.2ст. 247 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

За таких обстави, у зв`язку з оголошенням карантину та введенням воєнного стану на території України, наявності заяв від сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку позивача, відповідача у заявах, допитавши свідка, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статею 215 ЦК України встановлено: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена

законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може

бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.626 та ч.1 ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,2042 га під кадастровим номером 5121283600:01:002:0896 та земельна ділянка площею 4,2042 га під кадастровим номером 5121283600:01:002:0855.

30 квітня 2015 року укладено договір оренди землі № МСНRP-2015-00078 ,яким позивач надала в оренду СТОВ «ім.Мічуріна» земельну ділянку площею 4,2042 га під кадастровим номером 5121283600:01:002:0896 (а.с.5-7 т.І).

17 липня 2015 року між вищевказаними сторонами укладений договір оренди землі № МСНRP-2015-00465 та СТОВ «ім.Мічуріна» передана земельна ділянка площею 4,2042 га під кадастровим номером 5121283600:01:002:0855 (а.с.8-10) .

Судом також встановлено, що на момент укладення договору, його сторонами в п.2.4 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4,20 га в розмірі 109210,41 грн. Пунктом 4.2 вказаного договору оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності..

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі»: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

В судовому засіданні представником позивача вказано, що орендарем сплачувалася орендна плата на підставі заниженого розміру нормативної грошової оцінки землі.

Разом з цим, як вбачається з витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку вартість земельної ділянки за кадастровим номером 5121283600:01:002:0896 складає - 157 776,93 грн., та вартість ділянки під кадастровим номером 5121283600:01:002:0855 - 157 776,93 грн. (а.с.242-243 Т.І) Водночас, орендарем зазначена нормативна грошова оцінка землі 109210,41 грн, з якої і виходив розмірі орендної плати.

Тобто, якщо згідно п.2.4 Договору нормативна грошова оцінка землі є базою для визначення розміру орендної плати, то відповідачем здійснюють обрахунок вартості орендної плати за меншим розміром, а тому вказане порушує право орендодавця на справедливу орендну плату. Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, що п.2.4 договорів оренди землі, які є предметом спору, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання представника відповідача на те, що зміна нормативної грошової оцінки є лише підставою для перегляду розміру орендної плати, не спростовує висновків суду щодо порушення права орендодавця на справедливу орендну плату з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач 22 грудня 2017 року письмово звернулася на адресу СТОВ «ім.Мічуріна» щодо дострокового розірвання спірних договорів оренди землі, проте доказів виконання цієї заяви не надано.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини3 статті 203 ЦК України, одним із загальних необхідних вимог, для чинності правочину є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом також встановлено, що пункт 6.4 та пункт 9.2.1.6 спірних Договорів оренди не відповідають внутрішній волі орендодавця, оскільки орендарем не було вжито посильних заходів спрямованих на реєстрацію права оренди, що виникають за цими Договорами.

Пунктом «ї» частини першої статті 211 Земельного кодексу України передбачено, що порушенням земельного законодавства є ухилення від державної реєстрації земельних ділянок. Згідно постанови від 15 січня 2020 року №322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Дослідивши письмові докази судом встановлено, що договір оренди землі № МСНRP-2015-00078 укладався 30.04.2015 року, але був зареєстрований за номером запису 25116985 лише 29.01.2016 року. Також, договір оренди землі № МСНRP-2015-00465 підписувався між орендодавцем та орендарем 17 липня 2015 року, але державну реєстрацію права оренди було проведено 12.02.2016 року , номер запису 13376963.

Вказані обставини дають підстави стверджувати про ухилення СТОВ «ім..Мічуріна» від державної реєстрації спірних договорів оренди, та фактично збільшено строк оренди, оскільки оренда починає діяти саме з моменту державної реєстрації договору.

Також, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , яка повідомила, що у неї також є земельна ділянка, яка перебуває в оренді СТОВ «ім..Мічуріна». Свідок розповіла, що перебуваючи в конторі СТОВ «ім..Мічуріна», бачила як ОСОБА_1 підписувала бланки договорів оренди землі від 17 липня 2015 р. та від 30 квітня 2015 року. На наступний день, позивачка скаржилася, що їй не надали примірників договорів оренди землі. ОСОБА_1 не було відомо на які істотні умови договорів оренди землі вона підписалася.

