Рішення

від 23.05.2022 по справі 904/9611/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022м. ДніпроСправа № 904/9611/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Скиба Т.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Любимівської сільської ради "Господар", с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсними рішення № 284-7/VIII від 15.04.2021 та № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Представники:

від позивача: Козловський Д.Є., довіреність № б/н від 04.01.2022, адвокат;

від відповідача: Паніна О.В., довіреність № 5 від 22.02.2022, адвокат;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення № 284-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнати недійсним рішення № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 21.12.2021 усунути недоліки позовної заяви, а саме надати фіскальний чек/квитанцію (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї.

04.01.2022 від Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 1 від 04.01.2022 про виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Любимівської сільської ради "Господар", та призначено підготовче засідання на 08.02.2022 о 12:00 год.

20.01.2022 від третьої особи - Комунального закладу Любимівської сільської ради "Господар" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих.№ б/н від б/д.

25.01.2022 від відповідача - Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих.№ б/н від 24.01.2022.

У призначене підготовче судове засідання 08.02.2022 представник третьої особи не з`явився.

08.02.2022 у підготовчому судовому засіданні представниками позивача та відповідача зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022 о 14:30 год.

Електронною поштою від відповідача Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до суду надійшли письмові пояснення вих № б/н від 28.02.2022, у яких просить визнати відзив на позовну заяву у справі № 904/9611/21 поданий Виконавчим комітетом Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області таким, що поданий від імені відповідача.

Судове засідання 02.03.2022 по суті не відбулось у зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2022 відкладено розгляд справи №904/9611/21 по суті та про дату, час та місце розгляду справи по суті буде повідомлено сторін додатково ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 призначено справу до судового розгляду по суті на 24 травня 2022 року о 14:30 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач приймає рішення про передачу в постійне користування земельних ділянок третій особі, чим на думку позивача порушив його право володіння і користування земельною ділянкою передбачене ст.92 Земельного кодексу України.

При прийнятті спірних рішень відповідач не взяв до уваги рішення про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування", а також рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10714/16 від 23.06.2020 про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки"

та розгляд у цей період апеляційної скарги відповідача на це рішення.

В результаті вказаних дій, позивач, який отримав рішення господарських судів, що набули чинності, про визнання недійсними розпоряджень голови Дніпровської райдержадміністрації, не може здійснити реєстрацію права постійного користування землею, оскільки третя особа значиться в Державному реєстрі речових прав як постійний правокористувач. Реєстрація іншого речового права за третьою особою відбулася на підставі рішень відповідача.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує мотивуючи тим, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку щодо отримання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою із вірним визначенням площі та меж земельної ділянки, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року по справі № 804/7822/16 про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р Про вилучення земельної ділянки з постійного користування, яким визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р відновлює правове становище позивача, яке існувало виключно до 09.07.2015.

У період з 09.07.2015 по 21.04.2021 жодних прав на земельну ділянку у позивача не існувало, а тому такі права не могли бути порушені відповідачем, шляхом прийняття оскаржуваних позивачем рішень відповідача.

Відповідач звертає увагу на те, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2021 по справі № 904/10714/16 встановлено, що рішення 6 сесії VIII скликання № 210/1-6/VIII, № 210/2-6/VIII від 15.03.2021 та 7 сесії VIII скликання № 284-7/УШ, № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є законними, чинними, дійсними.

Письмові пояснення третьої особи.

Третя особа вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що на початку 2021 року КП Господар Любимівської сільської ради звернулось до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області клопотанням про передачу у постійне користування земельних ділянок кадастровий номер 1221484000:02:006:0002 загальною площею 148,7251 га та кадастровий номер 1221484000:02:010:0009 загального площею 20,0000 га.

На час звернення КП Господар Любимівської сільської ради із клопотанням про передачу у постійне користування земельних ділянок комунальної власності Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221484000:02:006:0002 загальною площею 148,7251 га та кадастровий номер 1221484000:02:010:0009 загальною площею 20,0000 га, заданими Державного земельного кадастру інформація про будь-які речові права на зазначені земельні ділянки була відсутня.

Рішеннями 6 сесії VIII скликання № 210/1-6/VIII та № 210/2-6/VIII від 15.03.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Комунальному підприємству Господар надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок кадастровий номер 1221484000:02:006:0002 загальною площею 148,7251 га та кадастровий номер 1221484000:02:010:0009 загальною площею 20,0000 га з метою їх подальшої передачі у постійне користування.

В подальшому рішеннями 7 сесії VIII скликання № 284-7/VIII та № 285-7/VIII 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області затверджено розроблену технічну документацію та зазначені земельні ділянки передані у постійне користування Комунальному підприємству Господар Любимівської сільської ради. Станом на 20.04.2021 право постійного користування земельнимиділянками зареєстровано за Комунальним підприємством Господар Любимівської сільської ради.

КП Господар Любимівської сільської ради правомірно, тобто у встановлений законом спосіб, набуло право постійного користування на спірні земельні ділянки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Згідно до Державного акту від 6.03.1998 р. ІІ-ДП №007739, Комунальному закладу Дніпропетровський геріатричний пансіонат Дніпропетровської обласної ради (надалі - позивач) на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 176,800 гектарів.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" було вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради.

Вилученій на підставі вказаного розпорядження земельній ділянці площею 20,0 га було присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:010:0009.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

Наказом від 03.11.2016. №4-7551/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з постійного користування позивача було вилучено земельну ділянку площею 148,7251 га та передано в постійне користування ТОВ Агропромислове підприємство Золотий Колос.

Вилученій земельній ділянці площею 148,7251 га було присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:006:0002.

В подальшому ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, після численних скарг позивача до Держгеокадастру України та керівництва країни та області, наказ від 03.11.2016 р. №4-7551/15-16-СГ скасувало.

26.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області по справі №804/7822/16 було прийнято рішення про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування". Вказане рішення не оскаржувалося та набуло законної сили.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10714/16 від 23.06.2020 визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки". Вказане рішення залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та набуло чинності.

На підставі вказаного розпорядження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видало наказ від 27.09.2018 №4-3771/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну.

Згідно до вказаних документів усі землі сільськогосподарського призначення державної форми власності на території нашої області перейшли у комунальну власність територіальних громад, у тому числі й земельні ділянки позивача, які перейшли у власність територіальної громади Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (надалі - відповідач).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2021 №254893390 та №254892266 за третьою особою 20.04.2021 р. було зареєстровано право постійного користування на вказані земельні ділянки.

З метою досудового врегулювання спору з відповідачем, позивач листом від 29.09.2021 №1-212 звернувся до відповідача з проханням скасувати свої рішення про передачу у постійне користування землі третій особі.

Відповідач листом від 19.10.2021 №1629 повідомив позивача, що підстави для скасування рішень 7 сесії VIII скликання №284-7/VIII, №285-7/VIII від 15.04.2021 р. відсутні.

Наведене вище стало причиною звернення з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України в редакції від 31.03.2006 року право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

09 липня 2015 року Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 Про вилучення земельної ділянки, земельну ділянку площею 176,800 га вилучено у позивача, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП№ 007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

Вказане право позивача на земельну ділянку поновлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі № 904/10714/16, що набрало законної сили 21.04.2021, тобто вже після того, як таке право отримала інша особа - Комунальне підприємство Господар Любимівської сільської ради.

У період з 09.07.2015 по 21.04.2021 позивач не мав права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач рішеннями від 15.04.2021 №284-7/VIII, №285-7/VIII передав у постійне користування комунальному підприємству Любимівської сільради Господар (надалі - третя особа) земельні ділянки площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 та площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009.

Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 31.01.2018 № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Під час реєстрації за відповідачем права власності на земельні ділянки, з розділу Відомості про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором право постійного користування земельними ділянками площею 148,7251 га та площею 20,0 га за позивачем не було внесеноно.

Доводи позивача про відсутність відповідних записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є безпідставними з огляду на таке.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності або користування мвйном, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

Аналогічний висновок викладений в постанові ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі №910/10987/18:

Пунктом 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає

На момент прийняття Любимівською сільською радою рішень № 284-7/VII від 15.04.2021 та № 285-7/VIIІ від 15.04.2021у у позивача були відсутні будь які речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002, загальною площею 148,7251 га та 1221484000:02:010:009, загальною площею 20,00 га, записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за позивачем взагалі підлягали скасуванню, а тому відсутність таких записів в Державному реєстрі речових прав кореспондується з фактичними обставинами справи.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України)

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають в тому числі підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормовано ст. 123 Земельного кодексу України.

Так, ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Згідно цієї статті у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частинами 1, 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно- приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч. 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно до положень частини 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1, 3 статті 111 Земельного кодексу України встановлено, що обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Окрім того, законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом

встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

є) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені (частина 2, 4 Земельного кодексу України).

З викладеного вбачається, що наявність судового спору з приводу прав на земельні ділянки, за відсутності будь-яких обтяжень цих прав, зареєстрованих у встановленому законом порядку, не створюють перешкод для власника у розпорядженні земельними ділянками.

Як раніше зазначалось, у період з 09.07.2015 по 21.04.2021 позивач не мав права постійного користування спірною земельною ділянкою, тоді як рішення №284-7/VIII, №285-7/VIII, що оскаржуються прийняті відповідачем 15.04.2021.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що відповідач не мав права передавати спірні землі третій особі.

З аналізу наведених положень чинного законодавства та доданих до позовної заяви доказів у сукупності, суд доходить висновку, що рішення 7 сесії VIII скликання № 284-7/VIII, № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є законними, чинними, дійсними, однак правовідносини у справі не стосуються скаржника, який станом на час прийняття оскаржуваного рішення не мав спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.06.2022.

Суддя В.Г. Бєлік