На думку суду волевиявлення учасникаправочину маєбути вільнимі відповідатийого внутрішнійволі (ч.3ст.203ЦК України).За загальнимпринципом,відсутність волевиявленняучасника правочинуможе бутиправовою підставоюдля визнанняйого недійсним. Аналіз положень ЦК України вказує, що може бути визнаний недійсним правочин, який хоча і був, наприклад, підписаний особою власноруч або через уповноваженого представника, але не відповідав її внутрішній волі.

Оцінюючи всі докази та обставини справи , суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги про визнання договорів оренди землі недійсними, а тому підлягають задоволенню .

Щодо заявленого представником СТОВ «ім.Мічуріна» клопотання про застосування строків позовної давності , то суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено у межах строку позовної давності встановленої законом виходячи з наступного.

На думку заявника, перебіг строку позовної давності для оспорювання договору оренди землі розпочався у момент, коли ОСОБА_1 могла дізнатись про порушення її прав, а саме з 30.04.2015 року та 17.07.2015 року, тобто з моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі. Але, даний позов подано лише у 2019 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік (скорочена) до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, як його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 встановлено подібні фактичні обставини, застосовано той самий матеріальний закон та зазначено, що початком перебігу строку давності слід вважати дату, коли позивач довідався про порушення свого права, а саме коли дізнався про існування спірного договору оренди землі; посилання відповідача на те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірних договорів суперечить нормам статті 261 ЦК України, оскільки позивач отримував плату за користування землею.

Як зазначив представник позивача, про порушення прав ОСОБА_1 дізналася 22 грудня 2017 року, письмово звернувшись на адресу СТОВ «ім.Мічуріна» щодо дострокового розірвання спірних договорів оренди землі (а.с.73-74 т.І), а тому саме з цієї дати суд вважає за необхідне рахувати початок перебігу строку позовної давності. Водночас, до суду ОСОБА_1 звернулась 19.12.2019 року , а тому позов подано в межах строку позовної давності.

Відповідач також зазначає , оскільки позивач отримувала від даного товариства орендну плату з 2015 року по 2019 рік, то це свідчить про наявність у цієї особи волевиявлення на укладення оспорюваних договорів оренди землі та свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на виконання умов спірних договорів.

Щодо даного твердженням відповідача суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до роз`яснень, наданих постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Відповідно до пункту 7 вказаної постанови виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Суд зазначає, що та обставина, що позивач отримувала плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення правочину, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору у минулому.

ВССУ зазначив, що факт отримання плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, і не створює правових наслідків (ухвала від 16.08.2017 у справі № 624/351/15-ц).

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, суд, з урахуванням наведеного, дійшов висновку, що наявні підстави для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними та задоволення позивних вимог.

Разом з цим, щодо надання представником позивача постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 року про визначення СТОВ «Ім Мічуріна» банкрутом та посилання у письмових поясненнях в судових дебатів на вказане, то суд вважає необхідним залишити її без задоволення та дослідження, оскільки надана вже після закінчення офіційного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, а саме під час судових дебатів.

Що стосується компенсації витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу, суд вважає, що відшкодуванню підлягають частково витрати у розмірі 5 000 грн., які підтверджені належними доказами та доведені поясненнями представника позивача, та є достатнім для задоволення вимог, які підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір .

Керуючись ст.ст.12,13.81,89, 264 ЦПК України, ст.ст.4,6,16,203,215,229,230,257 ЦК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 доСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «іменіМічуріна» та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Розквітне-Агро»про визнаннядоговору орендиземлі недійсним - задовольнити частково.

Визнати договір оренди землі №MCHRP-2015-00078 від 30 квітня 2015 року - недійсним.

Визнати договір оренди землі №MCHRP-2015-00465 від 17 липня 2015 року - недійсним.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна» (код ЄДРПОУ 03765499, місцезнаходження : с. Новокостянтинівка Братського району Миколаївської області) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Розквітне Агро» (код ЄДРПОУ 41671637, місцезнаходження: с. Розквіт Березівського району Одеської області , вул. Центральна 2Б) солідарно на користь ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ ГУМВС України в Криму 26.06.2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Стягнути з відповідачів солідарно сплачений судовий збір на користь позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.3Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ ГУМВС України в Криму 26.06.2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 )

Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна» (код ЄДРПОУ 03765499, місцезнаходження : с. Новокостянтинівка Братського району Миколаївської області).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розквітне Агро» (код ЄДРПОУ 41671637, місцезнаходження: с. Розквіт Березівського району Одеської області , вул. Центральна 2Б).

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 07.06.2022 року.

Суддя І.А.Римар